Виникнення та етапи розвитку політичної економії.
ЗМІСТ
Вступ….………………………………………………………………………….….3
Тема 1. Предмет і метод політичної економії……………………….…………4
Тема 2. Економічні потреби та інтереси………………………………..…….18
Тема 3. Процес суспільного виробництва: зміст, фактори, ефективність……………………………………………...……………28
Тема 4. Економічна система суспільства. Відносини власності………….…44
Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші……………………………………………………………………56
Тема 6. Ринок, його суть і функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення………………………………………………………….77
Тема 7. Домогосподарство в системі економічних відносин………………..91
Тема 8. Підприємство як товаровиробник. Підприємництво………………103
Тема 9. Капітал: процес виробництва і нагромадження. Наймана праця і заробітна плата……………………………………………………….114
Тема 10. Промисловий капітал і його рух…………………………………….125
Тема 11. Витрати виробництва і прибуток…………………………………....134
Тема 12. Торговий капітал і торговий прибуток……………………………..142
Тема 13. Позичковий капітал і його особливості. Кредитно-банківська система……………………………………………..…………………150
Тема 14. Акціонерний капітал. Ринок цінних паперів……………………….163
Тема 15. Аграрні відносини. Земельна рента…………………………….…...176
Тема 16. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми…………………………………………………………….……188
|
|
|
Тема 17. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили……204
Тема 18. Фінансова система ринкового господарства……………………….218
Тема 19. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції……………………………………………...230
Тема 20. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин…………………………………….………….239
Тема 21. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України……………………………………………………..255
Список використаної та рекомендованої літератури…………….…………….265
ВСТУП
Для формування сучасного економічного мислення, підготовки фахівців за вимогами Болонського процесу необхідно не тільки розробляти фундаментальні проблеми політичної економії, а й підготувати навчально-методичну літературу виходячи з нових вимог перебудови системи теоретичної підготовки студентів – економістів.
Навчальний посібник підготовлено відповідно до Освітньо-професійної програми підготовки бакалавра галузі знань 0305 „Економіка і підприємництво” 2006 року. Основна увага приділена базовому теоретичному матеріалу у вигляді опорного конспекту лекцій до кожної теми курсу з урахуванням набутків різних економічних напрямів, течій і шкіл світової економічної науки. Запропоновані контрольні запитання і завдання до самостійної роботи ставлять за мету допомогти студентам зорієнтуватись у складних, дискусійних політекономічних проблемах.
|
|
|
Істотною відмінністю даного посібника від аналогічних видань є наявність тестів, використання яких у навчальному процесі має на меті з’ясувати ступінь засвоєння матеріалу, уміння вирішувати проблемні ситуації, а також здатність логічно мислити при прийнятті нестандартних рішень.
У процесі укладання посібника використано широкий перелік літератури з проблем політичної економії, зокрема наукові та навчально-методичні праці відомих українських авторів: Базилевича В.Д., Ватаманюка Г.В., Климка Г.Н., Мочерного С.В., Ніколенка Ю.В., Радіонової І.Ф., Рибалкіна В.О., Чухна А.А. та ін.
Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
1.1. Економічне мислення та його роль у розвитку суспільства.
1.2. Виникнення та етапи розвитку політичної економії.
1.3. Предмет і метод вивчення політичної економії.
1.4. Економічні закони і категорії.
|
|
|
1.5. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук.
Економічне мислення та його роль у розвитку суспільства.
Економічне мислення – здатність індивідуума аналізувати економічні процеси і явища, конструювання моделі, що їх відображають. Модель – це умовний, штучний об’єкт, який у процесі свого вивчення замінює об’єкт – оригінал.
Є два види економічного мислення: буденне і наукове.
Буденне мислення – поверхове, однобічне і безсистемне сприйняття людиною реальних економічних процесів, на підставі чого вона робить суб’єктивні, часом помилкові, висновки і судження щодо економічних реалій.
Така форма мислення не є науковою. Вона ґрунтується на окремих поверхових і однобічних відомостях про економіку. Тому часто те, що здавалося б абсолютно істинним, насправді при детальному дослідженні перетворюється в абсолютну безглуздість. На буденне мислення часто впливають такі фактори, як традиції, звичаї, натура людини та ін..
Наукове мислення – всебічне і глибоке пізнання людиною економічної дійсності на основі використання наукових методів дослідження, що дозволяє розкрити сутність економічних процесів, об’єктивно оцінити їхню суспільну значущість і прогнозувати тенденції розвитку в майбутньому. (рис. 1.1.)
|
|
|
 |
Рис 1.1. Етапи формування наукового економічного мислення.
На відміну від буденного наукове мислення намагається виявити об’єктивну істину, тобто відобразити економічне життя таким, яким воно є насправді, незалежно від будь-яких поглядів і побажань. Мета економічної науки – подолати недоліки буденного економічного мислення і сформувати наукове економічне мислення.
Виникнення та етапи розвитку політичної економії.
Економічна наука має досить довгу історію. На ранніх етапах розвитку суспільства мали місце окремі елементи економічних знань щодо ведення домашнього господарства. Їх ми вже знаходимо в працях вчених античного світу – Ксенофонта, Аристотеля, Платона та ін.. В період становлення капіталістичних відносин виникає потреба в знаннях про народне господарство в цілому. І саме в цей час – наприкінці XV – на початку XVІ ст.. виникає цілісна економічна наука – політична економія. Уперше застосував термін „політекономія” француз А. Монкретьєн у своїй праці „Трактат політичної економії” (1615р.).
Назва „політекономія” виникла з поєднання трьох слів грецького походження: „polis” – держава; „oicos” – будинок, господарство; „nomos” – закон.
Основні етапи розвитку політичної економії показано на рис. 1.2.
 |
Рис. 1.2. Основні етапи розвитку політичної економії
Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатстсво ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн,
Т. Манн, Д. Юм.
Фізіократи. На відміну від меркантилістів, фізіократи вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, Мірабо, Д. Норе.
Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму. Її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.
Марксизм. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс, продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, запропонували концепцію додаткової вартості.
Маржиналізм (від англ. marginal - граничний) – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища на основі використання граничних, крайніх („max” чи „min”) величин. Представники – К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.
Основні напрями сучасної економічної теорії:
Неокласизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Засновники теорії – А. Маршал і А. Пігу. Послідовники – Л. Мізес, Ф. Фрідмен, А. Лаффер та ін.
Монетаризм– теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної рівноваги, розвитку виробництва і зміні обсягів валового національного продукту (ВНП).
Кейнсіанство – теорія, яка обґрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту і пропозиції. Засновник – видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс. Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, А. Хансен, Р. Лукас та ін.) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.
Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний напрям – економіка розглядається як система, в якій відносини між господарюючими суб’єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів. Об’єктами вивчення для них є „інститути”, під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, менталітет, інстинкти людей та ін. Представники: Т. Веблен, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Г. Мюрдаль та ін.
Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, де обґрунтовується принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів економічної теорії. Представники: Д. Хікс, П. Самуельсон, Л. Клейн та ін.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 568; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!