ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО БАКАЛАВРА СОЦІОЛОГІЇ
Державний вищий навчальний заклад
«Запорізький національний університет»
Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
Затверджено радою Затверджено
Факультету соціології та управління Вченою радою ЗНУ
Протокол № 10 від «12» жовтня 2011 р. Протокол № ___ від ____
Голова Ради ______ М.А.Лепський в. о. ректора _______О. Г. Бондар
ПРОГРАМА
Державного екзамену
Напрям підготовки 0301 «Соціологія»
Спеціальність 6.030101 «Соціологія»
Спеціалізація «Соціологія реклами і масових комунікацій»
Освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»
Форма навчання: денна
Запоріжжя 2011 р.
І. Пояснювальна записка
Зміст програми
З 2006 року в ЗНУ підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки 0402 «соціологія» здійснюється у відповідності до вимог європейської кредитно-модульної системи за шкалою ECTS.
Програма комплексного державного іспиту складена на основі освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів, напряму підготовки 0301 «Соціологія», відповідно до галузевого стандарту вищої освіти України.
Державний екзамен є формою атестації випускників вищого навчального закладу за напрямом освіти 0301 «Соціологія», яка здійснюється Державною екзаменаційною комісією на основі аналізу успішності, оцінки якості вирішення випускниками професійних та соціально-професійних завдань, передбачених даною кваліфікаційною характеристикою.
|
|
|
Атестації підлягають студенти, які виконали в повному обсязі навчальний план освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напрямку підготовки «соціологія», спеціалізації «соціологія реклами і масових комунікацій».
Нормативна форма державної атестації передбачає державний іспит.
Державний іспит з соціології проводиться як комплексна перевірка знань та умінь з трьох нормативних курсів (історія соціології, теоретична соціологія, методологія та методи соціологічних досліджень) та спецкурсів (соціологія особистості, соціологія громадської думки, соціологія культури, соціологія молоді, соціоінженерна діяльність та соціальне прогнозування та інші).
За результатами перевірки відповідності знань студентів вимогам кваліфікаційної характеристики Державна екзаменаційна комісія приймає рішення про присвоєння випускнику кваліфікації бакалавра соціології та видає диплом державного зразка. Цей диплом є юридичним документом, який дозволяє фахівцю зайняти первинну посаду у відповідності з номенклатурою посад.
|
|
|
Мета екзамену – визначення рівня засвоєних знань і вмінь студентів з фахових дисциплін, визначення професійно-освітнього рівня «бакалавр» спеціальності «Соціологія».
Форма екзамену – усний.
Етапи екзамену:
1. Ознайомлення студентів з програмою та вимогами ДЕК.
2. Проведення регулярних консультацій.
3. Начитування установчих лекцій.
4. Проведення самого екзамену:
- в присутності всіх студентів розкривається конверт з екзаменаційними білетами головою ДЕК;
- кожний студент бере один білет, який містить чотири питання з вищеперерахованих предметів;
- на підготовку студентам дається 45-60 хвилин;
- студент відповідає повністю на кожне питання білету і додаткові питання членів ДЕК;
- після відповідей всіх студентів і наради членів ДЕК студентам оголошуються результати екзамену у вигляді оцінки за 5-більною системою відповідно до критеріїв, результати екзамену протоколюються.
Дисципліни, які охоплює екзамен: «Історія соціології», «Загальна соціологічна теорія», «Соціологія управління», «Соціологія особистості», «Соціологія сім’ї та молоді», «Соціологія громадської думки», «Методологія та методи соціологічних досліджень», «Соціоінженерна діяльність, соціальні технології та прогнозування».
|
|
|
Структура екзамену
Структура екзамену передбачає комплексну перевірку теоретичних знань та практичних умінь і навичок. Екзаменаційний білет складається з чотирьох завдань: трьох теоретичних та одного практичного. Кожне завдання оцінюється окремо у відповідності до вимог кредитно-модульної системи ECTS. Загальна оцінка є сумарним результатом виконання кожного завдання і є середнім арифметичним оцінок всіх членів Державної екзаменаційної комісії.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО БАКАЛАВРА СОЦІОЛОГІЇ
Бакалавр соціології повинен мати високі моральні якості, почуття обов'язку i вiдповiдальностi перед собою та суспiльством за якiсть роботи у суспільстві, ефективнiсть i надiйнiсть розроблених ним соціальних технологiй управлiння.
Головною особливiстю його працi є вмiння виступати органiзатором соціальних проектiв, що пов’язані з проведенням соціологічних досліджень. Бакалавр повинен визначати позитивнi результати впровадження тих чи інших проектів, а також негативнi наслiдки їх функцiонування i коеволюцiйного розвитку для людини i суспiльства.
Бакалавр соціології повинен визначати основні проблеми управління та напрямки їх вирішення на основі соціологічних знань. Також своєчасно диагностувати деформації та соціальні відхилення, що визрiвають в середині суспiльних органiзмiв рiзного типу.
|
|
|
Вимоги до відповіді студента
У ході іспиту студент повинний продемонструвати:
1. В області теоретичного засвоєння предмету навчального курсу:
- знання емпіричного і теоретичного характеру;
- уміння концептуалізації, систематизації і формалізації знань;
- уміння використання знань теоретичного характеру при описі і поясненні відповіді на питання, обґрунтування своєї думки:
- поясненні конкретної соціальної реальності;
- уміння вирішення пізнавальних завдань.
2. В області логіки мислення:
- уміння логічно вибудовувати письмовий текст;
- уміння оперування базовими поняттями навчального курсу.
3. В області культури мови:
- уміння стилістично грамотно оформляти письмовий текст;
- уміння володіння лексикою професійної діяльності.
Студент має виявити знання з таких напрямків як:
1. Протосоціологія. Основні етапи і напрямки розвитку знань про людину та суспільство.
2. Класична соціологія ХІХ – поч. ХХ
3. Теоретичні джерела та етапи формування західної соціології у другій – третій чвертях ХХ сторіччя .
4. Принципи побудови теорії соціології.
5. Сучасні соціологічні теорії.
6. Теорії соціального конфлікту.
7. Загальні особливості та передумови розвитку соціологічної думки України.
8. Розвиток української соціологічної думки на початку ХХ ст.
9. Природничі та соціальні фактори суспільного життя.
10. Основні характеристики суспільства як соціальної системи.
11. Соціальну структура, соціальні інститути, соціальні відносини.
12. Характерні риси та тлумачення особистості в соціальній системі.
13. Соціальна мобільність, її основні різновиди, форми, канали.
14. Соціальні процеси, їх види, елементи та етапи.
15. Спеціальні соціологічні теорії та галузеві соціології.
Студент має продемонструвати вміння:
1. Здійснювати моніторинги соціальних інновацій методом соціологічного аналізу нововведень в сучасних соціологічних теоріях;
2. Визначати динаміку розвитку суспільних проблем шляхом проведення повторних соціологічних досліджень;
3. Брати участь у дослідницькій роботі, спрямованій на впровадження результатів соціологічних досліджень, шляхом ініціації інноваційних соціальних технологій;
4. Вміти проводити соціологічні експертизи, спрямовані на стабілізацію і розвиток соціальної діяльності;
5. Брати участь у дослідницькій роботі, спрямованій на аналіз і вивчення латентних характеристик процесів і явищ соціальної дійсності;
6. Забезпечувати належний організаційно - методичний рівень процесу проведення конкретно-соціологічних досліджень;
7. Забезпечувати вивчення проблемного поля соціального середовища методом проведення систематичного моніторингу суспільних змін;
8. Розробляти програму соціологічного дослідження, визначенні об’єкту, предмету, цілей та завдань, методів збору соціологічної інформації та формування вибіркової сукупності шляхом здійснення теоретичного аналізу особливостей соціального об’єкту;
9. Проводити комплексне вивчення елементів досліджуваного соціального об’єкту, застосовуючи кількісні та якісні методи аналізу різних сторін досліджуваного соціального об’єкту;
10. Перевіряти статистичні гіпотези дослідження для їх підтвердження або спростування, використовуючи математичні методи соціологічного аналізу емпіричних даних;
11. Забезпечувати необхідний рівень індивідуальної безпеки у разі виникнення типових небезпечних ситуацій.
ІІ. Критерії оцінювання
Кожне завдання оцінюється за шкалою 1 – 25 балів за наступними критеріями:
Ø 1 – 5 – поверхневі знання теоретичних джерел; короткий поверховий виклад матеріалу, нечіткі та помилкові визначення понять.
Ø 6 – 10 – неповне знання теоретичних джерел; короткий поверховий виклад матеріалу, нечіткі та помилкові визначення понять.
Ø 11 – 15 – достатньо змістовна відповідь, оперування теоретичними джерелами, аргументованість відповіді викладення матеріалу, здатність відповісти на додаткові питання.
Ø 16 – 20 – повна змістовна відповідь, оперування знаннями з багатьох теоретичних джерел, висока аргументованість відповіді, викладення матеріалу що грунтується на знанні першоджерел, здатність відповісти на додаткові питання.
Ø 21 – 25 – повна змістовна відповідь, оперування знаннями з багатьох теоретичних джерел, висока аргументованість відповіді, викладення матеріалу, що грунтується на знанні першоджерел, переконливе демонстрування власної авторської позиції.
Загальна оцінка є сумарним результатом виконання кожного завдання і є середнім арифметичним оцінок всіх членів Державної екзаменаційної комісії, максимальна кількість балів за шкалою університету дорівнює 100 балам. Таблиця відповідності шкал оцінювання наводиться нижче.
| За шкалою ECTS | За національною шкалою | За шкалою університету | |
| A | 5 (відмінно) | 90-100 (відмінно) | |
| B | 4 (добре) | 85-89 (дуже добре) | |
| C | 75-84 (добре) | ||
| D | 3 (задовільно) | 70-74 (задовільно) | |
| E | 60-69 (достатньо) | ||
| FX | 2 (незадовільно) | 35-59 (незадовільно – з можливістю повторного складання | |
| F | 1-34 (незадовільно з обов’язковим повторним курсом) |
ІІІ. Структура програми
Тематика, питання, винесені на екзамен
І Історія соціології.
1. О. КОНТ І ЙОГО ПРОЕКТ МАЙБУТНЬОЇ НАУКИ.
Закон трьох стадій інтелектуального розвитку людства. Місце соціології у системі наук. Вчення про соціальну статику і соціальну динаміку. Вчення О.Конта про індустріальне суспільство.
2. ОРГАНІЦИСТСЬКА СОЦІОЛОГІЯ Г. СПЕНСЕРА
Еволюціонизм як течія у розвитку наук кінця ХІХ ст. Теорія соціальної еволюції. Органіцизм Г.Спенсера. Предмет і методи соціологічного пізнання.
3. ПСИХОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЇ ІІ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.
Криза натуралізму і виникнення психологічної парадигми. Інстинктивізм У.Мак-Дугалла. Психоаналітична соціологія З.Фройда. Соціальний біхевіоризм. “Психологія натовпу” Г.Тарда і Г.Лебона.
4. МАРКСИСТСЬКА СОЦІОЛОГІЯ ХІХ СТ.
Вчення К.Маркса про класи як сутність соціального. Соціальний конфлікт. Суспільно-економічні формації. Поняття соціальної революції у працях К.Маркса і Ф.Енгельса.
5. СОЦІОЛОГІЯ Е. ДЮРКГЕЙМА.
Принцип соціологізму Е.Дюркгейма. Суспільство у розумінні Є.Дюркгейма. Вчення про солідарність. “Соціологія суїциду”.
6. СОЦІОЛОГІЧНІ ПОГЛЯДИ В. ДІЛЬТЕЯ.
Специфіка розвитку соціології у Німеччині. Соціальна філософія і проблема методу соціологічного дослідження. Поняття “життя” у вченні В.Дільтея. Дилема “пізнання-розуміння”.
7. СОЦІОЛОГІЧНІ ПОГЛЯДИ В. ВІНДЕЛЬБАНДА І Г. РІККЕРТА.
Криза позицій класичного позитивізму у Німеччині. Вчення про свободу волі у творчості В.Віндельбанда. Ідеографічні і номотетичні науки. Г.Ріккерт. Категорії цінностей у вченні Г.Ріккерта.
8. СОЦІОЛОГІЯ Ф. ТЬОННІСА.
Ф.Тьонніс і структура соціологічного знання. Інстинктивна і розумова воля. “Спільність і суспільство”. Соціальні відносини, групи і об’єднання як соціальні типи.
9. КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ Г. ЗІММЕЛЯ.
Концепція “взаємодії цивілізації і генералізації”, “атомізм”, “соціальна еволюція” у вченні Г.Зіммеля. “Фундаментальне протиріччя” соціальної диференціації. Конфлікт і трагедія культури.
10. ОСНОВНІ ПИТАННЯ ФОРМАЛЬНОЇ СОЦІОЛОГІЇ Г. ЗІММЕЛЯ.
Предмет і завдання соціології. Форми соціального життя: соціальні процеси, соціальні типи, моделі розвитку. Форми соціації. Соціологія культури Г.Зіммеля.
11. “РОЗУМІЮЧА” СОЦІОЛОГІЯ М. ВЕБЕРА.
Методологічні підґрунтя веберівської соціології. Категорія цінності у вченні М.Вебера, “ставлення до цінності”. Принцип “розуміння” у соціології М.Вебера.
12. ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЇ М. ВЕБЕРА.
Дія і смисл. Соціальна дія. Масова дія. Види і визначення соціальної дії. Раціоналізація соціальної дії. Формальна реальність.
13. ПОЛІТИЧНА СОЦІОЛОГІЯ М. ВЕБЕРА.
Методологічні обґрунтування концепції панування. Типи панування і їх характеристика. Ідея політичної раціональності.
14. СОЦІОЛОГІЧНІ ПОГЛЯДИ М. ДРАГОМАНОВА.
Соціологічній метод в теорії М.Драгоманова. Розуміння соціального прогресу, соціальної діалектики і соціальної еволюції. Політичний лібералізм у соціології М.Драгоманова.
15. ГЕНЕТИЧНА СОЦІОЛОГІЯ М. ГРУШЕВСЬКОГО.
Науково-дослідна діяльність М.Грушевського. Формування історико-соціологічного бачення. “Генетична соціологія” і теорія спільності. Політична соціологія. Діагностика суспільних настроїв.
16. ІНТЕГРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ П. СОРОКІНА.
Предмет, структура і роль соціології. Соціологія реформ і революцій. Проблема соціальної рівності. Соціальна стратифікація і мобільність. Соціокультурна динаміка.
17. СТРУКТУРНИЙ ФУНКЦІОНАЛІЗМ Т. ПАРСОНСА.
Стратегія побудови соціологічної теорії. Суспільство як іманентна соціальна система. Модельні зміни. Перехід від традиційного до індустріального суспільства. “Структура соціальної дії”. Системні імперативи.
18. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТРУКТУРАЛІЗМ Р. МЕРТОНА.
Р.Мертон і його критика раннього функціоналізму. Теорії середнього рівня. Уточнення поняття “функція”. Функція і дисфункція. Процедура використання функціонального аналізу. Явні і латентні функції.
19. ТЕОРІЇ КОНФЛІКТУ Р. ДАРЕНДОРФА І Л. КОЗЕРА.
Різноманітність конфліктних теорій у соціології. Уявлення Р.Дарендорфа про суспільний порядок. Модель діалектичного конфлікту і його наслідків. Функціональна теорія конфлікту Л.Козера.
20. ТЕОРІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЇ Ю. ҐАБЕРМАСА.
Концепція Ю.Ґабермаса як різновид критичної конфліктної теорії у соціології. Структура “життєвого світу” і “соціальна дія”. Система і “життєвий світ”. Комунікативна дія. Проблема “активної політично функціонуючої громадськості”.
21. СТРУКТУРАЛІЗМ У СОЦІОЛОГІЇ К. ЛЕВІ-СТРОССА, М. ФУКО, П. БУРД`Є.
Загальні характеристики структуралізму у соціології. Антропологічний структуралізм К.Леві-Стросса. Структуралізм і постструктуралізм. Концепції “археології знань” і “генеалогії влади” М.Фуко. Постмодернізм у соціології П.Бурд’є. Поняття “габітус” і “практика”.
22. АМЕРИКАНСЬКИЙ ІНТЕРАКЦІОНІЗМ. ТЕОРІЇ ВЗАЄМОДІЇ У. ТОМАСА, ДЖ. МІДА, Ч. КУЛІ.
Основні положення інтеракціонізму. Поняття “загальне визначення ситуації” у концепції У.Томаса. теорія Дж.Г.Міда. Категорії Self, Розум, Суспільство. Концепція дзеркального “Я” Ч.Х.Кулі.
23. ТЕОРІЇ РОЛЕЙ ДЖ. МОРЕНО І Р. ЛІНТОНА.
Соціальна структура суспільства як “сітка експектацій”. Уточнення Дж.Морено і Р.Лінтоном понять “соціальна роль” і “соціальний статус”. Соціометрія Дж. Морено як методологія вивчення малих груп.
24. СИМВОЛІЧНИЙ ІНТЕРАКЦІОНІЗМ Г. БЛУМЕР.
Чиказька школа інтеракціонізму. Г.Блумер. “Символічна взаємодія”. “Взаємодія з собою”. Етапи визначення, інтерпретації і оцінки взаємодії. Природа взаємодії. Виникнення і зміна загальних значень об’єктів у ході взаємодії. Г.Блумер про теорію і методологію соціології.
25. СОЦІОЛОГІЯ І СОЦІАЛЬНИЙ БІХЕВІОРИЗМ Б. СКІНЕР, Е. УІЛСОН.
Соціобіологічний виклик: від ранніх теорій інстинктів до концепції “усуспільнення генів”. Психологічний біхевіоризм Б.Ф.Скінера. Соціобіологічний ракурс соціального життя. Е.Уілсон.
26. ТЕОРІЇ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИБОРУ.
Загальні характеристики теорій раціонального вибору. Інтелектуальне коріння теорій раціонального вибору. Утилітаризм. Антропологічна традиція Дж. Фрейзера. Психологізм обміну. М.Мосс і структуралізм обміну.
27. ТЕОРІЯ ОБМІНУ ДЖ. ХОМАНСА. СТРУКТУРАЛІЗМ ОБМІНУ П. БЛАУ І Р. ЕМЕРСОНА.
Елементарна соціальна поведінка як обмін. Дж.Хоманс. Рання індуктивна стратегія (статус і конформність). Психологічна модель обміну Дж. Хоманса і її критика. Структуралізм обміну. Теоретична стратегія П.Блау. Елементарні і складні системи обміну. Макроструктуралізм. Р.Емерсон. Обмін і влада. Влада – легітимність – опозиція.
28. ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА СОЦІОЛОГІЯ.
Основні філософськи принципи феноменологічного методу. Е.Гуссерль. Сутність “феноменологічної редукції”. А.Шютц про смислову структуру соціального світу. Інституціоналізація і соціалізація у феноменологічній соціології.
29. СУЧАСНА СОЦІОЛОГІЯ В УКРАЇНІ.
Специфіка розвитку сучасного соціологічного знання у кінці ХХ - на початку ХХІ ст. в Україні. Основні проблеми, що вирішуються українською соціологією. “Вторинна інституціоналізація” соціального життя і соціологічні центри України.
30. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ В ХХІ СТ.
Основні напрямки розвитку соціологічної науки у ХХІ ст. Перспективи розвитку соціології у ІІІ тисячолітті. Теоретична соціологія і соціальна інженерія.
Загальна соціологічна теорія
1. ОБ`ЄКТ ТА ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ.
Специфіка соціології в системі суспільствознавчих наук. Об’єкт соціології. Система підходів щодо визначення предмету соціології. Сучасне визначення предмету соціології. Функції соціології.
2. СИСТЕМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ.
Загальносоціологічна теорія, спеціальні (приватні) соціологічні теорії, галузеві соціологічні теорії та емпіричні (прикладні) соціологічні дослідження. Макро-, мезо- та мікросоціологія. Рівні соціологічного знання.
3. СТРУКТУРА ЗАГАЛЬНОСОЦІОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ.
Принципи формування. Категоріально-понятійний апарат. Соціальні закони та їх різновиди.
4. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЇ.
Загальнотеоретичні та емпіричні методи. Поліпарадигмальність соціології. Методологічні принципи соціологічного аналізу. Соціологічні методики.
5. СУСПІЛЬСТВО ЯК САМООРГАНІЗОВАНА СИСТЕМА.
Поняття суспільства. Поняття суспільного, соціального та соціуму. Їх специфіка та співвідношення. Поняття системи. Суспільство як соціальна система та його основні структурні елементи.
6. СОЦІАЛІЗАЦІЯ, ПОНЯТТЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ, АГЕНТИ.
Поняття соціалізації. Основні етапи соціалізації. Агенти соціалізації. Фактори соціалізації. Форми соціалізації. Девіація та девіантна поведінка. Особливості соціалізації в різні вікові періоди. Особливості впливу мікро- і макросередовища на формування і розвиток особи. Загальна характеристика процесів соціалізації особи, ресоціалізація та десоціалізація.
7. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ЛЮДИНИ В МЕЖАХ СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ.
Поняття індивіду, індивідуальності, людини та особистості. Їх специфіка та співвідношення. Соціологічні концепції особистості. Поняття антропосоціогенезу. Основні етапи антропосоціогенезу. Поняття «суб’єкт», «агент» та «актор», їх специфіка та співвідношення.
8. КУЛЬТУРА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ ЛЮДИНИ.
Поняття «культури». Класифікація визначень культури Кребера та Клакхона. Основні функції культури. Типи та види культури. Форми культури. Культура особи. Особливості формування культури особистості.
9. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: ПОНЯТТЯ, ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ.
Поняття громадянського суспільства. Громадянське суспільство та держава. Особливості формування громадянського суспільства в Україні.
10. СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА.
Поняття суспільних відносин. Класифікація суспільних відносин. Співвідношення соціальних та суспільних відносин.
11. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА.
Поняття соціальної структури. Соціальна структура в соціальній системі. Принципи та критерії типології соціальної структури. Сучасні погляди на соціальну структуру.
12. СОЦІОГРУПОВА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА.
Поняття соціальної групи. Типологія соціальних груп. Співвідношення соціальних груп та соціальних спільнот. Особливості утворення та специфіка функціонування соціальних груп. Характерні риси соціальних груп. Міжгрупова та внутрігрупова мобільність та міграція.
13. СУЧАСНИЙ СТАН СОЦІОГРУПОВОЇ СТРУКТУРИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.
Нові соціогрупові утворення в межах українського суспільства, їх специфіка. Розподіл українського суспільства за матеріальним критерієм.
14. ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ.
Поняття середнього класу. Особливості функціонування середнього класу. Концепції середнього класу. Проблеми становлення та функціонування середнього класу в межах України.
15. ІСТОРИЧНІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП.
Касти. Страти. Стани. Сучасні типи великих соціальних груп. Класи. Соціологічні теорії класів. Верстви. Соціальні прошарки.
16. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ.
Поняття соціальної стратифікації. Соціальна диференціація: поняття, критерії та ознаки. Соціальна стратифікація як процес відтворення соціально-структурних елементів. Стратифікація на сучасному етапі розвитку суспільства. Моделі стратифікації.
17. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ЧИННИКИ.
Поняття соціальної мобільності. Соціальна мобільність та її чинники. Типи соціальної мобільності. Вертикальна соціальна мобільність. Горизонтальна соціальна мобільність. Соціальні ліфти.
18. ДЕТЕРМІНАНТИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА КРИТЕРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ.
Соціальна ієрархія. Соціальний статус. Соціальний престиж. Соціальна роль. Соціальна позиція. Соціальний капітал. Співвідношення статусу, ролі та престижу.
19. СОЦІАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ.
Поняття соціальної організації. Структура соціальних організацій. Характерні риси соціальних організацій. Види соціальних організацій. Соціальні організації як основа існування соціальних інститутів.
20. ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ.
Принципи класифікації соціальних організацій. Господарські соціальні організації (виробничі, промислові, економічні). Політичні соціальні організації. Навчальні соціальні організації. Формальні та неформальні соціальні організації.
21. СПІВВІДНОШЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА СОЦІАЛЬНИХ ГРУП.
Співвідношення соціальних організацій та соціальних груп на основі: способу формування, діючих норм, соціального контролю та санкцій, ролі та типу лідерства, співвідношення статусу, ролі та престижу.
22. СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ.
Поняття соціального інституту. Соціальні інститути як засоби організації і регулювання суспільних відносин. Концепції соціальних інститутів. Функції та структурні елементи основних соціальних інститутів. Легальні та латентні функції соціальних інститутів. Характерні риси соціальних інститутів. Проблема визначення соціальних інститутів.
23. ОСНОВНІ ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ.
Зміст поняття „соціальний інститут” та основні характеристики визначення. Політичні інститути. Економічні інститути. Соціальні інститути. Інститут культури. Внутрішній та зовнішній виміри соціального інституту. Формальні та неформальні соціальні інститути.
24. СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ.
Значення соціального контролю у функціонуванні соціального інституту. Поняття соціального контролю. Система соціального контролю. Формальний та неформальний контроль. Методи контролю.
25. СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ.
Поняття „соціальний процес”. Соціальний процес та його основні компоненти. Специфіка соціальних процесів. Стадії соціальних процесів. Динаміка соціальних процесів.
26. ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ.
Міграція, соціалізація, соціальна мобільність: загальна характеристика. Соціальні процеси функціонування. Соціальні процеси розвитку. Стихійні та свідомі соціальні процеси. Специфіка модернізації та трансформації.
27. СОЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ.
Поняття „соціальна система”. Системи взагалі та специфіка саме соціальної системи. Принципи функціонування соціальної системи. Критерії існування та рівні розвинутості соціальних систем. Співставлення понять “система” та “структура”.
28. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ.
Територія, населення, стратифікована сукупність соціальних груп (соціогрупова структура суспільства), впорядкована сукупність господарських, політичних та культурно-освітніх організацій, адміністративні інституційні органи та соціальні інститути.
29. СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ГАЛУЗЕЙ СОЦІОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ.
Проблема співвідношення соціологічних теорій середнього рівня та галузевих соціологій. Соціологічні теорії середнього рівня. Різновиди соціологічних теорій середнього рівня.
30. ГАЛУЗЕВІ СОЦІОЛОГІЇ.
Галузеві соціології як знання про особливості становлення і розвитку певних соціальних підсистем. Загальна характеристика основних галузевих соціологій.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 230; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!