Принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин.
Поняття і значення основних принципів трудового права.
Принципы трудового права - это установленные с помощью законодательства положения, основывающиеся на общепризнанных нормах международного права и Конституции РФ, предусматривающие правила регулирования трудовых и иных непосредственно связанных с ними отношений.
2. К основным принципам правового регулирования трудовых отношений относятся, в частности:
• свобода труда, право распоряжаться своими способностями к труду, выбирать профессию и род деятельности;
• запрещение принудительного труда и дискриминации в сфере труда;
защита от безработицы и содействие в трудоустройстве;
обеспечение права каждого работника на справедливые условия труда, права на отдых;
равенство прав и возможностей работников;
обеспечение права каждого работника на выплату справедливой заработной платы не ниже установленного законом минимального размера оплаты труда;
обеспечение права работников и работодателей на объединение для защиты своих прав и интересов;
обеспечение права работников на участие в управлении организацией;
• социальное партнерство',
обязательность возмещения вреда, причиненного работнику в связи с исполнением им трудовых обязанностей;
обеспечение права каждого на защиту государством его трудовых прав и свобод, в том числе в судебном порядке;
обеспечение права на разрешение индивидуальных и коллективных трудовых споров, а также права на забастовку;
|
|
|
обязанность сторон трудового договора соблюдать условия заключенного договора;
обеспечение права представителей профессиональных союзов осуществлять профсоюзный контроль за соблюдением трудового законодательства;
• обеспечение права на обязательное социальное страхование работников.
Класифікація принципів трудового права.
Общепринятым является деление принципов права на общеправовые, межотраслевые и отраслевые. Общеправовые, или общечеловеческие, как их еще называют, зависят от уровня развития общества и выступают универсальным критерием становления правовых систем различных государств. Они, как правило, закрепляются в конституциях государств и международно-правовых документах. Будучи признанными общечеловеческими и закрепленными в международно-правовых документах,эти принципы становятся обязательными для всех государств. К основным общеправовым принципам принадлежат принцип демократии, равенства, свободы, социальной справедливости, гуманизма, законности. Общеправовые принципы характерны для права в целом и действуют во всех отраслях права. Они устанавливают особенности всех правовых норм правовой системы государства независимо от специфики регулируемых ими отношений.
|
|
|
Как известно, некоторые отрасли права имеют родственную природу, которая и определяет наличие межотраслевых принципов права. Межотраслевые принципы — это принципы, действующие в нескольких отраслях права. Принцип гласности и состязательности судебного разбирательства характерен как для трудового права, в частности для процессуально-трудовых отношении, которые складываются в связи с рассмотрением пудовых споров в суде, так и для уголовно-процессуального и гражданского процессуального права. Также к межотраслевым принципам относятся право на охрану здоровья, право на образование, право на защиту своих прав и свобод от нарушений и противоправных посягательств любыми, не запрещенными законом способами, и др.Наличие отраслевых принципов, так же как и самостоятельного предмета и метода, характеризует отрасль права как самостоятельную в системе права государства. Следует отметить, что принципы права хотя и более стабильная категория чем нормы права, однако и они могут меняться под воздействием различных факторов. Так, переход от административно-командной системы травления экономикой к рыночной экономике не мог не отразиться на содержании принципов трудового права. В советское время центральным принципом трудового права, на котором держалась вся система социалистической организации труда, 5ыл принцип всеобщности труда, возлагавший на всех граждан обязанность трудиться. В условиях рыночной экономики в основу правового регулирования трудовых отношений необходимо отметить важное право человека — право свободно распоряжаться собою и своими способностями к труду. Это нашло свое отображение в ст. 43 Конституции Украины, где закреплено, что каждый имеет право на труд, включающее возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает ли на который свободно соглашается. Фактически указанное право является исключительным правом собственности человека свою рабочую силу, которую он теперь может использовать на собственное усмотрение, не считаясь с общественными и коллективными интересами. Исходя из этого, центральным принципом правового регулирования труда в условиях рыночной экономики становится принцип свободы труда, включающий в себя свободу выбора места работы, трудовой функции и формы Реализации своей способности к труду.
|
|
|
|
|
|
Принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин.
До принципів правового регулювання індивідуальних трудових відносин (принципів індивідуального трудового права) належать:
свобода праці та заборона примусової праці- закріплений у ст. 43 Конституції України і реалізується у нормах інститутів працевлаштування та трудового договору (починаючи з виникнення трудових відносин і закінчуючи їх припиненням). Свобода праці виявляється у добровільному, свідомому обранні конкретної форми застосування праці. Тільки громадянин визначає, де йому застосувати свої знання та здібності. Свобода праці означає і право взагалі не займатися трудовою діяльністю. Незайнятість громадян не може бути підставою для притягнення їх до відповідальності. Принцип забезпечення свободи праці — це сукупність таких можливостей громадянина як суб'єкта трудового права
рівність прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці;
В Україні забезпечується рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду й характеру занять, місця проживання та інших обставин (ст. 2-1 КЗпП). Відповідно до Конституції України та ст. 22 КЗпП не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватися законодавством України, що обумовлено особливостями трудової діяльності працівників. Не є дискримінацією обмеження, обумовлені турботою держави щодо осіб, які потребують соціального і правового захисту. Не розглядається як дискримінація заборона приймати на роботу без обов'язкового медичного огляду осіб, які не досягли 18 років, а також осіб у випадках, установлених КЗпП чи законами України.
Порушення принципу про заборону дискримінації у сфері праці є підставою для звернення до суду щодо усунення дискримінації. Збитки, заподіяні особі дискримінацією у сфері праці, підлягають відшкодуванню. Дискримінацією у сфері праці є також оплата праці працівників, що не відповідає їхній посаді й кваліфікації (має бути відшкодована різниця у заробітній платі). Можлива також компенсація моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з допущеною щодо нього дискримінацією.
До основних принципів правового регулювання відносин та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин належить і принцип договірного регулювання відносин, що є предметом трудового права, — працівників, роботодавців та їх об'єднань.
принцип гідної винагороди за працю;
Принцип забезпечення права на винагороду не нижче державного мінімуму оплати праці конкретизується й забезпечується нормами інституту оплати праці, гарантійних і компенсаційних виплат. Оплата за працю має забезпечувати гідні умови життя працівника та його сім'ї.
охорона життя та здоров’я працівників та особливий захист праці жінок, неповнолітніх, осіб із зниженою працездатністю (інвалідів, осіб похилого віку);
Принцип забезпечення права на охорону праці шляхом встановлення роботодавцем умов праці, які гарантують працівникові безпеку праці, захист від каліцтва та компенсацію шкоди, заподіяної його здоров'ю при виконанні трудових обов'язків. Цей принцип забезпечується здійсненням нагляду і контролю за охороною праці, конкретизується нормами інституту трудового договору (при прийнятті на роботу та переведенні працівника на іншу роботу), нормами охорони праці, а також охорони праці жінок та молоді, держаного нагляду за охороною праці, відповідальності роботодавця за ушкодження здоров'я працівника.
Принцип забезпечення права на захист своїх трудових прав (гаран-тованості трудових прав). Працівник має право на соціальне забезпечення, на свободу об'єднань для здійснення й захисту своїх прав, свобод та інтересів. Права і свободи громадян гарантуються, охороняються й захищаються державою. Цей принцип конкретизується і забезпечується нормами інституту нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства, участі трудових колективів і професійних спілок у вирішенні питань встановлення умов праці і здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 530; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!