Теплові електростанції та електроцентралі

Екологічні наслідки енергетичної діяльності

Об'єктивний аналіз сучасної економічної ситуації, причин і джерел погіршення екологічного стану природного середовища України, погіршення здоров'я людей, виникнення демографічної кризи став можливим лише кілька років тому завдяки розсекреченню великої кількості архівних матеріалів (соціально-історичних, політичних, партійних, соціально-економічних та ін.) і допоміг чітко визначити основні причини, джерела, динаміку й напрями розвитку екологічної ситуації у межах нашої держави. Такими причинами, як уже частково згадувалось, виявилися:
1. Екстенсивневикористаннявсіхвидівприроднихресурсів, щотривалопротягомдесятиліть, без врахуванняможливостейприроднихрегіонів до самовідтворення й самоочищення.
2. Довготривалеадміністративно-команднеконцентрування на невеликих площахвеликоїкількостінадпотужниххімічних, металургійних, нафтопереробних і військовихпромисловихкомплексів та інших «гігантівсоціалістичноїіндустрії», прискоренареалізаціягігантоманськихпланіввтручання в природнесередовище.
3. Повненехтуваннятрадиціямигосподарювання, можливостямиприродирегіонів і інтересамикорінногонаселення.
4. Перехімізаціясільськогогосподарства й хибні засади йогоорганізації (типу величезнихколгоспно-радгоспнихгосподарств).
5. Розгортаннямеліораційнихробіт і їхпроведення у величезнихобсягах без належнихнауковихобгрунтувань і ефективнихтехнологій.
6. Повнавідсутністьоб'єктивнихдовгостроковихекологічнихекспертизусіхпланів і проектіврозвиткупромисловогогосподарства, енергетики, транспорту протягомповоєнногоперіоду.
7. Використання на переважнійбільшостівиробництвстарих і дужестарихтехнологій і обладнання, яківже давно потребуютьзаміни.
8. Відсутністьефективнодіючихзаконівщодоохорони природного середовища й підзаконнихактів для їхефективноїреалізації.
9. Відсутністьпостійноїоб'єктивноїінформації широких маснаселення про екологічний стан довкілля, причини йогопогіршення, винуватцівзабруднень і заходи для поліпшенняситуації.
10.Надзвичайнонизькийрівеньекологічноїосвіти не лише широких маснаселення, а й керівниківпідприємств, урядовихорганізацій, загальнанизькаекологічнасвідомість і культура.
11. Різкеприскореннянегативнихекономічних, соціально-політичних і екологічнихпроцесіввУкраїні в зв'язку з найбільшою техногенною катастрофою XX ст.— аварією на Чорнобильській АЕС.
12. Відсутністьдійовихекономічнихстимулівресурсо- й енергозбереження.
13. Відсутністьдійовогодержавного контролю за виконаннямзаконів про охоронуприроди й системиефективногопокарання за шкоду довкіллю.
Основнимиантропогеннимиджереламирозростанняекологічноїкризи в Україні є перш за все великіпромисловікомплекси — ненажерливіспоживачісировини, енергії, води, повітря, земельного простору, транспорту й водночасстрахітливіотруювачідовкілляпрактично всіма видами забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних). Сконцентровані вони навколородовищкориснихкопалин, великих міст і воднихоб'єктів: Донеччина, ЦентральнеПридніпров'я, Криворіжжя, Прикарпаття, Керч, Маріуполь, більшістьобласнихцентрів. Середцихоб'єктівнайбільшимизабруднювачамидовкілля є металургійні, хімічні, нафтопереробні та машинобудівні заводи, кар'єри та збагачувальні фабрики, деяківійськовіпідприємства.
Була й залишаєтьсянайнебезпечнішимджереломшкодинавколишньомусередовищувійськовадіяльність: за обсягамивикористанняпалива для техніки й забрудненьвідйогоспалювання в двигунахлітаків, танків, автомобілівтощо; за обсягамивикористаннямінеральноїсировини, необхідної для виробництвавійськовоїтехніки; обсягамиспоживанняенергії; витратами на утриманняармії і військовихпідприємств; обсягамизабрудненьдовкіллявідцихпідприємств і, звичайно, за розмірамизбитків, пов'язаних з випробуваннямрізнихвидівзброї, у тому числі й атомної, а такожпроведеннямманеврів, навчань і воєн. Українаповноюміроювідчулацепротягомостанньогостоліття.
Найбільшезабруднюютьдовкілляоб'єктиенергетики, перш за все ТЕЦ і ГРЕС. Поглинаючивеличезнукількістьнафтопродуктів, газу та вугілля, вони викидають в атмосферу мільйоникубічнихметрівшкідливихгазів, аерозолів і сажі, займаютьсотні гектар землі шлаками й золою.
ІншимджереломзабрудненняприродиУкраїни є транспорт — автомобільний, повітряний, водний, залізничний. В усіх великих містахУкраїничастказабрудненьповітрявід автотранспорту останнім часом становить 70—90 % загальногорівнязабруднень.
Нарешті, для наших сільськогосподарськихрайонівнайбільшхарактернимджереломзабрудненьприродних вод і грунтів є надлишокмінеральних добрив і пестицидів, які десятками років у величезнихкількостяхвикористовувалися на полях. Лише 5 — 10 % їхйшло на користь (поглиналосярослинами), а 90 % змивалосядощовими й сніговими водами, здувалосявітрами й осідало в річках, озерах, грунтах і ґрунтових водах, стаючишкідливими компонентами екосистем.
Небезпечнимизабруднювачамидовкілля є такожоб'єкти, щогенеруютьпотужніфізичні поля — електромагнітні, радіаційні, шумові, ультразвукові й інфразвукові, теплові, вібраційні (великірадіостанції, теплоцентралі, РЛС, трансформаторніпідстанції, ЛЕП, ретрансляційністанції, спеціальніфізичнілабораторії та установки, кібернетичніцентри, АЕС тощо).
Сучаснийнапруженийекологічний стан більшостірегіонівУкраїни (ЦентральнеПолісся, Передкарпаття, Причорномор'я, Крим, Азовське море, ЦентральнеПридніпров'я і Донеччина) є наслідкомхибноїекологічноїполітики наших урядовцівпротягомостанніхдесятківроків: розвитоктериторіально-промисловихкомплексів, енергетики, сільськогогосподарства без врахуванняспецифікиприродних умов краю, інтересівукраїнського народу, екологічнихзаконів. Для підтвердженнясказаногонаведемодеякіфакти про забруднення й шкоду довкіллюУкраїнивідосновнихвидіввиробничоїдіяльності на їїтериторії.
Підприємстваметалургії і енергетикищорічновикидають у повітрявідповідно 35 % і 32 % усіхзабрудненьвідстаціонарнихджерел, є головнимизабруднювачамиповітряУкраїни (містаМакіївка, Маріуполь, Комунарськ, Харцизьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ та ін.). Металургійніпідприємстваоснащеніочиснимобладнаннямлише на 30—50 %, яке до того ж застарілеабо не дієзовсім.
Головнимизабруднювачамидовкілляважкимиметалами, особливо миш'яком і свинцем, є підприємствакольоровоїметалургії; вони ж забруднюютьдовкіллясірчаною й азотною кислотами (м. Костянтинівка — завод «Укрцинк», м. Запоріжжя — Дніпровський, Микитівськийртутнийкомбінати та ін.).Чорнаметалургія — основнийзабруднювач вод фенолами, нафтопродуктами, сульфатами.
ТЕС виробляють в Україніпонад 70 % електроенергії (близько 37,6 тис.МВт); майжевсі вони розміщені в містах і промислових центрах і є найбільшимизабруднювачамидовкіллясередусіхоб'єктівенергетики.Основними компонентами їхніхзабруднень є твердічасткипалива (зола), сірчанийангідрид, окиси азоту. Загальнакількістьвикидівенергетичнихоб'єктівскладаєблизько 2,3 — 2,5 млн т за рік. Рештуелектроенергіївиробляють ГЕС та АЕС. Найбільшінашігідроелектростанціїзосереджені на Дніпрі (Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Запорізька, Каховська). ГЕС вважаютьсяекологічнонайбільшбезпечними, але створення каскаду водосховищ на Дніпрі, що затопили близько 7 тис. км2 прекраснихродючихзаплавних земель і за періодсвогоіснуванняперетворилися на водойми-накопичувачівідходів і забруднень з навколишніхрегіонів, призвело до значнихнегативнихекологічнихзмін (підтоплення 100 тис. га прибережних земель, багаторазовезниженняактивностіпроцесівсамоочищенняДніпра, «цвітіння» водойм, зниженняпродуктивностірибнихгосподарствтощо).
Дуженегативним з екологічної точки зору є наявність на територіїУкраїнип'яти АЕС (14 енергоблоків) — Чорнобильської, Рівненської, Хмельницької, Запорізької та Південно-Української. Зберігається не лише велика небезпекановихаварій на АЕС, але й додаєтьсядуже складна проблема похованнявідходів ядерного палива і, в недалекому майбутньому, післявідпрацюванняналежного ресурсу — поховання й ліквідація самих АЕС дужескладний, небезпечний і дорогийпроцес.

7.Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – одна з найважливішихструктурнихскладовихекономікиУкраїни, ключовий фактор забезпеченняжиттєдіяльностідержави.
Паливно-енергетичний комплекс складається з підприємств, щоспеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого, рідкого і газоподібногопалива, виробництві, передачі та використанніелектроенергії і тепла.
До складу підприємствПЕКувходятьвугільнішахти, нафтові та газовісвердловини, електростанції, лініїелектропередач. Вонигрупуються у галузі (рис.1), яківиступаютьосновнимиелементамигалузевоїструктуриПЕКу.

Галузі комплексу тіснопов’язані з усімагалузямигосподарства.
Паливно-енергетичний комплекс маєвеликерайоноутворюючезначення. Вінстворюєпередумови для розвиткупаливоємнихвиробництв і є базою для формуванняпромисловихкомплексів, у тому числі не тількиелектроенергетичних, нафтохімічних, вуглехімічних, газопромислових, але йметалургійних, хімічних, лісохімічнихтощо.
Паливовикористовується не тільки в енергетиці, а й є сировиною для одержаннярізноманітнихціннихпродуктів. Наприклад, нафтанеобхідна для розвиткухімічноїпромисловості. З неїодержують, окрімпаливнихматеріалів, різні масла й змащувальніматеріали, пластмаси, миючіречовини, синтетичні волокна та тканини, добрива. З природного газу виробляютьсинтетичніспирти і білковіпрепарати, вилучаютьсірку. Вугілля є цінноютехнологічноюсировиною у чорнійметалургії, джерелом для одержанняпластмас, бензину та іншихпродуктіввиробництва.
Особливістюпаливно-енергетичного балансу України (ПЕБ – співвідношеннявидобутку і споживанняпаливних та енергетичнихресурсів) є високапитома вага вугілля та атомноїенергії і незначнагідроенергії та нафти.

Нетрадиційні джерела енергії

Українамаєзначнийпотенціалнетрадиційнихджереленергії. Для йоговикористання У 1997 роціКабінетомМіністрівзатверджена "Програмадержавноїпідтримкирозвиткунетрадиційних і поновлюванихджереленергії і малоїгідро- і теплоенергетики". За цієюпрограмоюпередбачаєтьсярозвиток та використаннянаступнихнетрадиційнихвідновлювальнихджереленергії (НВДЕ) і нетрадиційнихпозабалансовихенергетичнихресурсів (НПЕР):
· енергіївітру (будівництво ВЭС);
· гідроенергії (переважно шляхом будівництвамалих і міні-
ГЕС);
· геотермальноїенергії (глибинного тепла Землі);
· енергіїсонячноговипромінювання;
· біомаси, біогазу;
· вугільного метану;
· вторинного тепла промисловоговиробництва;
· пальнихтвердихпобутових і промисловихвідходів і ін.
Були сформульованінайбільшперспективнінапрямкивикористаннясонячноїенергії, а саме:
Безпосереднєперетворення в низькопотенціальнутепловуенергію без попередньоїконцентрації потоку сонячноїрадіації для гарячоговодопостачання, теплопостачання і нестатківсільськогогосподарства;
Безпосереднєперетворення в електричнуенергіюпостійного струму за допомогоюфотоперетворювачів.
"Програмадержавноїпідтримкирозвиткунетрадиційних і поновлюванихджереленергії" є частиноюНаціональноїенергетичноїпрограми, схваленої Верховною Радою України. Національнаенергетичнапрограмапередбачаєзбільшеннячасткинетрадиційних і поновлюванихджереленергії до 8% до 2010 року. Зокрема, програмоюпередбаченеспорудженнясонячнихколекторівзагальноюплощею до 10 млн. квадратнихметрів.
ДержавнимкомітетомУкраїни по справах містобудування й архітектуризатверджена"Комплексна програма по використаннюнетрадиційних і поновлюванихджереленергії в архітектурі і містобудуванні", щорекомендує три типи установок сонячноготеплопостачання для масової установки: сонячні приставки до котелень; системисезонноїдії для окремихоб'єктів і модульні установки сонячногонагрівання води.

теплові електростанції та електроцентралі

Теплова електростанція (ТЕС), електростанція, в якій первісна енергія має хімічну форму і вивільняється шляхом спалювання вугілля, рідкого палива чи газу; в парових електростанціях (з паровими турбінами) у топці парового котла відбувається перетворення хімічної енергії палива в тепло газів — продуктів згоряння; це тепло передається воді та водяній парі, пара з котла надходить до парової турбіни, де тепло перетворюється на кінетичну енергію обертання електрогенератора, з'єднаного з турбіною; відпрацьована в турбіні пара надходить до конденсатора і віддає тепло охолоджуючій воді (наприклад, з ріки); у деяких електростанціях застосовують замість парової газову турбіну.

Теплоэлектроцентра́ль (ТЭЦ) — разновидность тепловой электростанции, которая производит не только электроэнергию, но и является источником тепловой энергии в централизованных системах теплоснабжения (в виде пара и горячей воды, в том числе и для обеспечения горячего водоснабжения и отопления жилых и промышленных объектов).При строительстве ТЭЦ необходимо учитывать близость потребителей тепла в виде горячей воды и пара, так как передача тепла на большие расстояния экономически нецелесообразна.

10.А́томнаелектроста́нція

А́томнаелектроста́нція (АЕС) — електростанція, в якій атомна (ядерна) енергія перетворюється в електричну. Генератором енергії на АЕС є атомний реактор. Тепло, яке виділяється в реакторі в результаті ланцюгової реакції ділення ядер деяких важких елементів, потім так само, як і на звичайних теплових електростанціях (ТЕС), перетвориться в електроенергію. На відміну від теплоелектростанцій, що працюють на органічному паливі, АЕС працює на ядерному пальному (в основному 233 U, 235 U, 239 Pu)^[1]

У результаті роботи АЕС утворюються радіоактивні відходи та відпрацьоване ядерне паливо. Вони є небезпечними для людини і довкілля, для знешкодження вимагають переробки та тривалого зберігання.

Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 54; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!