Стаття 6. Захист прав та свобод громадян на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях
Проект (альтернативний до 7163)
Вноситься народним депутатом України Веселовою Н.В.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про особливості державної політики із забезпечення
Державного суверенітету України над тимчасово окупованими
Територіями в Донецькій та Луганській областях
__________________________________________________________
Верховна Рада України,
грунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Конституції України;
підкреслюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно-визнаного кордону є цілісною і недоторканною;
керуючись Статутом Організації Об’єднаних Націй та Декларацією принципів міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співпраці між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 року;
виходячи з того, що відповідно до пунктів "а", "b", "c", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Гельсінський Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі, підписаний 1 серпня 1975 року, Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року;
|
|
|
констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької Конвенції від 5 (18) жовтня 1907 року, IV Женевської Конвенції від 12 серпня 1949 рокуодним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частин території України;
не визнаючи злочинне загарбання Російською Федерацією частини території України;
підтверджуючи невіддільне суверенне право України на відновлення її територіальної цілісності;
відзначаючи, що Російська Федерація ініціювала, організовувала та підтримувала терористичну діяльність в Україні, здійснює збройну агресію проти України та тимчасову окупацію частин її території, застосовуючи регулярні з’єднання і підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів і використовуючи заслані, створені, керовані, контрольовані та підтримувані, у тому числі фінансово, озброєні банди та групи, іррегулярні сили та найманців, встановивши окупаційну владу Російської Федерації, здійснювану її збройними силами та іншими військовими формуваннями, державними органами та підконтрольними Російській Федерації самопроголошеними органами (окупаційна адміністрація Російської Федерації);
|
|
|
відзначаючи, що дії Російської Федерації, її збройних сил, інших військових формувань і окупаційної адміністрації Російської Федерації на території окремих районів Донецької і Луганської областей грубо порушують досягнуті на міжнародному рівні домовленості, зокрема шляхом: систематичного недотримання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об’єктів та інфраструктури, наслідком чого є численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань України; послідовних намагань поширити російське законодавство та податкову систему на окремі райони Донецької та Луганської областей; висування незаконних вимог щодо перереєстрації підприємств та стягнення грошових коштів на користь окупаційної адміністрації Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей; запровадження обігу російського рубля як єдиної валюти в окремих районах Донецької та Луганської областей; введення на підприємствах в окремих районах Донецької та Луганської областей так званого "зовнішнього управління", що означає де-факто їхню експропріацію; видання та визнання незаконних ідентифікаційних документів та реєстраційних знаків транспортних засобів в окремих районах Донецької та Луганської областей;
|
|
|
залишаючись відданою політиці мирного врегулювання на основі міжнародного права і Статуту ООН;
підтверджуючи невіддільне суверенне право України на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН,
приймає цей Закон, що визначає особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях.
Стаття 1. У Донецькій та Луганській областях тимчасово окупованими територіями визнаються:
1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, де збройні сили Російської Федерації і окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють окупаційну владу та загальний контроль Російської Федерації;
2) внутрішні морські води і територіальне море України, що прилягає до сухопутної території, зазначеної у пункті 1 цієї частини;
3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
|
|
|
Межі тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях визначаються за поданням Генерального штабу Збройних Сил України Міністерством оборони України.
Стаття 2. Правовий статус тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях визначається цим Законом і загальновизнаними принципами міжнародного права.
Тимчасова окупація Російською Федерацією територій в Донецькій та Луганській областях, що зазначені у пунктах 1 – 3 частини першої статті 1 цього Закону, є нелегітимною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
Діяльність збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації, яка суперечить нормам міжнародного гуманітарного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює правових наслідків.
У межах тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом та нормами міжнародного права.
За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу внутрішньо переміщених осіб чи іншого спеціального правового статусу, юридичними особами зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо воно набуте відповідно до законів України.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, які розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Стаття 3 . Державна політика із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях базується на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права та національному законодавстві України.
Стаття 4 . Метою державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях є:
звільнення цих територій та відновлення конституційного ладу на них;
захист прав, свобод і законних інтересів громадян України, які постраждали внаслідок російської агресії;
зміцнення незалежності, державності, забезпечення єдності та територіальної цілісності Української держави.
Стаття 5. Для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях державні органи в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України:
використовують наявні можливості для захисту прав і свобод громадян України, які проживають на цих територіях;
здійснюють з додержанням міжнародних зобов’язань України і загальновизнаних принципів і норм міжнародного права політико-дипломатичні та інші заходи з відновлення територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаного кордону України;
вживають заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях;
розвивають оборонні і безпекові спроможності України, використовуючи, насамперед, потенціал України при максимальному використанні потенціалу міжнародного співробітництва.
Стаття 6. Захист прав та свобод громадян на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях
Основою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є сприяння забезпеченню соціально-економічних та культурних потреб громадян України (відповідно до статей Конституції України 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 53, 54), наданню їм гуманітарної допомоги, підтриманню культурних зв’язків, доступу до українських засобів масової інформації та національних засобів юридичного захисту, у тому числі шляхом реалізації заходів, визначених центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
Всі акти цивільного стану, що підлягають обов’язковій державній реєстрації згідно частини 3 статті 49 Цивільного Кодексу України, створюють правові наслідки після перереєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану України.
Перереєстрація актів цивільного стану про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, смерть, що мали місце на тимчасово окупованій території, відбувається шляхом складання актового запису цивільного стану та внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 156; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!