ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО БАКАЛАВРА СОЦІОЛОГІЇ
Державний вищий навчальний заклад
«Запорізький національний університет»
Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
Затверджено радою Затверджено
Факультету соціології та управління Вченою радою ЗНУ
Протокол № 10 від «12» жовтня 2011 р. Протокол № ___ від ____
Голова Ради ______ М.А.Лепський в. о. ректора _______О. Г. Бондар
ПРОГРАМА
Державного екзамену
напрям підготовки 0301 «Соціологія»
Спеціальність 6.030101 «Соціологія»
Спеціалізація «Соціологія політики»
Освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»
Форма навчання: денна
Запоріжжя 2011 р.
І. Пояснювальна записка
Зміст програми
З 2006 року в ЗНУ підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки 0402 «соціологія» здійснюється у відповідності до вимог європейської кредитно-модульної системи за шкалою ECTS.
Програма комплексного державного іспиту складена на основі освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів, напряму підготовки 0301 «Соціологія», відповідно до галузевого стандарту вищої освіти України.
Державний екзамен є формою атестації випускників вищого навчального закладу за напрямом освіти 0301 «Соціологія», яка здійснюється Державною екзаменаційною комісією на основі аналізу успішності, оцінки якості вирішення випускниками професійних та соціально-професійних завдань, передбачених даною кваліфікаційною характеристикою.
|
|
|
Атестації підлягають студенти, які виконали в повному обсязі навчальний план освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напрямку підготовки «соціологія», спеціалізації «соціологія політики».
Нормативна форма державної атестації передбачає державний іспит.
Державний іспит з соціології проводиться як комплексна перевірка знань та умінь з трьох нормативних курсів (історія соціології, теоретична соціологія, методологія та методи соціологічних досліджень), курсів зі спеціалізації та спецкурсів (соціологія особистості, соціологія громадської думки, соціологія культури, соціологія молоді, соціоінженерна діяльність та соціальне прогнозування та інші).
За результатами перевірки відповідності знань студентів вимогам кваліфікаційної характеристики Державна екзаменаційна комісія приймає рішення про присвоєння випускнику кваліфікації бакалавра соціології та видає диплом державного зразка. Цей диплом є юридичним документом, який дозволяє фахівцю зайняти первинну посаду у відповідності з номенклатурою посад.
Мета екзамену – визначення рівня засвоєних знань і вмінь студентів з фахових дисциплін, визначення професійно-освітнього рівня «бакалавр» спеціальності «Соціологія».
|
|
|
Форма екзамену – усний.
Етапи екзамену:
1. Ознайомлення студентів з програмою та вимогами ДЕК.
2. Проведення регулярних консультацій.
3. Начитування установчих лекцій.
4. Проведення самого екзамену:
- в присутності всіх студентів розкривається конверт з екзаменаційними білетами головою ДЕК;
- кожний студент бере один білет, який містить чотири питання з вищеперерахованих предметів;
- на підготовку студентам дається 45-60 хвилин;
- студент відповідає повністю на кожне питання білету і додаткові питання членів ДЕК;
- після відповідей всіх студентів і наради членів ДЕК студентам оголошуються результати екзамену у вигляді оцінки за 5-більною системою відповідно до критеріїв, результати екзамену протоколюються.
Дисципліни, які охоплює екзамен: «Історія соціології», «Загальна соціологічна теорія», «Соціологія управління», «Соціологія особистості», «Соціологія сім’ї та молоді», «Соціологія громадської думки», «Методологія та методи соціологічних досліджень», «Соціоінженерна діяльність, соціальні технології та прогнозування».
|
|
|
Структура екзамену
Структура екзамену передбачає комплексну перевірку теоретичних знань та практичних умінь і навичок. Екзаменаційний білет складається з чотирьох завдань: трьох теоретичних та одного практичного. Кожне завдання оцінюється окремо у відповідності до вимог кредитно-модульної системи ECTS. Загальна оцінка є сумарним результатом виконання кожного завдання і є середнім арифметичним оцінок всіх членів Державної екзаменаційної комісії.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО БАКАЛАВРА СОЦІОЛОГІЇ
Бакалавр соціології повинен мати високі моральні якості, почуття обов'язку i вiдповiдальностi перед собою та суспiльством за якiсть роботи у суспільстві, ефективнiсть i надiйнiсть розроблених ним соціальних технологiй управлiння.
Головною особливiстю його працi є вмiння виступати органiзатором соціальних проектiв, що пов’язані з проведенням соціологічних досліджень. Бакалавр повинен визначати позитивнi результати впровадження тих чи інших проектів, а також негативнi наслiдки їх функцiонування i коеволюцiйного розвитку для людини i суспiльства.
Бакалавр соціології повинен визначати основні проблеми управління та напрямки їх вирішення на основі соціологічних знань. Також своєчасно диагностувати деформації та соціальні відхилення, що визрiвають в середині суспiльних органiзмiв рiзного типу.
|
|
|
Вимоги до відповіді студента
У ході іспиту студент повинний продемонструвати:
1. В області теоретичного засвоєння предмету навчального курсу:
- знання емпіричного і теоретичного характеру;
- уміння концептуалізації, систематизації і формалізації знань;
- уміння використання знань теоретичного характеру при описі і поясненні відповіді на питання, обґрунтування своєї думки:
- поясненні конкретної соціальної реальності;
- уміння вирішення пізнавальних завдань.
2. В області логіки мислення:
- уміння логічно вибудовувати письмовий текст;
- уміння оперування базовими поняттями навчального курсу.
3. В області культури мови:
- уміння стилістично грамотно оформляти письмовий текст;
- уміння володіння лексикою професійної діяльності.
Студент має виявити знання з таких напрямків як:
1. Протосоціологія. Основні етапи і напрямки розвитку знань про людину та суспільство.
2. Класична соціологія ХІХ – поч. ХХ
3. Теоретичні джерела та етапи формування західної соціології у другій – третій чвертях ХХ сторіччя .
4. Принципи побудови теорії соціології.
5. Сучасні соціологічні теорії.
6. Теорії соціального конфлікту.
7. Загальні особливості та передумови розвитку соціологічної думки України.
8. Розвиток української соціологічної думки на початку ХХ ст.
9. Природничі та соціальні фактори суспільного життя.
10. Основні характеристики суспільства як соціальної системи.
11. Соціальну структура, соціальні інститути, соціальні відносини.
12. Характерні риси та тлумачення особистості в соціальній системі.
13. Соціальна мобільність, її основні різновиди, форми, канали.
14. Соціальні процеси, їх види, елементи та етапи.
15. Спеціальні соціологічні теорії та галузеві соціології.
Студент має продемонструвати вміння:
1. Здійснювати моніторинги соціальних інновацій методом соціологічного аналізу нововведень в сучасних соціологічних теоріях;
2. Визначати динаміку розвитку суспільних проблем шляхом проведення повторних соціологічних досліджень;
3. Брати участь у дослідницькій роботі, спрямованій на впровадження результатів соціологічних досліджень, шляхом ініціації інноваційних соціальних технологій;
4. Вміти проводити соціологічні експертизи, спрямовані на стабілізацію і розвиток соціальної діяльності;
5. Брати участь у дослідницькій роботі, спрямованій на аналіз і вивчення латентних характеристик процесів і явищ соціальної дійсності;
6. Забезпечувати належний організаційно - методичний рівень процесу проведення конкретно-соціологічних досліджень;
7. Забезпечувати вивчення проблемного поля соціального середовища методом проведення систематичного моніторингу суспільних змін;
8. Розробляти програму соціологічного дослідження, визначенні об’єкту, предмету, цілей та завдань, методів збору соціологічної інформації та формування вибіркової сукупності шляхом здійснення теоретичного аналізу особливостей соціального об’єкту;
9. Проводити комплексне вивчення елементів досліджуваного соціального об’єкту, застосовуючи кількісні та якісні методи аналізу різних сторін досліджуваного соціального об’єкту;
10. Перевіряти статистичні гіпотези дослідження для їх підтвердження або спростування, використовуючи математичні методи соціологічного аналізу емпіричних даних;
11. Забезпечувати необхідний рівень індивідуальної безпеки у разі виникнення типових небезпечних ситуацій.
ІІ. Критерії оцінювання
Кожне завдання оцінюється за шкалою 1 – 25 балів за наступними критеріями:
Ø 1 – 5 – поверхневі знання теоретичних джерел; короткий поверховий виклад матеріалу, нечіткі та помилкові визначення понять.
Ø 6 – 10 – неповне знання теоретичних джерел; короткий поверховий виклад матеріалу, нечіткі та помилкові визначення понять.
Ø 11 – 15 – достатньо змістовна відповідь, оперування теоретичними джерелами, аргументованість відповіді викладення матеріалу, здатність відповісти на додаткові питання.
Ø 16 – 20 – повна змістовна відповідь, оперування знаннями з багатьох теоретичних джерел, висока аргументованість відповіді, викладення матеріалу що грунтується на знанні першоджерел, здатність відповісти на додаткові питання.
Ø 21 – 25 – повна змістовна відповідь, оперування знаннями з багатьох теоретичних джерел, висока аргументованість відповіді, викладення матеріалу, що грунтується на знанні першоджерел, переконливе демонстрування власної авторської позиції.
Загальна оцінка є сумарним результатом виконання кожного завдання і є середнім арифметичним оцінок всіх членів Державної екзаменаційної комісії, максимальна кількість балів за шкалою університету дорівнює 100 балам. Таблиця відповідності шкал оцінювання наводиться нижче.
| За шкалою ECTS | За національною шкалою | За шкалою університету | |
| A | 5 (відмінно) | 90-100 (відмінно) | |
| B | 4 (добре) | 85-89 (дуже добре) | |
| C | 75-84 (добре) | ||
| D | 3 (задовільно) | 70-74 (задовільно) | |
| E | 60-69 (достатньо) | ||
| FX | 2 (незадовільно) | 35-59 (незадовільно – з можливістю повторного складання | |
| F | 1-34 (незадовільно з обов’язковим повторним курсом) |
ІІІ. Структура програми
Тематика, питання, винесені на екзамен
І Історія соціології.
1. О. КОНТ І ЙОГО ПРОЕКТ МАЙБУТНЬОЇ НАУКИ.
Закон трьох стадій інтелектуального розвитку людства. Місце соціології у системі наук. Вчення про соціальну статику і соціальну динаміку. Вчення О.Конта про індустріальне суспільство.
2. ОРГАНІЦИСТСЬКА СОЦІОЛОГІЯ Г. СПЕНСЕРА
Еволюціонизм як течія у розвитку наук кінця ХІХ ст. Теорія соціальної еволюції. Органіцизм Г.Спенсера. Предмет і методи соціологічного пізнання.
3. ПСИХОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЇ ІІ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.
Криза натуралізму і виникнення психологічної парадигми. Інстинктивізм У.Мак-Дугалла. Психоаналітична соціологія З.Фройда. Соціальний біхевіоризм. “Психологія натовпу” Г.Тарда і Г.Лебона.
4. МАРКСИСТСЬКА СОЦІОЛОГІЯ ХІХ СТ.
Вчення К.Маркса про класи як сутність соціального. Соціальний конфлікт. Суспільно-економічні формації. Поняття соціальної революції у працях К.Маркса і Ф.Енгельса.
5. СОЦІОЛОГІЯ Е. ДЮРКГЕЙМА.
Принцип соціологізму Е.Дюркгейма. Суспільство у розумінні Є.Дюркгейма. Вчення про солідарність. “Соціологія суїциду”.
6. СОЦІОЛОГІЧНІ ПОГЛЯДИ В. ДІЛЬТЕЯ.
Специфіка розвитку соціології у Німеччині. Соціальна філософія і проблема методу соціологічного дослідження. Поняття “життя” у вченні В.Дільтея. Дилема “пізнання-розуміння”.
7. СОЦІОЛОГІЧНІ ПОГЛЯДИ В. ВІНДЕЛЬБАНДА І Г. РІККЕРТА.
Криза позицій класичного позитивізму у Німеччині. Вчення про свободу волі у творчості В.Віндельбанда. Ідеографічні і номотетичні науки. Г.Ріккерт. Категорії цінностей у вченні Г.Ріккерта.
8. СОЦІОЛОГІЯ Ф. ТЬОННІСА.
Ф.Тьонніс і структура соціологічного знання. Інстинктивна і розумова воля. “Спільність і суспільство”. Соціальні відносини, групи і об’єднання як соціальні типи.
9. КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ Г. ЗІММЕЛЯ.
Концепція “взаємодії цивілізації і генералізації”, “атомізм”, “соціальна еволюція” у вченні Г.Зіммеля. “Фундаментальне протиріччя” соціальної диференціації. Конфлікт і трагедія культури.
10. ОСНОВНІ ПИТАННЯ ФОРМАЛЬНОЇ СОЦІОЛОГІЇ Г. ЗІММЕЛЯ.
Предмет і завдання соціології. Форми соціального життя: соціальні процеси, соціальні типи, моделі розвитку. Форми соціації. Соціологія культури Г.Зіммеля.
11. “РОЗУМІЮЧА” СОЦІОЛОГІЯ М. ВЕБЕРА.
Методологічні підґрунтя веберівської соціології. Категорія цінності у вченні М.Вебера, “ставлення до цінності”. Принцип “розуміння” у соціології М.Вебера.
12. ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЇ М. ВЕБЕРА.
Дія і смисл. Соціальна дія. Масова дія. Види і визначення соціальної дії. Раціоналізація соціальної дії. Формальна реальність.
13. ПОЛІТИЧНА СОЦІОЛОГІЯ М. ВЕБЕРА.
Методологічні обґрунтування концепції панування. Типи панування і їх характеристика. Ідея політичної раціональності.
14. СОЦІОЛОГІЧНІ ПОГЛЯДИ М. ДРАГОМАНОВА.
Соціологічній метод в теорії М.Драгоманова. Розуміння соціального прогресу, соціальної діалектики і соціальної еволюції. Політичний лібералізм у соціології М.Драгоманова.
15. ГЕНЕТИЧНА СОЦІОЛОГІЯ М. ГРУШЕВСЬКОГО.
Науково-дослідна діяльність М.Грушевського. Формування історико-соціологічного бачення. “Генетична соціологія” і теорія спільності. Політична соціологія. Діагностика суспільних настроїв.
16. ІНТЕГРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ П. СОРОКІНА.
Предмет, структура і роль соціології. Соціологія реформ і революцій. Проблема соціальної рівності. Соціальна стратифікація і мобільність. Соціокультурна динаміка.
17. СТРУКТУРНИЙ ФУНКЦІОНАЛІЗМ Т. ПАРСОНСА.
Стратегія побудови соціологічної теорії. Суспільство як іманентна соціальна система. Модельні зміни. Перехід від традиційного до індустріального суспільства. “Структура соціальної дії”. Системні імперативи.
18. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТРУКТУРАЛІЗМ Р. МЕРТОНА.
Р.Мертон і його критика раннього функціоналізму. Теорії середнього рівня. Уточнення поняття “функція”. Функція і дисфункція. Процедура використання функціонального аналізу. Явні і латентні функції.
19. ТЕОРІЇ КОНФЛІКТУ Р. ДАРЕНДОРФА І Л. КОЗЕРА.
Різноманітність конфліктних теорій у соціології. Уявлення Р.Дарендорфа про суспільний порядок. Модель діалектичного конфлікту і його наслідків. Функціональна теорія конфлікту Л.Козера.
20. ТЕОРІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЇ Ю. ҐАБЕРМАСА.
Концепція Ю.Ґабермаса як різновид критичної конфліктної теорії у соціології. Структура “життєвого світу” і “соціальна дія”. Система і “життєвий світ”. Комунікативна дія. Проблема “активної політично функціонуючої громадськості”.
21. СТРУКТУРАЛІЗМ У СОЦІОЛОГІЇ К. ЛЕВІ-СТРОССА, М. ФУКО, П. БУРД`Є.
Загальні характеристики структуралізму у соціології. Антропологічний структуралізм К.Леві-Стросса. Структуралізм і постструктуралізм. Концепції “археології знань” і “генеалогії влади” М.Фуко. Постмодернізм у соціології П.Бурд’є. Поняття “габітус” і “практика”.
22. АМЕРИКАНСЬКИЙ ІНТЕРАКЦІОНІЗМ. ТЕОРІЇ ВЗАЄМОДІЇ У. ТОМАСА, ДЖ. МІДА, Ч. КУЛІ.
Основні положення інтеракціонізму. Поняття “загальне визначення ситуації” у концепції У.Томаса. теорія Дж.Г.Міда. Категорії Self, Розум, Суспільство. Концепція дзеркального “Я” Ч.Х.Кулі.
23. ТЕОРІЇ РОЛЕЙ ДЖ. МОРЕНО І Р. ЛІНТОНА.
Соціальна структура суспільства як “сітка експектацій”. Уточнення Дж.Морено і Р.Лінтоном понять “соціальна роль” і “соціальний статус”. Соціометрія Дж. Морено як методологія вивчення малих груп.
24. СИМВОЛІЧНИЙ ІНТЕРАКЦІОНІЗМ Г. БЛУМЕР.
Чиказька школа інтеракціонізму. Г.Блумер. “Символічна взаємодія”. “Взаємодія з собою”. Етапи визначення, інтерпретації і оцінки взаємодії. Природа взаємодії. Виникнення і зміна загальних значень об’єктів у ході взаємодії. Г.Блумер про теорію і методологію соціології.
25. СОЦІОЛОГІЯ І СОЦІАЛЬНИЙ БІХЕВІОРИЗМ Б. СКІНЕР, Е. УІЛСОН.
Соціобіологічний виклик: від ранніх теорій інстинктів до концепції “усуспільнення генів”. Психологічний біхевіоризм Б.Ф.Скінера. Соціобіологічний ракурс соціального життя. Е.Уілсон.
26. ТЕОРІЇ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИБОРУ.
Загальні характеристики теорій раціонального вибору. Інтелектуальне коріння теорій раціонального вибору. Утилітаризм. Антропологічна традиція Дж. Фрейзера. Психологізм обміну. М.Мосс і структуралізм обміну.
27. ТЕОРІЯ ОБМІНУ ДЖ. ХОМАНСА. СТРУКТУРАЛІЗМ ОБМІНУ П. БЛАУ І Р. ЕМЕРСОНА.
Елементарна соціальна поведінка як обмін. Дж.Хоманс. Рання індуктивна стратегія (статус і конформність). Психологічна модель обміну Дж. Хоманса і її критика. Структуралізм обміну. Теоретична стратегія П.Блау. Елементарні і складні системи обміну. Макроструктуралізм. Р.Емерсон. Обмін і влада. Влада – легітимність – опозиція.
28. ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА СОЦІОЛОГІЯ.
Основні філософськи принципи феноменологічного методу. Е.Гуссерль. Сутність “феноменологічної редукції”. А.Шютц про смислову структуру соціального світу. Інституціоналізація і соціалізація у феноменологічній соціології.
29. СУЧАСНА СОЦІОЛОГІЯ В УКРАЇНІ.
Специфіка розвитку сучасного соціологічного знання у кінці ХХ - на початку ХХІ ст. в Україні. Основні проблеми, що вирішуються українською соціологією. “Вторинна інституціоналізація” соціального життя і соціологічні центри України.
30. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ В ХХІ СТ.
Основні напрямки розвитку соціологічної науки у ХХІ ст. Перспективи розвитку соціології у ІІІ тисячолітті. Теоретична соціологія і соціальна інженерія.
Загальна соціологічна теорія
1. ОБ`ЄКТ ТА ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ.
Специфіка соціології в системі суспільствознавчих наук. Об’єкт соціології. Система підходів щодо визначення предмету соціології. Сучасне визначення предмету соціології. Функції соціології.
2. СИСТЕМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ.
Загальносоціологічна теорія, спеціальні (приватні) соціологічні теорії, галузеві соціологічні теорії та емпіричні (прикладні) соціологічні дослідження. Макро-, мезо- та мікросоціологія. Рівні соціологічного знання.
3. СТРУКТУРА ЗАГАЛЬНОСОЦІОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ.
Принципи формування. Категоріально-понятійний апарат. Соціальні закони та їх різновиди.
4. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЇ.
Загальнотеоретичні та емпіричні методи. Поліпарадигмальність соціології. Методологічні принципи соціологічного аналізу. Соціологічні методики.
5. СУСПІЛЬСТВО ЯК САМООРГАНІЗОВАНА СИСТЕМА.
Поняття суспільства. Поняття суспільного, соціального та соціуму. Їх специфіка та співвідношення. Поняття системи. Суспільство як соціальна система та його основні структурні елементи.
6. СОЦІАЛІЗАЦІЯ, ПОНЯТТЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ, АГЕНТИ.
Поняття соціалізації. Основні етапи соціалізації. Агенти соціалізації. Фактори соціалізації. Форми соціалізації. Девіація та девіантна поведінка. Особливості соціалізації в різні вікові періоди. Особливості впливу мікро- і макросередовища на формування і розвиток особи. Загальна характеристика процесів соціалізації особи, ресоціалізація та десоціалізація.
7. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ЛЮДИНИ В МЕЖАХ СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ.
Поняття індивіду, індивідуальності, людини та особистості. Їх специфіка та співвідношення. Соціологічні концепції особистості. Поняття антропосоціогенезу. Основні етапи антропосоціогенезу. Поняття «суб’єкт», «агент» та «актор», їх специфіка та співвідношення.
8. КУЛЬТУРА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ ЛЮДИНИ.
Поняття «культури». Класифікація визначень культури Кребера та Клакхона. Основні функції культури. Типи та види культури. Форми культури. Культура особи. Особливості формування культури особистості.
9. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: ПОНЯТТЯ, ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ.
Поняття громадянського суспільства. Громадянське суспільство та держава. Особливості формування громадянського суспільства в Україні.
10. СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА.
Поняття суспільних відносин. Класифікація суспільних відносин. Співвідношення соціальних та суспільних відносин.
11. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА.
Поняття соціальної структури. Соціальна структура в соціальній системі. Принципи та критерії типології соціальної структури. Сучасні погляди на соціальну структуру.
12. СОЦІОГРУПОВА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА.
Поняття соціальної групи. Типологія соціальних груп. Співвідношення соціальних груп та соціальних спільнот. Особливості утворення та специфіка функціонування соціальних груп. Характерні риси соціальних груп. Міжгрупова та внутрігрупова мобільність та міграція.
13. СУЧАСНИЙ СТАН СОЦІОГРУПОВОЇ СТРУКТУРИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.
Нові соціогрупові утворення в межах українського суспільства, їх специфіка. Розподіл українського суспільства за матеріальним критерієм.
14. ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ.
Поняття середнього класу. Особливості функціонування середнього класу. Концепції середнього класу. Проблеми становлення та функціонування середнього класу в межах України.
15. ІСТОРИЧНІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП.
Касти. Страти. Стани. Сучасні типи великих соціальних груп. Класи. Соціологічні теорії класів. Верстви. Соціальні прошарки.
16. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ.
Поняття соціальної стратифікації. Соціальна диференціація: поняття, критерії та ознаки. Соціальна стратифікація як процес відтворення соціально-структурних елементів. Стратифікація на сучасному етапі розвитку суспільства. Моделі стратифікації.
17. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ЧИННИКИ.
Поняття соціальної мобільності. Соціальна мобільність та її чинники. Типи соціальної мобільності. Вертикальна соціальна мобільність. Горизонтальна соціальна мобільність. Соціальні ліфти.
18. ДЕТЕРМІНАНТИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА КРИТЕРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ.
Соціальна ієрархія. Соціальний статус. Соціальний престиж. Соціальна роль. Соціальна позиція. Соціальний капітал. Співвідношення статусу, ролі та престижу.
19. СОЦІАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ.
Поняття соціальної організації. Структура соціальних організацій. Характерні риси соціальних організацій. Види соціальних організацій. Соціальні організації як основа існування соціальних інститутів.
20. ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ.
Принципи класифікації соціальних організацій. Господарські соціальні організації (виробничі, промислові, економічні). Політичні соціальні організації. Навчальні соціальні організації. Формальні та неформальні соціальні організації.
21. СПІВВІДНОШЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА СОЦІАЛЬНИХ ГРУП.
Співвідношення соціальних організацій та соціальних груп на основі: способу формування, діючих норм, соціального контролю та санкцій, ролі та типу лідерства, співвідношення статусу, ролі та престижу.
22. СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ.
Поняття соціального інституту. Соціальні інститути як засоби організації і регулювання суспільних відносин. Концепції соціальних інститутів. Функції та структурні елементи основних соціальних інститутів. Легальні та латентні функції соціальних інститутів. Характерні риси соціальних інститутів. Проблема визначення соціальних інститутів.
23. ОСНОВНІ ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ.
Зміст поняття „соціальний інститут” та основні характеристики визначення. Політичні інститути. Економічні інститути. Соціальні інститути. Інститут культури. Внутрішній та зовнішній виміри соціального інституту. Формальні та неформальні соціальні інститути.
24. СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ.
Значення соціального контролю у функціонуванні соціального інституту. Поняття соціального контролю. Система соціального контролю. Формальний та неформальний контроль. Методи контролю.
25. СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ.
Поняття „соціальний процес”. Соціальний процес та його основні компоненти. Специфіка соціальних процесів. Стадії соціальних процесів. Динаміка соціальних процесів.
26. ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ.
Міграція, соціалізація, соціальна мобільність: загальна характеристика. Соціальні процеси функціонування. Соціальні процеси розвитку. Стихійні та свідомі соціальні процеси. Специфіка модернізації та трансформації.
27. СОЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ.
Поняття „соціальна система”. Системи взагалі та специфіка саме соціальної системи. Принципи функціонування соціальної системи. Критерії існування та рівні розвинутості соціальних систем. Співставлення понять “система” та “структура”.
28. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ.
Територія, населення, стратифікована сукупність соціальних груп (соціогрупова структура суспільства), впорядкована сукупність господарських, політичних та культурно-освітніх організацій, адміністративні інституційні органи та соціальні інститути.
29. СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ГАЛУЗЕЙ СОЦІОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ.
Проблема співвідношення соціологічних теорій середнього рівня та галузевих соціологій. Соціологічні теорії середнього рівня. Різновиди соціологічних теорій середнього рівня.
30. ГАЛУЗЕВІ СОЦІОЛОГІЇ.
Галузеві соціології як знання про особливості становлення і розвитку певних соціальних підсистем. Загальна характеристика основних галузевих соціологій.
Соціологія політики.
1. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ПОЛІТИКИ.
Поняття політики в соціогуманітарних науках (в політології, правовій науці, соціології, філософії, соціології політики). Визначення політики в історичній ретроспективі: політики в стародавні часи, політика в середньовіччі, політики в новий час, сучасні визначення політики, новітні визначення політики. Категорія «політичне». Співвідношення політичного та соціального. Соціальне в політиці та політичне в соціальному. Структура політики. Рівні політики. Політика за сферами життєдіяльності суспільства. Політика по відношенню до окремих вікових груп. Політика у багатонаціональних державах. Галузі політики. Функції політики. Властивості політики.
2. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА СИТУАЦІЙ.
Особливості парадигмального вимірювання політики. Мультипарадигмальність сучасної політичної науки. Типи парадигмального пояснення політичних явищ. Теологічна парадигма розуміння політики (Св.Августин, Аквінат). Натуралістичний підхід в інтерпретації світу політики. Типологія натуралістичних ідей та підходів щодо розуміння політичних явищ та процесів. Синергетичний (І.Пригожин) та інформаційно-кібернетичний (Н.Вінер) підходи у розумінні сутнісних характеристик політики. Біополітична трактовка політики та політичних явищ (Л.Колдуелл та П.Майєр). Теоретико-концептуальні основи біополітики. Основні напрями сучасного розвитку біополітики. Географічна парадигма у політичній теорії (Ж.Боден, Ш.Монтескьє, А.Тойнбі). Сучасні та новітні концепції географічної парадигми. Соціоцентрістська парадигма – розгляд людини як центру змістовного трактування політики. Позитивістські та біхевіористські традиції у розумінні політичних явищ та процесів. Поведінкові концепції в теорії політики кінця ХІХ – на початку ХХ ст. Концептуальні основи класичної теорії політики. Погляди на сутність та природу політики М.Вебера та К.Маркса.
3. СУЧАСНІ ТА НОВІТНІ КОНЦЕПЦІЇ ТЕОРІЇ ПОЛІТИКИ.
Неоліберальна концепція Дж.Роулза. Неомарксистська концепція А.Грамши. Поведінкова політична концепція Г.Маркузе. Структуралістський підхід в розумінні політики К.Леві-Стросса та постструктуралістський М.Фуко та Ж.Дерріда. Модернізм та постмодернізм У.Бека, Е.Гідденса та Ж.Бодрійяра в політичній теорії. Цілераціональний підхід у розумінні політики Т.Парсонса. ігрові та комунікативні моделі політики.
4. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ.
Витоки теорії політики та політичних досліджень. Політична думка в козацьку добу. Політична думка в епоху активізації процесів національного відродження. Погляди на політичні процеси та їх основних суб’єктів В.Липинського, М.Грушевського, С.Подолинського, М.Драгоманова, М.Костомарова, В.Старосольского. Концепції розвитку української державності у першій половині ХХ століття:В. Винниченко про національне відродження України;М.Хвильовий, О.Шумський, М.Скрипник про націонал-комуністичний шлях розвитку української держави; І.Лисак-Рудницький про процеси націотворення; Д.Донцов про концепцію національної держави.Політичні позиції українських дисидентів (60-ті-80-ті роки). Політична думка в незалежній Україні: основні концепції. Національна ідея та її модифікації наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Сучані та новітні теорії політики в українській науковій думці.
5. ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС.
Поняття політичного процесу. Методологічні підходи щодо аналізу політичних процесів (інституційний, біхевіористський, структурно-функціональний, дискусійний). Зміст та структура політичного процесу. Суб’єкти та агенти політичного процесу. Етапи та механізми політичного процесу. Типологія політичних процесів. Політична соціалізація. Політична маргіналізація. Політичне відчуження. Вплив соціальної стратифікації на політичний процес. Політична стратифікація. Особливості аналізу політичних процесів. Методи аналізу політичних процесів. Загальнонаукові та спеціальні соціологічні методи аналізу політичних процесів. Політичне прогнозування. Електоральне прогнозування. Політичний маркетинг. Особливості аналізу політичних процесів в Україні.
6. СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ.
Політичний простір та його структурні елементи. Суб’єкти політичного простору та системи диспозицій. Суб’єкти та агенти політичного життя. Загальна характеристика суб’єктів політичного простору. Суб’єкти політичного простору стабільних суспільств та суспільств, що трансформуються. Політичні спільноти. Місце та роль політичних спільнот в політичному просторі сучасних країн. Фінансово-економічні групи. Клани та кланові спільноти. Групи лобіювання. Громадські організації в політичному просторі: специфіка функціонування та перспективи розвитку.
7. ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ.
Поняття політичної еліти. Структура політичної еліти. Історія розвитку та дослідження політичних еліт в світі та в Україні. Властивості та функції політичної еліти. Сегментація та інтеграція політичної еліти. Види та типи еліт. Соціальні витоки та механізми рекрутування політичної еліти. Моделі політичного рекрутингу. Сучасний стан розвитку політичної еліти в Україні. Перспективи розвитку та ротації політичної еліти в світі та в Україні.
8. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ.
Політичні партії як основний суб’єкт політичного простору. Характерні риси політичних партій. Історія розвитку політичних партій. Класичні теорії політичних партій. Сучасні та новітні теорії політичних партій. Соціальні основи і соціальна роль політичних партій, політичних об’єднань та рухів. Структура політичної партії. Партійна маса, партійний апарат, партійний лідер. Партія та влада. Партія та держава. Соціально-політичні функції політичних партій.
9. РІЗНОВИДИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ.
Види політичних партій. Історичні типи політичних партій. Політичні партії за масштабом розповсюдження. Політичні партії за ідеологічними ознаками. Політичні партії за формою представництва. Політичні партії за рівнем доступу до влади. Політичні партії за характером та специфікою представництва. Партійні системи. Різновиди партійних систем. Багатопартійність як риса сучасних демократичних суспільств. Тенденції розвитку політичних партій в світі.
10. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ.
Історія дослідження політичних партій в Україні. Витоки політичних партій в Україні. Розвиток політичних партій в ЗУНР та УНР. Партійна система СРСР. Багатопартійність в Україні: історичний досвід та сучасність. Роль політичних партій в становленні Незалежності в Україні. Політичні партії в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХХ століття. Класифікація політичних партій в сучасній Україні. Тенденції партійної демократії в України. Політичні організації та рухи в Україні. Позапартійні політичні об’єднання та рухи. Суспільні об’єднання. Суспільні рухи. Групи тиску. Молодіжні суспільно-політичні організації та рухи.
11. ПОЛІТИЧНІ ІДЕОЛОГІЇ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Поняття політичної ідеології. Основні підходи щодо трактування природи та сутності політичних ідеологій (К.Мангейм, К.Маркс, В.Парето, С.Хантінгтон, Ф.Уоткінс та ін.). Функції політичної ідеології. Структура політичної ідеології: концептуально-теоретичний, програмно-політичний та актуалізований рівні її внутрішньої організації. Основні форми, способи та технології політичної ідеології в суспільстві. Історичні трансформації місця та ролі ідеології в політичному житті суспільства. Фактори та передумови ідеологізації, деідеологізації та реідеологізації політичної сфери (Д.Белл, Р.Арон). Співвідношення ідеології та масової культури в сучасному суспільстві (Ю.Габермас). Сучасні тенденції у розвитку ідеології.
12. ТИПИ ТА ВИДИ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ.
Лібералізм (Дж.Локк, І.Бентам, Дж.Мілль), неолібералізм (Дж.Кейнс, Дж.Дьюі, Х.Ласкі), лібералізм в сучасному світі. Марксистська та соціалістична ідеології. Витоки марксизму. Фундаменталістські та ревізіоністські інтерпретації марксизму (ленінізм, маоізм, титоізм). Неомарксизм. Сучасні інтерпретації неомарксизму. Соціал-демократична ідеологія. Консервативна ідеологія (Е.Берк, Л. де Бональд, Ф.Шатобріан). причини виникнення та особливості неоконсерватизму. Перпеспективи розвитку консервативної ідеології в сучасному політичному просторі. Ліберально-консервативний консенсус. Сучасні та новітні ідеології. Христіянсько-демократична ідеологія. Ідеологія фемінізму. Екологічна ідеологія. Національна ідеологія. Особливості розвитку та перспективи національної ідеології в сучасному політичному просторі. Екстремістські та радикальні ідеології. Державні та державницькі ідеології. Політичні міфи. Історія дослідження політичних міфів. Види та типи політичних міфів. Технології створення та застосування політичних міфів. Сучасні політичні міфи: сутність, види та перспективи розвитку.
13. СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ.
Місце та роль соціологічних досліджень в аналізі політичного простору. Види соціологічних досліджень. Соціологічний супровід виборчих кампаній. Соціологічні дослідження в до-, пост- та виборчий періоди. Технологічні методи дослідження політичного простору. Базове соціологічне дослідження. Масові опитування. Фокус-групи. Моніторинги. Глибинне інтерв’ю. Маніпулятивні методи дослідження політичного простору. Пуш-поли. Екзит-поли. Рейтингові дослідження. Ситуаційні методи дослідження політичного простору. Експрес-опитування. Фокус-групи. Експертні дослідження.
14. ВИБОРИ ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ.
Історія виборчого процесу. Суспільні вибори у стародавні часи. Виборність у середньовіччі. Парламент як основний представницький орган. Вибори в демократичних суспільствах. Референдум як форма народного волевиявлення. Вибори як форма народного волевиявлення. Вибори як спосіб формування й оновлення органів врядування. Типи та види виборів. Виборчі кампанії: поняття, сутність, специфіка та види. Функції виборів. Виборчі системи: поняття та сутність. Типи виборчих систем. Мажоритарна виборча система. Пропорційна виборча система. Змішана виборча система. Правові основи виборчого процесу. Принципи демократичного виборчого процесу. Виборчі цензи. Віковий ценз. Ценз осілості. Принципи рівності виборчого права. Прямі та непрямі вибори. Таємне голосування. Вибори в Україні: історична ретроспектива. Віче. Вибори за козацьку добу. Російська виборча практика. Західна виборча практика (Галицький сейм). Вибори в УНР та ЗУНР. Вибори в новітній історії України. Вибори радянської доби. Створення демократичної системи виборів. Вибори в незалежній Україні. Виборча система сучасної України та тенденції її розвитку.
15. ПОЛІТИЧНІ КОМУНІКАЦІЇ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Поняття політичної комунікації. Природа та сутність політичної комунікації. Ознаки та специфіка політичної комунікації. Особливості політичних комунікацій в різних суспільствах. Історія дослідження політичної комунікації. Американські школи політичної комунікації: школа по дослідженню медіаефектів, школа «неінформованого виборця» (соціологічна модель П.Лазарсфельда, соціально-психологічна модель Е.Кемпбелла, раціонально-інструменталістська модель Е.Даунса, політико-комунікаційна модель Дж.Блумера, модель голосування по актуальним питанням С.Верба), школа реконструкції політичної свідомості. Напрями дослідження політичних комунікацій в російській та українській соціологічній науці: дослідження ЗМІ та їх ролі в сучасному соціумі, дослідження ролі комунікацій в суспільстві, дослідження виборчих технологій та кампаній, дослідження масової свідомості та маніпуляцій, дослідження специфіки політичної та електоральної поведінки.
16. ТЕОРІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ КОМУНІКАЦІЇ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ.
Теорії та концепції комунікації. Періоди «докомунікаційного» розвитку суспільства: класичний, середньовічний, епохи Ренесансу, XVIII століття та сучасний. Теорії масової комунікації першої половини ХХ століття (психологічні та соціологічні). Теорія внутрішнього конфлікту. Теорія інформації. Теорія інформації в комунікації. Кібернетичний підхід до комунікації. Сучасні теорії політичної комунікації. Класифікація політичної комунікації. Класифікація Г.Лассуелла за джерелом, каналом, отримувачем, повідомленням та ефектом комунікації. Класифікація К.Дойча: особисті (неформальні) комунікації (face-to-face), комунікації через організації (політичні партії, групи лобіювання, групи впливу та тиску), комунікація через ЗМІ. Класифікація політичних комунікацій у відповідності до типу учасників процесу комунікації: політичні комунікації, що обслуговують органи влади та управління, політичні комунікації, що створюють інформаційне середовище діяльності політичних партій, рухів та організацій, політичні комунікації, які безпосередньо направлено на формування громадської думки й впливають на політичну свідомість громадян. Класифікація у відповідності до каналу комунікації. Візуальна (не вербальна), вербальна та перфомансна комунікація (Г.Почепцов). Первинна (пряма) та вторинна (П.Лазарсфельд). Офіційна та неофіційна політична комунікація. Раціональна та ірраціональна політична комунікація. За ступенем публічності: відкриті (явні) та закриті (таємні). За часом протікання: разові, постійні, регулярні, нерегулярні, циклічні, періодичні. За змістом повідомлення: інформуючі, агітуючі, мотивуючі та ін.
17. НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАКТОР ПОЛІТИКИ.
Нація як політична спільнота. Співвідношення нації та держави. Нації-держави. Види націй-держав. Сутнісні характеристики нації. Конструктивістське трактування нації. Примордиалістське трактування нації. Релятивістська теорія нації. Національна свідомість. Національна ідея. Національна ідеологія. Самовизначення нації. Націоналізм. Сутність та зміст націоналізму. Історичні витоки націоналізму. Нація та принципи націоналізму в концепціях українських дослідників В.Липинського, М.Грушевського, С.Подолинського, М.Драгоманова, , В.Старосольского. Дослідження націоналізму у вітчизняній соціології (П.Сорокін) та американській політичній науці (П.Рейнш). Нація та націоналізм у радянській політичній науці. Різновиди націоналізму. Класичні різновиди націоналізму: ліберальний, консервативний, націоналізм експансійного наповнення, антиколоніальний націоналізм (Е.Хейвуд). Історичні різновиди націоналізму: стихійний та творчий (М.Бердяєв); західний та східний, лінгвістичний та офіційний (Б.Андерсон); громадянський та етнічний (В.Липинського, Д.Донцов та ін.). Сучасні європейські трактування різновидів націоналізму: націоналізм розвинених країн атлантичного узбережжя, «інтеграційний» тип націоналізму Італії та Німеччини, «культурний» націоналізм Центральної та Східної Європи, «креольський» націоналізм Латинської Америки. Перспективи та тенденції розвитку націоналізму в Україні та світі. Сучасні вітчизняні концепції націй та націоналізму. Співвідношення нації, етносу та національності в концепції В.Євтуха. Місце та роль еліт у формуванні нації (В.Пилипенко, М.Шульга, В.Ніколаєвський та ін.). Вітчизніні концепції національної ідеї.
18. КОНФЛІКТИ В ПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ.
Загальна характеристика конфліктологічної парадигми в соціології. Конфлікт – як основа розвитку суспільства та позитивне соціальне явище (К.Маркс, Л.Козер, Р.Дарендорф, М.Вебер та ін.). Конфлікт – як аномія суспільства (Е.Дюркгейм, Т.Парсонс, Н.Смелзер та ін.). сучасні конфліктологічні концепції та теорії. Теорія базисних людських потреб Дж.Бертона. Теорії насильства. Теорія політичної нестабільності С.Хантингтона. Теорія «відносної деривації» Т.Гарра. Теорія структурних конфліктів Й.Гальтунга.
Різновиди конфліктів в політичному просторі. Етнополітичні конфлікти: сутність, природа та специфіка протікання. Конфлікти поколінь. Конфлікти «нового покоління». Теорія асиметричного конфлікту. Конфліктно-мережева парадигма А.Турена. Геополітичні та геоекономічні конфлікти. Глобальні конфлікти. Особливості конфліктів в політичному просторі України. Конфлікти політичної еліти та народних мас. Міжелітні конфлікти. Етнічні конфлікти в Україні: особливості, динаміка, шляхи вирішення. Релігійні конфлікти: особливості, динаміка, шляхи вирішення. Вплив економічних конфліктів на політичний простір України.
19. ПОЛІТИКА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ.
Поняття глобалізації. Сутність та природа глобалізації. Підходи щодо визначення глобалізації та глобалізаційних процесів в соціології, соціології політики та політичній науці. Сучасні глобалізаційні процеси. Роль та місце глобалізаційних процесів у розвитку політичного простору окремої країни та світу в цілому. Геополітика та глобалізація. Геополітика. Витоки та сутність геополітики. Сучасні теорії та концепції трактування місця та ролі держав у світовому політичному просторі. Реалізм та неореалізм. Марксизм та неомарксизм. Модерністські концепції в геополітиці. Новітні міжнародно-політичні концепції: концепція «зіткнення цивілізацій» С.Хантінгтона, концепція «ліберального інтернаціоналізму» М.Гальперіна та Б.Рассета, концепція «кінця історії» Ф.Фукуями, концепція «гуманітарного втручання» Л.Екскуорсі, Л.Ріннера, Г.Саламе та ін.). Вплив глобалізаційних процесів на політичний простір України. Україна як країна сірої геополітичної зони. Перспективи та шляхи подальшого розвитку України: європейська співдружність, союз з Російською Федерацією, нейтральний незалежний позаблоковий статус.
20. СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ ЯК ГАЛУЗЕВА СОЦІОЛОГІЯ.
Політика як об’єкт соціологічного аналізу. Особливості соціологічної парадигми вивчення політики та її теоретико-методологічні основи. Об’єкт та предмет соціології політики. Проблемне поле соціології політики. Предметні рівні соціології політики. Функції соціології політики. Місце та роль соціології політики в системі соціогуманітарних дисциплін. Міждисциплінарність соціології політики. Соціологія політики та політична соціологія. Соціологія політики як навчальна дисципліна та її роль у підготовці фахівців політичної сфери життєдіяльності суспільства. Історія становлення соціології політики. Особливості аналізу та інтерпретації політичної сфери життя: історична ретроспектива (М.Вебер, В.Парето, Г.Моска, Р.Міхельс та ін.). Категоріально-понятійний апарат соціології політики та його особливості (загальна система понять, загальні та спеціальні поняття, виключно соціолого-політичні поняття). Предметна та теоретико-гносеологічна структура соціології політики. Теоретична та емпірична соціологія політики. Соціологічний інструментарій досліджень політичної сфери суспільства.
21. ПОЛІТИЧНА СФЕРА ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА.
Політичне: концептуальні підходи до трактування та визначення. Політичне суспільство: виникнення, особливості, визначення, межі. Політична сфера суспільства: сутність, структура, особливості конструювання, форми, принципи функціонування. Політика як сфера суспільних відносин. Політичні відносини: поняття, специфіка, види. Політична співпраця і політична боротьба. Політичні організації. Політична система суспільства. Політичний процес. Політика як різновид соціальної діяльності. Суб’єкти політики. Політична діяльність та політичний інтерес. Поле політики та фактори, які обумовлюють політику: економіка, соціальна структура суспільства, суспільна свідомість, культура та ідеологія. Політика в рамках просторово-часової категорії. Політика та управління. Галузеві політики: економічна, соціальна, національна, молодіжна та ін. Внутрішня та зовнішня політика.
22. ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДІВ.
Особистість як суб’єкт та об’єкт політики. Особистість в політиці та політичне в особистості. Традиції у трактовці проблеми особистості в політиці (елітарна, функціоналістська та ін.). суспільно-політичні та особисті інтереси людини. Особистість і політика в сучасному українському суспільстві. Концепції та теорії політичної соціалізації (Ю.Габермас, Д.Істон, А.Адорно, А.Скіннер). Агенти політичної соціалізації. Історичні типи та сучасні форми політичної соціалізації. Особливості політичної соціалізації в сучасній Україні. Політична соціалізація типи політичної соціалізації. Рівні, види та фактори політичної соціалізації. Соціалізація як процес становлення політичної свідомості та політичної поведінки індивіда. Політична соціалізація та ресоціалізація в сучасному українському суспільстві.
23. ПОЛІТИЧНА ПОВЕДІНКА ТА ПОЛІТИЧНА УЧАСТЬ.
Політична поведінка. Політична поведінка та політична діяльність. Політичне керування. Види політичної поведінки (свідоме і несвідоме, організоване і неорганізоване (стихійне), безпосереднє та опосередковане. політична поведінка як реакція на політичні зміни. Політична участь та її типи. Електоральна поведінка. Участь у діяльності політичних організацій. Виконання політичних функцій в рамках інститутів політичної системи. Неформальна політична участь та фактори її ефективності. Ортодоксальна та неортодоксальна політична поведінка. Негативні форми політичної поведінки (політичний протест, непокора, бойкоти, неофіційні страйки, незаконні демонстрації, захоплення приміщень та ін.). політична іммобільність (виключеність та абсентеїзм). Політична апатія. Політична поведінка великих мас людей. Фактори, умови та стимули політичної поведінки. Вплив ЗМІ на політичну поведінку суб’єктів політичної сфери життєдіяльності суспільства. Правові рамки політичної поведінки. Політична і громадянська відповідальність за політичні дії. Політична поведінка, політична участь та політична діяльність в сучасному українському суспільстві.
24. СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА.
Поняття лідера і лідерства. Політичне лідерство. Соціологічний аспект вивчення феномену політичного лідерства. Визначення політичного лідерства: волюнтаристський підхід (Т.Карлейль, Р.Емерсон, Ф.Ніцше); концепція наслідування, героїв та натовпу (Г.Тард, Н.К. Михайловський); фрейдистська та марксистсько-ленінська концепції; структурно-функціоналістська теорія (А.Танненбаум, Т.Парсонс); соціально-психологічна теорія; теорія рис; ситуаційна теорія (лідер як функція ситуації); теорія конституентів (визначальна роль послідовників); реляційна теорія та синтетичний підхід до лідерства. Типологія політичного лідерства. Типологія лідерства М.Вебера. лідер-прапороносець, лідер-торговець, лідер-службовець, лідер-пожежник. Стилі лідерства: авторитарний, демократичний, “без втручання”. Тоталітарне лідерство. Культ особистості. Вождізм. Нові політичні лідери України: типи, риси, особливості.
25. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ.
Політичний простір та політичне поле: специфіка співвідношення. Структура політичного простору. Поле політики як домінуюче поле політичного простору. Еластичність політичного простору. Межі політичного поля. Політичні практики та диспозиції. Політичний габітус. Структура політичного габітусу та його специфіка в суспільствах різних типів. Політичний капітал як основа боротьби та головний ресурс політичного простору. Структура та види політичного капіталу. Індивідуальний та груповий політичний капітал. Особливості конструювання політичного простору України.
26. СОЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ.
Сутність соціальних технологій. Основні визначення (за Патрушевим, Подшивалкіною, Сурміним, Туленковим). Форми, види й етапи використання соціальних технологій. Принципи і класифікація соціальних технологій. Технологічна культура і соціально-технологічний уклад за Сурміним Ю., Туленковим Н.
27. СОЦІОЛОГІЧНЕ ДІАГНОСТУВАННЯ.
Поняття „соціологічний діагноз”. Соціолого-діагностичний супровід управлінського процесу. Технологія діагностування в управлінні соціальними організаціями. Критерії й індикатори соціологічного діагностування.
28. СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ.
Сутність соціального прогнозування. Горизонт випередження. Пошукові та нормативні прогнози Вимоги до процесу і методи соціального прогнозування. Роль інтуїції в соціальному прогнозування. Верифікація соціальних прогнозів.
29. СОЦІАЛЬНЕ ПРОЕКТУВАННЯ.
Сутність соціального проектування. Специфіка прогнозування, п Методи й етапи проектування. Види соціального проектування. Дієвість соціального проектування. Методи соціального проектування.
30. СОЦІАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ.
Сутність соціального планування. Рівні та види соціального планування. Форми соціального планування. Методи соціального планування. Показники соціального розвитку. Резерви соціального планування.
Соціологія особистості.
1. СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ.
Соціалізація та персоналізація. Процес соціалізації як засвоєння культури. Стадії процесу соціалізації. Соціалізація та персоналізація. Соціалізація і ре соціалізація. Структура соціалізації: адаптація, інтеріоризація, екстеріоризація. Агенти соціалізації.
2. ТИПОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ.
Особистість та її типи з історичного погляду. Соціальний тип особистості. Нетипова поведінка. Її індивідуальний та суспільний характер. Ідеальний, базисний та модальний типи особистості. Теоретична та емпірична типологізація в соціологічних дослідженнях.
3. РОЛЬОВА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ.
Поняття соціальної взаємодії. Соціальна роль та соціальний статус. Рольовий конфлікт. Характеристики соціальної ролі.
4. ПРОБЛЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ СЕНСУ ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ.
Поняття сенсу життя. Механізм формування потреби в сенсі життя. Типологія сенсів життя. Дослідження духовної структури особистості.
5. СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА ПРИРОДА ОСОБИСТОСТІ.
Соціальна природа особистості. Особистість і культура. Особистість і соціальні групи. Особистість в умовах кризи. Маргінальна особистість.
5. Соціологія сім`ї та молоді.
1. Інститут сім’ї.
Визначення сім’ї: сім’я як мала група. Процес формування сім’ї. Сім’я як соціальний інститут. Інститути сім’ї у різних суспільствах. Функції сім’ї. Класифікація сім’ї. Життєвий цикл сім’ї.
2. Інститут шлюбу.
Історичні форми шлюбу. Визначення шлюбу. Типологія шлюбу: груповий шлюб, полігамія, поліандрія, моногамія. Класифікація типів браку.
3. МОЛОДЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНА ГРУПА.
Самовизначення молоді. Процес соціалізації. Соціальне і духовне обличчя молоді. Суперечності становища у молодіжному середовищі. Діалектика прав і обов’язків молоді в суспільстві. Державна молодіжна політика в демократичному суспільстві. Молодіжна субкультура. Молодь як об’єкт соціологічного дослідження.
Соціологія громадської думки
1. ПРИРОДА І СУТНІСТЬ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ.
Визначення поняття “громадська думка”. Громадська думка як визначення стану масової свідомості. Громадська думка як сторона, елемент суспільних відносин. Громадська думка як оцінне судження. Умови існування громадської думки, компоненти громадської думки. Громадська думка як соціальний інститут; умови інституціоналізації. Соціологія громадської думки як спеціальна соціологічна теорія.
2. СОЦІАЛЬНИЙ НАСТРІЙ ЯК ФЕНОМЕН СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ.
До визначення поняття “настрій”, “соціальний настрій”. Соціальний настрій в системі суспільних категорій. Політичний настрій. Природа масового настрою. Функції масового настрою. Суб’єкти масового настрою. Динаміка масового настрою. Соціологія настрою у соціально-політичному вимірі.
3. СТРУКТУРА ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ (СУБ`ЄКТИ, ОБ`ЄКТИ, ФУНКЦІЇ, КАНАЛИ ВИСЛОВЛЕННЯ).
Поняття суб’єктів громадської думки, проблеми ідентифікації. Об’єкти громадської думки і критерії їх визначення. Функції громадської думки в залежності від: характеру взаємодії і впливу на них (експресивна, директивна, консультативна, функція “тиску”); змісту висловлювання (оціночна, аналітична, конструктивна, регулятивна); форм висловлювання (позитивна, негативна). Загальна характеристика каналів вираження громадської думки (пряме, опосередковане, спеціалізоване). Включеність громадської думки в процес прийняття соціально-політичного рішень.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 240; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!