Сукупний попит та його регулювання. Фіскальна політика.
Сукупний попит — це потреби, представлені на ринку в грошовій формі. Це той обсяг національного виробництва, який споживачі згодні купити при певному рівні цін. Залежність між обсягом виробництва, цінами і попитом називається законом сукупного попиту. Суть його полягає в тому, що за інших рівних умов споживачі захочуть придбати тим більше кінцевих товарів і послуг, чим нижчим буде загальний рівень цін, і навпаки. Це означає, що між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва існує зворотна, або від'ємна залежність.
Підвищення цін (при незмінній кількості грошей) збільшує попит на гроші, тому що для здійснення кожної операції їх потрібно більше. Це веде до збільшення відсоткової ставки, яка по суті є ціною за користування грошима. В результаті споживання і інвестиції з використанням кредиту стають дорожчими і їх обсяги скорочуються, тобто падає сукупний попит.
По-друге, ефект багатства. Зростання цін веде до падіння купівельної здатності накопичених фінансових активів. У результаті купівлі багатьох товарів стають нездійсненними або відкладаються, що приводить до скорочення сукупного попиту.
По-третє, ефект імпортних закупівель. Збільшення рівня цін на внутрішньому ринку приводить до того, що все більше вітчизняних покупців віддадуть перевагу купівлі імпортних товарів. У результаті сукупний попит на товари вітчизняного виробництва всередині країни впаде.
|
|
|
Фіска́льнаполі́тика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.
Складовими частинами фіскальної політики держави є:
Дискреційна політика
розглядає регулювання державою своїх витрат і оподаткування. Ріст/зниження державних витрат збільшує/зменшує сукупний попит. Зайнятість зростає/падає — випуск продукту зростає/падає. Ріст/зниження податків зменшує/збільшує прибуток, що веде до зниження/збільшення сукупного попиту, зайнятості, і випуск продукту падає/зростає;недискреційна політика(політика автоматичних стабілізаторів), що регулює доходи і витрати незалежно від оперативних дій держави.
Дискреційна фіскальна політика
це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. Відповідно, в період піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.
|
|
|
Дискреційна фіскальна політика поділяється на:
стимулюючу, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;
обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.
Недискреційна фіскальна політика
автоматична фіскальна політика, при якій бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами в економіці є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.
Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори
механізми ринкової економіки, що не залежать від держави і згладжують спади і підйоми в економіці, або це механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Дія автоматичних стабілізаторів впливає на зміну обсягу виробництва, рівня цін і ставок відсотка. Стабілізатори при зміні попиту забезпечують більш плавну зміну випуску продукту. Дія автоматичних стабілізаторів відбивається на розмірі циклічного дефіциту/профіциту бюджету.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!