Право індивіда на звернення в міжнародні судові установи

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод (1950 р.) надавала право будь-якій особі або групі осіб направити петицію в Європейську Комісію з прав людини з переконливими доказами того, що ця особа є жертвою порушень її прав відповідною державою - учасником Конвенції. В даний час такі позови подаються безпосереднього Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до Конвенції ООН із морського права (1982 р.) фізична особа має право пред'явити позов державі – учасниці Конвенції і вимагати розгляду справи в Трибуналі з морського права.

Співвідношення понять “людина”, “особистість”, “громадянин”.

Перед тим, як розглядати права людини і громадянина, важливо спів ставити між собою категорії “людина”, “особистість”, громадянин.

У різних науках у тому числі й державно-правових, для позначення людської істоти можуть використовуватися різні поняття: “людина”, “особистість”, “громадянин”.

Позначаючи один і той самий об'єкт, кожен з цих термінів, характеризує різні якості одній й тієї самої істоти.

Термін «людина» визначає людську істоту з природної точки зору як невід'ємну частину живої природи, живий організм, що підкоряється біологами законам і який з огляду на особливості свідомості та психіки пристосований до суспільного способу буття разом із собі «здібними. Тобто кожна людина народжується на світ з ознаками належності до людського роду та рядом індивідуальних рис, притаманних тільки їй і які змінюються і розвиваються в неї упродовж життя (вік, зовнішність, розум, стать, звички тощо).

Але людина народжується не на безлюдному острові, а в певній сім'ї, певному суспільстві, в певній соціально-історичній ситуації і за різних обставин свого життя спілкується з різними представниками суспільства, в якому вона живе, навчається, працює. Наприклад, якщо Ви учень, то у Вас виникають стосунки з іншими учнями, вчителями, з директором школи; якщо Ви продавець, то у Вас виникають стосунки 3; покупцями, постачальниками, співробітниками, податковою інспекцією тощо.

Права людини – це охороняємо законом міра можливої поведінки, направлена на задоволення інтересів людини. Це універсальна категорія, яка приставляє собою витікаючи із самої природи людини можливості користуватися елементарними, найбільш можливими благами в умовах безпечного, вільного існування особистості в суспільстві

Поняття «особа» саме й використовується для позначення людини —учасника суспільних відносин і свідомої діяльності. Іноді його розуміють також як систему суспільне вагомих рис, що характеризують індивіда як члена суспільства або спільноти людей, хоча в цьому випадку здебільшого вживають термін «особистість».

Особистість — це, передусім, соціальний тип людини, але це і конкретна

людина із своєю індивідуальністю і неповторністю. Отже, особистість — це єдність загальних і індивідуальних типових і своєрідних якостей людини. Проте, це зовсім не означає, що поняття "особистість" не включає природне,

біологічне, а поняття "людина" — соціальне. Це не і правильно тому, що конкретний індивід завжди виступає і як єдність соціального і біологічного, як цілісна, єдина система.

Поняття особистість характеризує людину з соціальної сторони, як розуміючу себе, своє місце і роль в суспільстві, відповідальність перед ним (можливі випадки, коли людина в силу різноманітних об‘єктивних і суб‘єктивних причин не володіє якостями особистості, наприклад звуження в чому - небудь).

Особистість – це індивідуальне значення сукупності соціально-важливих якостей людини, виявлених у відносинах між людьми. Поняття особистості, особливої характеристики окремої людини органічно зв‘язані з суспільством, його особливостями. Суспільство – це історично розвинута система відносин між людьми, продукт взаємо праці людей в процесі їх спільної життєдіяльності. Суспільство і особистість – це явища, які існують в нерозривному поєднанні.

Людина народжується не тільки в певному суспільстві, а й у певній державі. Поняття «громадянин» означає зв'язок особи з правовою системою держави, громадянином якої він є, і те, що особа має визначену правоздатність саме в цій державі чи перебуває під юрисдикцією цієї держави. Наприклад, громадянин Франції, громадянин України.

Спільним для понять «особа» і «громадянин» є те, що вони стосуються тієї самої людини, але «особа» визначає її місце в суспільстві, а «громадянин» —у державі. «Особою», тобто членом суспільства, можуть бути не тільки громадянин конкретної держави, а й іноземець та особа без громадянства, які проживають на території цієї держави. Водночас людина може не проживати на території держави, але бути її громадянином.

Існують «особи», які з тих чи інших причин у правовому відношенні не пов'язані з жодною державою; це особи без громадянства—«апатриди». Трапляються також випадки, коли особа одночасно належить до двох, а подекуди і більшої кількості держав. Такі особи називаються «біпатридами».

Громадянство — це стійкий правовий зв'язок особи І конкретною державою. Держава визнає і гарантує права га свободи людини, захищає її за межами держави. В свою чергу, громадянин має дотримуватися законів і приписі» держави, виконувати встановлені обов'язки. Юридичне закріплена система цих прав, обов'язків і законних інтересів, реалізацію і захист яких бере на себе держава, становить правовий статус громадянина, що відрізняє його від іноземців та осіб без громадянства. У державах з монархічним державним устроєм терміну «громадянство» відповідає, ми правило, термін «підданство».

Поняття "громадянин", відпрацьоване головним чином юридичною наукою, передбачає вивчення особистості у її відношенні до держави і права. Воно висвітлює здебільшого юридичні або політико-юридичні характеристики особистості. Держава, орієнтуючись насамперед на соціально-типові характеристики особистості, створює систему взаємних прав і обов'язків, при цьому для особистості вони виступають у формі прав, свобод і обов'язків, тобто її правового статусу.

Права громадянина – це забезпечена охороною закону міра юридично можливої поведінки, направлена на задоволення інтересів не всякої людини, а лише тієї, яка знаходиться в міцному правовому зв‘язку з конкретною державою.

Висновок:

Значення, місце та сприйняття суспільством поняття „фізична особа” за останнє десятиріччя наповнилось більш глибоким змістом, ніж у період комуно-тоталітаризму. Поняття прав людини, імплементації норм міжнародного права до національного законодавства наповнює більш значимим змістом це поняття. Частішають у судовій практиці з цивільних питань рішення, стосовно захисту та забезпечення невід’ємних прав людини, особи, громадянина.

Але, на жаль, такі прецеденти ще не мають стійкої тенденції до всеохоплюючої практики. Поняття делікту (відшкодування збитків) фізичним особам ще, здебільшого, носять поодинокий характер, базуючись на горезвісному, так званому „залишковому принципі”.

Аналізуючи логіку розвитку такого повільного поступу втілення у життя країни, принципу рівності усіх суб’єктів цивільних правовідносин, можна припуститися гіпотези, що правовий нігілізм, “подвійні стандарти” щодо застосування норм права та декларований, але здебільшого не втілений у життя принцип верховенства закону ще буде довго лихоманити суспільство, поки не підуть у минуле прихильники “методів сталінщини” у виконанні Єжова, Генріха Ягоди, Лаврентія Берії, Вишинського, Балецького та їм подібних. Хоча останні, за виключенням їх послідовника Андрія Вишинського, який був похований у Кремлівській стіні, самі стали жертвами, і, за його термінологією, були: “… расстреляны, как бешенные собаки ...”.

Оскільки усі ми, здебільшого, вийшли з двох іпостасей – одні з таборів ГУЛАГу – інші з „шинелі залізного Фелікса” але усі, без виключення, знаходилися на тлі задротяної імперії, яка нагадувала величезний котел наповнений самоїдськими створіннями, які і по сьогодні схильні поїдати ближніх базуючись на сумнозвісному принципі „целєсообразності”.

Отже, історично, практично все ХХ сторіччя на просторах нашої країни фізична особа (громадянин, особистість, людина) були лише матеріалом (гвинтиком) для приводу в рух державного механізму з декларованим, але не забезпеченим на практиці захистом прав фізичних осіб на усіх щаблях суспільної драбини. А особи, що по холуйськи

Тому, можливо, нове покоління юристів, зокрема виховане Національним університетом внутрішніх справ, втілить у життя засади гуманізму, демократії та принцип верховенства закону. І про страшне минуле України наші нащадки знатимуть тільки з підручників історії. А усі ми будемо з гордістю називати себе громадянами України.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України – К. 1996

2. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” // Голос України, 1995. – 3 січня.

3. В. Бірюков, Ю. Заіка, В Співак Цивільне право України Загальна частина, К., Наукова думка 2000.

4. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1993. – № 2. – С. 77.

5. Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 4. – Ст. 53.

6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України (спеціальний випуск).. – С. 72.

7. Гражданское право (в вопросах и ответах) - Х., «Одиссей».2001

8. Гражданское и семейное право ( Учебно-практический справочник) - Х., «Одиссей» 2000

9. Житлове законодавство України – К., Юрінком, 1998

10. Збірка договорів ради Європи – К., Парламентське видавництво 2000

11. Цивільний кодекс України ° Цивільний процесуальний кодекс України К., Юрінком, 2001

[1] Див.: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1993. – № 2. – С. 77.

[2] Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” // Голос України, 1995. – 3 січня.

[3] Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 4. – Ст. 53.

[4] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України (спеціальний випуск). – К., Юрінкем, 1994. – С. 72.

[5] ЦК Української РСР 1922 р. давав підстави говорити про можливість позбавлення цивільної правоздатності в Україні. Так, ст. 6 названого кодексу передбачала, що ніхто не може бути позбавлений Цивільних прав або обмежений у правах інакше, як у порядку і випадках визначених законом.

Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 154; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 12

Мы поможем в написании ваших работ!