Понятійний аппарат,зм і ст і класифікація наук
Предметом науки с пов’язані між собою форми руху матерії або особливості їх відображення у свідомості людей. Достовірність наукових знань визначається не лише логікою, а перш за все обов’язковою перевіркою їх на практиці, адже саме наука є основною формою пізнання та зведення в певну систему знань про навколишній світ і використання їх у практичній діяльності людей.
Усвідомлення людиною незнання в будь-якій галузі буття викликає об'єктивну необхідність здобуття та трансформації нових знань про нескінченну загальну гармонію з природою.
Знання - це перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини.
Вся наука, людські пізнання спрямовані на досягнення достовірних знань, що відображають дійсність. Ці знання існують у вигляді законів науки, теоретичних положень, висновків, вчень, підтверджених практикою і існуючих об’єктивно, незалежно від праці та відкриття вчених.
Наукові знання можуть бути:
-відносні,
-абсолютні,
-апріорні.
Відносні знання відзначаються неповнотою відповідності образу і об'єкту. Абсолютні знання - це повне, вичерпне відтворення узагальнених уявлень про об'єкт, що забезпечує абсолютну відповідність образу і об'єкту в певний період пізнання.
Апріорні знання - ті, що не ґрунтуються на досвіді, а передують йому і вказують шлях здобуття наукових знань.
Поняття є відображенням найбільш суттєвих і властивих предмету чи явищу ознак. Вони можуть бути загальними, частковими, збірними, абстрактними, конкретними, абсолютними і відносними.
|
|
|
Зміст поняття - це сукупність об'єднаних у ньому ознак та властивостей. Розкриття змісту поняття називається визначенням. У процесі розвитку наукових знань визначення можуть уточнюватись, доповнюватись у змісті новими ознаками. Визначенням, як правило, завершується процес дослідження. Найбільш узагальнені й фундаментальні поняття називаються категоріями. Це форми логічного мислення, в яких розкриваються внутрішні суттєві сторони і відносини досліджуваного предмету.
Аксіома - це положення, яке сприймається без доказів у зв'язку з їх
Метою науки і є пізнання законів природи і суспільства, відповідний вплив на природу й отримання корисних суспільству результатів.
Поки відповідні закони не відкриті, людина може лише описувати
явища, збирати, систематизувати факти, але він нічого не може пояснити й пророчити.
Факти систематизують і узагальнюють за допомогою найпростіших абстракцій понять (визначень), що с важливими структурними елементами науки. Найбільш широкі поняття називають категоріями. Важлива форма знань — принципи (постулати), аксіоми.
|
|
|
Під принципом розуміють вихідні положення якої-небудь галузі науки. Вони є початковою формою систематизації знань.
Аксіома — це твердження що не потребує жодних доведень. Найважливішою складеною ланкою в системі наукових знань є наукові закони, що відображають найбільш істотні, стійкі, повторювані об'єктивні внутрішні зв'язки в природі, суспільстві й мислення. Звичайно закони виступають у формі певного співвідношення понять, категорій.
Найбільш високою формою узагальнення й систематизації знань є теорія. Під теорією розуміють вчення про узагальнений досвід, формулюючи наукові принципи й методи, які дозволяють узагальнити, пізнати існуючі процеси і явища, проаналізувати дія на них різних факторів і запропонувати рекомендації з використання їх у практичній діяльності людей.
Наука містить у собі також методи дослідження.
Метод — це інструмент для рішення головного завдання науки —
відкриття об’єктивних законів дійсності.
другорядне, намітити шлях сходження від відомого до невідомого, від простого до складного, від одиничного до приватного й загальному, від вихідних посилок до висновків.
Знання методів має величезне практичне значення, тому що воно
|
|
|
орієнтує дослідника, допомагає йому вибрати істотне й вичленувати другорядне, намітити шлях сходження від відомого до невідомого, від простого до складного, від одиничного до приватного й загальному, від вихідних посилок до висновків.
У наш час все більшого значення набуває в якості загального -
математичний метод дослідження, тобто метод кількісного вивчення явищ і процесів.
Формою здійснення й розвитку науки є наукове дослідження — тобто вивчення за допомогою наукових методів явищ.
Наукове пізнання - це дослідження, характерне своїми особливими цілями й завданнями, методами отримання і перевірки нових знань. Воно покликане прокладати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних проблем. Рушійною силою пізнання э практика, вона дає науці фактичнии матеріал, який потребує теоретичного осмислення та обґрунтування, що створює надійну основу розуміння сутності явищ об'єктивної дійсності. Шлях пізнання визначається від живого споглядання до абстрактного мислення і від останнього - до практики. Це є головною функцією наукової діяльності.
Спостереження — це метод пізнання, при якому об’єкт вивчають без втручання в нього, фіксують, вимірюють лише властивості об'єкта, характер його зміни. Наприклад, спостереження за осіданням будинку, сповзанням насипу на косогорах.
|
|
|
Експеримент — це найбільш загальний емпіричний метод пізнання, у якому провадять не тільки спостереження й виміри, але й здійснюють перестановку, зміну об'єкта дослідження. У цьому методі можна виявити дію одного фактору на іншій.
Теоретичні завдання спрямовані на вивчення й виявлення причин, зв'язків, залежностей, що дозволяють установити поводження об'єкта, визначити й вивчити його структуру, характеристику на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання. У результаті отриманих знань формулюють закони, розробляють теорію, перевіряють факти.
Понятійний аппарат,зм і ст і класифікація наук
Первинним поняттям при формуванні наукових знань с наукова ідея • форма відображення у мисленні нового розуміння об'єктивної реальності Тому наукові ідеї є своєрідним якісним скачком думки за межі вже раніше пізнаного. Вони виступають і як передумови створення теорій, і як елементи, що об'єднують окремі теорії у певну галузь знань. Ідея є основою творчого процесу, продуктом людської думки, формою відображення дійсності. Вона базується на наявних знаннях, виявляє раніше не помічені закономірності. Ідеї народжуються з практики, спостереження навколишнього світу і потреб життя. Основні структурні елементи теорії пізнання:
Ідея
Гіпотеза
Закони Теорія
Загальні Факти Категорії
Специфічні Аксіома Постулати
Універсальні Принципи Поняття
Положення
Закон
Матеріалізованим вираженням наукової ідеї є гіпотеза — науково обгрунтоване припущення, висунуте для пояснення якого-небудь процесу, які після перевірки можуть виявитися вірними або помилковими.
Гіпотеза як структурний елемент процесу пізнання є спробою на основі узагальнення вже наявних знань вийти за його межі, тобто сформулювати нові наукові положення, достовірність яких потрібно довести. Процес пізнання включає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку істини, допомагає суттєво економити час і сили, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти.
Гіпотези як і ідеї мають імовірнісний характер і проходять у своєму розвитку три стадії:
1.накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень;
2.формулювання та обґрунтування гіпотези;
3.перевірка отриманих результатів на їх практиці і на основі уточнення гіпотези.
Якщо отриманий практичний результат відповідає припущенням, то
гіпотеза перетворюється на наукову теорію, тобто стає достовірним знанням.
Процедури, за допомогою яких установлюється істинність будь-якого
твердження, називають доказами. Докази використовують як у науці, так і в
практичній діяльності людей. Доказами гіпотез у досліджуваних об'єктах
можуть бути цитати, запозичені в інших авторів, оприлюднені знання,
сформовані теорії (наприклад: таблиця Менделєєва - у хімії).
У доказах застосовують два способи встановлення істини:
- безпосередній
-опосередкований
При безпосередньому способі істина встановлюється в процесі практичних дій - це може бути спостереження, демонстрація, вимірювання, розрахунок, облік тощо.
При опосередкованому способі, доказ є логічною процедурою встановлення істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких уже доведена, у структурі доказів можуть бути такі елементи: теза, аргумент і демонстрація.
Теза — це систематизований виклад основних положень, думок, спостережень, в ній відсутні деталі, пояснення, ілюстрації тощо.
Аргумент - це підстава, доказ, які використовуються для обгрунтування, підтвердження чогось.
Демонстрація (ілюстрація) - це форма зв’язку між аргументами та тезою (макети, таблиці, схеми).
Внутрішній суттєвий стійкий взаємозв'язок явищ в природі і суспільстві, що зумовлює їх закономірний розвиток, визначає закон. Це філософська категорія, що відображає істотні, загальні, стійкі повторювані обсктивні внутрішні зв’язки в природі, суспільстві і мисленні. Закон здійснюється через сукупність одиничних, випадкових, мінливих, неповторюваних відношень та функціонування речей.
Для доведення закону наука використовує судження. Це форма мислення, яка шляхом порівняння кількох понять дозволяє стверджувати або заперечувати наявність в об'єктах дослідження певних властивостей, якостей. Його можна отримати при безпосередньому спостереженні будь-якого факту, або опосередковано за допомогою умовиводу.
Умовивід - це розумова операція, в процесі якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов'язане з вихідним.
Одним із результатів наукової діяльності є формування теорії - найбільш високої форми узагальнення і систематизації знань, шо дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв'язки дійсності. Під теорією розуміється вчення про узагальнений практичний досвід, тобто теорія будується на результатах, отриманих після досліджень. Ці результати впорядковуються, вписуються у систему, об'єднану загальною ідеєю, гіпотези і закони втрачають колишню автономність і перетворюються на елементи цілісної системи наукових знань.
Наукові теорії, шо грунтуються на пізнанні об'єктивних законів природи, дозволяють передбачити явища, які можуть виникнути в майбутньому як результат дії цих законів (наприклад: періодичний закон Менделєєва передбачив не існуючі на той час елементи).
Структуру теорій формують факти, категорії, поняття і судження, положення, закони, аксіоми і постулати, принципи.
Первинною ланкою в процесі пізнання є накопичення наукових фактів
- знань про об'єкт чи явище, аргументованість яких доведена, які стають складовою наукових знань лише після їх систематизації та узагальнення за допомогою понять, абстракцій, визначень.
Поняття є відображенням найбільш суттєвих і властивих предмету чи явищу ознак. Вони можуть бути загальними, частковими, збірними, абстрактними, конкретними, абсолютними і відносними.
Зміст поняття - це сукупність об'єднаних у ньому ознак та властивостей. Розкриття змісту поняття називається визначенням. У процесі розвитку наукових знань визначення можуть уточнюватись, доповнюватись у змісті новими ознаками. Визначенням, як правило, завершується процес дослідження. Найбільш узагальнені й фундаментальні поняття називаються категоріями. Це форми логічного мислення, в яких розкриваються внутрішні суттєві сторони і відносини досліджуваного предмету.
Аксіома - це положення, яке сприймається без доказів у зв'язку з їх очевидністю.
Постулат - це твердження, яке сприймається в межах певної наукової теорії, як істина без доказовості і виступає в ролі аксіоми. Основою великих теоретичних узагальнень є принципи.
Принцип це головне вихідне положення будь-якої наукової теорії, вчення, науки чи світогляду, виступає як перше і найабстрактніше визначення ідеї, як початкова форма систематизації знань.
У процесі пізнання наукові працівники користуються певною методологією науковою пізнання, яка передбачає відповідні види наукової діяльності. Науковою діяльністю вважається інтелектуальна творча праця, спрямована на здобуття і використання нових знань.
У практиці застосовують різні види наукової діяльності:
- науково-дослідницьку;
- науково-організаційну;
- науково- інформаційну;
- науково-педагогічну та інші.
Важливим завданням наукової діяльності є формування системи знань, які сприяють найраціональнішій організації виробничих відносин та використанню виробничих сил в інтересах усіх членів суспільства. Вона включає в себе виконання трьох соціальних функцій:
1. пізнавальну - задоволення потреб людини у пізнанні законів природи і суспільства.
2. культурно - виховну - розвиток культури, гуманізація виховання та формування нової людини;
3. практично-діючу - удосконалення виробництва і системи суспільних відносин, тобто безпосередньої виробничої сили матеріального виробництва.
Матеріальні об'єкти природи визначають існування багатьох галузей знань, об'єднаних у три великі групи наук, які розрізняються за предметами та методами дослідження:
-природничі (фізика, хімія, біологія, географія, астрологія та ін.), науки, предметом яких є різні види матерії та форми їхнього руху, їх взаємозв'язки та закономірності;
-суспільні (економічні, філологічні, філософські, логічні, психологічні, історичні, педагогічні та ін.), науки, предметом яких є дослідження соціально-економічних, політичних та ідеологічних закономірностей розвитку суспільних відносин;
-технічні (радіотехніка, машинобудування, літакобудування) , предметом яких є дослідження конкретних технічних характеристик і їх взаємозв'язки.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 434; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!