Контроль за генеральною військовою канцелярією
Контроль кордонів Гетьманщини, слідкувати за переміщенням війсь запорожців і контроль за втікачами на Запоріжжя.
Займався чолобитними справами.
Відносини з іншими колегіями, а також облаштування за рос військ в Гетьманщині.
Фінансова діяльність колегії, а також контроль за роботи наглядачів в полках
Рахункова справа всіх доходів і витрат, звітність в Ревізійну контору.
Для нагляду за діяльністю колегії існував прокурор, підзвітний лише ген. прокурору Сенату.
Становище України за гетьмана Д.Апостола (1727-1734). Правліннягетьманського уряду (1734-1750).
А)Після смерті Петра I у січні 1725 року Данило Апостол був звільнений на початку 1725 року.
Влітку 1727 уряд Петра II, зважаючи на зростаючу напруженість російсько-турецьких відносин і підготовку нової війни, прагнув залучити на свій бік козацьку старшину. Цар ліквідував першу малоросійську колегію і дозволив обрати нового гетьмана.
Жовтня 1727 року на генеральній раді у місті Глухові Апостола було обрано гетьманом. У 1728 році новообраний гетьман їздив на коронацію Петра II, де подав петицію про відновлення державних прав України на основі Березневих статей 1654. У відповідь на гетьманську петицію російський уряд видав так звані «Рішительні пункти» 1728 року, які, ставши своєрідною конституцією Гетьманщини, значно обмежували гетьманську владу і політичну автономію Лівобережної України.
|
|
|
Зважаючи на реальні обставини, Апостол взявся за проведення ряду управлінських і соціально-економічних реформ, які значно упорядкували державне життя Гетьманщини:
У 1729–1731 роках було проведено так зване Генеральне слідство про маєтності. Під час проведення дослідження на основі документів і повідомлень старших людей було визначено і повернуто в державне користування рангові (державні) землі, які були безпідставно захоплені в приватне володіння.
Було проведено реорганізацію фінансової системи України, вперше встановивши точний бюджет державних видатків, які становили 144 тисячі карбованців.
Продовжував здійснювати судову реформу, розпочату Павлом Полуботком; в 1730 році видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах.
Відстоювались інтереси української торгівлі у руслі вимагань від російського уряду зміни дискримінаційної торговельної системи, запровадженої ще Петром I. На початку 1728 року Данило Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив питання перед російським урядом про скасування заборони (ембарго) на експорт традиційних українських товарів — зерна, воску, шкіри, прядива та інше.
|
|
|
Незважаючи на опір московського уряду, було відновлено право гетьмана призначати Генеральну Військову Канцелярію та полковників.
Значно було зменшено кількість росіян у гетьманській адміністрації (натомість до влади прийшли вихідці з півдня — волохи та серби[2]). Їм було заборонено купувати землі в Україні. Українські адміністративні органи отримали наказ про матеріальне сприяння тим з росіян, хто бажав виїхати з України. Кількість російських полків в Україні було обмежена до шести.
Київ з-під влади генерал-губернатора було переведено під юрисдикцію гетьмана. Під гетьманську владу були повернуті запорожці, які з 1708 року були змушені жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право на заснування в 1734 році Нової Січі на річці Підпільній.
Данило Петрович Апостол помер і похований у селі Сорочинцях (тепер Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області) у зведеній за його кошти церкві Преображення Господнього
б)Правлі́ння гетьма́нського у́ряду — уряд, якому у 1734 році, після смерті Данила Апостола, доручила правління Гетьманщиною цариця Анна Іоанівна, фактично видозмінена Малоросійська колегія.
|
|
|
До цього керівного органу входило шестеро осіб (3 москвини, 3 українці). Головою Правління був призначений князь Олексій Шаховськой, який ретельно виконував усі таємні інструкції царського уряду поширювати думку про неефективність правління гетьмана і вважав, що «російський уряд надто панькається з українцями».
Крім О. Шаховського, членами правління також були князь І. Баратинський, який з 1737 року очолив цей орган, полковник Гур'єв та представники козацької старшини — генеральний обозний Я. Лизогуб, генеральний підскарбій А. Маркович та генеральний осавул Ф. Лисенко. За ствердженнями істориків, що замість одного з двох останніх представників до Правління гетьманського уряду міг входити генеральний суддя М. Забіла.
Не тільки Україна потерпала в ті роки від жорстокого режиму цариці Анни (1730—1740 рр.), фактично, її фаворита німця Бірона. Діяльність «Таємної канцелярії», численні переслідування, арешти та страти на колесі (колесування) стали чорною сторінкою в історії російського народу.
Позитивні зрушення у ставленні до України почалися тільки після смерті імператриці Анни 1740 року, з приходом до влади дочки Петра І Єлизавети. Щасливий збіг обставин зробив простого козака Олексія Розума спочатку близькою людиною, а згодом і чоловіком нової російської імператриці. Під прізвищем Розумовського він став одним із найвищих сановників Російської імперії.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 255; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!