Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
Поява людини й первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура.
кам'яний (його складають палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт), мідно-бронзовий, залізний. Палеоліт :близько 1,5 мільйона років тому до 8-10 тис. років до н. е.
ранній період – вигот. примітивні засоби праці з каменю та дерева(загострені гілки, шкребачки, рубила). Збиральництво і полювання. Соц. ф-ма існ. людське стадо, в печерах або хижах із дерева та кісток мамонта.
стоянки людини періоду раннього палеоліту недалеко від с. Королеве у Закарпатській області, у районі м. Амвросіївка у Донбасі, у с. Лука-Врублевецька на Житомирщині.
За середнього палеоліту (150 тис. - 40-35 тис. років тому), з'являється неандерталець - використання вoгню, зменшило її залежність від природи. Стоянки середнього палеоліту у с. Молодово Чернівецької області, у Криму, у басейні річок Дністра і Десни.
в епоху пізн. палеоліту кроманьйонець - “H.Sap”, яка є виробником знарядь праці: різці, вістря стріл, кістяні гарпуни. Будуються землянки. Соц.орг.: община з колективною власністю на засоби виробництва. Родинні зв'язки визначаються за материнською лінією → виникнення матріархату.
Вдосконалення житла і виникнення шитого з шкір одягу розширили ареал розселення первісної людини. Свідчення: стоянки пізнього палеоліту практ. на всій території України - Мізинська - на Десні, Рилівська, Межиріч і т. д.
У період пізн. палеоліту постають релігія (ритуальні дійства) і палеолітичне мистецтво (магічні малюнки, різьблення по кістці). Язичницька релігія виник. у вигляді:
|
|
|
анімізму - віри в душу, якою володіє кожен живий і неживий предмет;
тотемізму - віри у походження людини від єдиного пращура - тварини або птаха;
магії - чаклування перед полюванням;
фетишизму - віри у надприродні властивості речей.
Близько 10-11 тис.років тому палеоліт → мезолітом. Зникають льодовики, природа Європи набуває близького до суч. вигляду, вимерли мамонти,носороги.Людина винаходить лук і стріли.Полювання, рибальство, поч. приручення тварин - собаки, а потім свині.
З мезолітичних стоянок слід відзначити Журавську на Чернігівщині, Фатьма-Коба і Мурзак -Коба у Криму, Гребеники в Одеській області. В цю епоху вже можна виділити етнокультурні області.
В кінці мезоліту відбувається поступовий перехід від збиральництва і полювання до землеробства і скотарства, які остат. розвин. в епоху неоліту (VI-III тис. до н. е.). Цей період вважають розквітом первісного ладу: постало продуктивне господарство. Винайдені шліфування і свердління каменю, з'являються штучні матеріали - обпалена глина, а потім - тканина.
Сусідська община змінює родову організацію людей. Матріархат → патріархат. Відомі понад 500 неолітичних поселень у басейнах Десни, Дністра, Південного Бугу, Прип'яті.
|
|
|
Енеоліт - перехідна епоха від кам'яного до мідного віку (III-II тис. до н. е. ) - пов'язана з опануванням металів. У цей період на тер-ії України форм. 2 основні групи племен - землероби на Правобережжі і скотарі на півдні та південному заході → перший сусп.. поділ праці. Використ. тяглову силу худоби → збир. більший врожай → виникнення надлишків с/г продукції, майнової нерівності і обміну продуктами.Виділяється родоплемінна верхівка, яка, привласн. результати праці гурту → зосереджувала у своїх руках владу.
Найбільш вивченою археологічною культурою цієї епохи є трипільська. Саме в с. Трипілля Київської області київський археолог В.Хвойка віднайшов перше таке поселення.Відкритими лишаються питання пох. трипільців, хрон. рамок їхньої культури, і, частково, території, яку вони заселяли.
Сучасні археологи визначають приблизні рамки існ. трипільської культури початком IV - кінцем III тис. до н. е. Територія проляг. від Словаччини та Румунії до Слобідської України, від Чернігова до Чорного моря. Більшість археологів вважають, що основу Трипільської культури, на її ранньому етапі, складали балканські землеробсько-скотарські племена. Ті, які поселились на Правобережжі Україні, були найдавнішими хліборобськими племенами. Обробляли землю дерев'яним плугом з кам'яним або кістяним лемехом, вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Мололи простими кам'ян. жорнами, розводили дрібну рогату худобу, коней, свиней. Селились у басейнах річок. Вивчено декілька великих поселень (від 10 до 20 тис. мешканців) - Майданецьке, Доброводи, Талянки (на Черкащині). Жили у стаціонарних чотирикутних глиняних одно-двоповерхових будинках з кількома кімнатами.
|
|
|
Трипільську культуру наз. Культурою мальованої кераміки - через високий рівень розв.ремесла. Посуд вигот. у гончарних печах, фарбувався білою, червоною і чорною фарбою характерними візерунками. Знайдені керамічні фігурки людей і тварин, іграшкових макетів житл. Розвивалося ткацтво. Археологічні знахідки свідчать про зв'язки трипільських племен із Малою Азією, Кавказом.
Розвиток знарядь праці, із сплаву міді і олова (бронзи) головне досягнення цієї епохи, → зміни сусп.. відносин. Застосування більш міцного металу → вдосконалити транспортні засоби, знаряддя в-цтва. Розвитку набули ремесла: гончарне, каменярське, бронзоплавильне. Відбув. другий сусп.. поділ праці - відокремлення ремесла від землеробства.(третій пов'язаний із відокремленням торгівлі).Сусп-во поступово переходить від первісного ладу до епохи соціального розшарування → зіткнення між племенами і всередині племен.
|
|
|
Протягом бронзової доби на території України існ. кілька археолог. к-тур - Ямна, Зрубна, Культура багатопружкової кераміки, Катакомбна і т. д.
Бронзова епоха на території України була фактично завершальною стадією первісного ладу.
Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
В І тис. до н.е. на території України з'являються перші залізні знаряддя праці. До цього часу вона була заселена різною за походженням людністю. Тут жили пращури слов'ян - місцеві землеробські племена. Згодом на укр. землі приход. кочовики. I - кіммерійці, що належали до іраномовних груп нас-ння.Вони першими опанували технологію залізоробного виробництва з болотяних руд. Осн. діяльність кіммерійців пов'язана з військовими походами, які сягали країн Малої та Передньої Азії. Мобільні вершники, озброєні залізною зброєю були значною військовою потугою.Кіммерійці не мали постійних осель. Вони об'єднувалися у племена, а ті, в свою чергу, у союз племен на чолі з вождем.
Наприкінці VII ст. до н.е. кіммерійців витиснули іраномовні племена скіфів, які мали чисельну перевагу, були краще зорганізовані та військово вишколені. Очолювали племена скіфів царі з необмеженою владою.
Видатний давньогрецький історик Геродот вирізняв серед них царських скіфів, скіфів-кочовиків, скіфів-орачів і скіфів-землеробів. Перші жили на берегах Азовського моря і у степовому Криму, кочовики - у степах Наддніпрянщини, землероби - у лісостеповій зоні, орачі - між Дніпром і Дністром. Скіфи торгували з грецькими колоніями у Причорномор'ї. В обмін на зерно, хутра, віск, мед, рабів скіфи отримували вино, зброю, предмети розкоші.
В кінці VI ст. до н.е. скіфи сформ. державу, поділену на три частини, кожен з керівників якої був верховним царем. На чолі цих царств перебували представники єдиної династії, що зміцнювало таку державу.
З поміж військових успіхів скіфів слід виділити перемогу над перським царем Дарієм(514-513) Скіфські воїни вирізнялися, за словами Геродота, жорстокістю.
Скіфи були спадкоємцями стародавньої цивілізації, мали свою міфологію, віру. Особл. пошаною них користувалися бог вoгню і стихії Табіті, боги неба і землі Апі та Пацай. Шанобливо ставилися до могил пращурів. Віра у потойбічне життя зумовила складний поховальний обряд. Скіфські кургани в українських степах постають символом колишньої могутності. Найбільш відомі з них - Солоха і Гайманова могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста могила, де була знайдена славнозвісна золота пектораль, - у Дніпропетровській області. Найб. розквіту Скіфія досягла у IV ст. до н.е. за царя Атея, пролігши від Дунаю до Дона.
Але на кінець IV - початок III століття до н.е. становище Скіфії різко погіршилося. 1.зміна клімат. умов - висихання степів, збіднення економічних ресурсів лісостепів – зменш. трав'яного покриття. 2. у III столітті до н.е. на території Північного Причорномор'я з поволзько-приуральських степів прийшли сармати, які витиснули скіфів. Част. скіфського населення відійшла на південь і створила дві Малих Скіфії: першу - у Нижній Наддніпрянщині й Північному Криму, друга - у степовому і передгірному Криму зі столицею у Неаполі Скіфському, поблизу теперішнього Бахчисараю.
Після цього до середини ІІІ століття н.е. у Пн Причорномор'ї панували сармати- спілки декількох племен - язигів, роксаланів, аланів, які, не мали міцної центральної влади. Осн. господарством -кочове скотарство. Розводили велику рогату худобу, коней, овець. Полювали, ремеслували.
Мова сарматів, як і скіфів, належала до іранського типу.
Сармати зазнали культурного впливу Китаю, Індії, Ірану, завдяки кочовому способу життя і торгових зв'язків з цими країнами.
Наприкінці I ст. з ініціативи та під керівництвом племені аланів було ств. великий союз племен. Проте у III ст. у ці краї прийшли вихідці з Прибалтики - племена готів, а трохи пізніше - зі Сходу - гунів, і пануванню сарматів настав кінець.
Ще у VII-VI ст. до н.е. починається процес “великої грецької колонізації” у Пн. Причорномор'ї, викликаний торг. експансією та відсутністю пристосованої для землеробства землі у Греції.
1-им грецьким поселенням на пд.. України був о. Березань - Борисфеніда (біля м. Очакова Миколаївської області). Потім, у першій половині VI в. до н.е. на правобережжі Бузького лиману постає Ольвія, на кінець V ст. до н.е. - Херсонес (поблизу сучасного Севастополя), Тіра (на лимані Дністра), Феодосія у Криму, Пантікапей на місці теперішньої Керчі, Фанагорія - на Тамані.
Основою грецького госп Пн. Причорномор'я: зерноробство, виноробство, рибальство і переробка риби, яка потім вивозилась до Греції. Високого рівня досягло ткацтво, гончарство, обробка металів.
Грецькі міста-держави були центрами торгівлі Пн Причорномор'я. З Греції надходила зброя, коштовності, посуд, солодощі, приправи, спеції.
Грецькі міста держави, за винятком Боспору, за устроєм були рабовласницькими аристократичними або демократичними республіками. Значна роль в їхньому керівництві належала вільним громадянам, хоч осн. влада належала багатим купцям.
У V в. до н.е. за царя Мітрідата Євпатора виникає Боспорське царство зі столицею у Пантикапеї, яке охоплювало Керченський, Таманський півострови та північне узбережжя Азовського моря до витоків Дону. Поступово Боспор поширює свою владу на інші грецькі колонії.
У грецьких містах, де панувала понтійська культура, значна увага приділялася розв. освіти. Розповсюдженою була література, розв. історія, театр, музика. Будувалися храми, прикрашені скульптурою, фресками та мозаїкою. В кожному місті карбувалася власна монета.
Проте на зламі IV - ІІІ ст. до н.е. міста-держави вступають в епоху кризи. Внутрішні суперечності, відсутність військової сили, загарбницькі дії скіфів у Криму зумовили падіння міст і ослаблення впливу греків у Пн Причорномор'ї. В середині I ст. Ольвія, Тіра, Херсонес входять до складу римської провінції - Нижньої Лізії, оскільки загроза з боку варварів змусила їх піддатися під римські легіони.
Протягом ІІІ - ІV ст. під ударами готів і гунів, які виступали проти Римській імперії, античні міста-держави в епоху великого переселення народів припиняють своє існування.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 287; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!