ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБЛЕННЯ ЕНЕРГІЇ НА ТЕЦ
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА………………………………. 4
2. ВИРОБНИЦТВО……………………………………………………9
Ø Відпуск тепла……………………………………………………9
Ø Виробництво електроенергії…………………………………...10
Ø Відпуск електроенергії………………………………………….10
3. ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН ТЕЦ……………………………………..10
4. ГОЛОВНИЙ КОРПУС…………………………………………….14
5. ТЕХНОЛОГІЧНА СХЕМА ТЕЦ…………………………………15
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ І ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ
ПОКАЗНИКИ ТЕЦ………………………………………………….19
a) Склад……………………………………………………………19
b) Котлоагрегати…………………………………………………19
c) Турбоагрегати…………………………………………………20
d) Генератори……………………………………………………..21
e) Трансформатори………………………………………………21
7. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБЛЕННЯ ЕНЕРГІЇ НА ТЕЦ………………21
· Технологія виробництва електроенергії. ……………………….22
· Технологія виробництва теплової енергії. ……………………..23
8. ПАЛИВНЕ ГОСПОДАРСТВО…………………………………….24
9. ХІМВОДООЧИЩЕННЯ……………………………………………25
10. ТРУБА ХАРКІВСЬКОЇ ТЕЦ………………………………………26
11. ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ СПОРУДИ ………………………………..27
12. ГРАДИРНІ……………………………………………………………27
13. ЕКОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ……………………………29
14. ЗАХИСТ АТМОСФЕРИ …………………………………………….32
1)Котел ТГМЕ-464................................................................33
2)Водогрійні котли..................................................................35
|
|
|
3)Викиди мазутного господарства..................................36
15. Розрахунок концентрації Оксидів сірки …………………………37
Розрахунок викиду від посту зварки................................................39
Вибір кількості і розрахунок висоти димарів................................40
Стан атмосфери..................................................................................43
Роза вітрів...........................................................................................43
20.
21. РОЗРАХУНОК МАКСИМАЛЬНОЇ ПРИЗЕМНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ………………………………………………………………46
22. ВСТАНОВЛЕННЯ КАТЕГОРІЇ НЕБЕЗПЕЧНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………51
23. ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ТА МІСЦЬ РОЗТАШУВАННЯ ПОСТІВ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА СТАНОМ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ………………………………………………………………..53
24. ЗАХИСТ ВОДОЙМИЩ………………………………………………56
25. ЗАХИСТ ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ ………………………………61
26. ВИСНОВКИ……………………………………………………………..64
27. ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………67
ВСТУП
Викиди стаціонарних джерел забруднення обумовлюються наявністю майже 5 тисяч різногалузевих промислових підприємств, в т.ч. близько 500 крупних, на яких нараховується 24 тис. організованих джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Загальний викид забруднюючих речовин від цих джерел складав у 2005 році 41,6 тис. тонн.
|
|
|
Найбільшу питому вагу у забруднення атмосфери міста вносять такі підприємства (Харківська ТЕЦ-5, Завод імені В. О. Малишева, Турбоатом, Харверст, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, Харківський верстатобудівний завод), викиди яких становить 70% викидів від усіх стаціонарних джерел.
Основними причинами великих обсягів забруднюючих викидів підприємствами є:
-по-перше, наявність у структурі палива Харківської ТЕЦ-5 твердого палива(вугілля) та низької його якості ;
-по-друге, застарілість основних фондів підприємств та неефективні технології нейтралізації забруднюючих викидів;
- по-третє, неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів окремими виробниками та споживачами енергії, що потребує збільшення обсягів і виробництва, і споживання паливно-енергетичних ресурсів, що, в свою чергу, обумовлює збільшення забруднюючих викидів.
В результаті надмірної централізації теплопостачання, експлуатації малоефективного зношеного устаткування, низької теплозахисної здатності огороджувальних конструкцій житлових будинків і громадських споруд перевитрати теплової енергії в житлово-комунальному господарстві становлять близько 40%.
|
|
|
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Харківська теплоелектроцентраль № 5 (ХарТЕЦ-5) – одна з найбільших в Україні. Вона розташована в Дергачівському районі Харківської області поблизу від селища Подвірки і призначена для забезпечення електрикою і теплом побутових, промислових і бюджетних споживачів міста Харкова. День народження ХарТЕЦ-5 пов’язують з 28 грудня 1979 року (хоча зазвичай святкують його 22 грудня – у День енергетика), коли було пущено перший енергоблок електричною потужністю 120 МВт і тепловою потужністю 184 Гкал/год. Через рік слідом за першим енергоблоком було введено в експлуатацію другий, аналогічний за потужністю першому. А 2 вересня 1990 року запрацював третій, потужністю 300 МВт, який перевищив обидва попередніх. Чотири водогрійних котли марки КВГМ-180 були послідовно введені в роботу в період з 1979 по 1987 рр. Вони оснащені пальниками для двостадійного спалювання палива, системою рециркуляції димових газів і автоматичними газоаналізаторами для контролю викидів окислів азоту.
Для видачі електричної потужності в Об’єднану енергосистему (ОЕС) України ХарТЕЦ-5 використовує вузлову підстанцію 330/110/35 кВ «Залютино». Відпуск тепла в теплофікаційну систему м.Харкова здійснюється по магістральним трубопроводам діаметром 1220 мм, розрахованим на роботу під тиском 16 кг/см2.
|
|
|
Встановлена потужність першої черги будівництва ХарТЕЦ-5 склала 1420 Гкал/год теплової енергії та 540 МВт електричної. За генеральним планом розвитку ТЕЦ передбачалося будівництво ще двох теплофікаційних енергоблоків потужністю 300 МВт і двох водогрійних котлів марки КВГМ-180. Зі збільшенням потужності енергогенеруючого обладнання і завершенням будівництва магістральної тепломережі, що зв'язує ТЕЦ з містом, ХарТЕЦ-5 буде покривати потреби Харкова в теплі більше, ніж наполовину. Загальна потужність складає: теплова — 1798 Гкал/год, електрична — 540 МВт. Генеральний план, транспортне господарство і всі споруди промплощадки ХарТЕЦ-5 виконані з урахуванням роботи основного виробничого обладнання на газо-мазутовому паливі. Основним паливом є природний газ, резервним – мазут марок М40 і М100. Газ надходить на ТЕЦ по газопроводу діаметром 1000 мм від газорегуляторної станції № 5 Лінійного управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз». Мазут завозять залізничним транспортом. Зливальна естакада розрахована на одночасний прийом 26 цистерн. Для збереження мазуту на ХарТЕЦ-5 побудовані 3 баки ємністю по 20 тисяч кубометрів кожний. Під час загострення дефіциту природного газу в газорозподільних мережах Харкова навіть епізодичний перевід ХарТЕЦ-5 з газу на мазут рятує харківську регіональну енергосистему від колапсу. У цьому сенсі, ХарТЕЦ-5 відіграє в регіоні критично важливу роль потужного споживача-регулятора природного газу, який може використовуватися диспетчерським персоналом газових мереж як важіль впливу на рівень тиску в міській газорозподільній мережі.
Джерелом технічного водопостачання ХарТЕЦ-5 є ріка Уди. Підкачування води здійснюється з Новобаварського водоймища в районі промплощадки ТЕЦ. Система технічного оборотного водопостачання проектувалася як замкнута, безстічна. Вона містить у собі дві баштові градирні площею зрошення 3200 м2 (третя градирня знаходиться у стадії будівництва), резервуари технічної води і центральну насосну станцію. Циркуляційні насоси подають охолоджену воду в магістральні колектори і далі – у конденсатори турбін.
В процесі експлуатації ТЕЦ виникла необхідність у розмиканні циркуляційної системи. У 1991 році з дозволу Харківського міського комітету охорони природи система водопостачання була переведена в малостічний режим зі скиданням продувних вод у річку Уди. Для того, щоб відмовитися в майбутньому від скидання і повернутися до безстічного режиму роботи, на ТЕЦ разом з Харківським комплексним інженерним центром виконано робочий проект будівництва біоінженерних споруд. Проектом передбачене будівництво відстійника площею 0,94 га на 6,5 тис. м3, біоінженерних споруд з 4-х каскадів загальною площею 2,1 га, акумулюючої ємності та дренажної насосної станції.
Контроль за станом водного басейну в зоні впливу ТЕЦ здійснюється відповідно до програми моніторингу якості підземних вод. По розпорядженню Харківської гідрогеологічної партії інститут УкрсхідГІІНТІЗ у 1986 році розробив проект мережі спостережних свердловин у зоні розміщення об'єктів ХарТЕЦ-5. У 1987 році Харківською геологорозвідувальною експедицією було пробурено 18 спостережних свердловин, а в 1990 році – ще 5. З них 15 обладнані для спостереження за ґрунтовими водами, решта – за водами верхньокиївського і палеоценового обріїв. Щоквартальний моніторинг здійснює МНВП «ЕКОТЕ» Українського центру охорони вод. Технологічний контроль за станом поверхневих вод Новобаварського водоймища і ріки Уди, резервуарів технічної води і скидних стоків здійснює центральна лабораторія хімічного цеху ХарТЕЦ-5.
ХарТЕЦ-5 є також потужним виробником підживлювальної води для теплофікаційної системи Харкова. Хімічний цех забезпечує найвищу якість підготовки мережної води, з якою можуть конкурувати далеко не всі підприємства харчової промисловості, що випускають питні напої. І все-таки, у 2000 році за участю фахівців ЗАТ «Автоматика-сервіс» була виконана модернізація технологічного устаткування хімцеху, що дозволило збільшити продуктивність хімводоочищення для потреб тепломережі до 800 т/год.
Будівництво ХарТЕЦ сприяло урбанізації Дергачівського району. Навколо ТЕЦ окультурено майже 60 гектарів колишніх пустощів і боліт, висаджено більше 5 тисяч дерев і 3,5 тисяч кущів, відбудовано сучасними великопанельними будинками два житлових селища (Солоницівка і Песочін), в яких проживають працівники товариства. Новобаварське водоймище розчищене і перетворене в рекреаційну зону. Поява ТЕЦ стимулювала будівництво нових і розширення раніше існуючих підприємств, серед яких завод «Надія», підприємство «Арго», меблева фабрика, автомобільний ринок «Лоск» тощо. Навіть в умовах жорстокої економічної кризи 1997-98 рр. ці підприємства продовжували працювати, надаючи робочі місця харків'янам і мешканцям прилеглих селищ.
До 1998 року ХарТЕЦ-5 мала статус структурної одиниці Виробничого енергетичного об’єднання «Харківенерго», а після реструктуризації останнього набула статусу юридичної особи – Державного підприємства «Харківська ТЕЦ-5». В 2003 році ТЕЦ була реорганізована у відкрите акціонерне товариство. 100% акцій ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", власником яких є держава у особі Міністерства палива та енергетики України, передані до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України".
Як велика електростанція, ХарТЕЦ-5 є членом Оптового ринку електроенергії (ОРЕ) України. З 2-го кварталу 2003 року вона працює на конкурентному секторі ОРЕ нарівні з енергогенеруючими компаніями та надає ОЕС системні послуги з маневрування електричною потужністю. Вчені ще за радянських часів багато говорили про доцільність використання маневреного потенціалу великих опалювальних ТЕЦ для підтримання балансу потужності в ОЕС, але тільки ринкова економіка створила реальні мотиви для ТЕЦ йти на додаткові технічні ризики для себе, пропонуючи послуги з маневрування. Харківська ТЕЦ стала першим підприємством у світі, яке наважилося працювати на конкурентному секторі енергоринку, опанувало маневрені режими навантаження теплофікаційних енергоблоків, навчилося отримувати від цього додатковий прибуток, більш того, передало свій досвід іншим вітчизняним ТЕЦ (маються на увазі Харківська ТЕЦ-2 «ЕсХар», Київські ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6).
Останнє десятиліття характеризується тісним і плідним співробітництвом ХарТЕЦ-5 з науковими установами Національної академії наук України та вищими навчальними закладами України. На ХарТЕЦ-5 функціонує філія кафедри «Електричні станції» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», де проходять практичну підготовку майбутні енергетики.
Ще одне досягнення інженерів, що працюють на ХарТЕЦ-5, полягає у створенні прототипів автоматизованої системи моніторингу якості теплозабезпечення житлових масивів і автоматизованої системи управління відпуском теплової енергії для потреб системи централізованого теплопостачання побутових споживачів, які у сукупності дозволяють забезпечувати компромісні режими відпуску тепла і повністю уникати перетопів житлового фонду під час відлиг. Обидві системи захищені низкою патентів України на винахід і отримали високу оцінку з боку вчених Національної академії наук України і фахівців-енергетиків.
ВИРОБНИЦТВО
Відпуск тепла
Виробництво електроенергії
Відпуск електроенергії
Х ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН ТЕЦ
У
Головний корпус
1. Димова труба
2. Пікова водогрійна котельня
3. Відкритий розподільний пристрій
4. Адміністративно-інженерний корпус
5. Блок допоміжних цехів
6. Хімводоочистка
7. Центральна насосна станція
8. Градирні
9. Водойми технічної води
10. Бакове господарство
11. Підсобне господарство
12. Складські приміщення
13. Лінії електропередач
14. Газорозподільний пункт
15. Насосна замазучених стоків
16. Насосна зливових стоків
17. Насосна фекальних стоків
18. Резервуари мазуту
19. Мазутонасосна
20. Естакада зливання мазуту із залізничних цистерн
21. Маслогосподарство
22. Ремонтний майданчик
| Будівля | Викиди | Місця викиду |
| (1) Головний корпус | ___ | ___ |
| (2) Димова труба | сажа, діоксин азоту, оксид сірки | атмосфера |
| (3) Пікова водогрійна котельня | газ, мазут | атмосфера, грунт, водоймища |
| (4) Відкритий розподільний пристрій | ___ | ___ |
| (5) Адміністративно-інженерний корпус | ___ | ___ |
| (6) Блок допоміжних цехів | сажа, мазут, газ, пара | атмосфера, грунт |
| (7) Хімводоочистка | мастила, мазут | водоймища |
| (8) Центральна насосна станція | пара | атмосфера |
| (9) Градирні | пара | атмосфера |
| (10) Водойми технічної води | ___ | ___ |
| (11) Бакове господарство | ___ | ___ |
| (12) Підсобне господарство | ___ | ___ |
| (13) Складські приміщення | ___ | ___ |
| (14) Лінії електропередач | ___ | ___ |
| (15) Газорозподільний пункт | ___ | ___ |
| (16) Насосна замазучених стоків | завислі речовини, мазут | водоймища |
| (17) Насосна зливових стоків | важкі метали, мазут | водоймища, грунт |
| (18) Насосна фекальних стоків | мазут | водоймища |
| (19) Резервуари мазуту | мазут | грунт |
| (20) Мазутонасосна | ||
| (21) Естакада зливання мазуту із залізничних цистерн | гази, сірководень | атмосфера, грунт |
| (22) Маслогосподарство | мазут, мастила | грунт, водоймища |
| (23) Ремонтний майданчик | ___ | ___ |
Основні характеристики генерального плану:
Площа площадки – 1015229,88 м2;
Площа будівель – 612950,61 м2;
Площа під автодорогами та залізодорожними шляхами – 8752,05 м2.
Коефіцієнт забудови Kзастр:
,
де: Fзд – площа, займана будівлями, м2;
Fогр – площа в огорожі, м2.
Коефіцієнт використання території Kи.т.:
де: Fсоор – площа, займана усіма спорудами, м2.
Питома площа в огорожі fуд.:
де: Nэл – електрична потужність централі, в сотнях МВт.
Перевищення викликане тим, що на території ТЕЦ знаходиться велика зелена зона й виділено місце для розширення централі.
ГОЛОВНИЙ КОРПУС
Головний корпус ТЕЦ об'єднує машинний зал, де розташовані турбіни і генератори, приміщення, в якому змонтовано котли, та інші службові приміщення. Корпус споруджений із застосуванням каркасу в брусових конструкціях і в збірному залізобетоні з кроком колон 12 м. За умовами генерального плану прийнято праву компоновку головного корпусу. Його будівля має трьохпрольотну форму. Основні розміри головного корпусу:
| проліт машинного відділення | 54 м |
| проліт деаераторного відділення | 12 м |
| проліт котельного відділення | |
| для блоку 300 МВт | 33 м |
| для блоків 120 МВт | 42 м |
| висота машинного відділення | 34,8 м |
| висота деаераторного відділення | 40,8 м |
| висота котельного відділення | |
| для блоку 300 МВт | 61,4 м |
| для блоків 120 МВт | 37,6 м |
Турбінні агрегати розташовані поперечно. Проліт машинного залу 54 м прийнятий відповідно до компонування турбіни Т-250/300-240 і зберігається також для турбін типу Т-110/120-130, з установленням в машинному залі одного типу кранів. Вільна площа між двома турбінами використовується для випарних установок. З боку постійного торця у двох вільних прольотах розміщено загальностанційне обладнання машинного залу, ремонтні майстерні.
Між приміщеннями котельних відділень котлів на 500 та 100 т/год розміщена будівля, в якій знаходяться інформаційно-обчислювальні машини, що обслуговують енергоблоки. Котельне відділення, на відміну від машинного залу, зроблено роздільним для котлів 500 і 1000 т/год. Тут, окрім котлів, встановлено мостові крани (по два крани на кожне котельне відділення), майстерні для ремонтного персоналу. Між котельним відділенням та димовою трубою розташовані відкрита установка регенеративних повітропідігрівників та тягодуттьові механізми котлів.
ТЕХНОЛОГІЧНА СХЕМА ТЕЦ
Х
У
1. Паливне господарство
2. Паровий котел
3. Регенеративний повітропідігрівник
4. Дуттьовий вентилятор
5. Димосос
6. Димосос рециркуляції димових газів
7. Димова труба
8. Водяний економайзер
9. Екранна система котла
10. Пароперегрівник
11. Вторинний або проміжний пароперегрівник
12. Насоси шлакозоловидалення
13. Циліндр високого тиску турбіни
14. Циліндр середнього тиску
15. Циліндр низького тиску
16. Конденсатор
17. Система водоохолодження
18. Циркуляційні електронасоси
19. Конденсатні електронасоси
20. Підігрівники низького тиску
21. Деаератори
22. Бустерні електронасоси
23. Турбоживильний насос
24. Живильний електронасос
25. Підігрівники високого тиску
26. Хімводоочистка
27. Відбір пари на виробництво
28. Підігрівники мережевої води
29. Електричний генератор
30. Силовий трансформатор
31. Трансформатор власних потреб
32. Сітковий електронасос
33. Пікова водогрійна котельня
Основними тепловими агрегатами ТЕС є паровий котел та парова турбіна. Паровий котел являє собою системи поверхонь нагрівання для виробництва пари з води, що безперервно надходить до нього, шляхом використання теплоти, яка виділяється при спалюванні палива, що подається у топку разом з необхідним для горіння повітрям. Воду, що надходить до парового котла, називають живильною. Живильна вода підігрівається до температури насичення, випаровується, а насичена пара, що виділилася з котлової води, перегрівається. При спалюванні палива утворюються продукти згоряння — теплоносій, який у поверхнях нагрівання віддає теплоту воді, парі та повітрю, що використовується при горінні. Після поверхонь нагрівання продукти згоряння з відносно низькою температурою видаляються через димову трубу в атмосферу. На електростанціях великої потужності димові труби виконують заввишки 200—300 м і більше з метою зменшення місцевих концентрацій забруднюючих речовин у повітрі. При спалюванні палива залишаються зола та шлаки, що також видаляються з агрегату. Одержана в котлі перегріта пара надходить до турбіни, де її теплова енергія перетворюється в механічну, що передається ротору турбіни. З останнім зв'язаний генератор, в якому механічна енергія перетворюється в електричну. Спрацьована пара з турбіни прямує до конденсатора — пристрою, де пара охолоджується циркуляційною водою з природного (озеро, річка) чи штучного (градирня) джерела і конденсується. На сучасних конденсаційних електростанціях (КЕС) з агрегатами одиничною потужністю 200 МВт і більше застосовують проміжне перегрівання. Звичайно використовують одноступінчастий проміжний перегрів пари. В установках дуже великої потужності застосовується подвійний промперегрів, при якому пара з проміжних ступенів турбіни двічі повертається до котла. Проміжний промперегрів пари збільшує ККД турбіни і, природно, зменшує питому витрату пари на вироблення електроенергії, а також вологість пари на ступенях низького тиску турбіни та знижує ерозійне спрацювання її лопаток. Конденсаційним насосом конденсат перекачується через підігрівники низького тиску в деаератор. При доведенні конденсату до кипіння відбувається його звільнення від кисню та вуглекислоти, що спричиняють корозію устаткування. З деаератора вода бустерними насосами (на блоках малої потужності не використовуються) подається на всмоктування живильними насосами, і через підігрівники високого тиску надходить до парового котла. Підігрівання конденсату в підігрівниках низького тиску та живильної води в підігрівниках високого тиску здійснюється парою, частково спрацьованою у турбіні — так званий регенеративний підігрів. Останній також підвищує ККД паротурбінної установки, зменшує втрати теплоти у конденсаторі.
Отже, на КЕС паровий котел живиться конденсатом вироблюваної ним пари. Частина конденсату втрачається і складає безповоротні витоки. На ТЕЦ частина пари може відводитися на технологічні потреби промислових підприємств або використовуватися для побутових споживачів. На КЕС витоки становлять незначну частку загальних витрат пари — до 1%. Для їх поповнення потрібна добавка попередньо обробленої хімводоочисткою води. На ТЕЦ ця добавка може досягати 30—50%, а подекуди й більше. Окрім цього, на ТЕЦ необхідна велика кількість (сотні тонн на годину) підживлювальноЇ води для відшкодування втрат у теплових мережах.
До числа пристроїв та механізмів, що забезпечують роботу парового котла, входять: паливоприготовні пристрої, що виконують подачу палива потрібної якості й кількості; дуттьові вентилятори, які подають повітря для горіння; димососи, призначені для відведення продуктів згоряння через димову трубу в атмосферу; димососи рециркуляції димових газів, що повертають частину димових газів зворотно в цикл для регулювання температури перегрітої пари та зниження викидів окислів азоту; регенеративні повітропідігрівники, які дозволяють підняти температуру повітря, що подається в топку, за рахунок відбору тепла у вихідних димових газів. Паровий котел і увесь комплекс вказаного вище обладнання складають котельну установку.
Для технологічних потреб хімцеху, електроцеху та ремонтних підрозділів є потужна компресорна. Оскільки охолодження генераторів здійснюється з використанням водню, в технологічний ланцюг ТЕС включено електролізну. На ТЕС є власне маслогосподарство, де зберігається чисте і відпрацьоване турбінне та трансформаторне масло. Тут можна також викнувати грубе очищення масла від механічних домішок та вологи.
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ І ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ ТЕЦ
Склад · два блоки з котлом ТГМЕ-464 та паровою турбіною Т-110/120-130 загальною тепловою потужністю 350 Гкал/год і електричною - 240 МВт; · один блок з котлом ТГМП-344А та паровою турбіною Т-250/300-240 тепловою потужністю 350 Гкал/год і електричною - 300 МВт; · чотири водогрійних котла типу ПТВМ-180 продуктивністю по 180 Гкал/год кожний. Котлоагрегати
Турбоагрегати
Генератори
Трансформатори
|
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБЛЕННЯ ЕНЕРГІЇ НА ТЕЦ
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 164; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!