Податки в середньовічній Європі
ТЕМА 3. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ПОДАТКИ В СЕРЕДНЬОВІЧНЙ ЄВРОПІ
3.1. Грошове господарство в середньовічній Європі.
3.2. Розвиток банківництва в середньовічній Європі.
3.3. Податки в середньовічній Європі.
Господарство Середньовіччя характеризується такими загальними ознаками:
- панування приватної власності, основою якої була земля;
- монополія феодалів на землю, яка виявлялася за принципом «Немає землі без сеньйора»;
- переважання натурального господарства та другорядна роль обміну;
Розвиток господарства країн Європи епохи Середньовіччя пройшов три періоди.
У ранньому Середньовіччі (V—X ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства.
XI—XV ст. — період зрілості феодального господарства в умовах внутрішньої колонізації, розвитку міст і товарного виробництва.
У пізньому Середньовіччі (XVI — перша половина XVIII ст.) зароджувалися ринкові форми виробництва, з'явилися ознаки індустріальної цивілізації.
Грошове господарство в середньовічній Європі
Грошовий обіг середньовічної Європи умовно поділяють на чотири періоди:
1) монета епохи мандрівки народів, варварське карбування в ранньому Середньовіччі (середина V - середина VIII ст.);
2) грошове господарство періоду розвинутого Середньовіччя, епоха феодального денарія (середина VIII - кінець XIII ст.);
3) період великих грошових реформ у Європі, епоха гроша та флорина (ХІІІ – ХІV ст.);
|
|
|
4) час стабілізації монетних відносин у країнах Західної Європи, початок періоду талера (XV - початок XVI ст.).
Монетне карбування варварських королівств було організоване за римськими зразками.
Наприкінці VIII ст. в королівстві франків Карл Великий провів грошову реформу, що закріпила панування срібного монометалізму, за якого потреби ринку задовольнялися за допомогою високопробних денаріїв та оболів.
У XIII - XIV ст. відновилася система біметалізму, в якій гріш був основною срібною, а флорин основною золотою монетами.
У 1266 р. монети грошового типу з'явилися у Франції.
У XIV ст. подібні монети карбували у Франції, Англії, Німеччині та Нідерландах (у Німеччині та Нідерландах флорин одержав назву гульден).
В Європі назви флорин та дукат стали синонімами — так називали високопробні золоті монети.
На початку XVI ст. в чеському містечку Санкт-Йоахімсталь почали карбувати срібні монети - талери. Згодом вони стали загальновизнаними міжнародними монетами, які послугували основою для формування низки національних грошових систем і з певними змінами домінували на монетному ринку багатьох країн аж до XX ст.
Талер — назва великої срібної монети, яка в XVI-XIX ст. відігравала значну роль у грошовому обігу Європи та в міжнародній торгівлі.
|
|
|
Дуже швидко талер зайняв домінуюче положення в міжнародній торгівлі.
В Іспанії талер називався талеро, в Південних Нідерландах - дальдре, в Об'єднаних провінціях — даальдер, в Італії — талеро.
В Англії талер називали далером, потім - даларом і нарешті, доларом.
Власна монета талерного типу в Англії одержала назву крона.
У Франції першу монету типу талера випустили за часів царювання Франциска І. Регулярне карбування срібних монет талерного типу розпочалося в 1641 р., за часів Людовика XIII: це був срібний екю.
Розвиток банківництва в середньовічній Європі
Протягом середньовіччя та періоду розквіту феодалізму не існувало державної монополії на карбування монет. Цим правом поряд з королем володіли також суверенні сеньйори та міста.
Подібне різноманіття монетних систем привело до поширення міняльної справи.
Кредитні операції полягали в безготівковому переказі грошей.
Роль готівки стала відігравати розписка міняйли (вексель), за якою його агент у певному місці видавав тій чи іншій особі суму, яку та внесла попередньо.
Міняльні контори стали називати банками, а їх господарів — банкірами.
|
|
|
Неодноразово банкірські асоціації розорялися, бо їх дебіторами були королі, царі чи імператори. Вони часто не тільки не сплачували борги, а й фізично розправлялися з позикодавцями.
Найуспішніше розвинулася кредитно-лихварська система у Флоренції. У ХІV-ХV ст. її очолювали відомі банкіри з родів Альберті й Медичі.
Небувалого розвитку набула банківська справа і в Нідерландах, незабаром представників цієї країни стали називати світовими банкірами.
У 1407 р. було засновано Банк Святого Георгія в Генуї.
У 1593 р. було створено Банк Святого Амвросія в Мілані, що мав деякі початкові риси акціонерного товариства.
Усі людські моральні кодекси засуджували лихварство. Засуджувала його й церква, зокрема християнська.
Згідно з християнськими канонами, лише євреї могли надавати гроші в позику під відсотки представникам усіх інших національностей. Усім іншим церковне право це забороняло.
У 1179 р. папа Александр III постановив, що лихварі не можуть допускатися до причастя, а в разі їхньої смерті їх не могли хоронити за християнським звичаєм, священики не мали права брати від них милостиню.
Папа Григорій X у 1274 р. на Ліонському соборі ухвалив, що комуни та інші відповідальні особи не мали права винаймати лихварям-іноземцям приміщення для ведення їхньої діяльності.
|
|
|
Іншою карою було невизнання заповітів тих лихварів, які не розкаялися, тобто не повернули своїм позичальникам відсотків.
Ще далі пішов папа Климентій V 1311 р., який наказав усіх, хто сприяв веденню лихварства, відлучати від церкви.
Такі обмеження скасували аж у XIX ст.
Способом виходу із ситуації було заснування в середині XV ст. братами-францисканцями побожних банків. Ті, хто потребували готівки, могли позичити її без відсотків тільки під заставу цінних речей.
Перші побожні банки були утворені 1463 р. в Орвієто та в 1464 р. в Перуджі. Засновниками таких інститутів були брати-францисканці. Кошти для надання кредитів збирали з пожертвувань.
Північноіталійська область під назвою Ломбардія дала назву таким банкам – ломбардам. Там можна було взяти кредит під заставу цінних речей.
Податки в середньовічній Європі
Практично кожний державний адміністративний акт, наприклад, видача грамот і навіть власне підвищення на посаді урядовця або військового, обкладався зборами.
Існували штрафи, яких об'єднувало загальне найменування «податок на повітря», він стягувався, коли при будівництві яка-небудь будівля перевищувала встановлені раніше розміри.
Найважливішим був поземельний податок, разом з яким слід виділити подушну подать.
Податки вносилися також за володіння парою тяглової худоби;
за користування пасовищем, яке вважалося державними землями;
за володіння млином.
Сільське населення несло панщинну повинність, в яку входило будівництво доріг, мостів, кріпосних споруд, тобто щось на зразок відробітку вручну.
Торговці платили мито за ввезення і вивезення товарів;
Установлювалися збори за зважування, постачання продуктами харчування, охоронний податок (для організації поліцейських постів і польових караулів), податок на судна, що будувалися, навіть "ліктьовий податок" — за контрольне вимірювання тканин.
На початку IX ст. стягувався з кожної людини податок на вогнище.
За орні угіддя стягувався податок.
Одним з найяскравіших виявів незалежності феодалів був "імунітет" — відмова короля від втручання в дії великого землевласника, оскільки він розпоряджався в межах належної йому території.
У Флоренції оподатковувалося відкриття ремісничої майстерні.
Власники магазинів платили свого роду вітринний податок і ще один — за установку вкрай необхідної в сонячний літній час маркізи.
Говорили, що "у Флоренції за все, крім повітря і води, потрібно платити збори".
Зразком різноманіття та "тоталітарного" характеру податків в місті Кельні є оподаткуванню кельнського пива.
У Швеції облік податків ведеться з XVI ст., з часів вікінгів. І всі відомості про податкоплатників тієї пори збереглися в архівах цього одного з найстаріших королівств світу до сьогоднішнього дня.
Існували весільні мита, які молодята повинні були платити своїм панам.
Коли обидва наречених належали одному панові, мито називалося «шлюбним». Коли ж чоловік і дружина належали різним панам, мито називалося "позашлюбне". Це позашлюбне мито було звичайно вищим від простого шлюбного, оскільки відхід жінки з маєтку внаслідок шлюбу з чужим завдавав збитку пану.
Шлюбні мита були поширені не тільки у Франції, а й у Росії, Німеччині.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 128; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!