Основні елементи, необхідні для оформлення національної культури
Співвідношення між державністю, ідентичністю і культурою.
Ідентичність - це сутнісна суб'єктна характеристика , що позначає зафіксоване співвідношення ієрархії ідентитетів та уявлення про сутність самого поняття ідентичності на конкретному проміжку часу. Ідентичність проявляється (сутність якої) в співвіднесенні частини до цілого, суб`єкта до групи, індивідуальної сутності (самості) до загальної, на підставі сукупності буттєвих характеристик (ідентитетів), що призводить до ототожнення або розрізнення. озгляд української національної ідентичності варто розпочати ретроспективним аналізом для того, щоб простежити витоки та ключові елементи, які стали підвалинами цього феномену. Також простеживши хронологічний процес формування вдасться з'ясувати важливі контекстуальні чинники, які впливали на процес ідентифікації.Найважливішою віхою до розуміння сучасної УНІ (української національної ідентичності) було перебування етнічних українських території під владою різних держав, що внаслідок довготривалого іноземного впливу зумовило значні відмінності в процесах ідентифікації в різних регіонах. Цим самим руйнувався стереотип сприйняття української культури як культури похідної від російської, культури залежної і вторинної. Крім того, емоційний стиль викладу був спрямований на підсилення в сприйнятті слухачів і читачів драматичного стану української культури, яка протягом кількох віків не мала нормальних умов для свого розвитку та суспільного функціонування. Через те виборення національної державності є необхідною історичною передумовою і гарантом нормального культурного процесу в Україні. Не випадково Іван Огієнко завершує виклад історії української культури такими емоційними словами: «Тернистим шляхом, згинаючись під важким тягарем чорної недолі, утворили ми свою велику культуру... Кінчаючи своє сумне оповідання про українську культуру, я з гірким болем запитаю вас: якою ж була б ця культура наша, коли б прямували ми до неї битими шляхами, коли б ми творили її увесь час вільними руками?!..»
|
|
|
Мова, історія, етнографія та їх роль у національному самоусвідомленні.
Національна гідність і самоповага – це атрибути національної свідомості, тобто осмисленого, «когнітивного» ставлення до себе, до свого народу, своєї держави, історії, культури, мови. Це перманентне зусилля пізнати ці феномени, пізнати інших, аби зрозуміти суть і сенс перебування свого і своєї спільноти на світі, аби знати справжні вартості та вміти відрізняти їх від фіктивних і фальшивих.Усвідомлення себе – це є формування самосвідомості. Таким чином, самосвідомість становить основу можливостей або свідомого ставлення до світу і людини взагалі.
|
|
|
Національна свідомість складається навколо усвідомлення причетності людини до роду і соціальної групи, існуючих як факт існування певної культурної системи. Історія засвідчує: національність у свідомості – це виявлення часового модусу буття людини жити не тільки тепер, у дану мить, а й завтра – у перспективі. Тобто, національне усвідомлення – це раціональне, інтелектуальне прагнення завбачити перспективи життя народу в системі його самозабезпечення. Тому поняття української перспективи адекватне національній свідомості народу.У розвитку національної свідомості дитини і зрілої особи виділяється три окремі етапи: перший – етап раннього етнічного самоусвідомлення. Другий етап – етап національно-політичної свідомості. Він припадає переважно на підлітковий вік і передбачає усвідомлення себе як частки нації серед інших націй. На цьому етапі відновлюється історична пам'ять і формується почуття національної гідності. Третій етап – етап громадського самоусвідомлення, людина усвідомлює, що бути націоналістом – значить любити свою націю, бути патріотом – значить любить свою Батьківщину. Тут вся багатогранна діяльність громадянина концентрується в загальнонаціональних завданнях, проблемах національної свідомості, стимулює самовіддану працю на користь Україні. Громадсько-державний рівень становлення національної свідомості передбачає терпиме ставлення до національно-культурних цінностей інших народів. Згадані вище етапи громадського становлення людини відповідно позначаються на самому змістові її національної свідомості, спричиняються до формування її специфічних аспектів: етнічного, національно-політичного, державно-патріотичного. Важко дається українському народові усвідомлення і повернення до своєї держави, рідної мови та інших національних вартостей. Тяжить над ним колоніальне минуле, даються ознаки деформації ментальності, рецидиви свідомості, наслідки геноциду й етноциду. Однак немає підстави пророкувати йому загибель. Національне становлення вимагає часу і зусиль.Національна свідомість української перспективи відображається на всіх верствах населення і навіть етнічних групах спільними вартостями державотворення. Це передбачає позитивну активність усіх етнічних груп, у межах якої свідомість кожної особи не замикатиметься на власному егоцентризмі, в тому числі егоцентризмі національному.
|
|
|
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 547; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!