Контрольні запитання і завдання

⇐ ПредыдущаяСтр 16 из 23Следующая ⇒

1. З чим пов'язана підвищена небезпека організованої зло
чинності для сучасної України?

2. Охарактеризуйте динаміку організованої злочинності в
Україні за час її незалежності.

3. Розкрийте взаємозв'язок понять «організація», «соціаль
на організація», «кримінальна організованість».

4. Через які психологічні феномени проявляється кримі
нальна організованість групи?

5. Порівняйте кримінально-правове та кримінально-пси
хологічне поняття організованої злочинної групи.

6. Установіть, що відрізняє просту організовану злочинну
групу від злочинної організації (угруповання).

7. Чим відрізняється злочинна організація (угрупування)
від злочинної спільності?

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Вирізнення неповнолітніх в окрему кримінально-психологічну групу пов'язане з низкою особливостей. Вони стосуються власне злочинів, які скоюються неповнолітніми, та психологічних характеристик, притаманних цій віковій групі. Зі зменшенням питомої ваги неповнолітніх у загальній структурі населення України на 15% («чорнобильська демографічна яма») темпи зростання їхньої злочинності у 2—2,5 раза перевищують дорослу [1]. Кількісно-якісні показники злочинності неповнолітніх мають найвищу динаміку порівняно з іншими її видами.

Неповнолітні у дзеркалі кримінальної психології

З'ясування психологічних особливостей злочинності неповнолітніх пов'язане з двома чинниками, а саме:

1) хронологічними рамками певної вікової групи та її анатомо-фізіологічними характеристиками;

2) індивідуально-психологічними, соціально-психологічними, психолого-правовими рисами неповнолітніх.

Група «неповнолітні», за даними вікової психології, охоплює осіб з 11 до 18 років. Відповідна група розподіляється на дві підгрупи: підлітковий (11-15 років) та юнацький вік (16-18 років). Неповнолітнім передують малолітні особи віком 7-10 років, після неповнолітніх слідує група молоді віком до 30 років.

В анатомо-фізіологічному плані неповнолітнім притаманна докорінна перебудова всього організму, обумовлена статевим визріванням. Змінюються будова і пропорції тіла, зовнішність, фізіологічні процеси, з'являються вторинні статеві ознаки, нові потреби. Така перебудова відбувається нерівномірно, диспропорційно з можливим прискоренням окремих змін (явище акселерації) чи їх затримкою (явище ретардації). За часом статевого визрівання дівчата нормативно випереджають хлопців на 1—3 роки. На завершальному відтинку неповноліття (17—18 років) закінчується статеве визрівання і загалом фізичне формування.

Анатомо-фізіологічна перебудова у період неповноліття суттєво впливає на психіку та особистість у цілому, насамперед на мотивацію, самооцінку, образ «я» (систему уявлень про самого себе), взаємостосунки з оточенням, рольову та в її рамках правомірну поведінку.

В індивідуально-психологічному та соціально-психоло гічному плані неповнолітнім властиве таке.

Формуються засади спрямованості особистості, виникає «мінімум особистості» (14—16 років) та «мінімум соціально зрілої особистості» (16—18 років). Найбільш динамічним і строкатим компонентом спрямованості неповнолітніх є уподобання (хобі). Найчастіше вони визначаються молодіжною модою та особливостями того мікросередовища, в якому перебуває неповнолітній. Типові уподобання — це культуризм, заняття боротьбою та східними єдиноборствами (карате, ушу, айкідо та їх різновиди), спортивне «фанатство». Культурно-естетичні уподобання пов'язані з різними течіями і виконавцями сучасної легкої музики, відеофільмами певних жанрів, колекціонуванням. Новим престижним уподобанням є користування комп'ютерами (інтернет-клуби, віртуальні знайомства, ігри, фільми тощо) та манера поведінки під назвою «тинейджерство».

Під час неповноліття здійснюється початкове, зазвичай не перевірене практикою самовизначення життєвих планів (ближньої, середньої та віддаленої перспективи, за термінологією А. С. Макаренка) у навчально-професійній, дозвільній сферах, а також манери міжстатевих стосунків тощо.

Можуть виникати затримки в особистісному та соціальному формуванні (явище інфантилізму), які призводять до егоїзму, споживацтва, паразитизму. Емоційно-почуттєвій сфері неповнолітніх притаманні підвищена чутливість і емоційність, імпульсивні прояви, неадекватні емоційно-почуттєві реакції на зовнішні події.

Специфічним новоутворенням є відчуття дорослос ті, пов'язане з намаганням самоствердитися, досягти визнання серед референтних однолітків і дорослих, завищеним (випереджальним щодо реальних можливостей) рівнем домагань. Таке відчуття може каталізуватися надмірною опікою, контролем з боку дорослих і призводити до демонстративної відмови від певних правил поведінки, прогулів у школі, тимчасових зникнень із сім'ї.

Суттєвою рисою неповнолітніх є намагання об'єднатись у групи однолітків, зібрати навколо себе осіб молодшого віку, долучитися до груп, очолюваних старшими за віком та більш авторитетними особами. У такому намаганні вигадливо поєднується, з одного боку, конформність, підвищена залежність поведінки неповнолітнього від групи, а з іншого — бажання лідирувати чи принаймні самоствердитися.

У психолого-правовому плані неповнолітніми пізнаються і засвоюються основні моральні та правові норми, формується адекватна чи деформована їх правосвідомість. Остання показова вибірковим або переважним неприйняттям норм і відмовою від їх інтеріоризації, тобто переведення у власні, внутрішні регулятори поведінки. Наслідком цього є виникнення та подальше посилення важковиховуваності, психолого-педагогічної занедбаності, переважної орієнтації на протиправну поведінку.

Під час неповноліття реактивно-імпульсивний механізм регуляції поведінки поступово підпорядковується усвідомлювально-вольовому механізмові регуляції. Неповнолітній стає спроможним усвідомлювати власні дії та вчинки з огляду на правові наслідки. Названу особливість ураховано кримінальним законодавством у визнанні неповнолітнього суб'єктом злочину з 16 років, а з окремих видів злочинів - із 14 років (ст. 22 КК України). Неповноліття також враховується у призначенні покарання як пом'якшувальна обставина та у визначенні можливості звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Через підвищену залежність поведінки від дорослих неповнолітні відбувають покарання у вигляді позбавлення волі окремо від дорослих у спеціальних виховних установах, де у певних випадках можуть перебувати до настання 20 років.

Слід виокремити основні соціально-психологічні детер мінанти злочинності неповнолітніх у сучасній Україні.

Це — диспропорційна майнова і, як наслідок, психологічна стратифікація населення з порушенням співвідношення між заможними громадянами, так званим середнім класом, і між особами, що проживають на межі бідності чи нижче неї. Лише 2002 р. проголошено необхідність програмних загальнодержавних заходів щодо боротьби з бідністю.

Суттєвими є й такі чинники, як криза в системі суспільного виховання, хиби в державному працевлаштуванні, соціальному становленні неповнолітніх і молоді. Провідні державні інститути виховання — загальноосвітні та професійно-технічні заклади неспроможні ефективно виконувати свої функції, оскільки в суспільстві домінує культ індивідуалізму, швидкого збагачення. Кумирами серед значної частини неповнолітніх стали щасні бізнесмени, топ-моде-лі, приватні охоронці, особи, що надають ескорт-послуги та за додаткову оплату — сексуальні послуги. Найбільш здібні, підготовлені педагоги масово переходять до елітних, напівприватних навчальних закладів (ліцеїв, коледжів тощо), решта стрімко втрачає чи взагалі не має авторитету серед учнів. Численні законодавчі акти щодо неповнолітніх та молоді («Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та ін.) здебільшого не мають механізмів реалізації, належного фінансового і кадрового забезпечення, а тому не виконуються. За час існування незалежної України із неповнолітніх сформувалося ціле покоління, зайняте сумнівною посередницькою, комерційною діяльністю, тіньовим бізнесом. За таких умов правослухняність починає сприйматися неповнолітніми як архаїзм, а право — як повинність, а не інструмент захисту прав і свободи особи.

Загрозливих масштабів набули в суспільстві соціальні девіації, до яких підвищено чутливі неповнолітні та молодь — пияцтво, наркоманія, токсикоманія, проституція. За офіційними даними, у стані сп'яніння скоюється 20—35% усіх злочинів неповнолітніх. Але така статистика не відображає реального стану, оскільки не враховує, по-перше, латентність, а по-друге, злочини, які вчиняються у тверезому стані з метою отримання засобів для придбання алкоголю, наркотиків, інших одурманюючих речовин. З цією метою скоюється, зокрема, близько половини крадіжок, які, своєю чергою, складають 70% усіх зареєстрованих злочинів неповнолітніх. Тільки на офіційному обліку перебуває 400 тис. наркоманів, 90% з яких — неповнолітні та молодь. За даними Українського інституту соціальних досліджень, неповнолітні складають 21% серед повій, а особи у віці 18—19 років — 26%. П'ята частина всіх жриць кохання (репродуктивна вибірка дослідження склала 1002 особи) - студентки та учениці навчальних закладів, котрі в такий спосіб заробляють на оплату за навчання. Переважну частину неповнолітніх повій складають особи, що приїхали до міста для навчання чи пошуку розваг, та безпритульні.

Суттєвою соціально-психологічною детермінантою злочинності неповнолітніх є несприятлива ситуація в сім'ї, деформовані чи відсутні стосунки з рідними. Найтіснішим тут є зв'язок із неповною сім'єю, відсутність батьків, наявністю судимості у рідних, насамперед матері. Сьогодні в Україні розпадається кожний другий шлюб, у 85% таких пар є неповнолітні діти. Більше 100 тис. неповнолітніх — безпритульні, родинної опіки не мають 2,5 млн дітей, 45% неповнолітніх, що скоїли злочини, не мають батьків чи із неповних сімей. Щорічно в Україні виявляється близько 12 тис. неповнолітніх, які взагалі не підтримують ніяких стосунків із батьками.

Доречно описати механізм кримінального впливу несприятливої ситуації в сім'ї. Неповнолітні діти через брак уваги, позитивного ставлення відчувають себе чужими, зайвими, нерідко їх використовують як засіб боротьби з протилежною стороною, взаємно негативно налаштовують. Неповнолітні накопичують образу на батьків, займають презирливо-засуджуючу позицію до одного чи обох із них. Психологічний захист чи компенсація відбуваються через контакти та об'єднання з собі подібними і тими однолітками, які можуть зрозуміти, допомогти порадою, як «віддячити» дорослим.

На завершення кримінально-психологічної картини злочинності неповнолітніх наведемо деякі узагальнені дані й тенденції.

У загальній злочинності частка злочинів неповнолітніх складає 10% без урахування злочинів, скоєних за участю неповнолітніх. Починаючи з 1993 р. щорічно реєструється близько 30 тис. злочинів і виявляється більше 40 тис. неповнолітніх, що їх скоїли.

Традиційними для неповнолітніх є крадіжки, розбій і грабежі, хуліганство, вандалізм, зґвалтування. Новими злочинами є участь у викраденні людей і торгівлі ними, захоплення заручників, телефонний тероризм, ритуальні вбивства, інформаційно-комп'ютерні злочини. З'являються ознаки «професіоналізму» та спеціалізації злочинів.

Має місце зниження віку скоєння першого злочину та середнього віку неповнолітніх злочинців. 20% злочинів неповнолітніх вчиняється особами, яким не виповнилося 14 років. Близько 85% осіб, що були визнані особливо небезпечними рецидивістами (до набрання чинності Кримінальним кодексом України з 1 вересня 2001 р.), скоїли перший злочин до 18 років.

Високий рівень латентності злочинів пов'язаний в основному з поведінкою жертви (оцінка шкоди як незначної, сором і побоювання за власну репутацію після офіційної реєстрації злочину, небажання осуду з боку однолітків і хибні уявлення про честь і помсту, невіра у можливість розкриття злочину). Простежується нерівномірність скоєння злочинів протягом доби, місяців, періодів року — пік злочинності неповнолітніх припадає на 20—21 години доби, березень місяць, періоди канікул у навчальних закладах.

Наголосити слід на насильницьких і корисливо-насильницьких злочинах, скоєних з особливою жорстокістю й цинізмом, витонченим глумлінням над жертвою. Переважає вчинення злочинів у складі групи, залучення до участі у злочинах малолітніх і підлітків, які не несуть кримінальної відповідальності, активне входження в організовану злочинність.

Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 184; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 11 12 13 14 151617 18 19 20 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!