Тема 3. Структура тесту. Види структур. 



Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра мови засобів масової інформації

 

 

.

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ТЕКСТ І КОМУНІКАЦІЯ

напряму підготовки 0302 «журналістика»

для спеціальностей 7.030201 і 8.030201 «журналістика»

факультету журналістики

                                            

 

                       

 

Львів − 2011

Текст і комунікація

 

 

Тема 1. Визначення тексту. Текст як системно-структурна цілісність.

  1. Науки про текст. Семіотика, риторика, герменевтика, теорія дискурсу, когнітивна лінгвістика.
  2. Зв’язність тексту. Смислова і формальна цілісність. Когерентність і когезія.
  3. Відповідність тексту єдиній смислогенеративній схемі.

Рівні когерентності: глобальна, епізодична, локальна.

  1. Цілісність тексту і поняття ізотопії.

Завдання:

1. Проаналізуйте текст із погляду тематично-смислової цілісності. Виділіть рівні смислової репрезентації:

1) глобальна когерентність: учасники комунікації здобувають загальне розуміння змісту оповіді, документу чи розмови;

2)  епізодична когерентність: мовці освоюють значення тих дрібніших текстових структур, які забезпечують глобальну когерентність, але володіють власним завершеним сенсом;

3) локальна когерентність: комуніканти визначають тематичний внесок окремих речень або висловлювань.

2. Цілісність дискурсу, єдину тематичну організацію тексту забезпечують ізотопії

ланцюжки тематично близьких лексичних елементів, які належать до лексичних умов

забезпечення і когезії, і когерентності.

Наведіть приклади найпоширеніших способів розвитку ізотопії у тексті:

1) звичайний повтор слова із речення у речення (ітерація);

2) зв’язок через синонім, близькі семантичні зв’язки між лексичними елементами;

3) займенникові відповідники імені (це, такий, він);

4) чергування гіпонімічних елементів (членів класифікації) і категоріальних назв;

5) дефінітивні відповідники вжитих у попередній фразі назв;

6) метафоричне розгортання вже сказаного.

Література:

 

1. Арутюнова Н. Дискурс //Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990.

2. Ван Дейк Т. Язык. Познание. Коммуникация. – М., 1989.

3. Йоргенсен М., Филлипс Л. Дискурс-анализ: теория и метод. – Харьков, 2004.

4. Макаров М. Основы теории дискурса. – М., 2003.

5. Різун В., Мамалига А., Феллер М. Нариси про текст: теоретичні питання

комунікації і тексту. – Д.-К., 1998.

6. Різун В. Літературне редагування.

7. Серажим К. Дискурс як соціолінгвістичне явище. – К., 2002.

8. Штерн І. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. – К., 1998

 

Тема 2. Прагматичні характеристики тексту. Поняття контексту у теорії дискурсу.

1. Поняття тексту і дискурсу: спільне та відмінне.

2. Види дискурсів. Характеристики і типи дискурсу.

3. Вагомість контекстуально-прагматичних характеристик у теорії дискурсу.

4. Контекст дискурсу. Інтертекст, співтекст, контекст, підтекст.

5. Види контекстів. Буттєвий і лінгвістичний контексти.

 

Завдання:

1. Наведіть приклади різних типів дискурсу, використовуючи різні категоріальні

підстави класифікації: функція, ситуація (зокрема її хронологічний вимір), авторство,

жанрово-стильова специфіка, інституційні характеристики, матеріально-знакова

форма. Поясніть зв’язок між функцією, структурою і стилем дискурсу.

 

2. За аналогією до моделі параметрів парламентського дискурсу поясніть особливості   

риторично-прагматичних форм. Поясніть зв'язок між функціональними характеристиками  

дискурсу – мовної форми у її контекстуальній багатовимірності.

                                  функція                                               авторство

              (обслуговування політичної сфери)     (члени органу законодавчої влади)

                                                                                      

                                                          парламентський дискурс

                                                                                      

                 ситуація                                                                                 тематика

            (обговорення проблем, прийняття рішень)     (суспільно-політичні теми)

 

  1. Проаналізуйте елементи контексту, важливі для розуміння комплексності феномену рекламного тексту. Наскільки універсальними, тобто застосовними до характеристики інших типів дискурсу, є ці характеристики?

 

Елементи контексту, в інтерпретації дослідника рекламного дискурсу Г. Кука :

1) субстанція – фізичні носії, спосіб існування чи передачі тексту;

2)музика та зображення – сигнали для слухового та зорового сенсорних каналів;

3)паралінгвістичні засоби – значима поведінка, яка супроводжує мовлення: особливості інтонації, жестів, вираз і виразність обличчя (у мовленні); тип і розмір шрифтів (на письмі);

4)ситуація характеристики і взаємодія об’єктів і людей, які мають стосунок до тексту (з точки зору учасників комунікації);

5)співтекст – текст, який передує досліджуваному тексту або продовжує його і який учасники комунікації вважають приналежним до того самого дискурсу (інші тексти реклами);

6)інтертекст – текст, який учасники комунікації відносять до іншого дискурсу, але асоціюють із об’єктом аналізу і який впливає на їх інтерпретацію (інші дискурси);

7)учасники – їх інтенції та інтерпретації, знання і уявлення, інтерперсональні установки, прихильності та почуття; кожен учасник є водночас частиною контексту і його спостерігачем;

8)функція – намір відправника та адресанта щодо результатів впливу тексту, а також уявлення про цей вплив отримувача і адресата.

Література:

 

1. Арутюнова Н. Дискурс //Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990.

2. Бацевич Ф. Нариси з комунікативної лінгвістики. – Л., 2003.

3. Ван Дейк Т. Язык. Познание. Коммуникация. – М., 1989.

4. Йоргенсен М., Филлипс Л. Дискурс-анализ: теория и метод. – Харьков, 2004.

5. Макаров М. Основы теории дискурса. – М., 2003.

6. Мова тоталітарного суспільства. – К., 1995.

7. Різун В., Мамалига А., Феллер М. Нариси про текст: теоретичні питання

комунікації і тексту. – Д.-К., 1998.

8. Різун В. Літературне редагування.

9. Серажим К. Дискурс як соціолінгвістичне явище. – К., 2002.

10. Серио П. О языке власти: критический анализ // Философия языка в границах и 

вне границ. – Харьков, 1993.

11. Штерн І. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. – К., 1998.

Тема 3. Структура тесту. Види структур. 

  1. Структура тексту. Види структур.
  2. Формально-композиційні елементи тексту. Заголовок як елемент структури і вид дискурсу.
  3. Типи заголовків. Поняття заголовкового комплексу.
  4. Функціонально-смислові типи текстів. Особливості аналізу структури оповіді, опису, міркування.

  

   

Завдання:

   

Аналіз структури тексту

Проаналізувати структуру тексту за наступною схемою (враховуючи стильові  

особливості і функціонально-прагматичний тип тексту: оповідь, опис, міркування):

 

1) Формально-композиційна структура – архітектоніка, членування тексту на

частини, організація основних блоків тексту, елементи заголовкового комплексу.

 

2) Тематична структура – основна і другорядна теми, підтеми, способи деталізації

тем. Пірамідальна структура у текстах медіа (заголовок – лід – основний текст).

 

3) Прагматична структура – репрезентація у тексті подієвого сценарію

(учасники, ситуації, хронологія, розгортання у часі і просторі).

Фрейми, буттєвий контекст (обставини комунікації, фізичної та інтелектуальної

дії) та функціонально-смислові блоки тексту.

 

4) Лексична структура: ключові поняття, відповідність лексико-семантичної основи

тексту її прагматичній структурі; добір синонімічних засобів і елементів

семантичного та логіко-поняттєвого контрасту.

 

5) Термінологічна структура: ключові поняття і категорії, взаємозв’язок родових

назв і видових понять, класифікації, зв’язок між абстрактними термінами і

конкретними поняттями, концептуальні терміни. “Риторична дефініція”,

“персвазивна дефініція” у дискурсі мас-медіа.

 

6) Образна структура тексту (співвідношення між емотивними і раціональними

компонентами тексту, лексичні і концептуальні метафори, їх локальні ефекти і

системні зв’язки, роль символу, метафори, метонімії, синекдохи, парафразу,

евфемізму у відтворенні змісту; особливості фразеології).

 

7) Логічна структура (вираження у тексті категорій причини і наслідку, логіка

пояснень і обґрунтувань, тези та аргументативні схеми).

 

 

Література:

 

1. Арутюнова Н. Дискурс //Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990.

2. Ван Дейк Т. Язык. Познание. Коммуникация. – М., 1989.

3. Йоргенсен М., Филлипс Л. Дискурс-анализ: теория и метод. – Харьков, 2004.

4. Макаров М. Основы теории дискурса. – М., 2003.

5. Різун В., Мамалига А., Феллер М. Нариси про текст: теоретичні питання

комунікації і тексту. – Д.-К., 1998.

6. Різун В. Літературне редагування.

7. Серажим К. Дискурс як соціолінгвістичне явище. – К., 2002.

8. Штерн І. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. – К., 1998

 

 

Тема 4. Поняття тексту у теорії комунікації. Текстуальний компонент  


Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 412; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!