Статусні особливості управлінської діяльності
До основних особливостей цього виду трудової діяльності за Ф. І. Хмілем можна віднести такі, як:
· Результати праці управлінців не підлягають прямому вимірюванню. Показники ефективності керівництва будуть виражатись опосередковано в показниках діяльності керованих об'єктів.
· Предметом праці у сфері управління виступають не матеріально-предметні елементи виробництва, а люди та інформація.
· Праця у сфері управління висуває до керівника підвищені кваліфікаційні вимоги, оскільки низька якість управління може привести до масштабних витрат та низької продуктивності діяльності.
· Праця керівника має мобільний характер (переміщення по всій території організації, відрядження).
· Зміст роботи управління складається із різних видів діяльності та безлічі різноманітних операцій (робота з інформацією, прийняття рішень, планування, контроль і т. д.).
· Творчий характер управлінської праці вимагає і знань, і досвіду, і інтуїції. Управлінська діяльність — це у певній мірі мистецтво.
Підвищений рівень відповідальності та самостійності у прийнятті рішень.
М. М. Мартиненко визначає п'ять базових ознак управлінської діяльності, які відрізняють її від інших видів діяльності:
1. Менеджер визначає цілі. Формує систему цілей, засоби їх досягнення.
2. Менеджер організує процеси. Формує склад елементів процесу управління. Організовує людей для досягнення спільних цілей.
|
|
|
3. Менеджер підтримує мотивацію та комунікацію. Вміє задіяти доцільні методи та прийоми впливу на людей.
4. Менеджер визначає систему критеріїв оцінки індивідуальної та сумісної праці.
5. Менеджер сприяє професійному зростанню своїх підлеглих та себе особисто.
До інших особливостей управлінської праці також можна віднести наступні:
· має інтелектуальний (розумовий) характер;
· управлінець бере участь у створенні матеріальних, естетичних, моральних, освітніх і т. д. продуктів опосередковано, через працю інших людей;
· предметом праці є інформація;
· засоби праці — оргтехніка, обчислювальна техніка;
· результат праці — управлінське рішення (його прийняття та виконання).
Менеджер — це (у вузькому значенні слова) організатор діяльності. Менеджер — це лідер, який приймає рішення щодо засобів, використання ресурсів, розподілу обов'язків у колективі для досягнення Спільних цілей діяльності. Специфіка роботи менеджера полягає в тому, що економічні, виробничі, соціальні та інші завдання він вирішує, впливаючи на людей, які повинні безпосередньо ці завдання розв'язувати. Характер праці менеджера визначається керівною роботою, тобто управлінням кадрами. Менеджери — категорія управлінських працівників, які професійно здійснюють управління людьми.
|
|
|
Поняття про управлінське рішення
Управлінське рішення - це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення у відповідності з ціллю системи менеджменту.
Управлінське рішення - це початковий і основний момент в організації діяльності кожного керівника. У зв'язку з цим управлінське рішення може розглядатися як основний зміст процесу управління і важливий інструмент системного підходу до управляємого об'єкту. Кожне підприємство є не тільки виробником продукції, але й складовою частиною суспільства. Тому при прийнятті управлінського рішення необхідно враховувати не тільки економічну сторону діяльності, а сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.
Прийняття рішення є основою управління. Своєчасно прийняте науково-обґрунтоване рішення стимулює виробництво, а слабке, або несвоєчасно прийняте - знижує результативність праці. Відповідальність керівника за прийняття рішень дуже висока, особливо службовців державного рівня. Керівник не має права приймати непродуманих і необгрунтованих рішень.
|
|
|
Потреба в прийнятті рішень обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми обставинами. Імпульсом до прийняття управлінського рішення є необхідність ліквідувати проблем, зменшити її актуальність. Основними причинами виникнення проблем є наступні:
· недосконалі принципи діяльності організації;
· помилкові критерії оцінки діяльності організації, підрозділу або окремого працівника;
· порушення процесу досягнення поставленої цілі з помилкової або ініційованої причини;
· непередбачувані обставини (стихійні лиха, техногенні катастрофи, політичні та економічні катаклізми).
До управлінського рішення пред'являють ряд загальних вимог:
Всебічна обґрунтованість означає необхідність прийняття рішення на базі максимально повної й достовірної інформації. Але цього недостатньо. Необхідно зробити аналіз ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових функцій розвитку, економічних і соціальних перспектив підприємства, регіону, галузі. Всебічна обґрунтованість рішення вимагає пошуку нових форм і шляхів обробки науково-технічної та соціально-економічної інформації.
Своєчасність передбачає, що прийняте рішення не повинно відставати або випереджати потреби і задачі соціально-економічної системи. Передчасно прийняте рішення не знаходить підґрунтя для реалізації, а сприяє розвитку негативних тенденцій. Запізнілі рішення поглиблюють негативні тенденції.
|
|
|
Повнота змісту передбачає, що рішення повинно охоплювати весь управлінський об'єкт, всі сфери його діяльності, напрямки розвитку. В загальній формі управлінське рішення повинно охоплювати: ціль функціонування і розвитку системи; засоби і ресурси, які використовуються для досягнення цієї цілі; строки виконання; порядок взаємодій між підрозділами і виконавцями; організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення.
Повноважність означає суворе додержання суб'єктом управління тих прав і повноважень, які йому надані вищим рівнем управління. Збалансованість прав і відповідальності кожного органа, ланки або рівня управління є постійною проблемою виникнення нових задач розвитку.
Погоджуваність з прийнятими раніше рішеннями означає спадкоємність розвитку. Вона необхідна для додержання законодавства, постанов, розпоряджень, а на рівні окремої організації для здійснення послідовної ринкової і соціальної політики.
Види управлінських рішень
Прийняття і реалізація управлінських рішень вимагає високого професіоналізму і окремих соціально-психологічних якостей особистості. Потужним фактором, який активізує процеси прийняття і реалізації рішень, виступають сучасні засоби оргтехніки. Але процес прийняття рішення, вибору варіанта, завжди має творчий характер і залежить від конкретної особистості.
У прийнятті рішення присутні в різній мірі три моменти: інтуїція, думка і раціональність.
Інтуїтивне рішення менеджера будується на власному досвіді і почутті того, що його вибір вірний. Тут присутнє "шосте відчуття". Але менеджер, який виключно орієнтується на інтуїцію може стати заручником випадковості.
Рішення, побудоване на думці, схоже з інтуїтивним тому, що на перший погляд логіка слабко проглядається. Але в їх основі лежать знання і свідомий досвід минулого, обираючи кращий варіант, який принесе найбільший успіх. Даний спосіб прийняття рішення теж не є надійним. Ці два способи обирають досвідчені менеджери в процесі оперативного управління персоналом.
Раціональні рішення в основному будуються на методах економічного аналізу, обґрунтуванні та оптимізації стратегічних і тактичних питань.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 335; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!