ПОРЯДОК КУРАЦІЇ І ОФОРМЛЕННЯ ІСТОРІЇ ХВОРОБИ



     Курацiя здiйснюється одним студентом або групою студентiв (iз двох, трьох осiб), які закрiплюються за пацiєнтами на час курацiї. Робота виконується на клінічному матеріалі пiд керiвництвом викладача кафедри або ветлiкаря-ординатора. При роботі з хворою твариною студент зобов’язаний:

     - зiбрати повний анамнез: вiд обслуговуючого персоналу, власника тварини, лiкаря-ординатора, попереднiх кураторiв;

     - провести загальне клiнiчне дослiдження тварини;

     - детально дослiдити i описати стан мicцевого патологiчного вогнища;

     - провести лабораторнi дослiдження кровi, або інших речовин;

     Результати клiнiчного дослiдження хворої тварини заносять до iсторiї хвороби. Пiсля закiнчення курацiї проводиться заключне клiнiчне дослiдження тварини.

     При загибелі тварини куратори повиннi бути присутнiми при розтинi трупу та оформити протокол патологоанатомiчного розтину, додавши його до icторiї хвороби.

     Історія хвороби складається з наступних розділів.

     Загальнi вiдомостi про хвору тварину. Приймаючi хвору тварину на курацiю, студент заповнює перший аркуш спецiального бланку iсторiї хвороби, де вказуються стислi вiдомостi про тварину.

     Анамнез. Анамнез має велике практичне значення, тому збирання цих вiдомостей повино бути ретельним та повним. Цiннiсть вiдомостей залежить вiд спостережливостi персоналу, але об’єктивну вiдповiдь можна отримати лише на правильно поставлене питання.

     а) анамнез про життя тварини. Необхiдно з’ясувати дані про годівлю, утримання, відмітити стан примiщень для тварин, наявнiсть моцiону; експлуатацію, продуктивнiсть, а також вагiтнiсть (перша або повторна), дату останнього осiменiння та яким методом.

     б) анамнез про хворобу тварини. Основнi питання такi: 1) Коли захворiла тварина? 2) Якi прояви хвороби спостерігали? 3) Яка лікувальна допомога надавалась і ким? 4) Якими хворобами хворіла тварина протягом життя? 5) Коли були останні роди та їх перебіг? 6) Тривалість післяродового періоду? 7) Чи є в господарстві тварини з подібними захворюваннями?

При зборi анамнестичних даних про тварину з патологiєю молочної залози необхiдно з’ясувати частоту випадкiв маститу у корiв в господарстві, тривалiсть сухостійного перiоду, стан молочної залози в попереднi лактації, змiну фiзичних властивостей молока, метод доїння, тип доїльної установки та її санiтарний та технiчний стан, благополучнiсть господарства вiдносно до iнфекцiйних захворювань.

     Загальне дослiдження хворої тварини. В цьому роздiлi вiдображається стан хворої тварини пiд час надходження на курацiю. Результати першого обстеження в бiльшостi випадкiв є основою для встановлення точного дiагнозу. Тому обстеження пацiєнта в перший день повинно проводитися дуже пильно i з усiєю ретельнiстю. Оцінюють зовнiшній огляд, визначають габiтус, поведінку тварини, його фізичний розвиток, кон’юнктиву і доступні слизовi оболонки, дослiджують шерстний і волосяний покрив, шкіру, лiмфатичнi вузли, скелетно-м’язову систему. Пiсля того вимiрюють температуру тiла, частоту пульсу i дихання.

     Дослідження окремих систем і органiв.

     Iнодi перед усiм необхiдно надати термiнову акушерську або лiкувальну допомогу, а вже потiм проводити загальне та клiнiчне дослiдження по системам. Такi ситуацiї виникають при патологiчних родах, маточних кровотечах, випаданні матки, розривах статевих органiв, пораненнях молочної залози.

     Об’єктивні дані зони патологічного процесу. Гiнекологiчне дослiдження складається з зовнiшнього та внутрiшнього.

     При зовнiшньому дослiдженнi методом огляду i пальпацiї з’ясовують стан черевних стiнок, вименi, конфiгурацiю крупа i кореня хвоста, наявнiсть засохлих коричок, стан тазових зв’язок, вульви, наявнiсть витікань із статевої щилини, їх кiлькiсть, консистенцiю i колiр.

     Для проведення внутрiшнього дослiдження (вагiнального та ректального), необхiдно попередньо зафiксувати тварину, обмити зовнiшнi статевi органи, пiдготувати iнструмент, полієтиленові перчатки, дезрозчiни. При оглядi можна виявити змiну кольору слизової оболонки, порушення її цiлiсностi (рани, ерозiї, виразки), припухання, накладення (кров’янистi, крихтистi, плiвчастi), висипи, рубцi та спайки, новоутворення, видiлення секретiв залоз переддвер'я, наявнiсть витікань iз матки, кіст переддвер'я i пiхви, звуження просвiту пiхви.

     При оглядi шийки матки через піхвове дзеркало можна встановити набряк, розриви, наявнiсть ексудату (при необхiдностi направляють до лабораторiї для макроскопiчного, мiкроскопiчного і бактерiологiчного дослідження).

     При ректальному дослiдженi визначають стан шийки, тіла і рогів матки, якщо можливо то яйцепроводів, яєчників та оточуючiх їх органів. Дослiджуючи шийку матки, звертають увагу на її мiсцезнаходження, розмiр, консистенцiю (м’яка, тверда, пухка, щiльна), рухливiсть, болючiсть, змiщення, викревлення. При пальпацiї матки встановлюють локалiзацiю, розмiр, консистенцiю (щiльна, тестувата, флюктуюча, м’яка), конфiгурацiю рогiв (симетричнiсть, наявнiсть мiжрогового жолобу, ригiднiсть, болючiсть). Дослiдження яєчникiв складається з встановлення форми, розмiрiв, консистенцiї, характеру поверхнi, рухливостi, болючостi.

     При проведеннi гiнекологiчного дослiдження звертають увагу на загальну реакцiю тварини, дотримуються правил технiки безпеки та власної гiгiєни. У тiльних тварин вагiнальне дослiдження не проводиться.

     Дослiдження мiсцевого патологiчного вогнища при захворюваннi молочної залози проводять методом огляду i пальпацiї. У корiв вим’я оглядають позаду i збоку, звертаючи увагу на його розмiр та форму, симетричнiсть правої та лiвої половин, розмiр та форму дiйок, а також колiр та цiлiснiсть шкiри. При пальпацiї встановлюють температуру шкiри рукою, яка прикладається до симетрично розташованих дiлянок вименi. Пiсля того з’ясовують характер змiн в тканинах вименi та дiйок, а також реакцiю тварини на пальпацiю.

     Пальпацiю вименi починають з дiйок правої половини. Задля виявлення змiн в дiйцi її захоплюють мiж великим, вказiвним та середнiм пальцями руки. Здавлюючи i обережно розминаючи дiйку мiж пальцями та змiщуючи пальцi до її верхiвки, з’ясовують стан стiнки молочної цистерни та сфінктеру дiйки. Пропальпувавши обидвi дiйки правої половини, проводять дослiдження її тканин. Для цього пальцi однiєї руки вводять у борозду мiж половинами вименi, а пальці іншої руки залишають на боковій поверхні його. Обережно здавлюючи тканини молочної залози між пальцями рук та зміщуючи руки від основи дійки вбік та вверх, поступово прощупують усю праву половину. Потім у такій послідовності досліджують ліву половину молочної залози.

     Дослiдження вименi закiнчують пробним здоюванням. З кожної чвертi в окремi пробiрки здоюють невеликi порцiї молока і звертають увагу на колiр, запах, консистенцiю, наявнiсть згусткiв. Пiсля того проводять повне здоювання та знову дослiджують вим’я для виявлення змiн в його тканинах пiсля доїння. Для пiдтвердження дiагнозу проводять лабораторнi дослiдження молока 5% розчином димастина або 2% розчином мастидина.

     Результати лабораторних дiагностичних дослiджень додають до iсторїї хвороби на спецiальних бланках.

Дiагноз та диференцiйний дiагноз. На пiдставi даних анамнезу, загального, спецiального та лабораторних дослiджень, використовуючi головнi симптоми захворювання, ставлять попереднiй дiагноз. Пiсля того, враховуючi схожi та відмінні симптоми, проводять диференціацію захворювання. На пiдставi цiєї диференцiацiї приходять до висновку щодо правильностi дiагнозу.

     Прогноз. Виходячи з результатiв клiнiчного дослiдження, а також на пiдставi знання закономiрностей перебiгу патологiчного процесу, прогнозується кiнець захворювання. При цьому слiд враховувати не лише характер та важкість основного патологiчного процесу, але й супутнi захворювання, стан органiзму та можливi ускладнення.

     План лікування тварини. В цьому роздiлi записують розроблений план лiкування хворої тварини.

     Щоденник перебігу хвороби. В цьому роздiлi куратори щоденно реєструють данi температури тiла, частоти пульсу, дихальних рухiв, вiдображають результати дослiдження загального клiнiчного стану, відмічають зміни функцій окремих систем та органів, а також зони патологiчного процесу, дiєту, лiкувальнi процедури. Виписування лiкарських засобiв проводиться у вигляді рецепту на латинськiй мовi згiдно встановлених правил. Пiд час курацiї у записах за вiдповiдний день можна надавати результати дослiдження кровi, сечi, ексудату, проб молока.

     В подальшi днi курацiї кожний новий засiб лiкування або iншi призначення повиннi бути докладно описанi, а повторне лiкування попереднiх днiв записується без дублювання, але iз посилкою на дату, коли воно застосовувалось. В останнiй день cлiд вiдмiтити, чим закiнчилася курацiя: тварина знаходиться в стадiї одужання, настало помiтне покращення, захворювання перейшло у пiдгостру чи хронiчну форму, одужання не настало, пiддано примусовому забою, пало.

     Епiкриз. Заключний роздiл iсторiї хвороби викладається за таким планом:

     І. “Загальні дані і попередній діагноз” - виклада­ються дані: коли і на якій підставі тварина була поставлена на курацію.

     2. “Етiологiя” - описуються причини захворювання. Якщо їх не вдається встановити точно, то вказують на можливі фактори.

     3. “Патогенез” необхідно висвітлювати якнайдокладніше, пов’я­зуючи його з етіологією і клінічним перебігом хвороби. Необхідно показати механізм взаємодії причинного фактора з тканинами орга­нізму, а також вплив місцевого патологічного процесу на загаль­ний стан тварини.

     4. “Клiнiчні ознаки”. При цьому повиннi бути видiленi головнi, другоряднi та супутнi симптоми. Описують характер перебiгу хвороби, в якiй закономiрностi виникли та як проявляються тi чи iншi ознаки.

     5. “Обгрунтовування дiагнозу і диференційний діагноз” необхiдно робити на підставі даних анамнезу та клінічних симптомів. Діагноз має бути повним і читким, відбивати локалізацію, характер і стадію патологічного процесу.

     6. “Обгрунтування плану лiкування”. В цьому роздiлi викладають обгрунтування обраних методiв i засобiв лiкування з визначенням конкретної мети застосування, доводять скороченi вiдомостi про режим утримання та рацiон годiвлi тварини.

     7. “Прогноз” при виписуваннi визначають на пiдставi клiнiчних, лабораторних дослiджень, а також результатiв лiкування тварини. Прогнозують кiнець захворювання, можливість подальшого використання тварини, режим утримання пiсля виписування.

     8. “Профiлактика захворювання” мiстить стисле викладення порад, якi надають господарству або власнику тварини з метою запобiгання винекнення подiбних захворювань у майбутньому.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Акушерство, гинекология и биотехника размножения животных /В.Я. Никитин, А.П. Студенцов, В.С. Шипилов и др.; Под ред. В.Я. Никитина.– М.: Ко­лосС, 2005.– 512 с.

2. Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології /В.А. Яблонський, С.П. Хомін, Г.Г. Харута та ін.; Під ред. В.А. Яблонського та С.П. Хоміна.– Вінниця: Нова Книга, 2006.– 592 с.

3. Гончаров В.П., Карпов В.А. Профилактика и лечение гинекологических заболеваний коров /М.: Росагропромиздат, 1991.– 190 с.

4. Ивашура А.И. Система мероприятий по борьбе с маститами коров.– М.: Росагропромиздат, 1991.– 240 с.

5. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных: Справочное пособие /А.П. Калашников, Н.И. Клеймёнов, В.Н. Баканов и др.– М.: Агропромиздат, 1985.– 352 с.

6. Положення про порядок підготовки та видання типових програм навчальних дисциплін /Т.Д. Іщенко, В.Ф. Журавель, Л.М. Цицюрський, М.С.Литвенко.– К.: Аграрна освіта, 2001.– 12 с.

7. Полянцев Н.И., Синявин А.Н. Акушерско-гинекологическая диспансеризация на молочных фермах.– М.: Россельхозиздат, 1985.– 175 с.

8. Справочник по ветеринарному акушерству /Г.В. Зверева, В.Н. Олескив, С.П. Хомин и др. /Под ред. Г.В. Зверевой.– К.: Урожай, 1985.– 280 с.

9. Уша Б.В., Фельдштейн М.А. Клиническое обследование животных.– М.: Агропромиздат, 1986.– 303 с.

10. Фізіологія та патологія розмноження дрібних тварин /М.І. Харенко, С.П. Хомін, В.П. Кошовий та ін.; Під ред. М.І. Харенко.– ВАТ “Сумська обласна друкарня” видавництво “Козацький вал”, 2005.– 555 с.

11. Харута Г.Г. Прогнозування відтворної функції корів.– Біла Церква, 1999.– 94 с.

12. Яблонський В.А. Практичне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології.– К.: Мета, 2002.– 319 с.

 

 

Додаток 1


Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 74; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!