Прийменникові конструкції російської мови та їх українські відповідники
Для українського ділового мовлення важливим є правильне вживання прийменників, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Найчастіше трапляються помилки в перекладах з російської мови конструкцій з прийменником по. В окремих значеннях цей прийменник має в українській мові різні відповідники, і може перекладатись цілим рядом прийменникових або безприйменникових конструкцій:
1. по – за: по приказу – за наказом, по собственному желанию – з а власним бажанням, по схеме – за схемою, по указанию – за вказівкою;
по – з: по случаю – з нагоди, по уважительной причине – з поважної причини, исследования по маркетингу – дослідження з маркетингу, лекции по праву – лекції з права;
3. по – на: по заказу – на замовлення, по требованию – на вимогу, по просьбе – на прохання, по предложению – на пропозицію;
4. по – у(в): инспекция по делам несовершеннолетних – інспекція у справах неповнолітніх, прийти по делу – прийти у справі, по выходным – у вихідні, по наследству – у спадок;
5. по – для (значення мети): меры по улучшению условий труда – заходи для поліпшення умов праці; курсы по изучению английского языка – курси для вивчення англійської мови, комиссия по расследованию – комісія для розслідування, секція по изучению – секція для вивчення;
6. по – після (значення часу): по прибытии – після прибуття (також по прибутті) , по получении – після отримання (по отриманні) , по истечении срока – після закінчення строку (по закінченні);
|
|
|
7. по – з (із, зі): по вине – із вини, конспект по математике – конспект з математики, по собственной воле – із власної волі, комиссия по спорту – комісія зі спорту;
8. по – через: по ошибке – через помилку (помилково), по техническим причинам – через технічні причини, по болезни – через хворобу;
9. по – щодо: инструкция по использованию – інструкція щодо використання, предложения по улучшению – пропозиції щодо поліпшення;
10.по – від: действовать по обстоятельствам – діяти залежно від обставин;
11.по – під: задание не по силам – завдання не під силу;
12.по – безприйменникова конструкція: по телефону – телефоном (по телефону), младший по званию – молодший званням, послать по почте – послати поштою (по пошті);
13.по – по: по 5 литров – по 5 літрів, дежурный по району – черговий по району, по возможности – по можливості, трансляция по телевидению – трансляція по телебаченню, коллеги по работе – колеги по роботі, приказ по институту – наказ по інституту.
Прийменник по в українській мові може поєднуватись з іменниками(по батькові, по суті), прикметниками (по-господарськи, по-українськи),займенниками (по-нашому, по-своєму), числівниками (по троє, по-перше).
|
|
|
В українській мові прийменник по вимагає після себе залежно від вислову або знахідного, або місцевого відмінка для позначення простору (по обидва боки, йти по слідах), часу (по обіді), кількості (по 15 осіб, по 1 чайній ложці), мети (ходити по продукти, йти по лікаря), об'єкта (наказ по інсти туту, друзі по навчанню, родичі по чоловікові, сльози по щоках, судити по собі), причини (по змозі).
Зауважмо, що в словосполученнях, де можливі кілька варіантів поєднання, треба надавати перевагу безприйменниковим. До прикладу: вулицею та по вулиці, доцільніше вулицею; сходами та по сходах, краще сходами; їхати у трамваї, їхати трамваєм, краще трамваєм.
Але конструкції з прийменником по вживають часто в значеннях і відмінках, що суперечать нормативній українській літературній мові і є характерними для суржикового мовлення. Такі помилки найчастіше трапляються у конструкціях:
1) на позначення сфери діяльності, призначення, у відповідних назвах комісій, комітетів, установ, інститутів, конференцій тощо. Тут слід уживати прийменники з, для, у, а не по (директор з матеріально-технічного поста чання й транспорту, спеціаліст з обліку й аудиту, комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики, комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, комісія з регулювання ринків фінансових послуг, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, комісія для врегулювання надзвичайних ситуацій, комісія длявивчення стану справ, комісія у справах молоді, комісія у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій, комітет у справах роззброєння) або безприйменникові словосполуки (комітет захисту прав споживачів, начальник відділу обслуговування 
, начальник відділу збуту, курси підвищення кваліфікації, відділ примусового збуту);
|
|
|
2) на поєднання прийменника по з іменниками в давальному відмінку замість виправданого в цій конструкції використання в місцевому: треба шукати по книжках (а не по книжкам), визначати по рядках (а не по рядкам), рахувати по копійках (а не по копійкам);
3) з використанням прийменникової словосполуки на місці конструкції з іменником в орудному відмінку для позначення напряму руху (перевагу варто віддавати саме таким конструкціям): йти парком (вулицею, сходами), подорожу вати морем (Європою, львівськими вулицями). У разі вживання прийменника по з дієсловами руху таке словосполучення вказує на рух у різні напрями: по саду гуляла, квіти збирала; іти парком (через парк) – гуляти по парку;
|
|
|
4) із «заканням» (механічною заміною прийменника по на за). У багатьох випадках доречно використовувати безприйменникові або інші властиві для української мови прийменникові конструкції: краще вирізнятися ступенем освіченості (а не за ступенем), упізнати по почерку (а не за почерком), судити з публікацій (а не за публікаціями);
5) із суржиковими словосполученнями з по, що збіднюють чи деформують семантичне навантаження конструкцій з іншими прийменниками: треба мешкати за адресою, надсилати на таку адресу, попередити телефоном, зателефонувати на домашній номер (а не мешкати і надсилати по адресу, попередити і задзвонити по телефону, по домашньому номеру), вхід за квитками, запрошеннями, посвідченнями (а не вхід поквитках, запрошеннях, посвід ченнях).
Труднощі можуть виникнути при перекладі конструкцій і з іншими прийменниками. Наприклад, російське словосполучення з прийменником в українською мовою перекладаються за допомогою прийменників на, до, з, за, про, при, як, о та ін. або ж безприйменниковими конструкціями: в защиту – на захист, в знак уважения – на знак поваги, в рассрочку – на виплат, поставить в известность – довести до відома, вошли в состав – увійшли до складу, в пяти шагах – за п’ять кроків, в порядке исключения – як виняток, в семь часов – о сьомій годині, в сущности – по суті, в трех километрах – за три кілометри, сказать в двух словах – сказати двома словами, в случае неуплаты – при несплаті, в течение выборов – упродовж виборів, в полной мере – цілком, у власти – при владі, у входа – біля входу.
Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника при, який часто вживається за російським зразком. В українській мові він може мати такі відповідники: у (у нещасті), коли (коли взяли), під час (під час польоту), за (за обставин). Прийменник за з іменником у родовому відмінку дуже поширений в українській мові, визначає час, що на нього припадає дія. У російській мові цим зворотам здебільшого відповідають конструкції: во время, при… тощо. Під їх впливом в українській мові вживаються словосполучення типу при демократії, при Кравчуку. Значно ширший обсяг прийменника при в російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкцій. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, словосполучень, дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій, наприклад: при исполнении служебных обязанностей – під час виконання службових обов’язків, при жизни – за життя, при этих условиях – за цих умов, при вашей помощи – за вашою допомогою або з вашою допомогою, завдяки вашій допомозі, при анализе событий – аналізуючи події, при обработке данных – коли опрацьовувалися дані, при опасности – у разі небезпеки, при наличии – за наявності.
Лише з прийменником при можливі конструкції:
а) на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-небудь, чого-небудь: при університеті функціонує рада; працює приадміністрації Президента України;
б) на зазначення чого-небудь у будь-кого, будь-чого або присутність когось будь-де: був при повній свідомості; всі залишилися при своїх поглядах;
в) на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається: при нульовій температурі; при раптовій появі болю; при швидкості 20 км/год.
Український прийменник длядоцільно використовувати у конструкціях, що вказують на:
а) призначення предмета, суб'єкта тощо: корисно для здоров'я, все для праці, кошти для придбання підручників;
б) призначення дії, спричинення іншої дії або досягнення іншої мети: переобладнання для створення належних умов, діяльність для забезпечення прибутку;
в) варто вживати прийменники для, до, на, коли йдеться про:
– об'єкти, призначені бути складниками інших об'єктів: мишка для(до) комп 'ютера, мотор для (до) автомобіля;
– ємності, посуд, меблі, призначені містити інші об'єкти: кошик для брудного одягу (кошик на брудний одяг), пакет дляхліба (пакет нахліб) ;
– матеріали, призначені для чогось: тканина для (на) пальто.
Правопис прийменників
1. Разом пишуться:
а) Складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо.
б) Складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.
2. Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із-: з-за, (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-посеред, з-попід, з-проміж.
3. Окремо пишуться прийменникові сполуки у(в) разі, під кінець, під час, що ж до.
Сполучник як частина мови
Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення й частини складного речення.
За походженням сполучникиподіляють на непохідні (первинні) і похідні (вторинні). До непохідних належать ті, які в сучасній українській мові не співвідносяться з ін. словами і в генетичному плані не членуються на морфеми, напр.: і (й), та, а, бо. Похідні сполучники утворилися від інших частин мови, здебільшого поєднанням займенників і прислівників із прийменниками та частками, пор.: проте — про (прийменник) + те (займенник), щоб — що (займенник) + б (частка), якби — як (прислівник) + би (частка).
За будовою сполучники поділяються на три групи: прості (і, ні, але, бо, та), складні (проте, щоб, якби, якщо, якже), складені (тому що, через те що, внаслідок того що).
За значенням сполучники поділяються на сурядні й підрядні:
а) сурядні – поєднують рівноправні члени речення або частини складного речення. Вони поділяються на єднальні (і, й, також, ні…ні, не тільки…, а й), протиставні (але, а, зате, проте, однак), розділові (або, чи, або…або, чи…чи, то…то).
б) підрядні – сполучають підрядну частину речення з головною.
Поділяються на порівняльні, часові, причинові, мети, умовні, допустові, наслідкові: як, немовби, ніби; бо, тому що; після того як, як тільки; щоб, для того щоб; якщо, якби; незважаючи на те що, нехай; так що.
Стилістичне забарвлення сполучників визначає сферу їх функціонування. Більшість із них належить до стилістично нейтральних, наприклад: і, або, якщо, проте, поки, для того щоб та ін. Переважно в офіційно-діловому мовленні вживаються сполучники: внаслідок того що, завдяки тому що, зважаючи на те що, з того часу як. Розмовне забарвлення властиве сполучникам: аби, а що, одначе, отож, буцімто, себто, покіль та ін. Як засіб стилізації використовуються у художніх творах застарілі сполучники: заки (поки), коби (якби), позаяк (бо) та ін. Для уникнення повторів та для урізноманітнення мовлення вживаються синонімічні сполучники, наприклад: і, та; але, та, проте, однак; бо, тому що, через те що, оскільки, у зв’язку з тим що, поки, доки; зважаючи на те що, з огляду на те що; щоб, для того щоб, з тим щоб та ін.
Можливість заміни одного сполучника іншим є одним із шляхів удосконалення форми вислову.
Частина парних сполучників (не тільки …але (а) й, не лише…а й) повинні стояти безпосередньо перед одноріднимичленами речення, наприклад: Ми маємо претензії не стільки до працівників цеху, скільки до його керівництва. Людину можна образити не тільки словом, але й дією.
У реченнях «Збори не відбулися, так як прийшло мало людей», «Ми не прийшли вчасно, так як ішов дощ» ненормативним є сполучник так як (треба: тому що, бо та ін). Уживання так як можливе хіба що тоді, коли так залишається в головній частині, а як починає підрядну, найчастішепорівняльну: Усміхався так, як його мати; Говорив так, як ніколи досі.
Як засіб створення милозвучності використовується чергування сполучників і – й - та.
І вживається:
а) перед йотованими (й, є, ї, ю, я): Розвиток банку і його стабільність залежить від…;
б) на початку речення перед приголосним: І комісія почала готуватися до роботи;
в) між приголосними, після паузи перед приголосними: Рівновага між попитом і пропозицією;
г) при зіставленні понять: війна і мир; добро і зло; доходи і витрати; спад і піднесення.
Й вживається:
а) між голосними: Всі службові й особисті документи було переглянуто;
б) після голосного перед приголосним: Укладання й пролонгування контрактів було призупинено.
Та вживається:
а) якщо в реченні вже є і або й: Кафедра теорії та історії держави і права виконала навантаження; Під час обшуку були вилучені гроші та цінності.
б) для поєднання близькоспоріднених понять, явищ, станів: Фінанси та кредит; робота з газетами та журналами.
Сполучники повторюються між однорідними членами речення тоді, коли треба підкреслити вагомість кожного з перерахованих слів: Вже в перші години роботи комісії були залучені і правоохоронні органи, іпрацівники прокуратури, і співробітники СБУ.
Правопис сполучників
1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо, а також слова абощо, тощо.
Сполучники проте, зате, притому, тож, теж, щоб, якби, якже, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прийменником або часткою. Сполучник як службове слово поєднує члени речення або окремі речення. Однозвучні сполучення слів виступають членами речення, до них можна поставити питання. Наприклад: Щоб зекономити час, користуйтеся послугами Аерофлоту; але: Слідчі шукали за що б зачепитися. Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання! Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те завдання його похвалили.
2. Окремо пишуться:
а) Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.
б) Складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, після того як, при цьому, та й , так що, тому що й подібні.
3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но,тому-то.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 338; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!