Графічна частина дипломного проекту
Графічна частина проекту складається з 2-4 аркушів формату А1:
· Технологічна схема виробництва одного з найменувань виробів, названих у завданні. Її виконують по ходу технологічного процесу зліва направо і зверху вниз. Обладнання зображують у фронтальній проекції й розміщують по поверхах відповідно до розміщенням його на підприємстві. Виконують схему без масштабу, але треба витримати пропорції розмірів обладнання. На схему наносять потоки продуктів, води, пари і повітря. На технологічній схемі вказують параметри технологічного режиму, які контролюються на кожній стадії процесу виробництва.
· Плани і розрізи виконують у масштабі 1 : 100 або 1 : 50 із зображенням на них обладнання і будівельних конструкцій. Розрізи виконують в найхарактерніших місцях.
· У разі виконання дослідницької роботи можуть бути виконані графіки, діаграми. При цьому, залежно від теми роботи, не виконують розрізи або технологічну схему.
Оформлення пояснювальної записки
Пояснювальну записку виконують рукописним канцелярським шрифтом з висотою букв і цифр не менше 2,5 мм чорними пастою чи чорнилом на одному боці аркушу стандартного розміру А4 (297 х 210 мм). Дозволяється набирати її на комп’ютері.
Перша сторінка записки - титул, виконаний згідно вимог ГОСТ 2.105-95 (Додаток 1). Друга сторінка - завдання на дипломну роботу, третя - зміст пояснювальної записки. У змісті вказують назви розділів і підрозділів пояснювальної записки і номери сторінок, на яких вони починаються (Додаток 2).
|
|
|
На третій сторінці виконують рамку і основний напис згідно з ГОСТ 2.104 (Форма 2).
Четверту і наступні сторінки записки виконують на аркушах з рамкою і написом згідно з ГОСТ 2.104 (Форма 2а). Відстань від рамки до тексту на початку і в кінці рядків - не менше 3 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка до верхньої чи нижньої лінії рамки - не менше 10 мм.
Абзаци в тексті починають відступом на 15-17 мм.
Текст пояснювальної записки ділять на розділи. Кожен розділ починають з нової сторінки і нумерують арабськими цифрами без крапки з абзацного відступу.
Підрозділи також нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу, номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розділених крапкою. У кінці номера підрозділу крапку не ставлять.
Нумерацію пунктів проводять у межах розділу і підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками. Якщо розділ складається з одного пункту, останній не нумерують.
Під час викладення тексту може бути перелік. Перед кожною позицією переліку ставлять риску. Якщо на перелік роблять посилання в тексті, їх нумерують малою буквою з дужкою.
|
|
|
Наприклад.а) …………………
б)…………………
Заголовки до кожного розділу пишуть великими літерами без крапки в кінці й не підкреслюють. Перенос слів у заголовках не допускається. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і текстом - 15 мм. Відстань між заголовками розділу і підрозділу - 8 мм.
Нумерація сторінок записки має бути наскрізною.
Текст документу має бути чітким і однозначним. При викладенні обов’язкових вимог у тексті треба використовувати слова: повинен, слід, необхідно, не допускається, забороняється.
В тексті не можна використовувати:
- звороти розмовної мови;
- різні терміни для одного поняття;
- іноземні слова за наявності рівнозначних в українській мові;
- скорочувати слова (крім скорочень, обумовлених державними стандартами);
- скорочувати позначення одиниць вимірювання фізичних величин, якщо вони вживають без цифри (за винятком одиниць вимірювання в головках і бокових графах таблиць, в поясненнях буквами до формул);
- використовувати знак (-) перед значенням величин у тексті (слід писати слово "мінус");
- наводити без цифр математичні знаки <, >, =, ≤, ≥, ≠, №, % (слід писати словами "більше", "менше" тощо);
|
|
|
- застосовувати індекси стандартів без реєстраційного номера.
Якщо у записці використовують умовні позначення параметрів, їх слід пояснювати у тексті або в переліку позначень.
У тексті цифрові значення величин з позначенням одиниць вимірювання пишуть цифрами, а без одиниць вимірювання - словами.
Дроби в тексті пишуть у вигляді десяткових дробів. Якщо це неможливо, допускається записувати в один рядок через похилу лінію (наприклад,5/32).
При написанні формул використовують умовні позначення параметрів, встановлені державними стандартами. Пояснення умовних позначень параметрів. які входять у формулу, наводять безпосередньо під формулою, якщо раніше пояснення не зроблені у тексті. Пояснення кожного символу дають у послідовності, в якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення починають з слова "де" без двокрапки після нього.
Формули нумерують арабськими цифрами, які записують на рівні формули справа у круглих діжках. Посилання на форму в тексті дають із наведенням номера формули в дужках (наприклад, … у формулі (3.1)). Нумерацію формул проводять у межах кожного розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою.
|
|
|
Ілюстрації виконують по тексту документа або в кінці його. Їх нумерують в межах кожного розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і номера ілюстрації, розділених крапкою. Ілюстрації можуть мати назву і пояснювальні дані. Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні дані поміщають під ілюстрацією.
Текст записки може бути доповнений додатками, які поміщають в кінці її. У тексті записки на всі додатки повинні бути посилання. Додатки розміщають у порядку посилання на них.
Кожен додаток починають з нової сторінки, зверху посередині аркуша пишуть слово "Додаток", його позначення і заголовок з великої літери. Позначають додатки великими літерами українського алфавіту (наприклад,"Додаток А"). Текст додатка може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, які нумерують в межах кожного додатка. Перед номером ставлять позначення цього додатка. Всі додатки перелічують у змісті документа і вказують їх номери та заголовки.
Цифровий матеріал, зазвичай оформляють у вигляді таблиці, назву таблиці поміщають над нею. Таблиці нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. На всі таблиці мають бути посилання у тексті з написанням слова "Таблиця" та її номера.
Таблиці зліва, справа і знизу обмежуються лініями. Заголовки граф пишуть паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків граф. Висота рядків таблиці - не менше 8 мм.
Допускається розміщати таблицю вздовж довгої сторони аркуша.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат аркушу, її ділять на частини, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і бокову графу. У цьому випадку допускається головку або бокову графу заміняти номером графи або рядка (для цього нумерують арабськими цифрами графи або рядки першої частини таблиці).
Слово "Таблиця" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці. Над іншими частинами пишуть слова "Продовження таблиці" і вказують номер таблиці.
Якщо в кінці аркушу таблиця розривається і продовжується на наступному - у першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, яка обмежує таблицю, не проводять.
Графу "Номер порядковий" у таблиці не роблять.
Обмежувальні слова "не більше", "не менше" тощо розміщають в одному рядку або графі з назвою відповідного показника після позначення одиниці фізичної величини його, якщо вони відносяться до всього рядка чи графи. Перед обмежувальними слова ставлять кому.
Позначення одиниць фізичної величини, загальних для всіх даних у рядку, слід вказувати після її назви. Наприклад,маса, кг, не більше.
Текст, який повторюється в рядках однієї й тієї ж графи і складається з одного слова, допускається заміняти лапками. Якщо ж він складається з двох і більше слів, при першому повторенні їх заміняють словами "Те ж", а далі - лапками.
Якщо попередня фраза є частиною наступної, допускається зміняти її словами "Те ж", а далі добавляти додаткові відомості. Заміняти лапками цифри, математичні знаки, марки обладнання не допускається. Якщо окремі дані відсутні, у таблиці ставлять риску.
Інтервал чисел записують словами "від", "до", якщо після чисел вказана одиниця фізичної величини або числа безрозмірні, і через риску, якщо вони є порядковими номерами. Наприклад,температура від 25 до 28º С; малюнки 1 - 3.
Цифрові значення показників проставляють на рівні останнього рядка назви показника. Значення показника, наведене у вигляді тексту, записують на рівні першого рядка назви показника.
Цифри у графах таблиць пишуть так, щоб розряди чисел у графі були розміщені один під одним і мали однакову кількість знаків після коми, якщо вони належать до одного показника.
Оформлення графічної частини
Графічну частину виконують олівцем на аркушах формату А1 (841 х 594 мм). Допускається використовувати формати А2 (594 х 420 мм), А3 (420 х 297 мм), А4 (297 х 210 мм) або аркуші, в яких менша сторона збільшена в 3 - 4 рази.
На аркуші виконують рамку. Відстань лінії рамки від краю аркуша з лівого боку - 20 мм, з решти сторін - 5 мм.
В нижній частині справа роблять основний напис згідно ГОСТ 2.104 (форма 1), а в верхній частині - зворотний напис з шифром аркуша.
На технологічні схемі обладнання викреслюють чорним олівцем основними лініями товщиною 0,6 - 1,0 мм.
Напрям руху сировини, напівфабрикатів і готової продукції показують суцільними лініями із стрілками у місці входу в обладнання. На кожній ділянці лінії роблять розрив на відстані не менше 50 мм і пишуть у ньому цифру умовного позначення продукту. Для схем прийнято такі позначення речовин: вода - 1, пара - 2, повітря - 3. Інші позначення вибирають згідно з прийнятими у навчальному закладі. Ці лінії не повинні пересікати контури обладнання. Якщо вони взаємно пересікаються, на одній із ліній виконують напівколо.
На кожній лінії, яка починається чи закінчується, має бути напис: звідки або куди рухається продукт.
На лініях, якими умовно позначені поверхи або площадки на технологічній схемі, проставляють відмітки висоти.
На кожній стадії технологічного процесу в технологічній схемі проставляють точки контролю параметрів технологічного процесу. Для цього проводять виносну лінію від відповідного обладнання і в колі діаметром 8 - 10 мм пишуть умовне позначення параметру, який контролюється на цій ділянці виробничого процесу. Параметри технологічного процесу позначають літерами відповідно до ГОСТ 8.417-81. "ГСН. Одиниці фізичних величин".
Від обладнання, зображеного на технологічній схемі, проводять виносні лінії з поличками товщиною дві товщини основної лінії й над ними пишуть номери позицій обладнання. Номери позицій грунтуються на горизонтальних лініях і збільшуються зліва направо і зверху вниз.
У нижній лівій частині аркуша технологічної схеми на відстані 10 мм від лівої та нижньої сторін рамки наводять таблицю умовних позначень, прийнятих у технологічній схемі.
На плані та в розрізах обладнання зображують основною лінією товщиною 0,6 - 10 мм, будівельні конструкції - суцільною тонкою лінією товщиною, вдвічі тоншою за лінії обладнання. Місця перерізу будівельних конструкцій зображають товстою лінією завтовшки 0,7 - 1,0 мм. Зображують будівельні конструкції будівлі (колони, стіни, двері, вікна), технологічне обладнання з робочими площадками і службово-виробничими приміщеннями. Необхідно показати на плані відділення, з якими межує цех, який проектують. Лінії розрізів вибирають так, щоб показати найбільшу частину технологічного обладнання, але не перерізаючи його. У розрізі зображають стіни з фундаментами, колони, вікна, перекриття, обладнання.
Лінії розрізу на плані зображують товстими короткими лініями довжиною 8 - 20 мм, товщиною 1,5 мм, які не пересікають контури стін. Напрям погляду показують стрілкою на відстані 2-3 мм від кінця лінії розрізу знизу вгору і справа наліво або зліва направо.
Лінії розрізів позначають великими літерами або арабськими цифрами.
На планах і розрізах вказують основні позиції обладнання, групуючи їх на вертикальних або горизонтальних лініях. Номери позицій однотипного обладнання в технологічній схемі, планах і розрізах мають бути однаковими.
На планах і розрізах проставляють основні будівельні розміри: крок колон, прогін (просвіт), габаритні розміри будівлі, довжину вікон і дверей, відмітки поверхів і площадок.
Осьові лінії будівлі закінчуються колами діаметром 8 мм, в яких арабськими цифрами позначають поздовжні осі та літерами українського алфавіту поперечні осі. Розміри між сусідніми осями і загальні розміри по довжині та ширині будівлі проставляють у міліметрах. Відстань від контуру плану до виносних ліній з розмірами між колонами має становити 25-30 мм, із загальним розміром будівлі - 40 мм, до лінії з нумерацією розподільчих осей - 50 мм.
На планах проставляють прив’язочні розміри для обладнання і осями колон, стінами.
По краю площадок проставляють огорожі: тонка лінія з крапками з інтервалом 10 мм.
На сходах креслять тонку лінію з стрілкою, яка показує рух вгору.
Якщо у приміщеннях не зображено обладнання, пишуть його назву або призначення. У правому нижньому куті приміщення (на відстані 5 мм від лінії приміщення) креслять лінії довжиною 10 мм, товщиною 0,6 - 0,8 мм, де проставляють площу приміщення (Наприклад:36).
Якщо на аркуші зображено кілька планів або план і розрізи без проекційного зв’язку, над кожним з них пишуть назву. Наприклад,план на відм. 3,6 м, розріз 1 - 1 тощо.
Групову специфікацію виконують на аркушах формату А4. На першій сторінці виконують напис за формою 2, на другій і наступних - за формою 2а.
У груповій специфікації дають перелік документів і обладнання (додаток 3), при цьому назву кожного виду обладнання необхідно наводити повністю, без скорочень і проставляти марку. Першим словом писати назву, а потім його характеристику (призначення). Наприклад,"Машина тістомісильна А2-ХТТ", "Бункер виробничий ХЕ-112" тощо.
У кінці записки треба лишити один чистий аркуш для висновків викладача.
Список рекомендованої літератури
1. Ауэрман Л.Я. Технология хлебопекарного производства. - М.: Профессия, 2002. - 409 с.
2. Борошно та хлібобулочні вироби. Нормативні документи: Довідник: у 2 т. - Укр. та рос. мовами /За заг. ред. В.Л. Іванова. - Львів: НІЦ "Леонорм", 2000. - Т. 1. - 260 с. - (Серія "Нормативна база підприємства").
3. Борошно та хлібобулочні вироби. Нормативні документи: Довідник: у 2 т. - Укр. та рос. мовами /За заг. ред. В.Л. Іванова. - Львів: НІЦ "Леонорм", 2000. - Т. 2. - 260 с. - (Серія "Нормативна база підприємства").
4. Буров Л.А. Проектирование макаронных фабрик. - М.: Пищ. пром-сть, 1972. - 266 с.
5. Гатилин Н.Ф. Проектирование хлебозаводов. _ М.: Пищ. пром-сть, 1975. - 376 с.
6. Головань Ю.П., Ильинский В.А. Технологическое оборудование хлебопекарных предприятий. - М.: Агропромиздат, 1998. - 382 с.
7. Гришин А.С., Покатило Б.Г., Молодых Н.Н. Дипломное проектирование предприятий хлебопекарной промышленности. - М.: Агропромиздат, 1986. - 247 с.
8. Дробот В.І. Довідник з технології хлібопекарського виробництва. - К.: Руслана, 1998. - 415 с.
9. Дробот В.И. Справочник инженера-технолога хлебопекарного производства. - К.: Урожай, 1990. - 279 с.
10. Дробот В.І. Технологія хлібопекарського виробництва. - К.: Логос, 2002. - 364 с.
11. Зверева Л.Ф. и др. Проектирование хлебопекарных предприяий. - М.: Пищ. пром-сть, 1971. - 177 с.
12. Зверева Л.Ф., Немцова З.С., Волкова Н.П. Технология и технохимический контроль хлебопекарного производства. - М.: Лег. и пищ. пром-сть, 1983. - 416 с.
13. Лабораторний практикум з технології хлібопекарського та макаронного виробництв / За ред. В.І. Дробот. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 330 с.
14. Мамонтов К.Я., Мамонтова М.М. Основы проектирования кондитерских фабрик. - М.: Пищ. пром-сть, 1967. - 223 с.
15. Михелев А.А. Справочник по хлебопекарному производству. Т. 1. 2-е изд. - М.: Пищ. пром-сть, 1977. - 368 с.
16. Нормы технологического проектирования предприятий хлебопекарной промышленности. - М.: Гипропищепром, 1985. - 139 с.
17. Оборудование для хлебопекарной промышленности. Отраслевой каталог. - М.: ЦНИИТЭИЛегпищепром, 1987. - 278 с.
18. Полторак М.И., Володарский А.В., Сигал М.Н. Технологическое оборудование предприятий хлебопекарной промышленности. - К.: Урожай, 1989. - 199 с.
19. Поляков Е.С. Технология и оборудование макаронного производства. - М.: Пищ. пром-сть, 1968. - 254 с.
20. Пучкова Л.И., Гришин А.С., Шаргородский И.И., Черных В.Я. Проектирование хлебопекарных предприятий с основами САПР. - М.: Колос, 1994. - 220 с.
21. Ройтер И.М., Макаренкова Н.А. Сырье хлебопекарного, кондитерского и макаронного производства (справочник). - К. : Урожай, 1988. - 207 с.
22. Сборник технологических инструкций для производства хлеба и хлебобулочных изделий. - М.: Прейскурант, 1983. - 494 с.
23. Сигал М.Н., Володарский А.В., Коломейский Б.М. Поточные механизированные и автоматизированные линии в хлебопекарной промышленности. - К.: Урожай, 1988. - 175 с.
24. Скуратовская О.Д. Контроль качества продукции физико-химическими методами . 1. Хлебопекарные изделия. - М.: ДеЛи, 200. - 100 с.
25. Стандарт на хліб і хлібобулочні вироби.
26. Технологічне обладнання хлібопекарських і мкаронних виробництв. Підручник /Під ред. О.Т. Лісовенко. - К.: Наук. думка, 200.
27. Цыганова Т.Б. Технология хлебопекарного производства. - М.: ПрофОбрИздат, 2001. - 428 с.
28. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни "Технологія та технохімічний контроль галузі" для спеціальності 5.091714 "Виробництво хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчоконцентратів. - К., 2006.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 183; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!