Контрольні запитання і завдання



1. З чим пов'язана підвищена небезпека організованої зло­
чинності для сучасної України?

2. Охарактеризуйте динаміку організованої злочинності в
Україні за час її незалежності.

 

3. Розкрийте взаємозв'язок понять «організація», «соціаль­
на організація», «кримінальна організованість».

4. Через які психологічні феномени проявляється кримі­
нальна організованість групи?

5. Порівняйте кримінально-правове та кримінально-пси­
хологічне поняття організованої злочинної групи.

6. Установіть, що відрізняє просту організовану злочинну
групу від злочинної організації (угруповання).

7. Чим відрізняється злочинна організація (угрупування)
від злочинної спільності?


 

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Вирізнення неповнолітніх в окрему кримінально-пси­хологічну групу пов'язане з низкою особливостей. Вони стосуються власне злочинів, які скоюються неповноліт­німи, та психологічних характеристик, притаманних цій віковій групі. Зі зменшенням питомої ваги неповнолітніх у загальній структурі населення України на 15% («чорно­бильська демографічна яма») темпи зростання їхньої зло­чинності у 2—2,5 раза перевищують дорослу [1]. Кількіс­но-якісні показники злочинності неповнолітніх мають найвищу динаміку порівняно з іншими її видами.

Неповнолітні у дзеркалі кримінальної психології

З'ясування психологічних особливостей злочинності неповнолітніх пов'язане з двома чинниками, а саме:

1) хронологічними рамками певної вікової групи та її анатомо-фізіологічними характеристиками;

2) індивідуально-психологічними, соціально-психо­логічними, психолого-правовими рисами неповнолітніх.

Група «неповнолітні», за даними вікової психології, охоплює осіб з 11 до 18 років. Відповідна група розподі­ляється на дві підгрупи: підлітковий (11-15 років) та юнацький вік (16-18 років). Неповнолітнім передують малолітні особи віком 7-10 років, після неповнолітніх слідує група молоді віком до 30 років.

В анатомо-фізіологічному плані неповнолітнім прита­манна докорінна перебудова всього організму, обумовле­на статевим визріванням. Змінюються будова і пропорції тіла, зовнішність, фізіологічні процеси, з'являються вто­ринні статеві ознаки, нові потреби. Така перебудова від­бувається нерівномірно, диспропорційно з можливим прискоренням окремих змін (явище акселерації) чи їх затримкою (явище ретардації). За часом статевого ви­зрівання дівчата нормативно випереджають хлопців на 1—3 роки. На завершальному відтинку неповноліття (17—18 ро­ків) закінчується статеве визрівання і загалом фізичне формування.

Анатомо-фізіологічна перебудова у період неповно­ліття суттєво впливає на психіку та особистість у цілому, насамперед на мотивацію, самооцінку, образ «я» (систему уявлень про самого себе), взаємостосунки з оточенням, рольову та в її рамках правомірну поведінку.

В індивідуально-психологічному та соціально-психоло­ гічному плані неповнолітнім властиве таке.

Формуються засади спрямованості особистості, вини­кає «мінімум особистості» (14—16 років) та «мінімум соціально зрілої особистості» (16—18 років). Найбільш динамічним і строкатим компонентом спрямованості неповнолітніх є уподобання (хобі). Найчастіше вони ви­значаються молодіжною модою та особливостями того мікросередовища, в якому перебуває неповнолітній. Ти­пові уподобання — це культуризм, заняття боротьбою та східними єдиноборствами (карате, ушу, айкідо та їх різновиди), спортивне «фанатство». Культурно-естетичні уподобання пов'язані з різними течіями і виконавцями сучасної легкої музики, відеофільмами певних жанрів, колекціонуванням. Новим престижним уподобанням є користування комп'ютерами (інтернет-клуби, віртуальні знайомства, ігри, фільми тощо) та манера поведінки під назвою «тинейджерство».

Під час неповноліття здійснюється початкове, зазви­чай не перевірене практикою самовизначення життєвих планів (ближньої, середньої та віддаленої перспективи, за термінологією А. С. Макаренка) у навчально-профе­сійній, дозвільній сферах, а також манери міжстатевих стосунків тощо.

Можуть виникати затримки в особистісному та соці­альному формуванні (явище інфантилізму), які призво­дять до егоїзму, споживацтва, паразитизму. Емоційно-почуттєвій сфері неповнолітніх притаманні підвищена чутливість і емоційність, імпульсивні прояви, неадекват­ні емоційно-почуттєві реакції на зовнішні події.

Специфічним новоутворенням є відчуття дорослос­ ті, пов'язане з намаганням самоствердитися, досягти визнання серед референтних однолітків і дорослих, завищеним (випереджальним щодо реальних можливос­тей) рівнем домагань. Таке відчуття може каталізуватися надмірною опікою, контролем з боку дорослих і призво­дити до демонстративної відмови від певних правил по­ведінки, прогулів у школі, тимчасових зникнень із сім'ї.

Суттєвою рисою неповнолітніх є намагання об'єднатись у групи однолітків, зібрати навколо себе осіб молодшого ві­ку, долучитися до груп, очолюваних старшими за віком та більш авторитетними особами. У такому намаганні вигад­ливо поєднується, з одного боку, конформність, підвищена залежність поведінки неповнолітнього від групи, а з іншо­го — бажання лідирувати чи принаймні самоствердитися.

У психолого-правовому плані неповнолітніми пізна­ються і засвоюються основні моральні та правові норми, формується адекватна чи деформована їх правосвідо­мість. Остання показова вибірковим або переважним неприйняттям норм і відмовою від їх інтеріоризації, тоб­то переведення у власні, внутрішні регулятори поведінки. Наслідком цього є виникнення та подальше посилення важковиховуваності, психолого-педагогічної занедба­ності, переважної орієнтації на протиправну поведінку.

Під час неповноліття реактивно-імпульсивний меха­нізм регуляції поведінки поступово підпорядковується усвідомлювально-вольовому механізмові регуляції. Непов­нолітній стає спроможним усвідомлювати власні дії та вчинки з огляду на правові наслідки. Названу особли­вість ураховано кримінальним законодавством у визнан­ні неповнолітнього суб'єктом злочину з 16 років, а з ок­ремих видів злочинів - із 14 років (ст. 22 КК України). Неповноліття також враховується у призначенні пока­рання як пом'якшувальна обставина та у визначенні можливості звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Через підвищену залежність поведінки від дорослих неповнолітні відбувають покарання у вигляді позбавлен­ня волі окремо від дорослих у спеціальних виховних установах, де у певних випадках можуть перебувати до настання 20 років.

Слід виокремити основні соціально-психологічні детер­ мінанти злочинності неповнолітніх у сучасній Україні.

Це — диспропорційна майнова і, як наслідок, психологічна стратифікація населення з порушенням співвід­ношення між заможними громадянами, так званим се­реднім класом, і між особами, що проживають на межі бідності чи нижче неї. Лише 2002 р. проголошено необ­хідність програмних загальнодержавних заходів щодо боротьби з бідністю.

Суттєвими є й такі чинники, як криза в системі суспіль­ного виховання, хиби в державному працевлаштуванні, соціальному становленні неповнолітніх і молоді. Провідні державні інститути виховання — загальноосвітні та профе­сійно-технічні заклади неспроможні ефективно виконува­ти свої функції, оскільки в суспільстві домінує культ інди­відуалізму, швидкого збагачення. Кумирами серед значної частини неповнолітніх стали щасні бізнесмени, топ-моде-лі, приватні охоронці, особи, що надають ескорт-послуги та за додаткову оплату — сексуальні послуги. Найбільш здібні, підготовлені педагоги масово переходять до еліт­них, напівприватних навчальних закладів (ліцеїв, коледжів тощо), решта стрімко втрачає чи взагалі не має авторитету серед учнів. Численні законодавчі акти щодо неповноліт­ніх та молоді («Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціаль­ні установи для неповнолітніх», «Про сприяння соціаль­ному становленню та розвитку молоді в Україні» та ін.) здебільшого не мають механізмів реалізації, належного фінансового і кадрового забезпечення, а тому не викону­ються. За час існування незалежної України із неповноліт­ніх сформувалося ціле покоління, зайняте сумнівною по­середницькою, комерційною діяльністю, тіньовим бізне­сом. За таких умов правослухняність починає сприймати­ся неповнолітніми як архаїзм, а право — як повинність, а не інструмент захисту прав і свободи особи.

Загрозливих масштабів набули в суспільстві соціальні девіації, до яких підвищено чутливі неповнолітні та мо­лодь — пияцтво, наркоманія, токсикоманія, проституція. За офіційними даними, у стані сп'яніння скоюється 20—35% усіх злочинів неповнолітніх. Але така статисти­ка не відображає реального стану, оскільки не враховує, по-перше, латентність, а по-друге, злочини, які вчиня­ються у тверезому стані з метою отримання засобів для придбання алкоголю, наркотиків, інших одурманюючих речовин. З цією метою скоюється, зокрема, близько по­ловини крадіжок, які, своєю чергою, складають 70% усіх зареєстрованих злочинів неповнолітніх. Тільки на офі­ційному обліку перебуває 400 тис. наркоманів, 90% з яких — неповнолітні та молодь. За даними Українського інституту соціальних досліджень, неповнолітні склада­ють 21% серед повій, а особи у віці 18—19 років — 26%. П'ята частина всіх жриць кохання (репродуктивна ви­бірка дослідження склала 1002 особи) - студентки та учениці навчальних закладів, котрі в такий спосіб зароб­ляють на оплату за навчання. Переважну частину непов­нолітніх повій складають особи, що приїхали до міста для навчання чи пошуку розваг, та безпритульні.

Суттєвою соціально-психологічною детермінантою злочинності неповнолітніх є несприятлива ситуація в сім'ї, деформовані чи відсутні стосунки з рідними. Най­тіснішим тут є зв'язок із неповною сім'єю, відсутність батьків, наявністю судимості у рідних, насамперед матері. Сьогодні в Україні розпадається кожний другий шлюб, у 85% таких пар є неповнолітні діти. Більше 100 тис. непов­нолітніх — безпритульні, родинної опіки не мають 2,5 млн дітей, 45% неповнолітніх, що скоїли злочини, не мають батьків чи із неповних сімей. Щорічно в Україні виявля­ється близько 12 тис. неповнолітніх, які взагалі не підтри­мують ніяких стосунків із батьками.

Доречно описати механізм кримінального впливу несприятливої ситуації в сім'ї. Неповнолітні діти через брак уваги, позитивного ставлення відчувають себе чу­жими, зайвими, нерідко їх використовують як засіб бо­ротьби з протилежною стороною, взаємно негативно налаштовують. Неповнолітні накопичують образу на батьків, займають презирливо-засуджуючу позицію до одного чи обох із них. Психологічний захист чи компен­сація відбуваються через контакти та об'єднання з собі подібними і тими однолітками, які можуть зрозуміти, допомогти порадою, як «віддячити» дорослим.

На завершення кримінально-психологічної картини злочинності неповнолітніх наведемо деякі узагальнені дані й тенденції.

У загальній злочинності частка злочинів неповноліт­ніх складає 10% без урахування злочинів, скоєних за участю неповнолітніх. Починаючи з 1993 р. щорічно ре­єструється близько 30 тис. злочинів і виявляється більше 40 тис. неповнолітніх, що їх скоїли.

Традиційними для неповнолітніх є крадіжки, розбій і грабежі, хуліганство, вандалізм, зґвалтування. Новими злочинами є участь у викраденні людей і торгівлі ними, захоплення заручників, телефонний тероризм, ритуальні вбивства, інформаційно-комп'ютерні злочини. З'явля­ються ознаки «професіоналізму» та спеціалізації злочинів.

Має місце зниження віку скоєння першого злочину та середнього віку неповнолітніх злочинців. 20% злочинів неповнолітніх вчиняється особами, яким не виповнило­ся 14 років. Близько 85% осіб, що були визнані особливо небезпечними рецидивістами (до набрання чинності Кримінальним кодексом України з 1 вересня 2001 р.), скоїли перший злочин до 18 років.

Високий рівень латентності злочинів пов'язаний в основному з поведінкою жертви (оцінка шкоди як не­значної, сором і побоювання за власну репутацію після офіційної реєстрації злочину, небажання осуду з боку од­нолітків і хибні уявлення про честь і помсту, невіра у можливість розкриття злочину). Простежується нерів­номірність скоєння злочинів протягом доби, місяців, пе­ріодів року — пік злочинності неповнолітніх припадає на 20—21 години доби, березень місяць, періоди канікул у навчальних закладах.

Наголосити слід на насильницьких і корисливо-на­сильницьких злочинах, скоєних з особливою жорстокіс­тю й цинізмом, витонченим глумлінням над жертвою. Переважає вчинення злочинів у складі групи, залучення до участі у злочинах малолітніх і підлітків, які не несуть кримінальної відповідальності, активне входження в ор­ганізовану злочинність.


Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 184; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!