Рахунки бухгалтерського обліку. П ризначення і будова
Департамент освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту
Івано-Фрінківської облдержадміністрації
Богородчанський професійний будівельний ліцей
ЗВІТ
З НАВЧАЛЬНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ
Виконав __________ ____________ ________________
(дата) (підпис) (ініціали)
Керівник__________ ____________ ________________
(дата) (підпис) (ініціали)
Перевірив_________ _____________ _______________
(дата) (підпис) (ініціали)
Богородчани
2013
ЗМІСТ
Вступ.
Інструктаж з охорони праці - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Рахунки бухгалтерського обліку. Призначення і будова - -
Синтетичні рахунки - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Касова документація - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Виписка банкy - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Довіреність - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Накази щодо особового складу - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Табель обліку робочого часу - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Список використаної літератури - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
ВСТУП
В період з 24 жовтня 2013 року по 31грудня 2013 року я проходила виробничу практику у Солотвинській районній лікарні.
|
|
|
Основним завданням, яке було поставлено переді мною, було закріплення на практиці досягнутих під час навчання знань з спецдисциплін, які вивчалися на протязі навчального року, засвоїти навики у веденні діловодства, набратися достатнього досвіду роботи, яка пов’язана з роботою на комп’ютері по створенню текстових документів, друкуванню таблиць, роботі з касовими документами, та роботою з касовими процесами, підсумувати досягнуті знання та проаналізувати можливість застосування цих знань саме на практиці.
Всі вищезазначені цілі досягалися згідно з планом проходження виробничої практики, ввесь хід проходження фіксувався в щоденнику з можливістю фіксування зауважень стосовно проходження.
Перші дні практики були спрямовані на ознайомлення з керівництвом підприємства, його посадовим складом, робочими приміщеннями, напрямками діяльності та обсягом роботи підприємства, проведенні інструктажу.
В подальшому була надана можливість безпосереднього, детального ознайомлення з повноваженнями підприємства. За час проходження практики була ознайомлена з великою кількістю документів, які стосуються діяльності підприємства. Також безпосередньо сама приймала участь у діловодстві підприємства.
|
|
|
По закінченні практики отримала характеристику для пред’явлення на місце навчання.
Інструк таж з охорони праці
При роботі з персональним комп’ютером (ПК)
1. Загальні положення
1. Інструкція з охорони праці встановлює вимоги охорони праці, техніки безпеки та пожежної безпеки, яких необхідно дотримуватися при роботі з персональним комп’ютером (ПК).
2. Інструкція з охорони праці є обов’язковою для всіх працівників, які використовують роботи з використанням персональних комп’ютерів.
3. Інструкція з охорони праці надається всім хто виконує роботи на персональних комп’ютерах, під розпис в “Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці”. Працівник повинен постійно мати інструкцію у себе при роботі з персональним комп’ютером.
4. За порушення вимог цієї інструкції провинні несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну і кримінальну відповідальність згідно нормативних актів, що діють на підприємстві та чинним законодавством.
5. Інструкція з охорони праці розповсюджується на такі види робіт, які виконуються на персональних комп’ютерах:
|
|
|
- введення даних з клавіатури ПК;
- введення та редагування текстових файлів;
- проглядь та аналіз даних;
- робота у режимі діалогу користувач – ПК;
- налагодження програмного забезпечення.
Інструкції розповсюджуються на такі категорії користувачів ПК:
- оператори ПК, які забезпечують введення алфавітно-цифрової інформації;
- працівники, які ведуть діловодство з використанням ПК:
- спеціалісти, які періодично використовують ПК у своїй діяльності.
6. Основні шкідливі фактори, пов’язані з працею на ПК є:
- напруга зорових органів і пов’язана з нею втома та побічні ефекти;
- значне навантаження на пальці та кисті рук;
- довге перебування в одному і тому самому положенні, що викликає застійні явища в організмі;
- нервово-емоційне напруження при роботі на ПК;
- випромінювання різного виду при використанні відео моніторів на електронно-променевих трубках;
- механічні шуми, які виникають при роботі лектромеханічного принтера та вентиляторів.
7. Необхідно виконувати роботу , доручену безпосереднім керівником, та проводити її з виконанням наведених вимог у розділі 3.
2. Обов’язкові вимоги до персоналу, що працюють на ПК.
|
|
|
1. До роботи на ПК допускаються особи, які:
- пройшли вступний інструктаж та інструктаж з питань охорони праці, техніки безпеки і пожежної безпеки при виконанні роботи на ПК з записом в спеціальних журналах інструктажів;
- пройшли попередній та періодичний медичний огляди (не рідше одного разу на 2 роки) та за станом здоров’я допущені до виконання робіт на ПК;
- знають правила надання першої допомоги потерпілим.
2. Особи, які працюють на персональних комп’ютерах повинні знати:
- вимоги до організації робочого місця при роботі на ПК;
- правила надання першої допомоги потерпілим;
- порядок дії при виникненні пожежі (ознак горіння).
3. Загальні вимоги до обладнання робочого місця з ПК.
1. Робоче місце для працюючих з відео терміналами необхідно необхідно розташувати таким чином, щоб до поля зору працюючого не потрапляли вікна, освітлювальні прилади, поверхні які мають властивість віддзеркалювання. Поверхня робочого столу не повинна бути полірованою. Для попередження відблисків на екрані відео моніторів, особливо влітку та у сонячні дні, екран відео монітора слід розміщувати так, щоб світло від вікна падало збоку, бажано зліва.
2.Екран відео монітору ПК повинен знаходитись від очей користувача (надалі оператора)
на відстані не менше 500 – 700 мм. Кут зору в межах 10-40 градусів. Найбільш раціональним є розташування екрану перпендикулярно до лінії зору оператора.
3. ПК повинен розташовуватися на відстані не ближче 1 метра від джерела тепла.
4. Клавіатура повинна розміщуватися на поверхні столу або спеціальній підставці на відстані 100-300 мм від краю, повернутого до користувача. Кут нахилу панелі клавіатури до горизонтальної поверхні повинен бути в межах від 5 до 15 градусів.
5. Висота робочої поверхні стола повинна бути в межах 680-800 мм.
6. Крісло повинно забезпечувати операторові зручні умови праці та фізіологічну раціональну робочу позу в процесі праці. Крісло повинно забезпечувати можливість регулювання висоти поверхні сидіння, кут нахилу спинки та висоту спинки.
7. Для захисту від прямих сонячних променів, які створюють відблиски на екрані відео монітора на вікнах повинні бути встановлені сонцезахисні пристрої. Екран відео монітора повинен розміщуватись так, щоб світло від вікна падало на робоче місце збоку, бажано зліва.
8. Як джерело штучного освітлення в приміщеннях, де встановлено ПК, бажано використовувати люмінесцентні лампи. Можливе застосування ламп розжарювання в світильниках місцевого освітлення. Освітленість робочого місця у горизонтальній площині на висоті 0,8 м від рівня підлоги повинна бути не менш 400 лк. Вертикальна освітленість у площині екрану не більше 200 лк. Для зменшення напруженості зору необхідно забезпечити достатньо рівномірне розподілення яскравості робочої поверхні відео монітора та навколишнього простору.
9. У приміщеннях для роботи ПК необхідно проводити щоденне вологе прибирання та регулярне провітрювання протягом робочого дня. Видалення пилу з екрану необхідно проводити не рідше 1 разу на день.
10. Для захисту оператора від електромагнітних випромінювань і електростатичних полів, які створює відео монітор необхідно використовувати захисні екрани.
11. Згідно ГОСТ 12 1 005-85 “Воздух робочей зони. Общин санитарно-гигиенические требования” температура навколишнього середовища повинна бути в межах 18-22 градусів С , відносна вологість повітря близько 55 % швидкість руху повітря – 0,1-0,2 м сек.
12. Користувачам ПК слід носити одежу з природніх матеріалів або комбінованих природних і штучних волокон.
4. Організація режиму праці та відпочинку оператора ПК
1. Відповідно до діючих норм загальна тривалість праці з відео терміналом не повинна перевищувати 4 години протягом дня. В період роботи передбачаються додаткові регламентовані перерви для відпочинку користувачів ПК:
- через кожний час безперервної роботи – 10 хвилин;
- через кожні 2 години – 15 хвилин.
2. При можливості слід чергувати зміну діяльності з іншою, не пов’язаною роботою на ПК.
3. При виконанні тривалих розрахунків на ПК (більше 20 хвилин), коли втручання оператора в роботу програми не потрібне, бажано вимикати живлення відео монітора.
4. Для підтримки загального тонусу м’язів, профілактики кістково-м’язових порушень, зорового дискомфорту та інших несприятливих суб’єктивних почуттів під час регламентованих перерв необхідно виконувати комплекси рекомендованих вправ для очей, для хребта, для рук.
Кількість мікро пауз до 1-2 хвилин слід визначити індивідуально. Форма та зміст перерв можуть бути різними виконання допоміжних робіт, не пов’язаних з роботою ПК , приймання їжі, виконання рекомендованих вправ.
На початку перерв рекомендовано виконувати вправи для очей. Виконання фізичних вправ протягом дня рекомендується індивідуально, залежно від почуття втоми. Гімнастика повинна біти на корекцію вимушеної пози покращення кровообігу, часткову компенсацію, дефіциту рухової активності.
5. Вимоги безпеки перед початком роботи.
1. Перед початком роботи працівник повинен зовнішнім оглядом перевірити цілісність корпусів системного блоку, відео монітора, принтера, клавіатури.
2. Перевірити цілісність кабелів живлення, місць їх підключення (розеток електромережі, продовжувачів електромережі, розгалужувальних коробок, штепсельних вилок).
3. Підготувати своє робоче місце, прибравши речі, які можуть заважати при виконанні роботи.
4. Ввімкнути живлення ПК.
6. Вимоги безпеки під час роботи.
1. Забороняється:
- самостійно виконувати будь-який ремонт ПК;
- залишати ПК включеним без нагляду чи після закінчення робочого часу (крім серверів комп’ютерної мережі, якщо це потрібно);
- класти на системний блок чи відео монітор книги, журнали, папки чи інші речі.
2. У випадку, якщо після ввімкнення ПК не проходить загрузла або комп’ютер не виходить на робочий режим, працівник повинен повідомити керівника чи спеціаліста по ремонту.
3. Про виявлені несправності (іскріння, пробоїв, запаху гару, ознак горіння тощо) негайно припинити роботу, відключити все обладнання від електромережі і терміново повідомити безпосереднього керівника або спеціаліста по ремонту ПК.
7. Вимоги безпеки після закінчення роботи.
1. Вимкнути ПК кнопкою «POWER” (ЖИВЛЕННЯ) та вийняти штепсельну вилку кабелю живлення з розетки. При наявності пристрою безперебійного живлення (ПБЖ) вимкнути його живлення.
2. Привести в порядок своє робоче місце.
8. Дії в аварійних випадках.
1. Якщо після ввімкнення ПК відчувається запах горілого або при доторканні до металевих частин ПК відчувається дія електричного струму, потрібно негайно відключити ПК від електромережі та повідомити про це своєму керівникові.
2. При ураженні електричним струмом звільніть потерпілого від дії електричного струму (шляхом відключення ПК від електророзетки, відключення електроживлення в кімнаті, загального електроживлення на розподільчому щиті або іншим способом) або відокремте його від струмопровідних частин, до яких він доторкається. Використовуйте при цьому діелектричні рукавички, сухий одяг, прогумований матеріал або інші предмети які не проводять струм.
Після звільнення потерпілого від струму, потрібно тут же на місці негайно надати необхідну допомогу:
- укласти потерпілого на спину на тверду поверхню;
- перевірити наявність дихання;
- перевірити наявність пульсу біля променевої артерії на зап’ясті;
- з’ясувати стан зіниці, широка зіниця вказує на різке погіршення кровообігу мозку.
У всіх випадках потрібно викликати швидку медичну допомогу по телефону 103.
3. Якщо потерпілий був у непритомному стані, а потім прийшов до свідомості, то потрібно покласти його в зручну позу і забезпечити повний спокій.
4. Якщо потерпілий знаходиться в непритомному стані з стійким диханням та пульсом, то необхідно його зручно покласти розстебнути одяг створити доступ свіжого повітря, давати нюхати нашатирний спирт та забезпечити спокій.
5. При відсутності у потерпілого ознак життя, потрібно негайно починати штучне дихання та непрямий масаж серця. Перед тим як приступити до штучного дихання, необхідно:
звільнити потерпілого від одежі, яка сковує дихання, розстебнувши комір, розв’язати галстук;
звільнити рот потерпілого від сторонніх предметів, а якщо рот сильно стиснутий, то розкрити його шляхом надавлювання нижньої щелепи вперед.
6. При відсутності дихання і пульсу одночасно з штучним диханням необхідно підтримувати у потерпілого кровообіг шляхом надавлювання долонею на нижню ліву частину грудей. Необхідно робити при цьому 2-3 рази вдихання повітря в рот або ніс, а потім 15-20 натискувань на груди (з частотою 60 натискувань за хвилину) і так далі до появи пульсу та самостійного дихання або приїзду лікаря.
7. При механічних травмах, перед тим як надавати допомогу, попередньо вимийте руки з милом або змажте пальці йодною настойкою чи іншим дезинфікуючим засобом.
Розкрийте стерильний перев’язочний матеріал, який є в аптечці першої допомоги, накладіть на рану і перев’яжіть бинтом.
При відсутності індивідуального пакета можна використати чисту тканину, просочивши йодною настойкою місце дотику тканини з раною.
Відстань від екрана до ока працівника повинна складати:
при розмірі екрану по діагоналі - 14"/15” – (600 – 700) мм
при розмірі екрану по діагоналі - 17” – (700 – 800) мм
при розмірі екрану по діагоналі - 19” – (800 – 900) мм
при розмірі екрану по діагоналі - 21” – (900 – 1000) мм
Рахунки бухгалтерського обліку. П ризначення і будова
Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб поточного обліку, контролю та групування за економічно однорідними видами господарських засобів, їх джерел та операцій. Для обліку залишку і руху певного виду господарських засобів використовують окремий рахунок.
Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і зменшення об’єктів обліку. Ліву частину рахунка називають дебетом, праву — кредитом. У міру здійснення господарських операцій їх реєструють за дебетом або кредитом рахунка. Підсумок сум операцій за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, а підсумок сум операцій за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Кінцевий залишок засобів на рахунку називають кінцевим сальдо, або залишком на кінець періоду.
Умовно всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні та пасивні. Рахунки, що призначені для обліку активів підприємства, називають активними. Рахунки, що відображують облік джерел формування активів, називають пасивними.
При обчисленні кінцевого сальдо активних і пасивних рахунків слід керуватися такими правилами:
- в активних рахунках початковий залишок (сальдо) і всі збільшення реєструють за дебетом рахунка, а всі зменшення
- за кредитом;
- в пасивних рахунках — навпаки. Початковий залишок (сальдо) і всі збільшення показуються за кредитом рахунка, а всі зменшення — за дебетом
Сальдо — це різниця між надходженнями і витратами за певний проміжок часу.
Сальдо у бухгалтерському обліку — залишок по бухгалтерському рахунку, різниця між сумою записів по дебету і кредиту рахунків. Дебетове сальдо (дебет більше кредиту) показує стан даного виду господарських коштів на певну дату і відображається в активі балансу. Кредитове сальдо (кредит більше дебету) показує стан джерел господарських коштів і відображається в пасиві. Якщо рахунок не має залишку (сальдо дорівнює нулю), то такий рахунок називається закритим. У бухгалтерському обліку деякі рахунки можуть одночасно мати і дебетове і кредитове сальдо.
На практиці часто аналізується не вся історія бухгалтерського рахунка, а лише певний проміжок часу, наприклад, останній місяць. Для цих цілей виділяють:
Сальдо початкове (вхідне) — залишок по рахунку на початок періоду. Розраховується на підставі попередніх операцій.
Дебетовий і Кредитовий обороти за період. Розраховується на підставі операцій тільки за розглянутий період.
Сальдо за період — сумарний результат операцій за розглянутий період.
Сальдо кінцеве (вихідне) — залишок по рахунку на кінець періоду. Звичайно розраховується як арифметична сума початкового сальдо й оборотів за період.
Синтетичні рахунки
Синтетичний та аналітиичний обліки являються взаємопов'язаними між собою.
Синтетичні рахунки - це ті рахунки, які дають узагальнену інформацію по активу і пасиву.
Аналітичні рахунки - це ті рахунки, які деталізують синтетичні.
Наприклад: 203 - паливо - синтетичний
бензин ДП і т.д.
(аналітичний) (аналітичний)
Суми всіх аналітичних рахунків повинні дорівнювати сумі всіх синтетичних.
Синтетичний рахунок навідміну від аналітичного відображається в балансі.
Між рахунками синтетичного і аналітичного обліку існує певний взаємозв'язок:
1. на синтетичному і аналітичному рахунку сальдо розміщено на одній стороні;
2. Якщо дебетується або кредитується синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються або кредитуються аналітичні рахунки які до ньго відкривалися;
3. Суму господарської операції на синтетичних рахунках записують загальною, аналітичних - частковою.
Касов а документ ація
Каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Перелік цінностей, які можуть зберігатися в касі:
- готівка - грошові знаки (банкноти, монети).
- касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.
Касові операції - це операції, що пов'язані з прийманням і видачею готівки шляхом проведення розрахунків через касу установи.
Правила ведення розрахунків готівкою регулює Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління національного банку України від 15.12.2004 року № 637.
Розмір суми грошових коштів у касі на кінець робочого дня лімітований.
Ліміт каси - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
Ліміт каси встановлюється залежно від режиму та специфіки роботи бюджетної установи, віддаленості від установи банку, що здійснює готівкове обслуговування, а також обсягу касових оборотів за всіма рахунками, термінів здачі готівки тощо.
Бюджетна установа може мати у своїй касі готівку в межах установлених лімітів (за винятком готівки для виплат, пов'язаних з оплатою праці, грошового забезпечення, стипендій, що зберігаються в касі понад ліміт упродовж трьох робочих днів).
Усі касові операції ведуться касиром або іншим працівником, який призначається на цю посаду керівником установи.
Касир - це матеріально-відповідальна особа, яка здійснює приймання грошей до каси, видачу їх, ведення касової книги, несе повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятих нею грошових коштів та інших цінностей та складання касового звіту, відповідає за ліміт каси.
Готівку до каси з реєстраційних рахунків касир отримує за грошовими іменними чеками, які виписують органи Державного казначейства на підставі заявки на видання готівки.
Порядок отримання готівки бюджетною установою
1 - подача документів для отримання готівки (заявку на одержання готівки, платіжні доручення на перерахування страхових внесків);
2 - перевірка органом ДКУ документів на відповідність;
3 - виписка чеку на отримання готівки;
4 - отримання готівки в банку на підставі одержаного в органі ДКУ чеку;
5 - оприбуткування готівки в касі установи.
На підставі перевіреної заявки органи ДКУ виписують на касирів чи уповноважених осіб, указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки, які реєструють у журналі реєстрації виданих чекових книжок із зазначенням номерів чеків та осіб, які отримали чекові книжки. На підставі належно оформлених грошових чеків уповноважені особи розпорядників бюджетних коштів отримують готівку з рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів Державного казначейства.
В установі повинні бути створені відповідні умови, які гарантують збереження готівки в касі (окреме приміщення з охоронною сигналізацією для каси, сейфа тощо).
Касові операції оформляються наступними касовими документами .
Первинні документи касових операцій
1. КО-1 - Прибутковий касовий ордер
2. КО-2 - Видатковий касовий ордер
3. КО-3 - Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів
4. КО-4 - Касова книга
5. КО-5 - Книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей
6. Відомість на виплату грошей
Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів.
Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.
Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії Звіт касира з касовими ордерами під підпис у касовій книзі.
Книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей - книга, що застосовується для обліку готівки та сплачених документів.
Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями на виплату грошей.
На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).
Виписка банкy
Виписка банкy - це документ, виданий банком підприємству, у якому відображені всі операції по розрахунковому рахунку підприємства (одержання й видача готівки, перерахування по безготівковому розрахунку й т.д.).
Виписка повинна містити дату або період, за який вона видана, суми
записів по дебету і кредиту рахунку, залишок коштів на рахунку і номера
всіх операцій, на які є відповідні документи. Виписка є підтвердженням всіх проведених банком операцій.
Рух грошових коштів за поточним або іншим рахунком підприємства в банку відображується у виписці до цього рахунка, яка періодично разом з відповідними документами на надходження та списання грошових коштів видається власникові рахунка.
Зарахування на рахунок та списання з нього грошових коштів підтверджуються зазначенням у виписці за рахунком дати здійснення операції, її коду, коду банку, номера кореспондентського рахунка, номера документа, на підставі якого здійснено операцію, списані та зараховані суми, вхідний та вихідний залишки.
Наприкінці кожного місяця виписки банку за рахунком обробляє його власник, тобто на операції, що були здійснені за рахунком на підставі відповідних розрахунково-платіжних документів та відображені у виписці, власник складає бухгалтерські проводки, визначає прибуток і видатки коштів за місяць і виводить їх залишок на рахунку на кінець звітного періоду.
Наприкінці року правильність залишку коштів на рахунку (сальдо) повідомляється в письмовій формі обслуговуючому банку.
Обробляючи записи виписки за рахунком, необхідно пам’ятати, що за кредитом відображається прибуток грошових коштів на рахунок, а за дебетом — їх списання (видатки).
6. Довіреність
Довіреність — письмове уповноваження, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Разова довіреність видається для вчинення однієї конкретної угоди або іншої юридичної дії (наприклад, довіреність на отримання зарплати, на підписання певного договору).
Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола угод та юридичних дій (наприклад, генеральною є довіреність, яка видається керівникові філії юридичної особи).
Спеціальна довіреність видається представникові на здійснення багатьох однорідних юридичних дій. До спеціальних можна віднести довіреність на представництво у суді, довіреність, яка видається експедиторові на отримання вантажів від залізниці.
Довіреність має бути складена у письмовій формі, про це свідчить саме визначення довіреності, яке міститься в ст. 244 ЦК України. У деяких випадках ставиться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою, але й посвідченою нотаріусом. Довіреність на укладення угод, Що потребують нотаріальної форми (наприклад, довіреність на купівлю-продаж будинку), а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій має бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 245 ЦК України). Довіреність, за якою повноваження передаються у порядку передоручення, також має бути нотаріально посвідчена (ч. 2 ст. 245 ЦК України).
Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк у довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.
Передоручення
Особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчиняти ті дії, на які вона уповноважена. Вона може передоручити їх вчинення іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. Передоручення оформляється нотаріально посвідченою довіреністю. Строк дії такої довіреності не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої її видано. Особа, яка передала повноваження іншій особі, має сповістити про це того, хто видав довіреність, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передано повноваження. Невиконання цього обов'язку покладає на особу, що передала повноваження, відповідальність за дії особи, якій вона передала повноваження, як за свої власні (ст. 240 ЦК України).
Припинення довіреності
Чинність довіреності припиняється внаслідок:
- закінчення її строку;
- відмови особи, якій видано довіреність;
- припинення юридичної особи, від імені якої видано довіреність;
- припинення юридичної особи, на ім'я якої видано довіреність;
- смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім;
- смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.
Особа, яка видала довіреність, має право в будь-який час її скасувати, а особа, якій довіреність видано, може відмовитися від неї, що теж призводить до припинення дії довіреності. Угода про відмову від цього права недійсна. З припиненням довіреності втрачає силу передоручення (ст. 248 ЦК України).
Особа, яка видала довіреність, зобов'язана сповістити про її скасування особу, якій довіреність видано, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видано довіреність. Такий же обов'язок покладається на правонаступників особи, що видала довіреність, а у разі визнання особи, яка видала довіреність, недієздатною чи обмежено дієздатною такий обов'язок покладається на опікуна або піклувальника.
При припиненні довіреності особа, якій її видано, або її правонаступники повинні негайно повернути довіреність (ст. 249 ЦК України).
Накази щодо особового складу
Накази щодо особового складу – це група наказів стосовно кадрових аспектів роботи підприємства. Вони завжди оформляються окремо від наказів щодо основної діяльності та, як правило, не містять констатуючої частини.
Відмітна особливість цих наказів полягає в тому, що накази щодо особового складу є не лише розпорядчими документами, а і документами первинного обліку. Тому для них розроблено (і затверджено наказом Мінстату № 2531) типові форми:
– форму № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу»;
– форму № П-5 «Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу»;
– форму № П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»;
– форму № П-8 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)».
Прийняття на роботу
Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (форма № П-1) застосовується для оформлення новоприйнятих на роботу. Він заповнюється працівником відділу кадрів на всіх працівників, за винятком тих, які призначаються вищим за рівнем органом. У необхідних випадках завізований начальником відділу кадрів чи особою, відповідальною за прийняття, проект цього наказу (розпорядження) є направленням на переговори та перепусткою до цеху (відділу) для ознайомлення з умовами роботи.
За результатами таких переговорів та ознайомлення начальник (майстер) цеху чи відділу надає висновок про можливість прийняття: на зворотному боці проекту наказу (розпорядження) зазначається, ким може бути прийнято на роботу той, хто наймається, за яким розрядом чи з яким окладом і тривалість строку випробування. Крім того, на зворотному боці форми відображаються згода працівника з умовами роботи, результати переговорів, медичного огляду (за його необхідності), а також проставляються відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежний мінімум та інші відмітки.
Проект наказу (розпорядження) про прийняття на роботу працівника, якому встановлюють оклад, візується у відповідній службі підприємства (організації) для підтвердження вакантної посади і окладу, що встановлюються за штатним розкладом. Підписаний керівником підприємства наказ (розпорядження) оголошується працівнику під розписку.
Після цього відділ кадрів на підставі підписаного наказу (розпорядження) заповнює особисту картку, робить відмітку про зарахування на роботу в трудовій книжці, а бухгалтерія відкриває особовий рахунок чи відповідний йому документ.
Записи до трудової книжки про назву роботи, професії чи посади, на яку прийнято працівника, згідно з Інструкцією № 58 виконуються тільки відповідно до назв професій та посад, зазначених у Класифікаторі професій ДК 003-95 (далі – Класифікатор).
Названий Класифікатор затверджений наказом Держстандарту № 257 та є переліком найменувань професій, що існують в Україні. Відповідно до його положень на підприємствах, в установах та організаціях записи про роботу вносяться в установленому порядку до трудових книжок працівників згідно з професійними назвами, зазначеними в додатках «А» і «Б».
Норми статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства про працю. Таке правопорушення карається штрафом від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У цьому випадку відповідальність несуть посадові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, яким надане право прийняття на роботу, а також громадян – суб'єктів підприємницької діяльності.
Якщо запис назви професії до трудової книжки працівника здійснено з порушенням вимог Класифікатора, її, а також наказ про прийняття на роботу за певною професією необхідно привести у відповідність до законодавства (тобто Класифікатора). Зробити це можна, видавши наказ про внесення змін до пункту ___ наказу від __.__.__ № ____ з урахуванням переліку професій, передбачених Класифікатором професій ДК 003-95.
При внесенні змін до трудової книжки слід керуватися пунктами 2.6, 2.8, 2.9, 2.10 Інструкції № 58. Для ведення трудових книжок на підприємстві згідно з тією ж Інструкцією № 58 наказом керівника призначається уповноважена особа, на яку покладається відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, збереження та видачу.
Переведення на іншу роботу
Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (форма № П-5) застосовується при оформленні переведення працівника з одного цеху (відділу, дільниці) до іншого. Заповнюється він працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, інший – передається до бухгалтерії.
Цей наказ (розпорядження) візують начальники цеху (відділу, дільниці) колишнього та нового місця роботи і підписує керівник підприємства (організації).
На підставі наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу відділ кадрів робить відповідні відмітки в особистій картці, трудовій книжці та інших документах.
На зворотному боці форми робляться відмітки про нездані майново-матеріальні та інші цінності, що значаться за працівником на колишньому місці роботи.
Надання відпустки
Наказ (розпорядження) про надання відпустки (форма № П-6) застосовується для оформлення щорічної та інших видів відпусток, що надаються працівникам згідно з чинними законодавчими актами (Закон «Про відпустки», КЗпП) та положеннями, колективними договорами і графіками відпусток.
Заповнюється він у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).
На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітку в особистій картці працівника, а бухгалтерія провадить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку. При наданні відпустки без оплати поряд із зазначенням кількості днів відпустки вказується «без оплати».
Припинення трудового договору
Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (форма № П-8) застосовується відповідно при звільненні працівників. Він заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників, за винятком тих, які звільняються вищим за рівнем органом. Один із примірників залишається у відділі кадрів, другий – передається до бухгалтерії. Підписується цей наказ начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).
У розділі «Довідка про нездані майново-матеріальні та інші цінності» робляться відмітки про нездані цінності, що значаться за працівником.
На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору бухгалтерія проводить розрахунок із працівником. При звільненні за власним бажанням працівник оформляє заяву на лицьовому боці форми.
Табель обліку робочого часу
Табель обліку робочого часу — це не тільки форма первинної облікової документації, а й документ, необхідний для практичної роботи. Табель потрібен для обліку використання робочого часу працівників, а також для контролю над дотриманням установленого режиму роботи, розрахунків із працівниками по заробітній платі та отримання інформації про відпрацьований час
Табель обліку робочого часу (далі — Табель) — це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду.
Порядок ведення Табелю
Ведення Табелю є обов’язковим, зокрема й для малих підприємств (див. лист Мінпраці від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10). Табель, як правило, ведеться в електронному та паперовому вигляді. Ведення табелю лише в електронному вигляді не допускається.
Форма Табеля (типова форма № П-5) затверджена Наказом № 489. Вона носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. Рекомендаційний характер полягає в тому, що за необхідності вона може бути доповнена іншими показниками, потрібними для обліку робочого часу на підприємстві. Водночас слід пам’ятати, що в Табелі повинні відображатися всі позиції, які застосовуються на підприємстві для працівників.
У разі потреби можна застосовувати й іншу форму Табеля, але при цьому обов’язковим є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці.
Табель відкривається першого числа кожного місяця і передається в бухгалтерію двічі на місяць для: коригування розрахунків за першу половину місяця (аванс) та розрахунку заробітної плати за місяць.
За умови, що кількість працівників є невеликою, Табель, як правило, ведуть фахівці бухгалтерії і складають його в одному екземплярі за два-три дні до розрахункового періоду на підставі Табеля за минулий місяць.
На великих підприємствах Табель ведуть кадровики або навіть уводиться така посада як табельник (коли багато цехів, структурних підрозділів, різні умови робочого часу тощо). Також ці функції можуть покладатися на керівників підрозділів чи їхніх підлеглих. Заповнений Табель підписує відповідальна особа (бухгалтер, кадровик або табельник) чи керівник структурного підрозділу. На деяких підприємствах встановлюється правило візування складеного Табеля у начальника виробництва чи головного інженера. Але порядок його складання та затвердження підприємство визначає самостійно відповідно до своїх локальних нормативних документів. Тому доцільно на підприємстві розробити окреме Положення про ведення табельного обліку, оскільки на законодавчому рівні не затверджено відповідних положень чи роз’яснень.
Кожному працівникові надається табельний номер, який потім зазначається в усіх документах з обліку праці та її оплати. Вносити до Табеля заново прийнятих працівників і викреслювати з нього звільнених потрібно лише на підставі розпорядчих документів, зокрема наказів, розпоряджень керівника.
Табель ведеться на всіх працівників, у тому числі прийнятих тимчасово чи на сезонну роботу, а також учнів, прийнятих на період виробничої практики з оплатою праці. Не варто забувати, що фізичні особи, які працюють на підставі цивільно-правових договорів, ні в якому разі не табелюються.
На підприємства, де працівникам заробітна плата нараховується за допомогою програми «1С», табельні номери не присвоюють, адже програма автоматизовано нараховує заробітну плату не за табельними номерами, а за ідентифікаційними кодами працівників.
Заповнення Табеля
Типова форма № П-5 складається з двох частин. У першій — наведені умовні позначення елементів робочого часу з визначеними літерними та цифровими кодами (див. таблицю). У другій — кожному працівникові відводиться окремий рядок, поділений на дві частини:
- у верхню частину щодня вносять відомості про відпрацьовані години або неявки на роботу;
- у нижній частині умовними позначеннями (кодами) відзначають характеристики відпрацьованих годин (надурочні, нічні, години роботи у вихідні та святкові дні тощо) та причини нез’явлень на роботу — види відпусток, тимчасова непрацездатність, прогули, простої, страйки, переведення на неповний робочий день тощо.
Для того щоб уникнути помилок та неузгодженостей на підприємстві, потрібно розробити Положення про табельний облік, у якому урегулювати питання, пов’язані з процедурою подачі відомостей для складання Табеля, присвоєнням табельних номерів, умовними позначеннями і т.д.
Підставою для внесення до Табеля того чи іншого коду причин неявок на роботу є: накази роботодавця щодо направлення у відрядження, про відпустку, листки непрацездатності, медичні довідки тощо.
Після закінчення місяця за Табелем підраховують загальну кількість надурочних і нічних годин, вихідних і святкових днів. Визначають загальну кількість днів та годин неявок на роботу, які розшифровують за причинами.
Належно оформлений Табель і засвідчений підписами осіб, відповідальних за його заповнення, у встановлений строк передають до відділу кадрів. Після перевірки правильності заповнення (відповідність наказам, розпорядженням тощо) працівник із відділу кадрів також підписує Табель і передає його до бухгалтерії для нарахування заробітної плати.
Окремі випадки табелювання
За періоди щорічних відпусток та додаткових соціальних відпусток для працівників, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки), відмічають всі дні як відпустку. Це стосується і вихідних днів, які припадають на цей період, оскільки відпустка рахується в календарних, а не робочих днях.
Якщо невідомі причини, через які відсутній працівник, графа табеля «Відмітки про явки та неявки за числами місяця» залишається незаповненою, поки працівник вийде на роботу й надасть підтвердні документи.
Якщо до здавання Табеля в бухгалтерію працівник не з’явився, у рядку проставляють код «НЗ» — неявка за нез’ясованих причин. Після подання потрібного документа (листка непрацездатності тощо) проставляється відповідний код, наприклад, ТН (оплачувана тимчасова непрацездатність) або НН (неоплачувана тимчасова непрацездатність). У такому разі наприкінці місяця Табель потрібно переоформити.
У разі звільнення працівника посеред місяця — у табелі відмічають дні роботи до дня звільнення, після чого до кінця місяця проставляється умовна позначка «Х». У разі звільнення працівника або переведення в інший відділ його колишній табельний номер не можна присвоювати іншому працівникові протягом трьох років.
Особливості заповнення Табеля для деяких категорій працівників
Жінка в період перебування у відпустці для догляду за дитиною може працювати на умовах неповного робочого дня. У такому випадку в Табелі проставляють код «ВП» — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та прочерки щодо відпрацьованих годин. Окрім того, уводять два додаткових рядки: в одному проставляють літерний код «РС» – години роботи працівників, яким установлено неповний робочий день, у другому — тривалість роботи. Таким чином, збережуться дані щодо статистичної звітності й обліковані години для нарахування заробітної плати.
Якщо працівника, який працював за режимом повного робочого тижня, переведено з ініціативи роботодавця на неповний робочий тиждень (скажімо, по три робочих дні на тиждень), у Табелі йому проставляють вихідні з позначкою «ВХ» (чотири дні на тиждень).
У разі виклику працівника до суду на підставі довідки-виклику до суду в Табелі слід зробити відмітку «І» — інші причини неявок, оскільки після прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, навіть у разі виклику працівника до суду в кримінальній справі, за працівником не зберігається середній заробіток за цей період.
У разі направлення на курси підвищення кваліфікації або короткотермінові семінари, тренінги, на підставі наказу (розпорядження) керівника підприємства в Табелі слід зробити відмітку «ІН» — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством .
Під час запровадження підсумованого обліку робочого часу розробляються графіки роботи, за якими тривалість роботи протягом тижня не може перевищувати встановлену законодавством норму (40 годин на тиждень). Тривалість роботи протягом встановленого облікового періоду має відповідати тривалості роботи за цей же період у працівників з 5-денним робочим тижнем.
У разі коли працівник згідно з наказом залучається до надурочних робіт, в такі дні біля даних працівника проставляються години роботи, які працівник працював понаднормово «НУ». Надурочні роботи оплачуються відповідно до ст. 106 КЗпП.
У разі перенесення робочих днів на підставі наказу про перенесення, у Табелі перенесений робочий день має відмічатися як вихідний «ВХ», а день, на який перенесено роботу, — як робочий (проставляються години (дні) роботи)
Оскільки тривалість роботи працівників напередодні святкових і неробочих днів скорочується на одну годину, зокрема при 5-денному робочому тижні, у Табелі відображається кількість фактично відпрацьованих годин.
Відповідно до ст. 72 КЗпП, на підставі наказу роботу в вихідний день працівнику можна компенсувати або оплатою у подвійному розмірі, або іншим днем відпочинку. Той день коли працівник вийшов на роботу у свій вихідний день в Табелі проставляють позначку «Р» або кількість годин. У разі коли компенсація надається у формі відгула, проставляється позначка іншого невідпрацьованого часу, передбаченого законодавством «ІН», «22».
У випадку коли працівник не працював, але за ним зберігається середній заробіток, наприклад, період проходження обов’язкових медичних оглядів, дні здавання крові донором, виконання громадських чи державних обов’язків (ст. 119 КЗпП) тощо, у Табелі проставляється відмітка «ІН» — інший невідпрацьований час.
Виправлення помилок
Загалом виправлення, підчистки в Табелі не допускаються. Натомість така необхідність може виникнути після заповнення Табелю і передачі його до бухгалтерії. Наприклад, коли працівник із запізненням повідомив про відкриття лікарняного або працівник, перебуваючи у відпустці, захворів та лікарняний приніс вже після закінчення відпустки. Правила внесення виправлень до Табеля нормативно не визначені, тому доцільно у затвердженому на підприємстві Положенні про табельний облік прописати і порядок внесення змін. На практиці зміни до Табеля вносять лише після того, як працівник надав підтверджуючі документи табельнику, а не просто устно про це повідомив. На підставі наданих документів кадровик проводить коригування Табеля. З метою уникнення помилок рекомендують також вести журнал обліку приходів працівників на роботу в довільній формі, щоб на його підставі заповнювати Табель.
Використана література:
1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник – До.: А.С.К., 2000. – 174 з.
2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник. – Житомир, 2000. – 640 с.
3. О. А. Підопригора, Д. В. Боброва: Цивільне право. Ч. 2. – К.: 1996;
4. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.- Житомир : ЖІТІ, 2000. – 608 с.
5. Кузмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку : Підручник. – К.: Все про бухгалтерський облік, 1999. – 288 с.
6. Партин Г.О. Бухгалтерський облік : основи теорії та практики : Навч. посібник. – К.: Т-во “Знання”. КОО,2000, 245 с.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”.// Все про бухгалтерський облік.- 2002, - № 84. – с. 5-10
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”// Все про бухгалтерський облік.- 2002. - № 84. – с. 10-14
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!