Технологічних і виробничих процесів.
Інформаційне забезпечення відділів підприємства, окремих служб виробничих цехів і дільниць повинно бути надійним і достатнім для продуктивної роботи. Комп'ютерні мережі та Інтернет, міський та місцевий телефонний та диспетчерський зв'язок, радіоприймачі, пожежні сигнальні пристрої, телекомунікації проектуються відповідними службами комплексних проектних організацій. Місця встановлення усіх слабострумин- них інформаційних пристроїв указуються на технологічних планах так само, як і всіх інших комунікаційних інженерних мереж.
Організація інформаційного забезпечення робочого місця завідувача складом повинна бути достовірною, актуальною, змістовною, своєчасною, легкодоступною на базі комп'ютерної техніки. Програмне забезпечення повинно містити операційні системи програмування і обслуговуючі програми.
Комп'ютеризована система управління складським господарством повинна забезпечити:
• управління потоком «постачання — збут»;
• контроль процесу та графіків виконання замовлень;
• контроль доставки і оплати всіх витратних матеріалів, півфабрикатів інших виробників — кооператорів;
• формування системи реалізації готової товарної продукції;
• автоматизацію документообігу.
Облік на сучасному підприємстві повинен мати широкий спектр можливостей. Необхідна потужна система управління всіма матеріальними ресурсами, самими складами, включаючи сітьовий електронний обмін даними. Персонал повинен вміти працювати зі штрих-кодами і володіти технологією радіообміну та відповідною комп'ютерною і офісною технікою.
|
|
|
Сьогодні популярні п'ять головних типів інформаційних систем обліку: ділово-процесні TPS (Transaction Processing System); офісні OAS (Office Automation System); управлінські MIS (Management Information System); підтримки прийняття рішення DSS (Decision Support System); виконання рішення ES (Executive System).
3. Загальні методи розрахунків інженерних комунікацій (інформації, енергопостачання, свіжого повітря тощо).
У загальному вигляді процедуру розрахунків інженерних комунікацій можна розбити на чотири етапи (див. розд. 2):
• розрахунок узагальнених даних необхідних інженерних комунікацій з вибором типу і виду послуг за середніми загально галузевими параметрами на одиницю продукції та подальшим визначенням можливих місць споживання (забору) необхідного типу у промисловій зоні — визначається на стадії ТЗ та ТЕО і носить лише наближений характер, який уточнюється на наступних етапах;
• розрахунки інженерних комунікацій з урахуванням показників продуктивності та можливостей одночасної роботи усіх виробників промислової зони — виконуються на стадії «Проект»;
|
|
|
• складання заявок на необхідне промислове уетатг/зання для кожного виду Інженерних комунікацій з аналізом потужності, ціни, місця розташування тощо — визначається на стадії розробки робочої документації;
• оптимізація базових і розподільчих мереж усіх комунікацій на генплані з включенням у робочу документацію систем утилізації відходів та з розрахунком кошторисів на інженерне забезпечення проекту — виконується на стадії остаточної розробки робочої документації, бо залежить не лише від самих величин необхідної їх якості та кількості, але й від просторового розміщення використовуваних структур, а також від будівельних конструкцій і структури площ будівлі, де вони застосовуються.
• Розрахунок електричної енергії на споживання електродвигунів, технологічних і загальних освітлювачів і приладів нагрівання виконують сумуючи їх потужності з технологічних, сантехнічних, комп’ютерних ТЗ.
• Розрахунковим параметром для природного освітлення слугує коефіцієнт природного освітлення (КПО) на одиницю робочої поверхні. Необхідну рівномірність освітлення встановлюють згідно санітарних норм проектування промислових будівель СН 245-71.
|
|
|
• Річні витрати електроенергії на освітлення можуть визначатися на підставі узагальнених норм освітлення виробничої площі 18...23 Вт/м2. Так, річну витрату електроенергії на освітлення можна розрахувати за формулою [9]:
де Wріч.осн.– річна кількість електроенергії на освітлення, кВт;
Sзаг. – загальна площа будівлі (виробничі, побутові, адміністративні приміщення, склади), м2;
ш питомі витрати електроенергії, Вт/м2, приймаються у межах 18...23 Вт/м2;
Kосв. – коефіцієнт, що враховує одночасність освітлення всіма світильниками, приймається у межах 0,8...0,9;
Тосв. – час освітлення залежно від режиму роботи підприємства, год.;
1000 — коефіцієнт переведення одиниць Вт у кіловати (кВт).
Структура витрат електроенергії на освітлення неоднорідна по всіх площах підприємства. Так, залежно від завантаження окремі дільниці можуть працювати в одну або дві зміни; газетні цехи і супутні служби (експедиції, платформи відвантаження газет тощо) — у нічну зміну; складські приміщення взагалі не вимагають великої освітленості. Тож величину Тосв можна прийняти не більше за 2000 год. на рік.
Витрати води при проектуванні цехів, дільниць, малих підприємств ВПК для складання ТЗ на проектування мереж водопостачання і каналізації необхідно розраховувати укрупнено. Це може бути, наприклад, питоме (орієнтовне) споживання води за добу. Для Цього визначаються витрати води на кожну технологічну операцію, де вона потрібна, на підставі норм витрат матеріалів [12] та завантаження виробництва у натуральному виразі.
|
|
|
Якщо технологічна операція передбачає постійне промивання водою як, наприклад, у процесах виготовлення фотоформ, то для проектування водопостачання у таких випадках можна скористатися формулою [9]:
Qводи = Pводи * tоп.в. * Tеф.
де Qводи – кількість води, що безперервно тече на конкретній технологічній операції, л;
Рводи – швидкість течії води за нормою [7] приймають 0,15...0,6 л/с;
tоп.в — тривалість операції із застосуванням водогінної води, с;
Tеф. — річний ефективний фонд часу роботи обладнання, год. Середньо добові витрати води на виробничі цілі отримують поділом річних витрат води на кількість діб.
Слід також врахувати витрати води на господарсько-питні потреби, душові тощо. Для цього також за нормою 25 л за зміну на одного працюючого, розраховують добову (середню за рік) кількість води за формулою [7]:
(м3/добу)
де Q проц.води – кількість води на господарсько-питні потреби працівників, м3/добу;
Qпит. – питомі витрати води, на одного працівника, л/добу;
R — розрахована спискова (прийнята) чисельність працюючих на підприємстві, чол.
Стічні води у ВПК утворюються при виготовленні фотоформ, друкарських форм, очищенні клеєварок тощо. Приклад розрахунку стоків при виготовленні трафаретних друкарських форм із застосуванням копіювального шару на основі полівінілового спирту, виконані Київською філією ВИДІ Поліграфії, наведено у табл. 11.1 [16].
Система опалення може бути повітряною, сумісною з кондиціюванням повітря, або із застосуванням опалювальних рецир- куяяційних агрегатів, а також водною з панелями, що підключені до централізованих міських опалювальних мереж. У всіх випадках температура води у цих системах повинна бути не нижче ніж 60 °С. Перепад температури і вологості повітря у приміщеннях друкарських цехів повноколірного друку заввишки до 7,2 м не повинна перевищувати ± 1 °С. Тут необхідно дотримуватися комфортних умов впродовж усієї доби незалежно від того чи працює цех, чи ні (18...20 °С, вологість повітря Wп = 60 ± 5 %).
Проектування систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря ведуть згідно СНиП 2.04.05-91. У виробничих і допоміжних приміщеннях опалення може здійснюватися централізовано від котелень шляхом підігріву води, або її подачі, нагрітої до певної температури, по трубопроводах до теплообмінників.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 144; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!