Елементи внутрішнього середовища банку
Рівні стратегічного управління
Є три рівні - корпоративний, рівень підприємства, або бізнес-одиниць, що складають корпорацію, і функціональний.
Корпоративна стратегія - перший рівень. Вона визначає банк цілому, поведінка її підрозділів або бізнес-одиниць, товарні лінії, комбінація яких дозволяє сприймати банк як цілісність, і відповідає на питання: яким бізнесом займається корпорація? Стратегічна діяльність на корпоративному рівні включає в себе, наприклад, придбання нового бізнесу, розширення або скорочення вже існуючого, створення спільних банків.
Стратегія банку - другий рівень, часто характеризується як конкурентна або ділова стратегія. Фундаментальним тут є питання: як і з ким конкурувати на конкретному ринку? У банку його рівень складається з керівників окремих господарських підрозділів, що входять в банк, а також забезпечує роботу його персоналу. Головна роль цих керуючих полягає в тому, щоб переробляти загальні відомості про направлення і наміри надходять з корпоративного рівня в конкретні стратегії групової та індивідуальної діяльності.
Функціональна стратегія є третім рівнем. Фундаментальним тут є питання: що вносять різні функціональні дії в інші рівні стратегії? Виконавці не мають можливості оцінити всю широту картини, проте вони відповідають за розвиток функціональних стратегій, які вписуються в стратегічні завдання, поставлені керуючими на корпоративному рівні та рівні банку. Фінансові органи дають істотну інформацію для формулювання стратегії і забезпечують заходи по оцінці ступеня втілення її в життя.
|
|
|
Стартегічне рішення та методи його прийняття
Під прийняттям управлінських рішень можна розуміти процес їх розробки та вибору. Стратегічне рішення - результат вибору суб'єктом (органом) управління способу дій, спрямованих на розв'язання певної проблеми управління. Основна мета управлінського рішення - забезпечити координуючий вплив на об'єкт (систему) управління для досягнення цілей банку.
Розглянемо основні методи прийняття стратегічних рішень. Таких можна виділити дев'ять
1) відображають точку зору керівництва, на що повинен бути схожий банк і чим він займається;
2) покликані надати сприяння банку в забезпеченні взаємодії із зовнішнім середовищем. (Організація постійно підлаштовується під змінюється обстановку.);
3) приймають також до уваги власні ресурси банку і сприяють забезпеченню точних відповідностей між діловою активністю та наявними ресурсами;
4) включають уявлення про великому зміні в системі роботи банку;
5) надзвичайно складні, які включають різні ступені невизначеності; вони мають на увазі, що банк повинен робити припущення про майбутні події на основі не дуже надійної інформації;
|
|
|
6) потребують всебічного підходу до управління організацією; вдалі стратегічні рішення передбачають роботу керуючих поза їх функціональних зон, а також консультації з іншими керуючими, які, можливо, мають інші погляди на перспективну діяльність банку;
7) мають дальній приціл; вони мають на увазі тривалі перспективи і мають довгострокове значення;
8) причетні до оцінок і очікуванням ключових учасників компанії всередині банку;
9) серйозно впливають на ресурси та оперативну діяльність; вони впливають на ресурсну базу організації та викликають хвилі організаційних рішень більш низького рівня.
Стратегічний контроль
Стратегічний контроль — це особливий вид управлінської діяльностів банку, що полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління, який забезпечує досягнення поставлених цілей та виконання обраних стратегій через встановлення стійкого зворотного зв’язку.
Стратегічний контроль базується на ймовірніших оцінках і показниках, але це не означає, що їх не треба встановлювати.
|
|
|
Крім того, стратегічний контроль є однією з головних форм упереджувального контролю, який передбачає встановлення певної політики, процедур, правил тощо.
Стратегічний контроль передбачає необхідність прийняття коригуючих рішень, що містять певну частку ризику, тому до цієї діяльності треба залучати фахівців з банківським складом розуму.
Контроль є таким типом діяльності з управління банку, яка дає
- контроль ефективності виконаних заходів і робіт;
- заслуховування на засіданнях керівних органів програм інформації про виконання найважливіших робіт та етапів, а також окремих виконавців завдань, що не відповідають встановленим параметрам.
Функція стратегічного контролю належить керівнику підприємства, оскільки він у ринкових умовах є менеджером і повинний контролювати хід виконання поставлених перед підприємством цілей. Він самостійно здійснює оперативний контроль, що включає контроль річних планів, прибутковості (рентабельності) й ефективності.
Стратегічний контроль включає оцінку ефективності стратегії підприємства і маркетинговий аудит чи ревізію. Стратегічний контроль повинний здійснюватися на рівні усього банку.
Елементи внутрішнього середовища банку
|
|
|
Внутрішнє середовище банку формується керівниками відповідно до їх уявлень про те, які саме елементи забезпечать її ефективне функціонування і розвиток. Внутрішнє середовище — це структура банку, його ресурси та культура; інші до внутрішнього середовища відносять структуру, рівень розподілу праці та організаційні комунікації, а також кадровий склад банку, трудові й технологічні процеси, що використовують для перетворення ресурсів на необхідний суспільству продукт.
Незалежно від сфери діяльності, складу і структури зовнішнього середовища, ці завдання є обов'язковими для керуючої системи будь-якої організації, оскільки їх вирішення формує її внутрішнє середовище.
Звідси, основними елементами внутрішнього середовища є:
· цілі банку — формуються з урахуваннями ринкової кон'юнктури на основі наявних та потенційних можливостей;
· структура банку — формується під обрані цілі в такий спосіб, щоб забезпечити необхідний рівень гнучкості й мобільності організаційних дій; система технологій — спрямована на забезпечення конкурентоспроможності продукції за технічними й економічними параметрами;
· персонал (людські ресурси) — добирають з урахуванням кваліфікаційних характеристик і узгодженості мотивацій індивідів з цілями банку, здатності їх до саморозвитку;
· організаційна культура — має своїм завданням ідентифікацію індивідуальних та організаційних цілей та їх узгодження.
Отже, внутрішнє середовище банку — це складна система елементів і зв'язків між ними, що є об'єктом контролювання та регулювання керівництвом.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 261; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!