ІІ. Мовна змістова лінія
| Зміст навчального матеріалу | Державні вимоги до навчальних досягнень учня/учениці |
| 1. Мова і мовлення Мова – жива скарбниця історії народу. Неперервне поповнення словникового складу мови. Старі й нові слова в мові. Культура мовлення і спілкування в різних мовленнєвих ситуаціях 2. Текст Закріплення поняття про будову текстів різних типів(опис, розповідь, есе). Тема і мета висловлювання. Заголовок. Визначення теми висловлювання, формулювання основної думки. Знаходження та інтонаційне виділення у реченнях тексту (монологічного і діалогічного) слів, найважливіших для висловлення думки. Спостереження над засобами зв’язку речень у тексті. Лексичні засоби для зв’язку речень у тексті. Поділ тексту на частини, складання плану з допомогою вчителя та самостійно. Спостереження за роллю абзаців. Спостереження за особливостями змісту та побудови тексту-міркування: наявність певного твердження, доказів та висновків. Побудова тексту-міркування, добір переконливих доказів, формулювання висновку. Складання художніх та науково-популярних описів. Вправи на порівняння художнього і науково-популярного описів. Вправляння у написанні замітки до стінгазети, листа 3. Речення Повторення й узагальнення вивченого про види речень за метою висловлювання, про головні і другорядні члени речення. Встановлення зв’язку слів у реченнях: виділення головних і другорядних членів. Визначення, за допомогою чого зв’язуються слова (за допомогою закінчень і прийменників, тільки закінчень). Поширення речень словами та словосполученнями. Складання речень за зразком, за схемою. Відновлення змісту деформованих речень. Поняття про однорідні члени речення. Головні і другорядні однорідні члени речення. Спостереження за вживанням речень з однорідними членами в тексті. Кома при однорідних членах речення. Поєднання однорідних членів за допомогою інтонації, сполучників. Інтонація перелічування та протиставлення. Складання речень з однорідними членами, поширення їх залежними словами; використання речень з однорідними членами у побудові текстів. Граматичні питання до однорідних членів речення 4. Слово. Значення слова. Частини мови Повторення й узагальнення знань і вмінь учнів про: лексичне значення слова; морфемну будову слова; розрізнення слів, що належать до гнізда спільнокореневих, і форм одного з таких слів. Спостереження за словами, що відповідають на питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? скільки? котрий? котра? котре? котрі? де? коли? як?, а також за службовими словами, до яких не можна поставити питання (і, та, на, від, але тощо). Іменник Розширення уявлень про лексичне значення іменника (слова з абстрактним значенням: радість, сум, сміливість тощо). Іменники-синоніми, іменники-антоніми, багатозначність окремих іменників. Вживання іменників у прямому і переносному значеннях. Спостереження за точним і влучним вживанням з ряду синонімів тих слів, які найбільше відповідають змістові. Рід іменників. Віднесення іменника до одного з родів. Змінювання іменників за числами і відмінками. Формування умінь ставити іменники в початкову форму. Зміна приголосних [г], [к], [х] на [з´], [ц´], [с´] перед закінченням -і в іменниках різного роду. Спостереження за явищами чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний. Закінчення іменників жіночого роду на –а в родовому відмінку однини з основою на твердий і м’який приголосний та на [ж, ч, ш]. Закінчення іменників в орудному відмінку однини: закінчення -ею в іменниках жіночого роду з основою на м’який приголосний та на шиплячі; закінчення -єю в іменниках на -ія ; закінчення -ем в іменниках чоловічого роду з основою на м’який приголосний та на шиплячі; закінчення -єм в іменниках з основою на [й]. Практичне засвоєння правопису закінчень найуживаніших іменників чоловічого роду на -ар, -яр. Спостереження над паралельними закінченнями іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини. Форми іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини. Спостереження за закінченнями іменників у множині (таблиця відмінювання). Вправи на вживання правильних відмінкових закінчень іменників у множині. Розвиток умінь правильно використовувати прийменники з іменниками в різних відмінках. Засвоєння літературних форм іменників у місцевому відмінку множини з прийменником по Прикметник Розвиток умінь упізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх роллю у мовленні. Прикметники-синоніми та прикметники-антоніми. Уживання прикметників у прямому та переносному значеннях. Спостереження за вживанням прикметників у текстах різних стилів: художньому і науковому (без термінів). Змінювання прикметників за родами та числами у сполученні з іменниками. Родові закінчення прикметників. Розрізнення роду і числа прикметників у сполученнях з іменниками. Відмінювання прикметників у сполученні з іменниками (таблиця відмінювання) в однині та множині. Граматичне питання до прикметника у сполученні з іменником. Зіставлення закінчень прикметників з основою на твердий та м’який приголосний в однині і множині. Побудова сполучень слів і речень з прикметниками в різних відмінкових формах, введення їх у текст. Визначення відмінків прикметників за відмінками іменників. Вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський, -цький, -зький. Уживання ь перед закінченнями прикметників у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини. Вживання відмінкових форм прикметників у множині. Закінчення -і у називному відмінку множини (вимова та правопис) Числівник Загальне уявлення про числівник як частину мови. Вимова і правопис найуживаніших числівників, уживання їх у мовленні. Практичне засвоєння вимовляння і письма та відмінкових форм окремих числівників (11, 14, 16, 50, 60, 70, 80, 1000). Питання до кількісних і порядкóвих числівників. Словесні формули на означення показників часу протягом доби Займенник Поняття про займенник як частину мови. Спостереження за роллю різних займенників у тексті. Особові займенники. Займенники 1-3-ої особи однини і множини. Їх значення, синтаксична роль. Відмінювання особових займенників. Уживання займенників з прийменниками. Побудова сполучень слів і речень із займенниками в різних формах. Вправи на використання займенників для зв’язку речень у текстах. Удосконалення текстів, шляхом використання займенників замість лексичних повторів. Дієслово Повторення вивченого про дієслово (питання, значення, роль у реченні, зв’язок з іменниками). Узагальнення і розширення уявлень про лексичне значення дієслів. Спостереження за дієсловами різних семантичних груп. Дієслова-синоніми, дієслова-антоніми, багатозначні дієслова. Вживання дієслів у прямому і переносному значеннях. Спостереження за роллю дієслів у текстах розповідного та описового характеру. Розвиток умінь вибирати з ряду дієслів те дієслово, яке найбільш відповідає мовній ситуації, уникати одноманітності у використанні дієслів в усних і письмових навчальних висловлюваннях різних типів. Неозначена форма дієслова (початкова форма). Спостереження за вживанням дієслів неозначеної форми у приказках і прислів’ях, порадах, інструкціях. Побудова порад, інструкцій. Часи дієслова. Змінювання дієслів за часами і числами. Дієслова на -ся (літературна вимова і правопис). Спостереження за значенням дієслів на -ся у тексті. Утворення (за зразком) різних форм дієслів на -ся і вживання їх у реченнях, мовленні Прислівник Поняття про прислівник як частину мови (значення, питання, роль у реченні, зв’язок з дієсловами). Незмінюваність – основна граматична ознака прислівників. Прислівники, близькі і протилежні за значенням. Поширення речень (тексту) прислівниками. Побудова речень з однорідними членами, вираженими прислівниками. Спостереження за роллю прислівників у тексті. Вибір із поданих прислівників тих, які найбільше відповідають меті та типу висловлювання. Уживання прислівників під час побудови текстів. 5. Повторення вивченого у початкових класах (4 години) Виконання навчальних і контрольних завдань. 6. Правопис (протягом року) Український алфавіт. Робота з орфографічним та іншими навчальними словниками. Використання орфографічного словника для перевірки закінчення іменників чоловічого роду з основою на приголосний у родовому відмінку. Правопис іменників, у яких при змінюванні кінцеві приголосні основи [г], [к], [х] перед закінченням –і змінюються на [з´], [ц´], [с´]; кореневий [і] в окремих іменниках чоловічого і жіночого роду змінюється на [е], [о]. Правопис закінчень іменників жіночого роду на –а в родовому відмінку однини з основою на твердий і м’який приголосний та на [ж], [ч], [ш]. Правопис закінчень іменників в орудному відмінку однини: закінчення -ею в іменниках жіночого роду з основою на м’який приголосний та на шиплячі; закінчення -єю в іменниках на -ія ; закінчення -ем в іменниках чоловічого роду з основою на м’який приголосний та на шиплячі; закінчення -єм в іменниках з основою на [й]. Практичне засвоєння правопису закінчень найуживаніших іменників чоловічого роду на -ар, -яр. Правопис іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини. Правопис відмінкових закінчень іменників у множині. Закінчення іменників у місцевому відмінку множини. Уживання ь перед закінченнями прикметників у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини. Правопис закінчення -і у прикметниках називного відмінка множини. Правопис найуживаніших числівників. Роздільне написання прийменників із займенниками. Вживання приставної букви н у займенниках 3-ї особи після прийменників. Закріплення правопису не з дієсловами. Правопис дієслів на –ся. Практичне ознайомлення з правописом найуживаніших прислівників. Використання орфографічного словника для перевірки правильного написання прислівників. Розділові знаки в кінці речень. Списування навчальних друкованих і рукописних текстів з дотриманням правил оформлення письмових робіт. Письмо під диктування слів, речень, текстів за орфографічними правилами, вивченими в 2-4 класах. Контрольний диктант. Слова, значення, вимову і написання яких учні протягом навчального року мають запам’ятати: аеропорт, ввéчері, вдень, взúмку, вісімдесятú, влі́тку, восенú, вперéд, врáнці, врівноваженість, вчóра, гардероб, держáва, дисциплі́на, життєрадісний, ззáду, кіломéтр, лівóруч, мізúнець, мільйóн, назáд, напáм'ять, наполегливість, океáн, оптимізм, попéреду, посерéдині, правóруч, п'ятдесятú, п'ятсóт, сімдесятú, спільнота, справедливість, температýра, тепéр, творчість, трамвáй, тролéйбус, футбóл, шерéнга, шістнáдцять, шістдесятú, шістсóт, щогодúни, щотижня (45 слів). 7. Графічні навички письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт (протягом року) Технічні навички. Графічні навички. Закріплення й удосконалення письма великих, малих букв та пунктуаційних знаків. Індивідуальні особливості письма. Розвиток швидкості письма. Оформлення письмових робіт. | Учень/учениця: пояснює значення мови в житті народу; упізнає старі й нові слова в наукових і художніх текстах; знає основні ознаки культури усного і писемного мовлення; володіє лексичними засобами її вираження з огляду на ситуацію та учасників спілкування Учень/учениця: знаходить у тексті зачин, основну частину, кінцівку (завершення); самостійно формулює тему і мету (основну думку) тексту; добирає заголовок, який відповідає темі або основній думці тексту; виявляє в тексті слова, які містять важливі відомості тексту; зв’язує два речення за допомогою особових займенників (він, цей, такий у різних родах і числах), слів тоді, спочатку, потім, по-перше, по-друге, нарешті тощо; ділить текст на частини за поданим планом і самостійно у процесі навчальної роботи; записує кожну частину тексту з абзацу; аналізує в навчальній роботі тексти-міркування; виявляє в текстах-міркуваннях твердження, доказ та висновок; будує в навчальній роботі тексти-міркування; бере участь у їх удосконаленні; аналізує в навчальній роботі тексти-описи; виявляє слова, які характеризують істотні ознаки описуваних предметів, явищ; бере участь у порівнянні однотемних текстів-описів художнього і науково-популярного стилів; робить спробу написати замітку до класної (шкільної) стінгазети; пише лист, адресований близькій людині, ровеснику тощо Учень/учениця: даєвизначення речень за метою висловлювання; розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; розрізнює серед них окличні і неокличні; знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках; встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань; поширює речення словами і словосполученнями; складає речення за поданими графічними схемами; відновлює зміст деформованих речень; виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні); виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами; вживає кому при однорідних членах речення в навчальних вправляннях; поєднує однорідні члени речення сполучниками і, та, а, але (без повторення); складає речення з однорідними членами, поширює їх залежними словами (добирає прикметники, що характеризують однорідні слова-іменники тощо); правильно інтонує речення з перелічуванням та протиставленням; будує речення з однорідними членами за зразком, за поданими схемами Учень/учениця: знає значущі частини слова: закінчення, частини основи – корінь, суфікс, префікс; розбирає самостійно слова прості за будовою( окрім дієслів); розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова; ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови (серед них числівники, прислівники – без уживання термінів). Учень/учениця: відносить до іменників слова з абстрактним значенням, які відповідають на питання що? ; добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антонім; розкриває значення (2-3) багатозначного іменника, вводить його в словосполучення, речення (у процесі виконання навчальних вправ); визначає рід і число іменників; змінює іменники за числами і відмінками; визначає початкову форму іменника (називний відмінок однини), відмінок іменника в реченні у формі колективної навчальної роботи під керівництвом учителя; змінює в процесі словозміни іменників приголосні [г], [к], [х] перед –і на м’які [з´], [ц´], [с´]; голосний [і] на [о], [е]; відображає ці звукові явища на письмі (нога – нозі, яблуко – в яблуці, рух – у русі) ; (піч – пéчі, ніч – нóчі, ночéй, стіл – стола) ; вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и, -і (стіни, пісні, межі, кручі, груші) ; в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж, ч, ш] закінчення -ею (землею, межею, кручею, тишею) ; -ем (конем, ножем, мечем, споришем) ; закінчення -єю в іменниках жіночого роду на -ія (лінія – лінією); закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й] (гай – гаєм) ; перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр (вівчарем, слюсарем, школярем, але маляром, столяром); використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини (братові і брату, батькові і батьку, Василеві і Василю). Вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням –ю з основою на приголосний(тінню, молоддю); не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі (радістю,щирістю) у процесі виконання навчальних вправ; користується навчальною таблицею відмінювання іменників у множині у процесі виконання вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень іменників; правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках; уживає літературні форми закінчень -ах (-ях) іменників у місцевому відмінку множини (по вікнах, по деревах, по дорогах, на полях). Учень/учениця: відносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів; добирає до поданого прикметника 2-3 синоніми, антонім; пояснює і вживає у мовленні прикметники у прямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах; змінює прикметники за числами і в однині за родами; визначає рід і число прикметника за родом зв’язаного з ним іменника та за характерним закінченням; користується таблицею відмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання навчальних вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень прикметників; зіставляє і розрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м’який приголосний основи; визначає в процесі виконання навчальних вправ відмінки прикметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв’язку слів у реченні); дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький ; вживає букву ь для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього, братньою, літньому, у могутньому) ; дотримується м’якої і пом’якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини (хороші, далекі) Учень/учениця: впізнає серед слів числівники, ставить до них питання скільки? котрúй? котрá? котрé? котрі́? правильно вимовляє і пише числівники, передбачені програмою для 1-4 класів, форми родового відмінка числівників 50-80 (п’ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти, вісімдесяти) та на позначення дат ( восьме лютого); ставить питання до кількісних і порядкóвих (без уживання термінів) числівників; уживає правильні форми (за зразком у підручнику, поданим учителем) на означення часу протягом доби; будує словосполучення з числівниками за зразком, підстановочною таблицею Учень/учениця: упізнає серед слів займенники, які вказують на предмети, їх ознаки, кількість, але не називають їх; ставить питання до займенників; упізнає на слух і в текстах особові займенники; пояснює їх лексичне значення, роль у реченні; відмінює особові займенники за зразком; користується навчальною таблицею для визначення відмінків займенників у реченні; дотримується правила вживання займенників із прийменниками; будує словосполучення і речення з особовими займенниками; використовує займенники для зв’язку речень у тексті, з метою уникнення лексичних повторів. Учень/учениця: відносить до дієслів слова, що означають різні дії; пояснює лексичні значення дієслів; добирає дієслова до груп з різними лексичними значеннями (руху, праці, спілкування, сприймання, явищ природи тощо); добирає до поданого дієслова 2-3 синоніми, антонім; пояснює пряме і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв’язні висловлювання; використовує дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу; добирає з-поміж поданих дієслів те, що найбільш відповідає мовленнєвій ситуації; уникає одноманітності у використанні дієслів із значенням руху, мовлення та ін.; впізнає на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова; добирає неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах; використовує неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад; визначає час дієслова у реченнях, тексті; змінює дієслова за часами і числами, вживає ці дієслівні форми у своєму мовленні; дотримується літературної вимови і правопису дієслів на -ся; утворює і пояснює (за зразком) значення дієслів на -ся; вживає їх у побудові речень, у зв’язному мовленні Учень/учениця: розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання; зв’язує їх із дієсловами в словосполучення, вводить у речення; поширює речення найуживанішими прислівниками; добирає до поданого прислівника синоніми й антонім; будує речення з однорідними членами, вираженими прислівниками; пояснює значення прислівників у тексті; вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту. Учень/учениця: застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань. Учень/учениця: знає напам’ять українську абетку (алфавіт); називає букви на позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; розташовує 10-12 слів у списку за абеткою (алфавітом), орієнтуючись на другу і третю літери у слові; знаходить потрібне слово в навчальному словнику; користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку (будинку, а не будинка, кетяга, а не кетягу); відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о] (нога – на нозі, яблуко – в яблуці, рух – у русі) (піч – пéчі, ніч – нóчі, ночéй, кінь – коня) ; вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і (стіни, пісні, межі, кручі, груші) ; в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею (землею, межею, кручею, тишею) ; -ем (конем, ножем, мечем, споришем) ; закінчення -єю в іменниках жіночого роду на -ія (лінія – лінією); закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й] (гай – гаєм) ; перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр (вівчарем, слюсарем, школярем, але маляром, столяром); дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю). користується навчальною таблицею відмінювання іменників у множині у процесі виконання вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень іменників; вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини (по вікнах, по деревах, на морях, по нóчах, на гóрах); уживає букву ь для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього, братньою, літньому, у могутньому) ; дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і); правильно записує числівники 11, 14, 16, 50, 60, 70, 80, 1000; форми родового відмінка числівників 50-80 (п’ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти, вісімдесяти); пише займенники окремо від прийменників; уживає приставну літеру н після прийменників у займенниках 3-ї особи (біля нього, з нею, при них та ін.); знає і дотримується правила окремого написання не з дієсловами; дотримується правила правопису дієслів на -ся; дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування; використовує орфографічний словник для перевірки правильного написання прислівників у процесі виконання навчальних вправ і творчих робіт; правильно вживає розділові знаки в кінці речень; списує рукописний і друкований текст; дотримується правил оформлення письмової роботи, правил правопису і каліграфії; зіставляє написане зі зразком, виправляє допущені помилки; записує під диктування текст, який складається зі слів, що пишуться за фонетичним принципом та за правилами, вивченими в 2-4 класах і визначеними програмою для самостійного застосування учнями, а також за правилами, які були опрацьовані на уроках з допомогою вчителя; слова, передбачені програмою 1-4 класів для запам’ятовування; правильно тлумачить, вимовляє і пише слова, передбачені програмою для 1-3 та для 4 класу. Учень/учениця: дотримується гігієнічних та технічних правил письма; вільно рухає пальцями і передпліччям під час письма у рядку; пише правильно букви, їх поєднання, пунктуаційні знаки; акуратно виправляє нерозбірливі форми графем та їх поєднання; безвідривно поєднує елементи букв х, ж, ю; змінює форми букв, їх поєднань, пунктуаційних знаків, зберігаючи розбірливість письма; безвідривно поєднує до 6 графем (сир, вуж, день, глум ; злива, земля ; очерет, апетит тощо) у словах вправ підручника та інших посібників; прискорює письмо у межах своїх фізіологічних можливостей, зберігаючи його розбірливість та дотримуючись гігієнічних і технічних правил; оформлює письмову роботу правильно, охайно. |
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 158; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!