Чинники і процеси рельєфоутворення. Джерела енергії ендогенних
Заняття 2
Лекція 2
Курс: III , спеціальність 5.04010303 “Пошук та розвідка гідрогеологічними
Та інженерно-геологічними методами”
Мета лекції: 1.вивчити елементи та форми рельєфу;
2. ознайомитися з різними класифікаціями рельєфу.
Розділ 1. Основи геоморфології.
Тема 1.1 Загальні закономірності будови рельєфу Землі
1. Елементи і форми рельєфу.
2. Чинники і процеси рельєфоутворення. Джерела енергії ендогенних та
екзогенних процесів формування рельєфу.
3. Класифікація рельєфу.
4. Способи зображення рельєфу на картах (самостійно).
Література: 1. В.В. Стецюк, І.П. Ковальчук «Основи геоморфології», Київ, «Вища
школа», 2005 р., [1], с. 26 – 56.
2. А.Н. Фоменко , В.И. Хихлуха «Общая физическая география и
геоморфология», М.: Недра, 1987 г., [2], с. 222 – 232, до п. 4
с. 232 – 235.
Зміст лекційного матеріалу:
Елементи і форми рельєфу
Рельєф земної поверхні – це сукупність її нерівностей, яка утворює різні
об'ємні форми.
Вони складаються з поверхонь, ліній і точок, які можна розглядати як елементи рельєфу, його прості складові.
1. Поверхні бувають:
|
|
|
- горизонтальні,
- похилі,
- опуклі,
- ввігнуті, - складні.
Горизонтальні поверхні паралельні площині горизонту. Вони характерні для вододілів, річкових терас, боліт.
Похилі поверхні (схили) мають кут нахилу до площини горизонту.
Рівнопохилі поверхні мають постійний кут нахилу на всьому схилі.
Опуклі поверхні розміщуються в верхній частині схилу, ввігнуті – у нижній.
Складні поверхні характерні для схилів. Так, ступеневі схили річкових долин з зсувами можуть обмежуватися горизонтальними та похилими поверхнями.
2. Лінії утворюються при пересіченні поверхонь, які обмежують форми рельєфу.
В рельєфі виділяються такі лінії:
1. вододільні лінії,
2. лінії тальвегу,
3. лінії брівки,
4. лінії підошви.
Вододільна лінія розташовується в місці пересічення двох поверхонь, які мають нахил в різні боки. Вододільні лінії з’єднують точки з найбільшими відмітками.
|
|
|
Лінія тальвегу утворюється при пересіченні двох похилих поверхонь. Вони проходять по найбільш низьким відміткам, співпадають з руслами тимчасових та постійних водотоків.
Брівкою є лінія, де схил меншої крутизни переходить до схилу більшої крутизни. Лінії бровок проходять по межах ярів, балок, воронок, по краях ярів або укосів терас, плато.
Характерними точками місцевості є важливі елементи рельєфу.
Вершинні точки – підвищуються над місцевістю, розташовуються на вододільних лініях.
Седловинні точки – в зниженнях між вершинами.
Гирлові точки – місця з'єднання тальвегів.
Западинні точки – в низьких місцях котловин, воронок.
В залежності від висотного положення місцевості форми рельєфу поділяються на позитивні та негативні.
Позитивні форми рельєфу підвищуються над поверхнями, що їх оточують.
До них відносяться: кочки, кургани, бугри, холм, гряда, увал, гора, гірський хребет, нагір'є, плато, плоскогірьє.
Кочкі – дрібні бугри висотою 0,5 – 1,5 м (є в болотах, на луках).
Курган – підвищення до 50 м.
Бугор – куполоподібне підвищення до 100 м.
Холм – теж до 200 м.
Гряда – вузьке витягнуте підвищення висотою до 200 м.
|
|
|
Гора – замкнуте підвищення з крутими схилами висотою більш 200 м.
Гірський хребет – витягнуте підвищення висотою більш 200 м.
Нагір'є – складне співвідношення форм рельєфу, включає гори, хребти та
долини.
Плоскогірє – велика нагорна рівнина.
Негативні форми рельєфу розташовані нижче поверхонь, що їх оточують.
До них відносяться: лощина, промоїна, яр, балка, долина, западина, сідловина.
Лощина – витягнуте занурення, схили похилі (глибина до дек. м).
Промоїна – витягнуте занурення, схили круті.
Яр – витягнуте занурення, схили круті, не задерновані, глибина 50 та більш м.
Балка – витягнуте занурення, схили задерновані, дно похиле.
Долина – витягнуте занурення, на дні – водотоки.
Западина – зниження, обмежене схилами.
Сідловина – зниження на вододілі між двома підвищеннями.
Чинники і процеси рельєфоутворення. Джерела енергії ендогенних
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 477; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!