Відмінювання особових займенників

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Урок 11.Займенник 1. Значення і розряди займенників. 2. Особливості відмінювання займенників. 3. Відмінювання особових займенників. 4. Відмінювання інших займенників.

Значення і розряди займенників

Займенником називається самостійна частина мови, яка вказуєна предмети, ознаки та кількість, але не називає їх.

Наприклад, у реченні: Він нічого не міг думати, а тільки глибоко, всім серцем, і всіма нервами своїми почував: треба їх рятувати! (І. Франко) — є тільки вказівки на якихось осіб, але їх не названо. Значення займенників стає зрозумілим тільки тоді, коли ми сприймаємо їх у контексті. У даному разі йдеться про героїв повісті Івана Франка “Борислав сміється” — Бенедя Синицю і робітників.

Займенники в мові .вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому форму займенника треба узгоджувати з числом і родом іменника, замість якого цей займенник ужито. Наприклад: 1. Українське селянство боролося проти поневолювачів. Воно повставало, його становище було тяжким. 2. Українські селяни боролися за волю. Вони повставали, їхнє становище було тяжким. Після іменника селянство, який стоїть в однині і має середній рід, вжито й відповідно займенники воно, його, а після іменника селяни, який стоїть у множині, — вони, їхнє.

Правильно вжиті займенники, крім того, допомагають пов’язати речення між собою в тексті.

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів:

1) особові — я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа);

2) зворотний —себе (вказує на. ту особу, яка виконує дію);

3) присвійні — мій, наш (вказують на належність першій особі), твій, ваш (вказують на належність другій особі),, їхній (вказують на належність третій особі множини), свій; на належність третій особі вказують особові займенники в родовому відмінку його, її, рідше — їх;

4) вказівні — цей, той, застарілий сей (вказують на предмет), такий (вказує на ознаку), стільки (вказує на кількість);

5) означальні — весь, всякий, кожний, інший, сам, самий;

6) питальні — ті, що їх ставимо як запитання до іменних частин мови: хто? що? (запитання до іменника), який? чий? (запитання до прикметника), котри́й? скільки? (запитання до числівника);

7) відносні — ті самі, що й питальні, але вживаються в складнопідрядних реченнях у ролі сполучних слів для приєднання підрядного речення до головного;

8) неозначені — утворюються від питальних додаванням часток аби-, де-, -сь(пишуться разом) та хтозна-, казна-, будь-, -небудь (пишуться через дефіс): дехто, щось, абиякий, казна-скільки, хтозна-що, хтозна-чий, будь-який, що-небудь, чий-небудь;

9) заперечні — утворюються від питальних додаванням частки ні- (пишеться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, а також жодний.

У неозначених і заперечних займенниках, якщо в них між часткою і займенником є прийменник, усі частини пишуться окремо. Порівняйте: в декого — де в кого: абиким — аби з ким; до будь-кого — будь до кого: про ніщо — ні про що; нікого — ні від кого.

Перевірте себе. 1. Запишіть словосполучення підряд у такому порядку: 1) з присвійним займенником; 2) з вказівним; 3) з означальним; 4) з неозначеним.

Стільки книг, справи всякі, узяв своє, знай наших, казна-який раз, кожний день, ваша думка, огляну сам, знайду щось, дивлюсь на це, що-небудь придумаю.

Ключ.З других букв перших слів має скластися закінчення вислову давньоримського поета Публілія Сіра: “Краще зовсім не знати чогось, ніж …”

Перевірте себе. 2. Запишіть підряд у колонку словосполучення: 1) ті, у яких частини, що в дужках, пишуться разом; 2) ті, у яких частини, що в дужках, пишуться через дефіс.

(Хтозна)які знаки, (будь)чия річ, (аби)яка ряднина, чого(небудь) вчаться, (будь)яке доручення, (де)кому скажу, (казна)що згадалося, (хтозна)скільки доріг.

Ключ.З других букв других слів прочитаєте закінчення прислів’я: “Краще мало, …”

Особливості відмінювання займенників

Частина займенників відмінюється, як прикметники, а саме: наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, такий, який, котрий (як прикметники твердої групи) та їхній (як прикметники м’якої групи): наш, нашого, нашому, нашим, наша, нашої, нашій, нашою; наші, наших, нашим, нашими; їхній, їхнього, їхньому і т.д.

Займенники скільки і стільки відмінюються, як числівник два: скількох, скільком, скількома.

Інші займенники за особливостями відмінювання діляться на три групи: 1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.

Відмінювання особових займенників

Особові займенники я, ти, ми, ви і зворотний себе відмінюються так.

Від-мінки	Однина		Зворотний	Множина
Від-мінки	1-а особа	2-а особа	Зворотний	1-а особа	2-а особа
Н.	я	ти	—	ми	ви
Р.	мене	тебе	себе	нас	вас
Д.	мені	тобі	собі	нам	вам
З.	мене	тебе	себе	нас	вас
О.	мною	тобою	собою	нами	вами
М.	(на) мені	тобі	собі	нас	вас

Зворотний займенник себе в називному відмінку не вживається і не має ні роду, ні числа.

Особливістю відмінювання особових займенників він, вона, воно, вони є поява в них після прийменників та в орудному відмінку початкового н.

Від- мінки	Однина		Множина
Від- мінки	чоловічий і середній рід	жіночий рід	Множина
Н.	він, воно	вона	вони
Р.	його, до нього	її, до неї	їх, до них
Д.	йому	їй	їм
З.	його, про нього	її, про неї	їх, про них
О.	ним	нею	ними
М.	(на) ньому	(на) ній	(на) них

Перевірте себе. У поданих словосполученнях іменники замініть особовими займенниками. Словосполучення випишіть підряд у колонку: 1) ті, у яких займенники не починаються на букву н; 2) ті, у яких займенники починаються на букву н.

Очікую друга, хвалиться книгами, кепкують з хлопця, зустрічаю сестру, платимо за квартиру, вживає ліки, сиділи за столом, передаю мамі, скористаюся моментом, перейти через кладку.

Ключ.З других букв дієслів має скластися закінчення прислів’я: “Краще своє мале, ніж …”

Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 461; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!