Чарівний неповторний світ казок У. Діснея. Славетний американський режисер і художник, його творчість у системі виховання дітей.
Народні пісні, малі фольклорні жанри різних народів. Дитячий фольклор різних країн – вираження душі народу. Основні збірки пісеньок різних країн, їхні особливості. Перекладачі західного фольклору. Різноманітність тематики та емоціональний колорит малих фольклорних жанрів. В. Даль, М. Гоголь про фольклор.
Знайомство з культурами народів світу починається з вивчення фольклору (англ. folk-lore – усна народна творчість), адже саме він є справжньою енциклопедією світогляду народу, його життя й побуту. Народна творчість виникла дуже давно, в незапам’ятні часи. Початок її історії пов’язаний з потребою людей зрозуміти навколишній світ і своє місце в ньому. Розуміння це виражалось в поєднанні слова, танцю, музики, а також у витворах образотворчого мистецтва (орнаментах на посуді, знаряддях праці та ін.), у прикрасах, предметах релігійного культу. Кожне нове покоління зберігало створене в минулі епохи, включало краще з нього в повсякденний художній побут, удосконалювало й шліфувало його, доводило до найвищого рівня.
Внаслідок передачі твору з уст в уста в уснопоетичне мовлення багатьох співців і казкарів входить тільки те, що вони вважають творчо вдалим. При цьому, погано придумане втрачається. Зберігається вдало сказане, вдало заспіване, відповідаючи інтересам і смакам того середовища, в якому фольклорний твір побутує. Тому фольклорні твори й називаються народними – вони дійсно відображають художні смаки й задовольняють художні потреби народу. У системі виховання молодшого покоління споконвіку використовувалися фольклорні тексти, які є справжнім джерелом людської мудрості, виразником народного світогляду, скарбницею національної духовності. Значну їхню частину становить дитячий фольклор. Поняття «дитячий фольклор» увійшло до науки порівняно недавно. Проте новизна терміну не пов'язана з пізнім походженням цього виду фольклору. Відповідним фольклорним текстам притаманна глибока старовина. Так, вже в епоху Середньовіччя серед жанрового багатства фольклору (пісні, билини, легенди, перекази, балади, афоризми, прислів’я, приказки, загадки, анекдоти) святкова, пустотлива, ексцентрична сторона життя виражалася в малих фольклорних жанрах, які так люблять діти: небилиці, потішки, лічилки, скоромовки, дитячі пісеньки та ін. Дитячий фольклор — це сукупність зразків усної народної творчості, яка складається із класичних та сучасних фольклорних форм і функціонує у дитячому середовищі або виконується спеціально для дітей (прислів’я, приказки, загадки, пісні, казки, легенди тощо). До дитячого фольклору відносять і власне усну творчість дітей, яка виникає, наприклад, у процесі гри та комунікації (лічилки, дражнилки, мирилки та ін.) Зразки цієї творчості живуть лише в дитячому середовищі.
|
|
|
Граючись зі словом, проникаючи в різні варіанти його змісту, діти одночасно знайомляться з національною своєрідністю багатьох обрядів, прикмет, календарних свят, розваг.
|
|
|
Найпоширеніший та найактивніший жанр фольклору – прислів’я та приказки. Ці влучні народні вислови чарують своєю барвистістю, дотепністю, мудрістю. Їм властива афористична стислість і точність судження про найрізноманітніші сторони життя людини. У кожного народу свої прислів’я та приказки, що відображають особливості його побуту, історичної долі, національної самосвідомості.
Якщо порівняти тематичне розмаїття прислів’їв та приказок, то можна помітити чимало спільного. В них утілені схожі загальнолюдські ідеали й норми поведінки, засуджуються ті чи інші вади, висміюються ті чи інші риси характеру. Наприклад, тема добра в кожного народу звучить неповторно та своєрідно, проте вчить кожне з них одному: «Хто чинить добро, той і має його» (італійське), «Добро відплатиться добром» (азербайджанське), «Мудрець платить за образи добрими словами» (китайське), «Добро будує, зло руйнує» (єврейське), «Найкращий той, хто любить робити людям добро» (арабське).
|
|
|
Загадки – один з оригінальних і найдавніших жанрів усної народної творчості. У стислій алегоричній формі в них подано опис подій, предметів, явищ, що їх треба впізнати. Вчені висувають припущення, що виникнення загадок пов’язане з багатьма заборонами, які існували для стародавньої людини. Існували, наприклад, мисливські заборони. Первісні люди вірили, що тварини розуміють людську мову й можуть перешкодити успішному полюванню. Тому наші далекі предки не говорили про свої наміри, не називали звірів і предмети полювання, замінюючи їх іномовленнями.
Одне із головних місць серед фольклорних жанрів займає народна казка. У ній відображається характер народу, його моральні якості та вболівання за краще майбутнє. Протягом багатьох поколінь шліфувалися й риси народної казки – лаконізм, конкретність, велика узагальнююча сила. Події відбуваються, як правило, давним-давно, в добрі часи, в деякому царстві, тобто в традиційно визначеному часі й місці.
Герой народної казки традиційно є носієм основної ідеї, закладеній в ній. Його можуть не розуміти, не знати його переваг над іншими, але сюжет твору, напруга фабули обов’язково розкривають його високий моральний потенціал. Бути добрим дуже важко і казка це відчуває: боротьба зі злом вимагає особливої висоти духу, абсолютного проникнення в добро. Досконалість людини народна казка бачить у готовності допомогти, врятувати, вилікувати, підтримати у скрутний час (англійська – «Джоан і кривий гусопас», грецька – «Вишивальниця птахів», російська – «Крошечка –Хаврошечка» та ін.).
|
|
|
Такі негативні риси, як жадібність, скупість, лінь, грубість, егоїзм, заздрість у казках засуджуються (угорська – «Два жадібних ведмежатка», в’єтнамська – «Гора смілива, справедлива», корейська – «Ластівка», арабська – «Жебрак і скупий», французька – «Про селянина та його пана», турецька – «Ледачий Ахмед» та ін).
Чимало казок різних народів світу подібні за змістом, герої й сюжети в них схожі. Дослідники пояснюють це тим, що усі казки розвинулися із єдиного джерела – прадавнього міфу (Якоб і Вільгельм Грімм, Макс Мюллер, Олександр Афанасьєв). Існує ще одна теорія, творці якої Теодор Бенфей та Сергій Ольденбург. Учені вважають однією із причин схожості казок різних народів те, що казки «мандрують» по світу. Це сприяє запозиченню ситуацій, героїв, алегорій, повчального змісту. Інша теорія – побутово-психологічного походження сюжетів (Джеймс Фрезер, Олександр Веселовський). Вивчаючи побут та соціальне життя різних народностей, вчені дійшли висновку, що на початку своєї історії люди мали схожі культурно-історичні умови існування.
Схожою є й проблематика казок різних народів світу: відображення соціальних і побутових конфліктів; висвітлення суспільних пороків; роздуми про царську чи княжу владу; філософські думки про життєві цінності, про життя й смерть, про волю, про війни й катастрофи, про працю й героїзм, а також про скарби та чудеса
Казки народів світу. Національний колорит казок. Ідейна та тематична спорідненість казок народів світу. Виховне, пізнавальне та розвиваюче значення казок для дітей різнх вікових груп дитячого садка.
Усі ми родом із дитинства, тому дуже любимо казки, їхній чудовий та різноманітний світ. Він захоплював в усі часи і дорослих, і дітей. Герої улюблених казок – відважні воїни, зачаровані красуні. Вони приходили до нас у снах, вселяли любов і надію.
Казка завжди відображала віру і сподівання людей на краще життя. Саме тому добро в ній завжди перемагало зло; розумні, чесні, працелюбні герої були сильнішими за ледарів, брехунів. Часто реальні події поєднувались з вигадкою, фантастикою. Позитивним героям допомагали і килим – літак, чоботи – скороходи, шапка – невидимка тощо.
Казки поділяються на три різновиди:
· Казки про тварин;
· Чарівні казки;
· Побутові казки.
Найдавнішим видом казок є казки про тварин. Улюблені герої цих казок – хитрунка-лисиця, полохливий заєць, вовк-лихоманець, вайлуватий ведмідь. Боротьба звірів за своє існування нагадує життя людей, їхні позитивні риси або вади.
Чарівні казки беруть початок у міфічних обрядах. У них відобразилось прагнення людей протистояти силам природи, мрії про краще життя, про полегшення фізичної праці.
У побутових казках – реальне життя людей, соціальні конфлікти, що виникають у суспільстві. Тут бідний перемагає багатого, кмітливий солдат стає царем і править справедливо, молодший брат, якого всі вважають дурнем і нікчемою, завдяки своєму доброму серцеві, кмітливості, розумові, отримує, на відміну від середнього та старшого, щастя й багатство тощо.
Казка, з якою ми знайомі з дитинства - це один з основних жанрів фольклору. У кожного народу існує власний запас казок, в яких відображено національний колорит. Легенди, повір’я, прикмети, традиції, характери, релігія, кухня, географічне положення - все це яскраво відображено саме в народних казках.
Російські казки: Позитивними героями, часто є жінки, так як, жінка в нашій культурі шанована, може володіти владою, має авторитет. Глибокий, а часом суперечливий характер російської людини відображено в образі героїв - Іван, а з трьох братів саме він пройшов усі випробування. Герої багато діють спільно, допомагають один одному, долаючи перешкоди. Ідея казки, полягає в перемозі добра над злом, де джерело зла знищується на кореню. Пишне весілля або «бенкет на весь світ», яким закінчуються казки, говорить про особливе ставлення до їжі. Застілля у нас люблять. Російські казки несуть в собі ідеї моральних цінностей, потрібно бути добрим і чуйним до оточуючих: як добра Настенька в «Морозко». А ідея взаємодопомоги фігурує майже у всіх казках: «Допоможи мені, і я тобі пригоді», і в підсумку саме завдяки такій відповіді допомоги, герої справляються з випробуваннями.
Англійські казки: Англійські казки починаються з таких приблизно слів: «Жили-були старий зі старою (або король з королевою), був у них син, і ось, він виріс і пішов шукати щастя! «Щастя» для героя казки полягає в тому, що герой знаходить якісь матеріальні багатства – знайшов герой скарб або курку яка несе золоті яйця, і на цьому казка закінчилася. Характерна самостійність героя, який діє, поодинці і всі свої проблеми вирішує сам, тільки іноді хтось дає йому слушну пораду. У цьому відбивається характерне для англомовної культури явище як «людина, яка зробила себе сама», що йде з глибини століть.
Німецькі казки: Велике значення в німецькій культурі надається дому
і тому, що в ньому. Для німців дуже важлива сім'я, звідси і часта кінцівка німецьких казок - весілля, як, наприклад, у казці «Білосніжка і сім гномів». Головними позитивними героями завжди є чоловіки: солдат, хоробрий кравчик, «Лускунчик». А жінка в казках, м'яко кажучи, не дуже розумна людина. Типова для німців риса характеру, як працьовитість, спостерігається майже у всіх казках цього народу: «Пані Метелиця», «Швець і гноми», «Король - Дроздовика», «Дочка Пекаря».
Французькі казки: Казки беруть початок у часи Середньовіччя, тому вони наповнені чарівністю та романтичністю. Позитивними героями бувають істоти жіночого роду, наприклад, добрі феї, а негативними, злі вовки і людожери, - чоловічого роду. Герой шукає, насамперед любові. Розповідь зазвичай закінчується весіллям, щастя приносить той, від кого цього найменше очікували. Наприклад, казка «Кіт у чоботях», «Попелюшка». У героїв завжди є помічники, від яких залежить хороший кінець казки, наприклад: «Червона Шапочка», «Хлопчик-мізинчик», «Дочка іспанського короля», «Маленька Аннетта», «Принцеса Mаркасса і птиця Дредейн» і багатьох інших.
Італійські казки: Герой казки шукає - багатства, влади! Для нього не так важливі самі багатства, скільки важливо отримати саме славу або владу, стати королем. Тут згадується Римська імперія, прагнення до влади римських пап, Ватикан - і зараз столиця католицького світу. Здається, що кожен італієць вважає себе центром Всесвіту, в цьому немає якоїсь особливої гордості, це просто риса характеру італійців.
Героями можуть бути співаки та артисти, тобто люди тих професій, які приносять популярність, наприклад: «Буратіно». Казки релігійні, в них говориться про Бога. Але реалістичні, де романтизм зведений до мінімуму, і казка може закінчитися просто-напросто смертю героя. В якості персонажів можуть зустрічатися предмети, рослини, овочі.
Видатні майстри літературної казки: Шарль Перро. Автор літературної казки, перший письменник у Європі, що зробив народну казк літературним жанром. Особливості переробки Ш. Перро народних казок для дітей у збірці «Казки моєї матінки Гуски».
В одному із найбільших і найкрасивіших міст у світі — Парижі (столиці Франції) — 1628 року народилися близнюки. Подружжя Перро вже виховувало чотирьох синів. Батько, впливовий адвокат Фернан Перро, вирішив назвати новонароджених на честь французьких королів: Шарль та Франсуа. Та через півроку маленький Франсуа помер.
Дитинство Шарля було цікавим. Років з 6-ти він навчився від мами читати. Першу чарівну казку хлопчик почув від своєї няні. Йому настільки сподобались чарівні казки, що він готовий був слухати їх знову і знову. Він навіть спробував разом зі старшими братами написати свою казку. І називалася вона «Кохання лінійки та компаса».
Шарлю було 8 років, коли його віддали на навчання до коледжа Бове, який був розташований недалеко від будинку родини Перро. Спочатку Шарль відставав у навчанні. Але згодом він став майже найкращим учнем. Та через складний характер Шарлю довелося залишити коледж і навчатися самостійно.
Майбутній казкар закінчив коледж на відмінно. Батько наполягав, щоб син одержав юридичну освіту. І хоча Шарль мріяв стати письменником, після закінчення університету працював в паризькому суді адвокатом. Однак Шарль бачив, що не може протистояти несправедливості. Через 5 років пішов з адвокатури.
Перро почав писати поеми, присвячені королеві. Правда, ще в коледжі він писав вірші. Йому дуже подобалася антична література. І він з братами зробив переклад на французьку «Енеїди».
Молодого юриста помітили, і міністр фінансів Ніколо Фуке запросив Перро на роботу. Шарль служив при дворі Людовика XIV. Перро розбагатів, став членом Французької академії наук, але й надалі свої придворні обов'язки поєднував з літературною діяльністю.
Творчий спадокШарля Перро великий:
· працював над створенням «Всезагального словника французької мови»;
· робота «Великі люди Франції»;
· статті;
· книги;
· мемуари;
· поеми у віршах;
· поезії.
У своєму творі «Порівняння древніх і новітніх авторів» він закликав письменників звернутися до зображення сучасного їм життя, тобто висвітлювати реальну дійсність, створювати в них образи звичайних людей, а не лише богів і героїв. Доводячи свою правоту, Перро вирішив зайнятися обробкою народних казок, в яких бачив:
· цікавий живий сюжет;
· характерні риси народного побуту;
· здорову народну мораль.
Це був дуже сміливий крок, бо казка тоді взагалі не вважалася літературним жанром. До нього спеціально для дітей ніхто не писав. І це, напевно, найбільша заслуга Шарля Перро — його казки поклали початок дитячій літературі, а для нього саме казка стала основним жанром творчості.Перші свої казки Ш. Перро написав у віршах, які закінчував повчальними віршованими рядками.
Славу авторові приніс збірник «Казки моєї матінки Гуски». А почалося все у 1696 році, коли в одному журналі з'явилася казка «Спляча Красуня», яка дуже сподобалася читачам. Саме тоді Перро вирішив написати цілу книжку під назвою «Казки моєї матусі Гусині», з якою пов'язана одна сімейна таємниця. Книга була видана під ім'ям П'єра Перро.
Всесвітня енциклопедія казок стверджує: «Це був найдобріший казкар в історії літератури. Він перший створив справжні дитячі казки — добрі та щасливі».
Його казки багато перекладають, прекрасно ілюструють, за мотивами цих казок створються опери «Попелюшка», «Замок герцога Синя Борода», балети «Спляча красуня»,«Попелюшка», багато фільмів, мультфільмів. Ці казки мали вплив на творчість братів Грімм, Гауфа, Андерсена.
Особливості переробки Ш. Перро народних казок для дітей.
Казки — справа давня. Вони прийшли з тих часів, коли не було ані книги, ані письменників. Але Шарль Перро зумів переповісти те, що чув від няні з дитинства таким чином, що його казками зачитувалися не лише діти, але й дорослі. Отже, Шарль Перро першим відчинив двері в літературу чарівній казці, став основоположником цього жанру у літературі. Червону Шапочку, Кота в чоботях, Хлопчика-Мізинчика, Віслюкову Шкуру, Сплячу Красуню та Синю Бороду знають всі дорослі давним-давно. Але Шарль Перро зміг так їх переповісти, що його перекази сподобалися всім.
Таким чином, Ш.Перро зробив казку літературним жанром.
Шарль Перро написав 11 казок, з них 8 – прозових і 3- віршованих. Звісно, казки Шарль Перро вигадував не сам. Деякі пам'ятав з дитинства, про інші довідався протягом життя, адже писати казки письменник почав вже у 68 років. Це літературні казки, створені за фольклорними сюжетами(крім казки "Ріке з чупринкою")і літературними традиціями ХVІІст.
Він досить точно і повно передавав сюжети народних казок, але у висвітленні фактів і подій не намагався завжди дотримуватись джерела. «Червона шапочка» та «Кіт у чоботях» - майже не відходять від фольклорних традицій, а казки «Зачарована красуня», «Хлопчик – мізинчик», «Попелюшка» складніші за змістом і за формою. Вони ближче стоять до французької літератури ХVІІ ст., бо в них переплітаються:
· фольклорні мотиви та салонно - претензійна стилістика;
· моралізаторство та авантюрна розважальність;
· грубуватий гумор старовинного фабльо (середньовічна сатирична повість та поетичність у зображенні почуттів героїв).
Видатні майстри літературної казки – Якоб і Вільгельм Грімм як автори понад 200 казок. Літературна обробка німецьких народних казок у збірці «Дитячі та сімейні казки». Багатство та різноманітність тематики та сюжету казок.
Знамениті німецькі вчені, засновники німецької філології, Якоб та Вільгельм провели суворе дитинство і з великими труднощами змогли отримати університетську освіту.
Народилися у містечку Ганау в бюргерській сім’ї. Дитинство пройшло в провінційному містечку Штайнау, де батько займав посаду міського управителя. Вступають до Марбурзького університету, де й займаються науковою роботою: вивчають літературні пам’ятки європейської та німецької старовини, збирають фольклор, друкують перші наукові праці. Крім того вони вимушені були працювати заради хліба в різних бібліотеках і колегіумах, викладати в університетах. Численні наукові публікації допомогли їм отримати професорські кафедри – спочатку в Геттінгені, а потім у Берліні, де вони й залишилися до кінця життя.
Обидва брати заробили репутацію визначних філологів свого часу. Якоб Грімм вперше розробив історичну граматику німецької мови, створив, при участі Вільгельма, багатотомний національний лексикон та ін. Вільгельм Грімм багато зробив для вивчення середньовічної німецької літератури та фольклору.
Всесвітню славу принесли братам Грімм три невеликі збірки німецьких народних казок «Дитячі і родинні казки»:
· перше видання (1812 р.) - 86 текстів;
· другий том (1815 р.) - 70 текстів;
· останнє прижиттєве видання - 210 текстів.
До речі, за перше видання казок Якоб і Вільгельм не отримали жодного гроша: вони відмовилися від гонорару, щоб книжка, від якої ніхто не очікував комерційного успіху, взагалі могла вийти в світ.
У своїй збирацькій діяльності Якоб і Вільгельм Грімм покладалися як на усні, так і на письмові джерела. У бібліотеках вони розшукували аналоги окремих казок, створені іншими народами, вивчали різні їх варіанти.
Брати Грімм, особливо Якоб, надзвичайно суворо ставилися до того, щоб казки залишалися справжніми, народними, щоб в їх переказі не було ніякого спотворення, переробки на сучасний лад. Суворий до педантизму Якоб наполягав на щонайповнішій фольклорній достовірності. Вільгельм, більше поет, ніж учений, вважав, що потрібна художня обробка матеріалу. Втім, розбіжності ці були навіть корисні: завдяки ним тексти гріммівських казок поєднують у собі сумлінну наукову достовірність з авторським поетичним стилем.
Таким чином, брати намагалися зберегти казки у їхньому народному вигляді, але часто повинні були відмовлятися від цього. І все ж їх редагування свідчило про бережливе ставлення до оригіналу як до пам’ятки та традиції народу та про поетичне чуття збирачів. У їхній обробці казка звільнялась від мовних архаїзмів, невиправданих подробиць, застарілих понять.
Загальні особливості казок.
1. Відтворюють картини з життя народу і взаємини між людьми.
2. Чітка композиція, що дає змогу дітям легко сприймати мораль.
3. Ідеї казок:
· гуманізм;
· єдність соціального та морального;
· обов’язковість щастя як природної нагороди для соціально обездолених.
4. Стиль — живий, простодушний, іноді лукавий.
5. Від німецької романтичної літератури:
· поєднання чарівного, фантастичного, примарного і містичного з сучасною
дійсністю;
· народний гумор.
6. Героїпротиставляються: бідні – хороші, багаті – з негативними рисами.
У творчості братів Грімм казка була канонізована як жанр.
Казки братів Грімм прийнято ділити на три групи (умовно): чарівні, про тварин та побутові.
Чарівні(їх найбільше). Зародились у різний час і тому відображають різний рівень народних уявлень про природу та суспільство:
· з одного боку, - уявлення про сили природи, з другого, – віра у силу розуму;
· з одного боку, – ідея покори перед богом, паном і існуючим порядком речей, з другого, – надзвичайний дух протесту( зустрічаються насмішки над багатими та знатними , які часто потрапляють у дурне положення).
Герої: сміливі, винахідливі або незлобливі, яких винагороджує доля.
Казки про тварин: алегоричний зміст запозичений із традицій байок та тваринного епосу Середньовіччя.
Звірі, різні за своїми якостями (розумні, хитрі, жадібні та злі, слабкі та покірливі) займають кожен своє місце, ніби нагадуючи про світ людей (традиційна мораль: висміювання людських вад).
Виховне значення: за цими казками діти вчаться доброті, співчуттю безпомічним і ображеним. Адже тварини залежать повністю від людей, вони більш слабкі, ніж бідні люди.
Інколи казка про тварин перетворюється на класичну чарівну казку, де тварини знову перетворюються на людей, яких колись зачарувала зла відьма, Мораль залишається та ж сама: «закляття повинно продовжуватися до того часу, поки не з’явиться до нас дівчина, добра серцем, і не до одних людей, а й до тварин ласкава».
Побутові казки:відображають реальні життєві відносини, сповнені гумору. У цих казках у жартівливій формі стверджується здорова мораль, а предметом, який висміюється, є людські вади та слабкості: лінощі, жадібність, скупість, заздрість, бахвальство, дурість та ін.
Ці казки наближаються до народних «сатиричних шванків» (німецький жанр).
Десять років збирали і друкували свої казки німецькі вчені. Сьогодні їх твори перекладено понад ста мовами світу, у т.ч. і українською.
І в наші дні казки братів Грімм посідають гідне місце в колі дитячого читання. Білосніжка і семеро гномів, Хлопчик–мізинчик, Бременські музики — знайомство з цими героями для мільйонів малюків в усьому світі стало першим знайомством із німецькою культурою. Народні казки, які сторіччями передавалися з покоління в покоління в усних переказах, дійшли до нашого часу в письмовому вигляді завдяки братам Якобу та Вільгельму Грімм. Перекладені багатьма мовами, вони стали улюбленими у дітей із найрізноманітніших куточків планети.
Аналіз казок
«Заєць і Їжак»про тварин (Заєць – гордовитий і пихатий пан, а Їжак розумний, кмітливий селянин). Цю казку переказав Франко у своїй збірці «Коли ще звірі говорили».
«Хоробрий кравчик»- злі сили відступають, справедливість торжествує, щастя всміхається сміливому.
«Бременські музиканти», «Соломинка, вуглик та біб» - побут. відтворює реалії життя, сповнені гумору. У гумористичній формі стверджується мораль, висміюються вади.
Видатні майстри літературної казки: Г. – Х. Андерсен. Життєвий і творчий шлях класика датської літератури. Казки Андерсена у дитячому читанні, їх джерело. Гуманізм як основна тенденція казок. Романтичні риси казок. Своєрідність персонажів. Поетичність казок. Любов до природи, ліризм, гумор, сатира у казках.
Народився Ганс – Крістіан Андерсен у невеликому місті Оденсе. Він був єдиною дитиною в сім’ї бідного шевця. Батько його був грамотною людиною, любив книги і заохотив до читання й сина. Хоч дитячі роки майбутнього письменника пройшли у бідності і тісноті, та хлопчик не відчував себе знедоленим: батьки його дуже любили. Справді, Андерсен був дуже обдарованою і незвичайною дитиною. Він вчився у школі “для бідних”, де вчили дітей лише так – сяк читати, писати і трохи рахувати. Вчити Г.-К. Андерсена у гімназії батьки не мали змоги, а стати ремісником він не хотів. Коли йому минуло 14 років, він твердо вирішив поїхати до Копенгагену, хоч і сам ще не знав, ким він хоче стати і що робитиме у столиці. Опинившись у великому незнайомому місті, Андерсен пережив тяжкі часи, поки нарешті, один із знайомих, директор столичного театру Колін допоміг йому вступити на навчання до гімназії в місті Слягельзе і виклопотав там стипендію. Так 16-річний юнак став учнем 2 класу і змушений був учитися з малюками.
Гімназичні роки були в житті Андерсена дуже тяжкими. Становище молодого поета було нестерпним. Друзі допомагають йому повернутися до Копенгагена. Там, підготувавшись до вступу за допомогою друзів, Андерсен став студентом Копенгагенського університету. Знову роки напруженої праці. Тепер Андерсен знав, що його покликання – художня література. Вийшла у світ перша збірка його поезій (1830), але визнання не було. Писав багато, мучився жахливо, тому що твори його довго нікому не подобалися. Тільки у 1835 році, уже тридцятирічним, ще бідним і майже невідомим він спробував писати казки.
Перша збірка вийшла у 1835 році. Потім з'явилися «Нові казки», «Історії» (насправді — теж казки), нарешті — «Нові казки й історії». Вони розійшлися по світу майже миттєво, їх переклали різними мовами.
Популярність Андерсена росла з кожним роком в усіх верствах народу. Особливо любили свого казкаря діти.
Він став всесвітньо знаменитим. В усіх європейських столицях готові були без кінця приймати й ушановувати «великого казкаря», а рідне місто Оденсе оголосило сина пралі своїм почесним громадянином, і в той день, коли відбулося це торжество, у місті гримів салют, усі діти були звільнені від шкільних занять, а юрба захоплених жителів кричала на площі «ура»! Найславетніші люди того часу, письменники і поети, стали друзями або принаймні знайомими Андерсена.
Андерсен багато подорожував. Він об'їздив свою Батьківщину, побував за кордоном: в Італії, Німеччині, Англії, Франції та інших країнах. У Римі він зібрав матеріал для свого першого роману — «Імпровізатор» (1835). У чужих країнах він теж знайомився з талановитими людьми. До нього ставилися прихильно, він мав собі багато добрих друзів серед діячів культури різних країн. Андерсен стає близьким другом Чарльза Діккенса, познайомився з братами Грімм, із Генріхом Гейне, Віктором Гюго, Оноре де Бальзаком, батьком і сином Дюма, композитором і музикантом Ференцем Лістом та іншими.
Він помер у будинку друзів. Ним захоплювалися, з ним були ввічливі, але один з найближчих приятелів відмовився говорити Гансу Крістіану «ти», тому що приятель був аристократ, а прізвище Андерсена кінчалося на «сен» — як прізвища всіх простолюдинів у Данії. Він закохувався, і не один раз, але всі «принцеси» захоплювалися його творами, пропонували дружню підтримку — і тільки. Мама померла, коли він був у далекій подорожі. А в день смерті самого Андерсена в Данії була оголошена національна жалоба.
Символом творчості Андерсена та емблемою столиці Данії — міста Копенгаген — вважають Русалоньку, героїню його однойменної казки (їй навіть встановлено пам'ятник).
Український читач казки Андерсена відкрив 1872 року: у львівській газеті «Правда» було надруковано «Дівчинку з сірниками» та «Циганську голку» у перекладі Михайла Старицького. Активно перекладала Андерсена й Марко Вовчок. Перекладали Андерсена й Олена Пчілка, Павло Грабовський, Агатангел Кримський, родина Грінченків. Щоправда, більшість із них були не з оригіналів, а з німецьких, французьких чи інших перекладів.
В період розквіту творчих сил і здібностей Андерсен почав писати казки (1835р.). Вони справили надзвичайно велике враження на читачів – дітей та дорослих.
У казках відбився світогляд Андерсена, його ставлення до людей, до життя. Він любив людей, добре знав життя народу, його страждання і радощі. З повагою і співчуттям розповідає він у своїх казках про життя бідняків, скромних трудівників. З іронією, насмішкою змальовує він пихатих і дурних дворян, тупих, обмежених королів і придворних, ненаситних купців, багатіїв. Це зближує казки Андерсена з фольклором, з яким він добре обізнаний ще з дитинства. Творчість Андерсена вважають вершиною демократичних і реалістичних тенденцій у данській літературі ХІХст., саме в казках найяскравіше виявляється демократизм поета, народність його творчості.
I період творчості: ранні казки (романтизм як творчий метод)
“Казки, розказані дітям” (1835-1842)
За своїм типом вони ближчі до народних, ніж до літературних.
Сюжети брав з:
· фольклору;
· іспанських, італійських та ін. пісеньок, віршів;
· придумував сам.
Незвичайність у:
· відсутності моралі;
· знищенні кордонів між суспільними прошарками;
· відсутності обов’язкової пошани до королів та принців;
· звертання до дітей без звичайної зверхності.
Тогочасна критика все це не сприйняла.
Головний зміст казок Андерсена - романтика проявляється у його ставленні до світу та до людини.
Особливості.
1. Тема любові (мотив приреченої, але самовідданої, вірної до кінця, всесильної попри обставини. Адже недарма ж маленька русалочка, стійкий олов'яний солдатик і його паперова наречена жертвують життям заради високої любові).
2. Боротьба світлих людських почуттів з темними силами.
3. Показує органічний взаємозв'язок всього сущого: це відноситься і до людей, і до тварин, і до рослин, і до міфологічних істот (є описи природи, у яких проявляється захопленість красою природи; Русалонька, Дюймовочка, Гидке Каченя відображають протиріччя між трагічно - утилітарним світом людей і таємничими силами природи й творчості).
4. Панує суворий моральний закон: справжні герої Андерсена, безпорадні і принижені зовні, сповнені мужності і великої моральної сили.
5. Казки Андерсена - це іносказання життєвої правди у формі фантастики.
6. Кінцівки андерсеновських казок відрізнялися від фольклорних: у фольклорних казках традиційними є благополучні кінці, але у більшості казок Андерсена кінцівки неблагополучні, нещасливі. Але виражає віру у всепереможну активну силу добра.
7. Багато гумору, який інколи сприймається як зла сатира.
8. Олюднення, наближення до життя фантастичних персонажів. З іншого боку, надає фантастичності звичайним речам.
9. Майже в кожній казці є казкар, який оцінює події.
“Русалонька”. Обробка народної легенди. Народні сюжети, пов'язані з любов'ю між людиною і антропоморфною природною істотою, існують у різних народів (згадаймо поетичну драму Лесі Українки "Лісова пісня", яку теж було створено за фольклорними мотивами). Але казка, яку було створено Андерсеном, набула особливого поетичного змісту. Русалочка втілює стихійні сили, від яких вже давно трагічно відокремилось людство.
Головна думка: про красу людської душі, про добро, яке перемагає у світі.
Сюжет напружений (історія врятування принца, угода з морською відьмою, двір Принца, одруження Принца).
Головне у зображенні Русалоньки - психологізм, який допомагає побачити поетичність Русалоньки та представити людину як втілення благородства, доброти та краси. Тому заповітною мрією Русалоньки є бажання не тільки добитися кохання принца, а стати людиною по суті. А сили дасть любов. І стати справжньою людиною важко, треба пройти випробування (голос, біль при ході; сестри приносять ніж, щоб вбивши принца, стала знову Русалонькою).
Таким чином, характер Русалоньки розкривається у розвитку її душевних здібностей.Уроки доброти у цій казці важкі, тому не випадково Андерсен перед казкою помістив звернення “До дорослих”.
Любов - це жертва, і ця тема проходить у Андерсена через всю казку.
Для Андерсена любов робить з людиною незворотні зміни. Любов робить завжди добро, вона не може бути злою. І тому русалонька, тримаючи ніж у руці, все-таки жертвує своїм життям, а не чужим, вибирає свою смерть, даруючи принцу життя й щастя.
Любов не може вбити іншу любов - така думка Андерсена.
Русалонька відмовилася від себе повністю, але в неї була ще одна мрія - знайти людську душу. Сама по собі любов вже дає людині душу. Не випадково русалочка не перетворюється на морську піну, любов дала їй можливість перейти в інший стан, вона стає однією з дочок повітря.
У русалочки знову з'являється шанс знайти те, від чого вона свідомо зреклася. Її любов і добрі справи дають їй право розраховувати на безсмертну душу. І цією темою Андерсен закінчує казку.
“Кресало” – солдат рішучий і сміливий, тобто справжній. Королі та придворні поводять себе, як прості люди (йдуть самі шукати хрести на дверях).
Соціальний мотив:коли у солдата не стало грошей, то “ніхто з друзів тепер його не відвідував – надто вже високо було підніматися до нього”. Коли ж він за допомогою чарівного кресала дістав гроші і став носити багатий одяг, “всі друзі відразу його впізнали і полюбили знову”.
“Принцеса на горошині”. Її чутливість, тендітність є справжньою, як у принцеси. Але вона, як проста, терпить негоду, не боїться пуститись у далеку дорогу, але те, що вона справжня, знову підкреслюється горошиною.
“Дюймовочка”.Ластівка і Дюймовочка допомагають одне одному.
Соціальний мотив:Дюймовочка не може заради багатства (Кріт) відмовитися від свого справжнього життя, його поетичного змісту. Висміюється міщанська мораль (щастя у розумінні Миші).
“Нове вбрання короля”. У цій казці письменник гостро, дотепно висміює правителів, державних діячів,, яким приписують високі моральні якості, почуття людської гідності, а насправді вони духовно убогі. Вислів: “А король голий” – став крилатою фразою, якою народ викриває убогість думки людини, її фальшиву репутацію.
Ідея: у казці висміюється підлабузництво, лицемірство, боязнь підлеглих сказати у вічі правду високопоставленим особам, тобто пороки, властиві класовому суспільству. Нікчемності, убогості правителів, лицемірству придворних протиставляються правдивість і сміливість народу.
Казка має чітку побудову, сюжет її динамічний. Починається вона з яскравої характеристики короля, і нею письменник вмотивовує зав’язку – появу пройдисвіта та їх намір обдурити короля і всіх його підлеглих. Дія розвивається швидко. У кожному епізоді розкриваються характери дійових осіб. Уміло вдають, нібито вони старанно працюють, хитрі й зухвалі пройдисвіти. Кульмінація – вийшов до народу. Контраст між урочистістю і голим королем – комічний ефект. Правду сказала тільки дитина, яка не навчилася ще лицемірити. Розв’язка:король все зрозумів.
“Свинопас”. Головна думка – зіставлення істинного, викривленого обставинами. Принцеса не справжня (подарунки), двір не говорить рідною мовою, цілує свинопаса. Немає протиставлення, а є два варіанти несправжнього: принц теж керується розрахунком та пихатістю. Відчувається авторська іронія; висміюється міщанство.
“Дикі лебеді”- за народними сюжетами.
Любов – одна з головних тем Андерсена. Принцеса сама робить як селянка, щоб врятувати братів, яких любить. Любить і готова згоріти на вогнищі заради «обітниці мовчання». Розкриває красу природи.
“П’ятеро з одного стручка” – тварини і рослини по - людськи добрі, співчувають чужому горю, полегшують страждання інших. Горошина не просто проростає, зеленіє, цвіте на підвіконні бідної вдови - робітниці. Вона нагадує її хворій доньці весну, поле, зелень і надає їй сил перебороти хворобу. Горошина жила не марно – вона принесла радість людині.
II період: 40-і роки – це новий та найвищий злет казкової творчості Андерсена. У ці роки він видає “Нові казки”.
Вийшли казки з подвійним адресатом: захоплююча фабула – для дітей, глибокий зміст для дорослих. Це надавало казкам особливої наївності та невимушеності, що близькі дітям, а паралельно створювало другий, підтекстовий, філософський план, який дітям недоступний, але відображає специфіку сучасного життя, допомагає зрозуміти її дорослим.
“Соловей”. висміяв тупість придворних, імператора, відрив їх від життя народу, невміння збагнути справжнє мистецтво, відрізнити його від фальшивого, підробленого. Ці тупі й обмежені придворні віддали перевагу механічній іграшці, штучному солов’єві, бо хоч він і співає лише одну мелодію, його можна було завести коли завгодно, він міг співати, не стомлюючись, по тридцять разів одне і те ж (соціальний мотив). Вони знехтували живого солов’я, його чарівну пісню і вигнали його з володінь імператора.
Висміює міщанство та піднімає проблему призначення мистецтва. Романтична тема художника. Розрізняє поняття “краса” і “красивість”. Палац і сад імператора – взірець штучності. Вони не здатні зрозуміти справжнього мистецтва, а бідна дівчина – здатна. Вони готові слухати солов’я тільки тому, що його слава вже вийшла за межі держави.
“Гидке каченя”. Висміяно обивателів, обмежених, тупих, чванливих, хоч цими рисами письменник часто наділяє не людей, а тварин або неживі предмети. Такими обивателями, чванливими і нерозумними, є, наприклад, кіт і курка у казці “Гидке каченя”. Вони, як і качки, зневажають бідне каченя тільки за те, що воно не таке, як усі інші качки й каченята. Їм не під силу збагнути трагедію “гидкого каченяти”, зрозуміти його прагнення, його бажання стати кращим, жити у злагоді з усіма, чинити лише добро всім, хто його оточує. Вони просто вважають його божевільним. Для дорослих – це казка життя самого письменника, який був чужим та нікчемним у світі практичних душ.
“Снігова королева” – один із шедеврів 40-х років.
Головна тема: ствердження сили добра. У казці тісно сплітаються фантастика та побут. Велика любов письменника до людей, м’яка іронія по відношенню до світу, закоханість у красу природи. Світ ожив: олень допомагає, ворони. Згадки дитинства: садок на даху Кая та Герди. Протиставлені людяність і злоба та бездушність: тролі та снігова королева. Героїчне несе у собі маленька дівчинка.
”Місцевий колорит”: убогість життя дітей, двір принца і принцеси, життя розбійниці. Ці реалії, злегка з гумором створюють інтерес до подій. Присутність автора відчувається. Чудесна сила любові допомагає головній героїні: велика сила любові і світлих почуттів, мужності і стійкості показана особливо яскраво.
III період: казки Андерсена все більше наближалися до дійсності.
“Історії” (1852-1855), “Нові казки та історії” (1858- 1872).
Все більше рис реальності, герої – великі та талановиті сучасники.
Головне - звернути увагу на майже казкові можливості людського розуму та таланту. Автор звертає увагу на простих людей та їх турботи.
Таким чином, літературна казка Андерсена має ще ряд особливостей:
· відобразила суспільні відносини Данії і деяких інших європейських країн.
· у міру свого розвитку все більше відходила від своїх реальних народних джерел і ставала оригінальною, придуманою Андерсеном казкою;
· стала багатошаровим, багаторівневим твором, який вмістив у собі не тільки народну казку, а й переказ, і повір'я;
· об'єднала жанри роману, лірики і драматургії, притчі й байки, повісті та побутового оповідання;
· в міру відходу від конкретних фольклорних витоків все більше збільшувалася в обсязі, стаючи все довше і довше, перетворюючись на повість, у велику багатопланову новелу;
· переймається песимістичними мотивами, що значно відводить її від народної казки;
· гумористична, де носієм гумору найчастіше є оповідач, який, посміхаючись, розповідає дітям явні небилиці;
· написана особливою народною, часто розмовною мовою;
· завдяки своїй філософічності величезному підтексту увійшла до "великої" літератури, нею зачитуються не тільки діти, а й дорослі.
Андерсен ввів літературну казку не тільки до "великої" літератури, зробивши її надбанням, як дітей, так і дорослих. Він ввів її і до світової літератури.
Чарівний неповторний світ казок Р. Кіплінга. Короткі біографічні відомості. Кіплінг – лауреат Нобелівської премії з літератури. Наукова точність у зображенні характерів, поведінки різних представників екзотичних тварин світу. Зв’язок творів Кіплінга з традиційним для Індії жанром казок про тварин.
Займає в історії англійської літератури особливе місце. Як письменник – романтик, ввів у англійську літературу нового героя – “маленьку людину” (за соціальним станом). Його погляди не завжди відповідали поглядам прогресивної громадськості.
Батьки жили у Бомбеї, коли народився він і більша частина його життя пройшла у Індії. За плечима письменника багато доріг Європи і Америки, Азії й Африки. Та найбільше Редьярда вабила Індія —його любов і біль. Там минуло його дитинство. Його й сестричку оточували кольорові слуги - індуси, які обожнювали маленького сахіба (пана). Хлопчик відповідав їм тим же. Цей час письменник завжди згадував як найщасливіший у своєму житті. Саме тоді він почав разом з англійською вивчати мову і культуру місцевих народів.
Навчався в Англії. «Вихователькою» була його тітка, жорстока і примхлива істота. Вона одразу зненавиділа свого незалежного племінника й нерідко просто знущалася з нього. Замість щастя, волі й затишку, які панували в оселі Кіплінгів у Бомбеї, тут на дитину чекали допити, всілякі безглузді заборони, витончені покарання, а то й побої. Тітчин «будинок відчаю» завдав чутливому серцю хлопчика глибокої рани. Він тяжко захворів, повністю втратив зір на кілька місяців, ледве не збожеволів. Тільки приїзд матері врятував його від загибелі.
Потім Редьярд навчався в чоловічій школі, де, до речі, теж панувала майже військова дисципліна, та хлопчик уже достатньо духовно зміцнів, щоб з честю витримати нові випробування. Він дійшов висновку, що життя — це боротьба, жорстока і постійна. У дитинстві він не опирався долі, мовчки терпів тітчині знущання, але прагнення помститися поганим людям визрівало в ньому і знайшло свій вихід у творах, особливо казках.
Писати він почав ще у студентські роки, а у 18 років повернувся до Індії та став служити у газеті. Пізніше газета направила Кіплінга кореспондентом до Англії. Потім у ролі кореспондента побував у Південній Африці, на Цейлоні, Новій Зеландії. На початку ХХ століття переселився в Англію остаточно.
У 23 роки став відомим у своїй країні. У 24 роки – автор багатьох оповідань та віршів, став класиком. Прийшла всесвітня слава. 1907 році (42 роки) – Лауреат Нобелівської премії з літератури.
Світогляд (погляди несподівані!).
1. Так, багато людей жорстокі і підлі, та не всі. Є серед них і ті, хто здатний на дружбу та взаємодопомогу. І хоча їх не так багато, та саме в них — виправдання людського роду.
2. Славить випробування, що випали йому на долю, бо лише внаслідок їх подолання він став справжнім чоловіком, привчив себе до дисципліни, так необхідної у житті.
3. Свято вірив у те, що люди мають дотримуватися певних правил у боротьбі. У його розумінні світ взагалі складається з різних команд, зграй, груп, кожна з яких живе за своїми законами.
4. Але й між різними їх групами можна легко встановити нормальні стосунки, слід лише поважати Вищий Закон, який проголошує: будь щирим і самовідданим.
Людей, які сповідують саме такі погляди, яскраво й виразно зображено у збірнику захоплюючих історій Кіплінга «Книга джунглів».
Джерелом твору є індійський фольклор: черпав матеріал з глибокої скарбниці туземних казок і легенд. Крім того, автор сам творив свій власний фольклор і міфи про Індію. Але історія про Мауглі заснована не тільки на легендах та фантазії автора. В Індії такі випадки мали місце , але ці діти назавжди втрачали мову. (У ХХ ст. є випадки, про них пишуть газети та показують сюжети). У Кіплінга ж ця історія переосмислена відповідно до його світогляду.
Будова: мозаїчний принцип. Складається з 15 фрагментів, з історією Мауглі пов'язані лише вісім. Поряд з оповіданнями про Мауглі вміщені історії про Білого Котика, оповідання про Пуран Багата, котрий є героєм багатьох пенджабських легенд і шанується як святий. Ці фрагменти - самостійні історії, але вони поєднані в цілісний художній світ.
Жанр: твір дуже схожий на традиційний для Індії жанр казки про тварин. Але є також спорідненість із пам’яткою санскритської літератури III-IVcт., збіркою «Панчатантра.» Це своєрідний роман-виховання.
Тема: розповідь про людського малюка, вигодуваного вовчицею і вихованого у вовчій зграї , тобтоісторія відносин людини з мешканцями джунглів.
Сюжет: із неабиякою цікавістю читач стежить за тим, як Акела, мудрий і відважний вожак вільного народу, як звуть себе вовки; чорна пантера Багіра, смілива й спритна; старий товстий ведмідь Балу, охоронець законів джунглів, рятують Мауглі від ікол тигра Шер-Хана, взявшись з великим терпінням навчати його змалку всім хитрощам і премудрощам життя тваринного світу у джунглях, виручають його у важкі хвилини, захищають, ризикуючи своїм життям. Незвичайність історії Мауглі, екзотика світу джунглів надзвичайно захоплюють читача.
Герої:це — оповіді про тварин, і в них немає чарівних, неіснуючих у природі образів. У Кіплінга звірі сприймаються як живі характери — з усіма притаманними їм зовнішніми рисами й поведінкою. Тоді, як у казках інших письменників або народних образи тварин цікаві більше тим, що за їхніми діями можна вгадати людську вдачу. У «Книзі джунглів» немов оживає доісторична епоха, коли люди і звірі співіснували і разом боролися за виживання.
Ведмідь Балу – педант, буркун, нагадує материнське ставлення.
Пантера Багіра – мудра, вірна, завжди готова прийти на допомогу улюбленцю; вона знає людей, бо народилася у клітці зоопарку.
Вожак вовків Акела – суворий, вимогливий "батько".
Пітон Каа – повільний гігант, хранитель пам’яті джунглів, так як живе з незапам’ятних часів, коли ще створювався всесвіт.
Слон Хаті –величний та справедливий, головний суддя, який слідкує, щоб ніхто не порушував закони.
Тигр Шер– Хан – насилля та аморальність.
Кіплінг та його герої в однаковій мірі шанують Закон Джунглів. Людське суспільство, показане на прикладі селища, відчутно програє у зіставленні з тваринним світом. Це тому, що люди взагалі не дотримуються ніяких правил, і Виший Закон для них не існує. Ось чому Мауглі знищує селище. Письменник заперечує існування суспільства, яке зневажає Закон і, разом з тим, здійснює помсту за кривди, яких зазнав у дитинстві.
Однак це не означає, що Кіплінг — людиноненависник, Звернімо увагу хоча б на те, що у казці зображено два типи людей. Одні з них зіпсовані і слабкі, інші ж — і Мауглі в тому числі,— сповнені благородної сили. Саме такі люди, переконує письменник, наближають майбутню кращу долю людства.
Головний герой:образ людини, яка виросла серед звірів.
В останньому оповіданні він повертається у людське життя.
Проблематика:
· природа й цивілізація;
· місце людини на землі;
· співвідношення культурного й природного.
Джунглі Кіплінга - це світ безперервної боротьби за існування, де перемагає найсильніший. Автор змальовує перед читачем світ природи як світ інстинкту, котрий існує у двох протилежних іпостасях: інстинкт творення та інстинкт руйнування, як життя і смерть. Вони складно переплетені й взаємодіють у природі. Інстинкт життя народжує Закон джунглів, що регламентує порядок.
Закон джунглів дозволяє полювання - вбивство заради життя, але забороняє вбивство заради втіхи. І найсуворіша кара чекає того, хто вбиває під час сухого замирення. Закон джунглів стоїть на боці захисту життя під час загрози вимирання. Дикі Собаки із Декана порушують Закон, це загрожує самознищенням. Цивілізацію не слід протиставляти природі. Цим поєднуючим началом між природою і цивілізацією є Мауглі, вихований джунглями, він стає володарем джунглів. Мауглі поєднав у собі розум та інстинкт - у цьому віра Кіплінга у рятівну силу Закону джунглів.
Таким чином, розповідаючи про мудрість тваринного світу та джунглів автор показує, що верховодить все ж таки Мауглі.
Ідея:людина підкорює природу, вона вища за тварин, а тому перед нею стоять певні моральні обов’язки. Твір навчає життєвої мудрості, викриває недоліки суспільства (прийом - сатира): людське суспільство виявляється недосконалим, так як в ньому немає справжності. Люди брешуть, повні дивних забобонів, цінують гроші, зміст яких незрозумілий істотам, що живуть природним життям та не вбивають одне одного без необхідності.
Особливості:
· поєднаня поезії і прози, ідея кожного фрагмента заявлена у вірші-епіграфі;
· динамізм стилю;
· яскрава образність;
· особлива дотепність;
· ставить перед читачем - дитиною питання не дитячі, а серйозні, рішення яких буде далеко попереду, але треба задумуватися вже у дитинстві;
· тонке розуміння дитячої психології;
· невичерпна фантазія.
Казки про Мауглі — не єдині у «Книзі джунглів». Не менш улюблене дітьми та дорослими є оповідання про спритного і сміливого мангуста, який самовіддано допомагає людям, — "Ріккі-Тіккі-Таві"
Чарівний неповторний світ казок У. Діснея. Славетний американський режисер і художник, його творчість у системі виховання дітей.
Уолт Дісней (1901-1966)
Американський художник мультиплікатор, кінорежисер, актор, сценарист, продюсер, засновник компании «Волт Дісней Продакшн». Є творцем першого звукового мультфільму та першого повнометражного.
Народився в бідній сім’ї, хист до малювання з 4-х років. В 7 років пішов працювати. В 1928 р – перший фільм про Мортімера – веселе мишеня. В цьому ж році народився Міккі Маус. У 1937 р народилася певна повнометражна мультиплікаційна річ «Білосніжка та 7 гномів». За все життя знаяв 111 мультфільмів і був продюсером понад 500. Паралельно працював і над акторськими фільмами: «острів скарбів», «робін гуд», «мері попінс». У 1955 р відкрився парк атракціонів Диснейленд у Каліфорнії, пізніше у Флориді, Токіо, Парижі.
Уолт Дісней зміг створити неймовірний світ чарівництва, який вже кілька десятиліть зачаровує дітей і дорослих своїми неймовірними персонажами, казковими історіями та обов'язковими хепі-ендами.
Напевно дуже складно, якщо взагалі реально, знайти людину, якій було б невідомо, хто такий Уолт Дісней. Цьому талановитому казкарю, мультиплікатору і бізнесмену вдалося створити власний світ пригод і чудес, до якого на сьогоднішній день входять не лише екранізації улюблених казок, а й всесвітньо відомий Діснейленд – мрія багатьох дітлахів з усього світу, книжковий клуб, а також індустрія м’яких іграшок, ляльок і навіть дитячого одягу з принтами улюблених героїв. Уолт Дісней – справжній чарівник, адже його творіння обожнюють дітлахи з усіх куточків планети. Причому, вони люблять не лише дивитися мультики – казки Дісней читати теж не менш цікаво. Тим більше, що всі вони оформлені чудовими ілюстраціями з мультфільмів.
Спільна риса всіх мультиків Діснея полягає в перемозі добра над злом, але мало хто знає, що, екранізуючи відомі казки, Уолт Дісней іноді дуже далеко відходив від першоджерела, щоб зуміти створити цей добрий і чарівний світ. Зокрема, це стосується казок братів Грімм, які спочатку призначалися для дорослих, але з допомогою талановитого мультиплікатора перетворилися в чудові дитячі історії. Цікаво, що більшість мультяшних персонажів змальовувались із реальних людей. Наприклад, прототипом Русалочки стала відома актриса Аліса Мілано, а під образом Аладіна ховається Том Круз. За екранізацію Білосніжки Дісней отримав особливий почесний Оскар у вигляді однієї великої статуетки і семи маленьких.
Добрий проти Злого. Ласкавий зрештою бере гору - такий закон цього світу. Вигідніше робити ставку на добро. Тема всіх творів Діснея - боротьба зі злом. Дісней любив щасливі фінали і поселив всіх своїх персонажів у просторі власного цнотливого світогляду. Так він “ заробив ” собі імідж морально чистої людини. Адже був злісним курцем і майже алкоголіком. Дитина проти Дорослого. У кого дитинство не закінчується, у того й творчість триває вічно. Навіть у 55 років Дісней годинами грав у міні-залізницю. Це був прообраз його імперії розваг, мультик в реальності. І поза часом .
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 531; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!