Тема: « Судово-психіатрична експертиза в кримінальному процесі » .
ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ
ЛЕКЦІЯ № 1
Тема: «Процесуальні та організаційні основи судово-психіатричної експертизи».
План лекції:
1. Предмет і завдання судової психіатрії.
2. Організація і проведення судово-психіатричної експертизи.
3. Види судово-медичної експертизи.
4. Судово-психіатрична документація.
Психіатрія – це розділ медицини, який вивчає закономірності виникнення і розвитку у людини психічних захворювань або окремих психічних симптомів, а також розробляє методи лікування і профілактики психічних хвороб.
Спеціальним розділом психіатрії є судова психіатрія, яка вивчає психічні розлади по відношенню до правових норм, до кримінального права і процесу, а також цивільного права і процесу.
Загальним завданням судової психіатрії з одного боку є допомога слідству і суду дотримувати гуманний принцип закону, згідно якому суспільно небезпечні дії психічно хворих людей не повинні вважатися злочином, а такі люди – злочинцями. А з іншого боку завдання судової психіатрії полягає в тому, щоб не допустити такого положення, коли особа, яка скоїла злочин, що є психічно здорова, могла би уникнути покарання.
Конкретні завдання судової психіатрії :
1. Огляд і винесення висновку про осудність або неосудність осіб, що притягаються до кримінальної відповідальності.
2. Визначення психічного стану осіб тих, що відбувають покарання.
|
|
|
3. Визначення психічного стану свідків і потерпілих.
4. Визначення психічного стану осіб за рішенням суду в цивільному процесі.
5. Застосування засобів (в першу чергу медичних) для попередження суспільно небезпечних дій психічних хворих хворих після скоєння злочину.
Значення вивчення судової психіатрії :
¨ Питання призначення судово-психіатричної експертизи особі, що притягається до кримінальної відповідальності, вирішується не судовими психіатрами, а саме органами, дізнання, следствия і судна. Тому кожному юристові необхідно знати в яких випадках повинна призначатися експертиза.
¨ Крім того, знаючи основи судової психіатрії, працівники слідства і суду зможуть зібрати необхідні матеріали для призначення експертизи, правильно сформулювати питання, на які повинні відповісти судові психіатри, правильно дати оцінку висновку експерта.
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
Організація і проведення судово-психіатричної експертизи в Україні регламентується Законами України: Конституцією, Кримінальним, Карно-процесуальним, Цивільним і цивільно-процесуальним кодексами (ст. 75, 76, 77 УПК і 57, 58, 59, 60, 61 ГПК). Крім того, правова діяльність експертів-психіатрів регламентується Основами законодавства України про охорону здоров'я «Про судову експертизу» і «Про психіатричну допомогу» (22.02.2000 р.), а також наказ МЗ України від 8.10.2001 р. №397 «О затвердженні положень і інструкцій про застосування примусових мерів медичного характеру до осіб, які страждають психічними розладами».
|
|
|
Детальна регламентація судово-психіатричної експертизи представлена Інструкцією про провадження судово-психіатричної експертизи.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ
Судово-психіатрична експертиза знаходиться у веденні органів охорони здоров'я. Здійснюється вона на базі психіатричних диспансерів і лікарень. У них створюються спеціальні судово-психіатричні комісії або відділення судово-психіатричної експертизи.
Методичне і наукове керівництво судово-психіатричною експертизою здійснюється Міністерством охорони здоров'я України за допомогою Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії і наркології МЗ, якому належить право контролю якості проведення експертиз.
СКЛАД КОМІСІЇ
Найчастіше призначається комісійна експертиза. Експертна комісія, як правило, складається з трьох лікарів психіатрів (голови і трьох членів комісії). У виняткових випадках експертиза проводиться двома або навіть одним психіатром.
|
|
|
ПІДСТАВИ ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
Судово-психіатрична експертиза проводиться по ухвалі слідчого, прокурора, органу дізнання або за визначенням суду. У ухвалі указуються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або експертної установи, питання, на які повинні відповісти експерт, а також матеріали кримінальної справи.
Слідчий зобов'язаний ознайомити обвинувачений з ухвалою про призначення експертизи. У випадках, коли психічний стан обвинуваченого не дозволяє це зробити, слідчий має право не знайомити його з ухвалою.
ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ПСИХІАТРА-ЕКСПЕРТА (ст. 77 КПК)
Психіатр-експерт зобов'язаний :
· з'явиться по виклику до органу, що призначив експертизу;
1. провести повне всестороннє обстеження пацієнта, направленого на експертизу;
· заявити самовідвід за наявності підстав, передбачених законодавством, які виключають його участь в справі;
· повідомити письмово про неможливість дати висновок, якщо недостатньо матеріалів і, якщо питання, поставлені перед ним, виходять за межі його компетенції.
|
|
|
ПРАВА ПСИХІАТРА-ЕКСПЕРТА:
Психіатр-експерт має право: 1) знайомитися з матеріалами справи; 2) брати участь з дозволу слідчого, прокурора, суду, в судово-слідчих діях і ставити підекспертному питання визначати форму проведення експертизи (амбулаторна або стаціонарна); 3) опротестувати присутність осіб, які не передбачені законодавством; 4) радитися з членами експертної комісії, а у разі незгоди з ними – винести на закінчення особливу думку; 5) клопотати про додаткові матеріали для проведення експертизи; 6)клопотати про залучення інших експертів і створення комплексної експертизи.
КЛОПОТАННЯ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
Клопотати про призначення судово-медичної експертизи можуть:
· у кримінальному процесі – обвинувачені, підозрювані, потерпілі, їх законні представники, адвокат з моменту його участі в процесі;
· у цивільному процесі – прокурор, позивач, відповідач, їх представники.
Клопотання повинне бути розглянуте не більше ніж в 3-денний термін. Воно також може бути відхилене відповідно до ст. 129 і 296 УПК України з вказівкою в ухвалі мотивів відхилення.
ВІДВЕДЕННЯ ПСИХІАТРА-ЕКСПЕРТА:
¨ Пряма зацікавленість в справі (експерт як потерпілого, свідка, цивільного позивача, експерт як родич обвинуваченого або потерпілого).
¨ Службова або інша залежність від обвинуваченого або потерпілого.
¨ Некомпетентність експерта.
ЕКСПЕРТ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА:
1. Свідчення свідомо помилкових (неправдивих) виводів обстеження (ст.384 УК).
2. Відмову або ухилення від покладених на нього обов'язків (ст. 385 УК).
3. Розголошування даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 УК).
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ:
¨ Хвороблива, незвичайна поведінка обвинуваченого у слідчого або на суді (відповіді невлад, бурхлива реакція на окремі питання і так далі).
¨ Наявність в матеріалах справи документів що свідчать про те, що дана особа перебувала на диспансерному обліку або перебувала (перебуває) на лікуванні в психіатричній лікарні.
¨ Відсутність достатніх психологічних мотивів досконалого злочину («невмотивований злочин»).
¨ «Неправильна» або дивна поведінка правопорушника під час скоєння злочину.
¨ Особлива жорстокість або тяжкість досконалого злочину.
¨ Наявність відомостей про перенесені раніше захворювання головного мозку (енцефаліт, менінгіти, травми черепа).
¨ Наявність відомостей про інвалідність або непридатність до військової служби по психічному стану.
¨ Безглузді свідчення обвинуваченого, потерпілого або свідка, що носять характер обмов або самообмов.
9.Затримка психічного розвитку і навчання в спеціалізованій (допоміжній) школі.
10.Підозра в симуляції і дисимуляції.
¨ Наявність психічних захворювань у родичів.
ПОЧАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ
При призначенні експертизи слідчий або суд зобов'язані надати експертній комісії матеріали справи, які повинні містити дані не тільки про обставини злочину, але і про особу підекспертного, образ його думок, особливості його характеру (жорстокість, запальність і так далі), які висловлював думці до, в момент і після злочину.
Для проведення експертизи важливо мати характеристику обстежуваної особи на всіх етапах його життя: у дитинстві, в школі, в період самостійної роботи. З'ясовується чи не було відставання у фізичному і розумовому розвитку, про поведінку при проходженні військової служби, в побуті, в сім'ї, відношення до алкоголю. Якщо підекспертний раніше хворів на психічне захворювання і знаходився на диспансерному обліку, то необхідно представити експертній комісії оригінали історій хвороби, амбулаторних карт, довідки про інвалідність, про звільнення від військової служби і так далі.
ВИДИ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗ:
¨ Експертиза в кабінеті слідчого.
¨ Амбулаторна експертиза.
¨ Стаціонарна експертиза.
¨ Експертиза в судовому засіданні.
¨ Заочна (або посмертна) експертиза.
Розрізняють також додаткову, повторну і комплексну експертизи.
ЕКСПЕРТИЗА В КАБІНЕТІ СЛІДЧОГО
проводиться рідко і носить частіше консультативний характер. Експерт виносить, як правило, гаданий висновок про наявність або відсутність психічного захворювання.
Іноді експерт може висловити остаточну думку про осудність, якщо мова йде про відсутності психічного розладу.
АМБУЛАТОРНА ЕКСПЕРТИЗА
це найпоширеніший вид експертизи (до 80%), організовується в психоневрологічних диспансерах або безпосередньо в слідчих ізоляторах. Проводиться така експертиза одноразово. Основна її перевага – короткочасність (швидкість проведення). А недолік – неможливість вирішити питання про характер (яке саме розлад) і ступінь тяжкості психічних порушень. Тривалість експертизи не перевищує 20 днів.
СТАЦІОНАРНА ЕКСПЕРТИЗА
є найбільш досконалою і проводиться для глибшого обстеження з метою уточнення характеру і ступеня тяжкості психічних розладів. Тривалість експертизи не повинна перевищувати 30 днів.
ЕКСПЕРТИЗА В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ
проводиться безпосередньо в залі судового засідання. Присутність експерта на судовому засіданні обов'язково як у разі визнання підекспертного осудним, так і випадку визнання його неосудним. Експерт в судовому засіданні має право ставити питання обвинуваченому, свідкам, потерпілим і оглянути обвинувачений.
ЗАОЧНА (АБО ПОСМЕРТНА) ЕКСПЕРТИЗА
проводиться тільки по матеріалах справи, коли підекспертний не може бути доставлений для особистого огляду (наприклад, ховається від правосуддя або знаходиться за кордоном і так далі), або мова йде про уточненні висновку амбулаторної або стаціонарної експертизи, що вже проводилася. Окремим випадком заочної експертизи є посмертна експертиза.
Окрім основних видів судово-психіатричних експертиз розрізняють:
1. первинні
2. повторні (призначаються у зв'язку з виниклими сумнівами в правильності і обгрунтованості первинного висновку, такі експертизи проводяться в новому складі.)
3. додаткові (призначаються у зв'язку з обставинами, що знов відкрилися, проводяться вони в колишньому або новому складі)
4. комплексні
СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ
Судово-психіатричний висновок оформляється у вигляді Акту судово-психіатричної експертизи.
Акт експертизи складається з:
1. введення
2. анамнестичній частині (відомостей про життя підекспертного, минулі захворювання)
3. розділусоматичного і неврологічного стану
4. розділу психічного стану
5. завершальній частині.
У водній частині акту міститися відомості про :
1. Час і місце проведення експертизи.
2. Паспортні дані.
3. Процесуальне положення (статті УК по яких обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності).
4. Склад експертної комісії.
5. Орган, що направив на експертизу.
6. Питання, поставлені перед експертною комісією.
7. Відомості про попередні проведені експертизи.
У анамнестичній частині наводяться дані про :
· спадковость;
· освіту;
· виробничій діяльності;
· сімейний стан;
· про перенесені у минулому захворювання, особливо психічні, а також про черепномозкові травми.
У розділі соматичного і неврологічного стану
відбиваються результати обстеження підекспертного.
У розділі психічного стану описується:
1. орієнтування в навколишньому оточенні;
2. настрій;
3. симптоми психічних порушень;
4. особливості мислення;
5. відношення до досконалого злочину;
6. дані психологічного дослідження (якщо воно проводилося).
У завершальній частині акту приводяться :
1. діагноз захворювання;
2. обгрунтування діагнозу;
3. експертне рішення.
Оцінка акту експертизи належить органу, що призначив експертизу.
Треба пам'ятати, що висновок судових психіатрів, як і інших експертів, не має остаточної доказової сили і не є обов'язковим для органів і осіб, які призначили експертизу (ст. 67 УПК України). Крім того, відповіді на поставлені перед експертом питання, не можуть мати форми рекомендацій або вказівок слідству або суду. Проте незгода з експертними виводами повинна бути мотивоване у відповідній ухвалі з приведенням конкретних аргументів (ст. 75 УПК).
Лекція № 2
Тема: « Судово-психіатрична експертиза в кримінальному процесі » .
План лекції:
· Поняття осудності і неосудності. Критерії неосудності.
· Алкогольне сп'яніння і осудність.
· Судово-психіатрична експертиза обвинувачених, свідків, потерпілих, засуджених.
У кримінальному процесі найбільш частим видом судово-психіатричної експертизи є огляд обвинувачених.
Експерт, обстеживши обвинувачений, повинен дати судово-слідчим органам висновок про його психічний стан в період здійснення суспільно небезпечних дій і висловити свою думку про його осудність (тобто про можливість ставлення даній особі досконалого їм протиправного діяння).
Основне місце в сучасному уявленні про осудність займає розуміння психічної діяльності, зокрема, вольової сфери. Існує таке поняття як «свобода волі», тобто свободи розпоряджатися своїми діями, своїми вчинками.
При психічному захворюванні спостерігається спотворене сприйняття об'єктивно існуючої реальності. А це позбавляє людину правильно оцінювати здійснювані вчинки. Кінець кінцем, це може закінчитися з боку хворої людини суспільно небезпечними неадекватними діями.
ОСУДНІСТЬ
Осудною вважається людина, яка під час скоєння злочину віддає собі звіт в своїх діях і вчинках і здатний керувати своїми діями (тобто здатний не здійснювати суспільно небезпечних дій, навіть якщо це дуже хоче), – ч. 1 ст. 19 УК України.
Осудність відповідно до чинного законодавства, є, таким чином, передумовою провини.
НЕОСУДНІСТЬ
Навпаки, людина неосудна за існуючим законодавством злочинцем не признається і до відповідальності не притягується, а його дії, який би жорстокий характер вони не носили, розглядаються тільки як «суспільно небезпечні дії психічно хворої людини» - ч. 2 ст. 19 УК України.
«формула (або ознаки) неосудності»
Визначається ч. 2 ст. 19 УК України, яка свідчить: « Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час здійснення суспільно небезпечного діяння знаходилася в стані неосудності, тобто не могло віддавати собі звіт в своїх діях або керувати ними унаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану. До такої особи за призначенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру».
«Формула неосудності» містить два критерії:
1. медичний (або психіатричний);
2. юридичний (або психологічний).
Обидва критерії в єдності визначають неосудність особи, що зробила суспільно небезпечні діяння.
МЕДИЧНИЙ КРИТЕРІЙ
включає перелік психічних захворювань, які за наявності юридичного критерію, можуть виключати осудність.
Згідно цьому критерію психічні захворювання об'єднані в чотири групи:
1. Перша група включає хронічні душевні (психічні) хвороби що протікають або безперервно або нападоподібні з прогресуючим погіршенням стани хворого (шизофренія, епілепсія, прогресивний параліч, старече недоумство, маніакально-депресивний психоз і ін.).
2. До другої групи відносяться короткочасні психічні захворювання, що закінчуються одужанням (алкогольні і реактивні психози, патологічні афекти).
3. Третя група – це недоумство, тобто всі випадки стійкого зниження розумової діяльності (інтелекту) з вираженим порушенням або неможливістю соціального пристосування. Воно може бути природженим або придбаним після травми, інфекційних захворювань.
4. І, четверта група хвороб позначається як «інші хворобливі стани».
До них відносять стани, що не є психічними захворюваннями, але що супроводжуються певними психічними порушеннями (психопатії – одні форми яких ближче до здорового стану, а інші примикають до психічних захворювань – паранойа, інфантилізм, глухонімота).
ЮРИДИЧНИЙ (ПСИХОЛОГІЧНИЙ) КРИТЕРІЙ
Згідно ст. УК України формулюється так:
«особа не могла усвідомлювати фактичний характер і суспільну своїх дій або керувати ними».
Юридичний критерій неосудності містить:
1. інтелектуальна ознака (тобто нездатність віддавати звіт в своїх діях);
2. вольова ознака (нездатність керувати своїми діями, управляти своєю поведінкою).
1. Тому, якщо за допомогою медичного критерію ми можемо тільки розпізнати захворювання, то юридичний критерій визначає глибину (або ступінь) виявлених розладів психіки. Тобто юридичний критерій дає повнішу і всесторонню характеристику психічних розладів.
2. При встановленні неосудності не з'ясовують мотиви вчинку, хоча вони і указують на хворобливий стан, а перш за все визначають наскільки була велика тяжкість психічних порушень у момент здійснення правопорушення.
3. При повторному здійсненні протиправних дій особою, визнаною раніше неосудним, питання про осудність повинне бути розглянутий знов.
АЛКОГОЛЬНЕ СП'ЯНІННЯ І ОСУДНІСТЬ
Згідно ст. 21 УК України «особа, що скоїла злочин в стані сп'яніння, не звільняються від кримінальної відповідальності і судово-психіатричну експертизу йому призначати не слід». Це можна пояснити тим, що людина із власної волі вживає алкоголь, свідомо вибираючи при цьому і вигляд і ті дози, які він вживає. І хоча, в 3-ей стадії сп'яніння чоловік дійсно не усвідомлює і нездібний керувати своїми діями і вчинками, увійшов він в цей стан із власної волі.
ПИТАННЯ, ЯКІ ВИРІШУЄ ЕКСПЕРТ-ПСИХІАТР, ПРИ ОБСТЕЖЕННІ ПІДОЗРЮВАНОГО (АБО ОБВИНУВАЧЕНОГО):
1. Чи страждав підекспертний яким-небудь психічним захворюванням у момент скоєння злочину ?
2. Чи могло позбавити це захворювання здатності підекспертного віддавати звіт в своїх діях або керувати ними ?
3. Чи страждає підекспертний яким-небудь психічним захворюванням в даний час ?
4. Чи є дане захворювання тимчасовим і чи позбавляє воно підекспертного можливості віддавати звіт в своїх діях і керувати ними ?
5. Чи має потребу підекспертний в примусових медичних діях ?
Бувають також випадки, коли особа, що скоїла злочин, вже
В ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗАХВОРЮЄ ПСИХІЧНОЮ ХВОРОБОЮ.
У частині 3 ст. 19 УК України мовитися: «Не підлягає покаранню також особа, що скоїла злочин в стані осудності, але до винесення судом вироку хворе душевною хворобою, можливості віддавати собі звіт в своїх діях або керувати ними, що позбавляє його».
До такої особи за призначенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, а після одужання ця особа може підлягати покаранню (ч.2 ст. 206 УПК України).
«У випадках, коли психічна хвороба приводить до необоротного порушення психічних здібностей, стан повинен розцінюватися як хронічна душевна хвороба і кримінальна справа відносно такої особи підлягає припиненню».
При призначенні судово-психіатричної експертизи таким особам, експерт вирішує наступні питання:
1. Чи страждає дана особа яким-небудь душевним розладом в даний час ?
2. Чи позбавляє це захворювання дане обличчя здатності віддавати собі звіт в своїх діях і керувати ними ?
3. Чи може дана особа з'явитися перед судом (якщо слідство вже закінчене) ?
4. Чи має потребу дана особа в примусових заходах медичної дії ?
СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА СВІДКІВ І ПОТЕРПІЛИХ
Свідчення свідків і потерпілих на попередньому і судовому слідстві є важливим доказом в кримінальному процесі.
Згідно ст. № УПК «Свідок зобов'язаний з'явитися по виклику особи, що проводила дізнання, слідчого, прокурора, судна і дати правдиві свідчення у справі».
Також і на потерпілого накладаються певні обов'язки: він повинен надавати правдиві свідчення, брати участь в очних ставках, слідчому експерименті і так далі (ст. УПК).
Проте іноді свідчення свідків і потерпілих можуть виявитися неповноцінними:
По-перше, із-за лжесвідоцтва;
По-друге, із-за ряду обставин таких як суб'єктивний стан (переляк, розгубленість, інші причини психологічного характеру (наприклад, погане запам'ятовування фактів);
У третіх – наявність психічного захворювання (частіше це олігофренія, черепномозкова травма, рідше шизофренія).
У відповідності до п.3 ст.69 УПК України «не можуть бути допитані як свідки особи, які відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи через свої фізичні або психічні порушення не можуть правильно сприймати факти, які мають доказове значення, і надавати свідчення про них».
В цьому випадку призначається судово-психіатрична експертиза, яка, до речі, не оцінює достовірність і зміст свідчень, оскільки це компетенція суду, а з'ясовує чи є у свідків і потерпілих психічне захворювання і чи можуть, в зв'язку з цим, вони надавати правильні свідчення.
Тобто по суті мова йде про процесуальній дієздатності цих учасників кримінального процесу. До умов процесуальної дієздатності відносяться: вік потерпілого або свідка, психічне здоров'я, фізичний стан.
Відносно віку слід зазначити, що потерпілий або свідок може бути визнаний процесуально:
1. дієздатним з 18 років;
· обмежено дієздатним від 14 до 18 років і
1. повністю недієздатним (тобто малолітні до 14 років).
При проведенні судово-психіатричної експертизи свідків і потерпілих вирішуються наступні питання:
1. Чи страждає дана особа яким-небудь душевним захворюванням і якщо так, то яким ?
2. Чи може він по психічному стану сприймати обставини справи і надавати про них правильні свідчення ?
ЕКСПЕРТИЗА ЗАСУДЖЕНИХ
Експертиза засуджених, згідно п. 1,2 ст. 84 УК і 408 УПК України, призначається в тих випадках, коли засуджений захворює психічним захворюванням і що ця хвороба перешкоджає відбуванню покарання.
Якщо експертиза встановлює цей факт, то суддя (районного, міського) за уявленням адміністрації виправно-трудової установи на підставі висновку судово-психіатричної експертизи має право внести до ухвали про звільнення цієї особи від подальшого відбування покарання. При цьому суддя має право застосовувати до звільненого примусові заходи медичного характеру або передати його на опікування органам охорони здоров'я.
При цьому на дозвіл судово-психіатричної експертизи виносяться наступні питання:
· Чи має дану особу психічне захворювання, якщо так, то яке, якої глибини і стійкості (гостре або хронічне) ?
· Чи дозволяє це захворювання даному засудженому знаходиться в місцях позбавлення волі ?
· Чи представляє він небезпека для тих, що оточують ?
· Чи підлягає він лікуванню в психіатричній лікарні місць позбавлення волі або ж підлягає достроковому звільненню або може бути переданий на піклування органів охорони здоров'я ?
При тимчасових розладах психічної діяльності (реактивні стани, декомпенсації при психопатіях) лікування засуджених проводиться до одужання в психіатричних відділеннях тюремних лікарень. А після лікування при одужанні ці засуджені знов повертаються в місця позбавлення волі для подальшого відбування покарання.
Лекція № 3
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 359; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!