Податковий контроль як складова державного регулювання економіки. Сутність, методи і форми податкового контролю



 

Державний податковий контроль є суттєвим елементом державного регулювання економіки й обов'язковою умовою ефективного функціонування фінансової системи та економіки країни в цілому. Його основна мета — сприяння реалізації податкової політики держави в процесі формування і використання бюджетів різних рівнів і цільових державних фондів. Від його ефективності в значній мірі залежить економічний добробут держави та її безпека .

Усі складні штучні системи, до яких з повним правом відноситься і система оподатковування, завжди прагнуть вийти з-під контролю через різні об'єктивні та суб'єктивні причини. Цим тенденціям протистоїть сила управління і насамперед такий його елемент як контроль. Внаслідок цього ефективність управління багато в чому визначається тим, як налагоджено систему контролю.

З погляду суті цього процесу контроль являє собою визначення і документування фактичних показників (параметрів плану), порівняння їх із плановими для оцінки результатів діяльності. Крім того, контроль містить в собі комплекс заходів щодо аналізу причин відхилень від запланованих показників з метою прийняття відповідних рішень щодо проведення коригувальних заходів або зміни первісних цільових настанов і планів.

Таким чином, головний зміст контролю полягає в організації систематичної діяльності, спрямованої на наближення фактичного виконання до запланованого результату. Слід зазначити, що саме за допомогою контролю реалізується зворотний зв'язок, за яким до органів управління надходить інформація про реальний стан керованої системи.

Податки — це одне із проявів суверенітету держави. Цим вони відрізняються від інших державних доходів, таких як доходи від позик, використання державного майна та ін. Право стягувати податки завжди було одним із суверенних прав держави, також як і випуск грошей, державних цінних паперів та здійснення правосуддя. З цього випливає, що перелік податків, методика їх обчислення, порядок сплати та методи контролю за дотриманням податкового законодавства встановлюються в однобічному порядку. Однак, при цьому слід зазначити, що таке становище не суперечить демократичним принципам, встановленим Конституцією. Згоду на встановлення податків дає парламент — тобто таке важливе питання вирішують народні обранці. Усвідомлюючи необхідність фінансування загальнодержавних потреб, спільнота добровільно бере на себе зобов'язання щодо відчуження частки власних доходів на користь держави.

Особливо слід зауважити, що такий підхід формує насамперед основний принцип податкового контролю як складової державного регулювання. Він полягає в тому, що податкові органи не мають дискреційної влади (дискреція — от лат. discreto — рішення посадовою особою або державним органом будь-якого питання за власною точкою зору). Це проявляється, наприклад, у тому, що держава має більшу свободу у своїх видатках порівняно з доходами. Коригування статей державних видатків в більшості випадків не потребує прийняття нового закону в той час, як коригування податкових надходжень до бюджету потребує певних змін законодавчо встановленого податкового режиму. А це потребує і відповідних змін у організації податкового контролю.

З розвитком податкового законодавства регулятивна направленість податкового контролю постійно зростає, норми податкового контролю стають здебільш гнучкими. Це дозволяє податковим органам все ширше використовувати при здійсненні контролю договірні взаємовідносини з платниками податків. Перш за все, це стосується не тільки міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування, кількість яких швидко зростає, а також розширення можливостей укладення договорів з вітчизняними платниками. З прийняттям Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 p., № 2181-111, податковий орган при здійсненні контролю може запропоновувати платнику податковий компроміс, надавати йому на договірних засадах відстрочку та розстрочку і вдаватися до деяких інших заходів з метою впливу на платника. Все це, при відповідній організації, буде сприяти подальшому покращенню взаємовідносин між платником та податковим органом, а також фінансовому оздоровленню економіки в цілому.

В подальшому можливо використовувати внутрідержавні податкові угоди з платниками, які беруть на себе обов'язки з фінансування загальнонаціональних інвестиційних та соціальних програм.

Все це досить суттєво впливає на ефективність державного регулювання економікою.

Податковий контроль як елемент керування процесом оподатковування є необхідною умовою існування ефективної податкової системи. Він покликаний забезпечити зв'язок платників податків з органами державного управління, що наділені особливими правами і повноваженнями з усіх питань оподатковування. Податковий контроль — це завершальна стадія керування оподатковуванням, і одночасно — один з елементів планування податкових доходів бюджету. Його двоїста природа зумовлена тим, що, з одного боку, він є формою реалізації контролюючої функції податків, а з іншого — це примусові грошові відносини.

Податковий контроль внутрішньо властивий будь-якій державі. Саме він створює умови для виконання податками повною мірою своєї фіскальної функції — формування грошових ресурсів держави . Разом з тим, розглядати контроль тільки як завершальний етап управлінської діяльності в сфері оподатковування — означає зводити його винятково до порівняння фактичних результатів із установленими показниками. Такий підхід, що висвітлює тільки один бік розглянутого явища, не відповідає ні теоретичним основам оподатковування, ні сформованій практиці.

Теорія оподатковування доводить, що розробка ефективної податкової політики і виконання нею повною мірою своїх головних функцій неможливі у випадку, коли контроль буде обмежено лише проведенням перевірок платників податків і застосуванням санкцій до порушників. Без масової роз'яснювальної роботи, проведення профілактичних заходів, глибокого аналізу економічної ситуації та оперативного вживання необхідних запобіжних заходів, неможливо реалізувати великий регулюючий, стимулюючий і перерозподільний потенціал оподатковування. Здійснюючи податковий контроль, працівники державних органів виявляють відхилення параметрів дохідної частини бюджету від заданих умов, аналізують їх причини та визначають шляхи подальшого розвитку оподатковування.

Практика, у свою чергу, довела, що з метою забезпечення державної скарбниці податковими доходами необхідно враховувати економічні інтереси власників, надаючи їм можливість здійснювати розширене відтворення. Податковий контроль пронизує обидві площини такого функціонального призначення системи оподатковування, оскільки ні при формуванні доходів держави, ні при регулюванні руху фінансових (грошових) потоків по горизонталі (усередині галузей, підприємств і організацій) та вертикалі (у системі міжбюджетних відносин) неможливо досягти вагомих результатів без запровадження належного контролю. При цьому повне і своєчасне виконання платниками податків своїх обов'язків неможливо забезпечити тільки лише за рахунок нагляду, примусових заходів і покарання.

Податковий контроль у якості складової частини державного управління економікою має певну специфіку практики застосування і цільову спрямованість, що відрізняє його від інших видів контролю. Він провадиться шляхом застосування науково обґрунтованих методів встановлення ступеня відповідності практики оподатковування положенням розробленої податкової політики. Інститут податкового контролю являє собою складовий елемент загальної структури контролюючих органів держави і разом з тим виступає як найважливіша ланка фінансового механізму в цілому.

Таким чином, під податковим контролем варто розуміти багатоаспектну міжгалузеву систему спостереження державних контролюючих органів за фінансово-господарською діяльністю платників податків з метою об'єктивного забезпечення заданого рівня формування бюджету і встановлення її відповідно вимогам чинного законодавства.

Податкові контрольні дії охоплюють усю систему оподатковування, а також здійснюються в розрізі окремих податків, податкових груп, груп платників, територій тощо. Тобто, податковий контроль пронизує економіку по вертикалі і горизонталі, забезпечуючи фіскальні інтереси бюджету".

До об'єкта податкового контролю належать: правильність обчислення податкового платежу, своєчасне і повне його перерахування, здійснення інших дій, безпосередньо пов'язаних із виконанням платником своїх податкових обов'язків (постановка на облік в органах податкової служби, складення та подання податкової звітності тощо). Специфіка податкового контролю визначається особливостями руху грошових потоків від корпоративних та індивідуальних власників до скарбниці держави.

За часом здійснення розрізняють такі види податкового контролю як попередній, поточний і наступний. Цей розподіл є дуже умовним, тому що ті самі контрольні заходи можуть бути одночасно попередніми, поточними і наступними щодо різних, пов'язаних з виконанням податкових зобов'язань дій. Наприклад, камеральна перевірка розрахунку податку на прибуток за перший квартал: стосовно моменту обчислення податку за перший квартал — це наступний контроль, стосовно моменту сплати податку — попередній контроль, стосовно процесу виконання зобов'язань по сплаті податку за весь податковий період (рік) — поточний контроль.

Форми податкового контролю як засоби вираження його змісту можна поділити на дві групи:

— реалізація державного податкового контролю, обумовленого імперативністю податків (різні види пе-ревірок, здійснюваних державними контролюючими органами). Сутнісною ознакою цієї форми контролю є можливість застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства безпосередньо в процесі реалізації результатів контролю (найчастіше це наступний контроль, рідше — поточний). Формою попереднього контролю в цій групі є профілактика податкових правопорушень (постановка платників на податковий облік, інформування, надання роз'яснень, консультування з питань оподатковування та ін.);

— реалізація державного податкового контролю, обумовленого контрольною функцією податків (спостереження, моніторинг, одержання й обробка інформації щодо відхилення реальних податкових надходжень від заданих параметрів, аналіз і оцінка прийнятих рішень в області оподатковування, в тому числі нормативних актів та ін.).

Методи державного податкового контролю, тобто засоби і прийоми практичного здійснення цього виду діяльності, дуже різноманітні. Кожному виду контролю (залежно від часу здійснення, суб'єкта контролю), кожній його формі властиві свої методи. Вибір тих чи інших прийомів залежить від конкретних завдань, поставлених перед суб'єктом контролю, його функцій і повноважень. Методи податкового контролю можна класифікувати в такий спосіб:

— застосування заходів впливу до суб'єктів податкових відносин, які поділяються, в свою чергу, на методи переконання і примусу або на прямі (адміністративні) і непрямі (економічні) методи;

— здійснення окремих контрольних дій (методи процедурного характеру);

— організація контрольної роботи.

Найважливішою організаційною ланкою, що реалізує функції податкового контролю, є податкові інспекції. Саме вони здійснюють переважну більшість заходів та контрольних дій. До повноважень центрального податкового органу належить контроль за правильністю і законністю діяльності всіх органів державної податкової служби при виконанні ними контрольних дій.

Податковий контроль, як і інші види державного контролю, здійснюється згідно з законодавством. До законодавчих актів, що регулюють здійснення податкового контролю, слід, в першу чергу, віднести Закони України «Про систему оподатковування», «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про міліцію», «Про державний бюджет України (на відповідні роки)», закони про окремі види податків, Бюджетний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси і т. ін.

Незважаючи на те, що майже щорічно податкові закони суттєво коригуються і законодавці одну за одною закривають податкові лазівки, що виявляються податковим контролем, платники податків швидко знаходять нові. Ця закономірність є об'єктивною, оскільки фінансово-господарські зв'язки у своєму розвитку випереджають процес удосконалювання законодавства, що регламентує всі сфери розподільчих відносин, у тому числі і податкову. З позицій державної податкової політики життєво необхідно розкрити і зрозуміти саму суть податкових лазівок. При цьому варто врахувати, що загальний вплив податкового законодавства залежить як від спеціальних юридичних положень, так і від економічної, політичної та соціальної ситуації в країні.


Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 284; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!