Сукупність каналів розподілу називається розподільчою мережею.
Тема 8. Сутність розподільчої логістики
1. Сутність, принципи, завдання, методи та функції розподільчої логістики
2. Основні форми організації розподільчої логістики
3. Управління каналами розподілу в логістиці
4. Логістичні системи розподільчої логістики
5. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах
1
Розподільча логістика є тією частину логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в післявиробничий період.
Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логістикою. Доцільно все ж використовувати термін “розподільча логістика” як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній системі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кінцевих споживачів.
Поняття розподілу у комерційній діяльності, в тому числі й збутову, має два смислових значення :
1) узгодження, розміщення і доставки товарів;
2) весь комплекс операцій, що здійснюються з метою доставки товарів та послуг споживачам.
Під розподілом розуміють: 1) пакування продукції; 2) експедирування; 3) управління збутом; 4) зберігання на складі готової продукції постачальника; 5) складське господарство для готової продукції; 6) транспортування продукції до складу споживача; 7) транспортне господарство для перевезення готової продукції.
|
|
|
До функцій розподілу належать:
1) визначення купівельного попиту і організація його задоволення;
2) накопичення, сортування і розміщення запасів готової продукції;
3) встановлення господарчих зв’язків з постачання товарів та надання послуг споживачам;
4) вибір раціональних форм товароруху і організація торгівлі.
Весь процес формування і реалізації політики розподілу фірми становить: 1) систему реалізації (збуту), котра обумовлює характер продажу; 2) форму збуту, обумовлену наявністю у підприємства торговельних ланок; 3) спосіб збуту, обумовлений прямим або багаторівневим збутом.
Виходячи з цього, розглянемо комерційний, канальний та фізичний розподіл.
Комерційний розподіл охоплює переважно функції планування, аналізу, контролю й регулювання збуту, тобто управління збутовою діяльністю у вузькому розумінні.
Канальний розподіл найкраще розкриває Ф. Котлер, формулюючи категорію «канал розподілу» так: «Канал розподілу — це сукупність фірм чи окремих осіб, що зобов’язуються чи допомагають передати будь-кому іншому право власності на конкретний товар чи послугу на їх шляху від виробника до споживача».
|
|
|
Що стосується фізичного розподілу, то логістика традиційно його розуміє як функції зберігання, транспортування, складування, переробки тощо. Еквівалентом фізичному розподілу в логістиці може бути товарорух в маркетингу.
Логістична система розподілу є невід’ємною частиною загальної логістичної системи, забезпечуючи найбільш ефективну організацію розподілу виробленої продукції. Вона охоплює весь ланцюг системи розподілу і маркетинг, транспортування, складування та ін.
Якщо під логістикою розуміють науку про управління економічними потоковими системами, а під розподілом — сукупність комерційного, канального і фізичного розподілу готової продукції і послуг, то розподільчу логістику можна визначити як процес управління комерційним, канальним і фізичним розподілом готової продукції і послуг з метою задоволення попиту споживачів та одержання прибутку.
Розподільча логістика виникає на загальних логістичних принципах:
1) координація всіх процесів товароруху, починаючи від кінцевих операцій товаровиробника і закінчуючи сервісом споживача;
|
|
|
2) інтеграція всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції та послуг;
3) адаптація комерційного, канального і фізичного розподілу до постійно змінюваних вимог ринку і, в першу чергу, до запитів покупців;
4) системність як управління розподілом в його цілісності і взаємозалежності всіх елементів збутової діяльності;
5) комплексність, тобто вирішення всієї сукупності проблем, пов’язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;
6) оптимальність як по відношенню до частин системи, так і в режимі її функціонування;
7) раціональність як в організаційній структурі, так і в організації управління.
О сновними завданнями розподільчої логістики є:
1) максимізація прибутку підприємства при більш повному задоволенні попиту споживачів;
2) ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;
3) раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон’юнктури.
Необхідність широкого використання моделювання у розподільчій логістиці пояснюється як складністю збутової діяльності, так і основним приладдям розподілу — логістичним моделюванням. У розподільчій логістиці успішно можуть бути використані такі моделі:
|
|
|
· моделі теорії ігор;
· моделі теорії черг чи теорії масового обслуговування;
· моделі управління запасами;
· моделі лінійного програмування;
· імітаційне моделювання тощо.
Зрештою всі логістичні моделі можна уявити як сукупність фізичних, аналогових та математичних моделей.
Фізична модель дає змогу уявити досліджуваний процес (явище), як правило, в мініатюрі. Наприклад, мініатюрні моделі складів та транспортних засобів дають можливість змоделювати транспортно-складські процеси. Подібні моделі наочні, узгоджені в часі, просторі, але об’єктивно обмежені лише фізичним розподілом товарів, складовими якого є склади, транспортні засоби, комерсанти, перевізники тощо.
Аналогова модель являє собою розподільчу логістику через аналог, що нагадує реальний збутовий процес. Це можуть бути графіки (мережні графіки і моделі), рисунки (план-карти розміщення об’єктів), схеми (організаційні структури) тощо. Поширеним прикладом аналогової моделі розподільчої логістики є організаційна схема взаємодії усіх учасників збутового процесу. Аналогова модель значно простіша за фізичну, тому ширше використовується. Основний її недолік — слабка уява про результати і ресурси на їх досягнення.
Математична модель, що називається також символічною, будується на описі реального збутового процесу певними символами, що характеризують всі основні ознаки системи.
Результативність операційної системи прийнято оцінювати через ефективність операцій. В загальному вигляді ефективність логістичних операцій оцінюється так:
Ело = Пел : Сло,
де Ело — ефективність логістичної операції;
Пел — корисний ефект логістичної операції;
Сло — витрати на здійснення логістичної операції.
Функції розподільчої логістики полягають у:
1) оцінці платоспроможного попиту споживачів;
2) формуванні раціонального портфеля замовлень товаровиробників;
3) оптимальному завантаженні виробничих потужностей замовленнями споживачів;
4) розробці асортиментного плану виробництва і організації його виконання;
5) проведенні кількісного і якісного приймання готової продукції та передпродажної підготовки товарів;
6) установленні господарчих зв’язків з поставок готової продукції і вибору каналів товароруху;
7) проектуванні каналів розподілу готової продукції та їх оптимізації;
8) формуванні попиту і стимулюванні збуту;
9) створенні складського і тарного господарства, системи зберігання, переробки, транспортування готової продукції;
10) організації післяпродажного обслуговування і наданні послуг споживачам;
11) плануванні, аналізі, контролі і регулюванні збутової діяльності.
2
Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто певним чином організованого процесу збуту готової продукції. Організація розподільчої логістики включає:
1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;
2) організацію управління збутом як сукупність логістичних операцій, логістичних ланцюжків і логістичних систем;
3) організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб’єктів розподільчої логістики.
Логістичне моделювання процесу збуту готової продукції відбувається на базі системотехніки і цільової орієнтації на кінцеві результати збутової діяльності. З певним ступенем абстракції і спрощення логістичну модель процесу збуту можна уявити як мережну модель.
Рис. 1. Мережна логістична модель процесу збуту
· Умовні позначення:
1 — вивчення купівельного попиту;
2 — формування портфеля замовлень;
3 — встановлення господарчих зв’язків зі споживачами;
4 — фінансування збутових досліджень;
5 — асортиментне завантаження виробничих потужностей підприємства;
6 — укладання договорів постачання (продажу);
7 — встановлення цін на товари, послуги і роботи;
8 — створення запасів готової продукції;
9 — вибір каналів розподілу;
10 — стимулювання збутовиків та перепродавців;
11 — організація доставки (постачання) продукції (послуг) споживачам (покупцям);
12 — контроль за виконанням договірних зобов’язань;
13 — розрахунки з покупцями і «посередниками»;
14 — надання послуг споживачам;
15 — оцінка виконання планів збуту;
16 — фінансування збутових операцій;
17 — задоволення платоспроможного попиту споживачів і одержання прибутку.
Подана модель розподільчої логістики є синтезом взаємодії трьох основних потоків:
1) матеріального, що є ланцюжком подій
1 ® 2 ® 5 ® 8 ® 11 ® 14 ® 17;
2) інформаційного, що є ланцюжком подій
1 ® 3 ® 5 ® 9 ® 12 ® 15 ® 17;
3) фінансового (грошового), що створюється ланцюжком подій
1 ® 4 ® 7 ® 10 ® 13 ® 16 ® 17.
Логістична послідовність формування і функціонування даної моделі створює такі взаємопов’язані блоки подій:
1) організаційно-аналітичний блок, що включає події з 1 по
4 і забезпечуючий комплекс операцій з дослідження ринку (переважно — вивчення попиту споживачів на товари і послуги підприємства);
2) організаційно-технічний блок, що включає події з 5 по 10 і забезпечуючий комплекс операцій по створенню матеріально-речових умов збутової діяльності;
3) організаційно-управлінський блок, що включає події з 11 по 17 і забезпечуючий комплекс операцій з управління збутовою діяльністю, такий, як планування, оцінка, контроль і регулювання діяльності всіх учасників збутового процесу.
Операційна система розподільчої логістики складається з трьох підсистем:
· перероблюючої підсистеми;
· підсистеми забезпечення;
· підсистеми планування і контролю.
3
Сукупність каналів розподілу називається розподільчою мережею.
Логістичний канал нульового рівня включає виробника і споживача, тобто розподіл матеріального потоку здійснюється безпосередньо виробником. Такі канали часто використовуються для постачань продукції виробничо-технічного призначення, особливо якщо закуповуються великі партії, а також унікальна продукція. Вони передбачають жорстоку регламентацію графіка постачань і тому дозволяють скоротити виробничі цикли і складські площі.
Одно-, двох- і більше рівневі логістичні канали включають одного або декількох посередників. У багаторівневих каналах розподіл матеріальних потоків на початковому етапі здійснюється виробником, а потім посередницькими структурами.
З позицій виробників, які генерують матеріальні потоки, чим більше рівнів має логістичний канал, тим більше труднощів в узгодженості функціонування всіх ланок з просування матеріальних потоків до споживачів. Канали розподілу можуть бути горизонтальними або вертикальними. Горизонтальні канали розподілу є традиційними каналами і складаються із незалежного виробника та одного або декількох незалежних посередників. Кожен член каналу є окремим підприємством, яке прагне забезпечити собі максимальний прибуток. Максимально можливий прибуток окремого члена каналу може завдавати шкоди отриманню максимальному прибутку системою в цілому, оскільки жоден із членів каналу не має повного або достатнього контролю над діяльністю решти членів. Вертикальні канали розподілу - це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система. Один із членів каналу, як правило, або є власником інших, або надає їм певні привілеї.
4
При побудові логістичних систем розподільчої логістики слід керуватися такими основними принципами:
1) узгодженість технологій виробництва і збуту продукції;
2) організаційне забезпечення системи на основі спеціальних функціональних підрозділів;
3) інформаційне забезпечення системи, наявність технологічних та програмних засобів обробки інформації;
4) кадрове забезпечення системи, включаючи висококваліфікованих маркетологів;
5) правове забезпечення системи і надійні господарчі зв’язки між всіма її учасниками;
6) відсутність протиріч інтересів учасників системи чи досягнення балансу інтересів на основі взаємних компромісів;
7) постійне удосконалення системи.
Будь-яка логістична система розподільчої логістики функціонує як відкрита, гнучка, адаптивна система організації збутової діяльності. На рівні підприємства вона включає сукупність підсистем:
· матеріально-технічну;
· організаційно-економічну;
· соціально-психологічну;
· нормативно-правову.
Матеріально-технічна підсистема включає складське і тарне господарство, транспортні та інформаційні комунікації, засоби пакування і підготовки продукції до споживання, системи ремонту і обслуговування, а також інші матеріальні та технічні компоненти збутової діяльності.
Організаційно-економічна підсистема будується на взаємодії планування, організації, контролю, оцінки, аналізу, регулювання збутової діяльності.
Соціально-психологічна підсистема об’єднує такі взаємопов’язані елементи, як кадри, стимули, спонукальні мотиви, інтереси учасників збутового процесу тощо.
Нормативно-правова підсистема створює нормативну базу логістичної системи і будується на основі законів, підзаконних актів, а також внутрішніх нормативів підприємства, що регламентують порядок організації збутової діяльності.
5
Мережа через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту. Розподільчий центр - це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.
За традиційною класифікацією, розроблено Едгаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів: поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва або проміжне розташування. Розташування складів поблизу ринків збуту полегшує поповнення запасів клієнтів. Географічні розміри ринку, який обслуговується таким складом, залежать від бажаної швидкості постачань, від середнього розміру замовлення і від величини питомих витрат на місцеве транспортування.
Розташування складів поблизу виробництв полегшує нагромадження потрібного для постачання споживачів асортименту продукції. Таке розташування складів дозволяє відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами.
За проміжного розташування складів між виробництвом і споживанням склади працюють за тією ж схемою, що і склади, розташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими тарифами.
Відповідно до обраної стратегії розташування товаропровідна мережа може бути організована як централізована структура (з єдиним великим розподільчим центром) і децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).
У централізованій товаропровідній мережі розподільчий центр направляє товари, виготовлені підприємством-виробником, кінцевим або проміжним споживачам у різні регіони країни (оптовим чи дрібнооптовим посередникам або безпосередньо в роздрібну торгову мережу). Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової продукції підприємства-виробника, відправляючи відразу всю виготовлену продукцію в розподільчі центри. Недоліки цього варіанта-великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам-замовникам товарів.
При децентралізованій розподільчій системі загальні матеріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів будуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак вартість доставки товарів споживачам буде меншою через те, що розподільчі центри знаходяться на території товарних ринків, поблизу споживачів. Крім цього, локальним розподільчим центрам легше вивчати свої регіональні ринки, і вони можуть гнучко реагувати на ситуацію на цих ринках. Разом з тим у невеликих регіональних складах важко домогтися такої ж низької собівартості переробки вантажів, як у великому автоматизованому розподільчому центрі, що можна спостерігати у централізованій системі організації товаропровідної мережі.
Метод повного перебору. Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним переробок і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного програмування. Однак на практиці в умовах розгалужених транспортних мереж метод може виявитися непридатним, тому що число можливих варіантів у міру збільшення масштабів мережі, а з ними і трудомісткість вирішення, зростають за експонентою.
Евристичні методи. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до оптимального результати за невисокої складності розрахунків, однак не забезпечують отримання оптимального рішення.
Метод визначення центру ваги (використовується для визначення місця розташування одного розподільчого центру). Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!