Психологічні елементи огляду місця події.
Огляд місця події має свої психологічні особливості, такі як:
1. Огляд місця події є незамінною слідчою дією, оскільки інформацію, що одержується при огляді, здобути шляхом проведення інших слідчих дій неможливо. Така, наприклад, інформація знаходиться в слідах ніг і рук злочинця, слідах застосування ним знарядь злому й т.д.
2. Огляд місця події часто проводиться в умовах невизначеної ситуації, яка така, що характерна для первинного етапу розслідування. Спочатку слідчому доводиться шукати відповіді на такі питання як: "Що відбулося: злочин, нещасний випадок чи інсценування? Якщо злочин, то який? Хто та чому міг його вчинити?
3. Особливістю огляду місця події є також його невідкладний характер. На відміну від інших слідчих дій огляд повинен проводитися негайно. Будь-яке відстрочення може привести до зміни обстановки, втрати слідів і доказів, забування очевидцями та свідками важливих для справи обставин.
4. На ефективність огляду суттєво впливає психологічний фон злочину, тобто ті суб'єктивні стани в яких може знаходитися слідчий.
5. Огляд місця події належить до небагатьох слідчих дій, при проведенні яких слідчий діє публічно, в присутності інших людей. Це вимагає певної психологічної підготовки, зокрема, вміння зосередитися, зберігати стійкість, концентрацію та перемикати увагу й, у той же час, керувати діями учасників огляду, підтримувати необхідну дисципліну, атмосферу співпраці.
|
|
|
6. Важливими факторами огляду, здатними чинити на нього негативний вплив, є несприятливі погодні умови: холод, спека, дощ, туман, нічний час доби. Дуже велика або навпаки, мала площа місця події.
Огляд місця події - це вид складної комплексної діяльності, що складається з дій слідчого, співробітників органів дізнання, спеціалістів і т. д., при керівній ролі слідчого. В ході огляду місця події, як у принципі й у ході інших видів слідчого огляду, в діяльності слідчого можна виділити три специфічні сторони або елементи: пошуковий (пізнавальний) елемент, організаційний елемент, посвідчувальний елемент
Психологія освідування.
Огляд тіла живої людини сторонньою особою завжди пов´язаний з психологічною напругою освідуваного.
Не випадково ч. 3 ст. 193 КПК України забороняє при освідуванні вчиняти дії, що принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров´я. Крім того, не допускаються дії, що завдають біль та дії, що негативно впливають на зовнішній вигляд і самопочуття освідуваного.
Гідність освідуваного можуть принизити насмішки, зауваження з приводу фізичних недоліків, аномалій анатомічної будови, вживання непристойних виразів, двозначні та образливі погляди, поплескування, гладження, ощупування оголеного тіла освідуваної особи, а також грубе поводження, проведення огляду тіла у невідповідних для цього місцях, надмірне затягування процедури освідування.
|
|
|
Небезпеку для здоров´я освідуваного можуть становити умови, які здатні спричинити захворювання (наприклад, простуду), використання технічних засобів, хімічних реактивів, що викликають відчуття болю або пошкодження шкірного покрову.
Застосування деяких технічних засобів з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину або фіксації особливих прикмет нерідко викликає заперечення з боку освідуваного через побоювання за своє здоров´я та життя. У таких випадках слідчому необхідно спокійно і тактовно пояснити такій особі призначення кожного з технічних засобів, що використовуватимуться, а також зміст дій, які проводитимуться.
Особливий такт повинен дотримуватися при фіксації слідів та особливих прикмет, що знаходяться на закритих та інтимних частинах тіла шляхом фотозйомки та відеозапису. Хоча про це й не зазначено в законі, однак фотографування та відеозйомка у випадку оголення освідуваної особи, як видається, має здійснюватись тільки за її згодою.
|
|
|
Якщо показати розташування багаточислених слідів злочину, тілесних ушкоджень або особливих прикмет на тілі освідуваного можливо лише при його оголенні, то рекомендується одержані фотографії, негативи чи цифровий носій, вкласти в окремий конверт, опечатати і підписати: «Для складу суду». При подібного роду фіксації слідів злочину та особливих прикмет етично не фотографувати обличчя освідуваного. Однак це повинно бути зафіксовано у протоколі. Водночас, слід визнати недопустимим фотозйомку освідуваного в оголеному вигляді, якщо це не викликано потребою збирання доказів.
Слідчий повинен враховувати, що люди по-різному реагують на обстановку та дії, що можуть принижувати їх гідність. Тому необхідно попередньо зорієнтуватися в етичних позиціях освідуваного, переконливо роз´яснити йому необхідність тієї чи іншої дії, її важливість.
Особливе значення для вирішення цього завдання має формування психологічного контакту. Тільки на основі поваги особи освідуваного та дотримання слідчим етичних норм може скластись психологічний контакт. Його встановлення забезпечить сприятливу атмосферу проведення освідування, зніме напругу та негативні емоції між учасниками цієї слідчої дії, що дозволить виконати поставлені перед ними завдання. Особливо це стосується ситуацій освідування потерпілих та свідків, які відмовляються добровільно виконати вказівки слідчого. Як правило, самовладання слідчого, завзятість у знаходженні психологічного контакту з освідуваною особою призводить до освідування в добровільному порядку. Про це свідчить і практика, де практично відсутні випадки примусового проведення освідування потерпілих.
|
|
|
Слідчий зобов´язаний проявити увагу до всіх прохань освідуваного, зокрема його заявам про відвід учасникам освідування. Вимоги освідуваної особи можуть бути мотивовані заінтересованістю цих учасників у результатах справи, наявністю особистих неприязних відносин, невисокими моральними якостями, які дозволяють припустити, що відомості, які стануть їм відомими, можуть бути використані для дискредитації або шантажу освідуваного.
З урахуванням психологічного стану освідуваного необхідно вирішити і питання про підбір понятих. Бажано, щоб понятими були особи, не знайомі з освідуваним, краще близькі за віком. Це допоможе зняти або зменшити психологічну напругу людини.
Що ж стосується примусового освідування, то вдаватись до нього можна тільки у виняткових випадках, коли вичерпані всі можливості переконання, роз´яснення необхідності освідування як засобу відшукання істини у справі, і при цьому досліджувані обставини не можуть бути встановлені за допомогою інших засобів доказування.
Психологія обшукуваного.
Як справедливо зауважує В. В. Романов, з точки зору обшукуваного в ході розслідування злочину можуть скластись дві основні ситуації. Перша, — коли обшук для нього виявився несподіваним, в результаті чого він не зміг вчинити дії, спрямовані на обладнання сховища або знищення предметів чи документів. І друга ситуація, — коли обшукуваний допускав (передбачав) можливість проведення у нього обшуку (вдома, на роботі, на дачі тощо), у зв´язку з чим вжив усі необхідні заходи для приховання шуканого, психологічно підготувався до конфліктної ситуації, на рівні свого інтелектуального розвитку змоделював можливий хід пошукової діяльності та залежно від того різні варіанти своєї поведінки.
У психологічній діяльності обшукуваного інтенсивно функціонують захисні механізми. Така особа може проявити комунікабельність і замкнутість, стриманість і показну відвертість, високомірність та агресивність.
Для обшукуваного та членів його сім´ї обшук означає вторгнення сторонніх осіб в їх помешкання, ознайомлення з матеріальними, особистими та інтимними сторонами їх життя. Це викликає стан підвищеного психічного напруження, зрушення у їх емоційно-вольовій сфері.
Про проведення обшуку, в якому окрім працівників правоохоронних органів беруть участь поняті, стає відомо значному колу людей з числа сусідів, знайомих, співробітників, родичів обшукуваного. У декого з них обшук може асоціюватись з винуватістю обшукуваного, членів його сім´ї — звідси й негативне ставлення до них. Усі ці фактори зумовлюють створення конфліктної ситуації при обшуку.
Заховати що-небудь, як зазначає О. Р. Ратінов, набагато легше, ніж знайти. Відбувається це тому, що той, хто ховає, вирішує завдання лише з одним невідомим: він не знає, як будуть шукати, хоча нерідко володіє достатніми даними і з цього питання. Все решта, що необхідне для вирішення: характер і властивості предметів, що підлягають схову, особливості тієї місцевості, в межах якої їх планується заховати, і так дальше, йому заздалегідь відомі.
Вибираючи місце та спосіб схову, людина оперує знайомими образами та уявленнями, використовує свої знання, досвід, раніше засвоєнні прийоми та вміння.
Передбачаючи можливість обшуку, людина, яка бажає сховати певні предмети, як правило, не використовує з цією метою місця звичайного зберігання (шафу, валізу, шухляду тощо). Зазвичай вона вибирає для схову такі місця, призначення яких далеке від того, щоб служити для зберігання, розраховуючи, що слідчий не здогадається шукати в такому невідповідному місці.
Обладнуючи схованку, злочинець, як правило, застосовує ті прийоми, якими він найкраще володіє, звичними виробничими методами та відмовляється від виконання невластивої йому роботи. Той, хто, наприклад, займається столярними роботами, швидше за все використає для схову дерев´яні частини будівлі і навряд чи застосує кам´яну кладку. Жінка ймовірно застосує давно засвоєні прийоми: зашиє ті ж предмети в одяг або заховає їх яким-небудь іншим чином, не використовуючи специфічну «чоловічу» роботу (наприклад, у продуктах харчування, у консервованих овочах і фруктах). Мужчина, навпаки, замість голки віддасть перевагу свердлу та молотку і використає для створення схову корпус телевізора, інших електропобутових приладів. Звичайно, не виключена і можливість того, що мужчина був колись кравцем, володіє іншими навиками так званої жіночої праці або, навпаки, жінка володіє навиками «чоловічої» роботи.
При цьому вплив професійних навиків не можна розуміти спрощено. Враховуючи значення професійних навиків при створенні таємних сховищ, слід пам´ятати, що у людей суміжних професій і навіть різних професій бувають однакові або подібні виробничі прийоми. Крім того, в побуті чимало людей засвоює нескладні професійні прийоми, які не притаманні їх основним заняттям: ремонтують житло, меблі, предмети домашнього вжитку. Нарешті, навиками, далекими обшукуваному, можуть володіти його близькі, здатні виконати роботу по створенню сховища. Певні навики, необхідні для обладнання сховища, можуть бути набуті в результаті деяких любительських занять у вільний від основної роботи час (наприклад, шиття, заняття музикою, полюванням, рибалкою, садівництвом, розведенням птахів, радіотехнікою, винахідництвом). Нерідко особа, створюючи сховище, запозичує досвід своїх знайомих, і тому співучасники часто використовують одні й ті ж прийоми для приховання цінностей, зброї та інших предметів.
Місце сховища та характер маскування певною мірою залежить від характеру, смаків, звичок особи, в якої проводиться обшук. Жадібна, недовірлива людина намагається заховати цінності поблизу, щоб мати можливість постійно перевіряти їх недоторканність. Боягузлива людина намагатиметься сховати речі подалі. Акуратна, обережна людина виявить максимум передбачуваності і ретельно заховає необхідні речі. Натомість, розсіяна, недалекоглядна людина здатна допустити серйозні прорахунки, а лінива, легковажна людина нерідко не стане витрачати зусиль на створення сховища.
У ряді випадків, злочинці, грунтуючись на розумінні психологічних особливостей обшуку, досить тонко підходять до схову речей, розраховуючи на створення їх суб´єктивної недоступності для шукаючого, оскільки він, як правило, звертає увагу на те, що не кидається у вічі, не лежить на поверхні.
Злочинці також нерідко намагаються врахувати методи, що застосовуються при проведенні обшуку взагалі, а іноді намагаються зібрати інформацію про спосіб життя даного слідчого та відповідно до цього вживають контрзаходи.
У практиці мав місце такий випадок. У одній із справ було встановлено, що учасники злочинної групи, які знаходились на волі, після обшуку та затримання своїх спільників одержали від родичів підозрюваних відомості про те, як саме проводились перші обшуки. Зокрема, їм стало відомо, що слідчий, застосувавши металошукач, виявив на присадибній ділянці одного із затриманих цінності, поміщені у металеві кейси. Співучасники негайно замінили їх металеві упаковки на глиняні та скляні.
У деяких випадках обшукуваний у зв´язку з певними діями слідчого, намагається відволікти його від ділянок і предметів, застосовує імітацію хвилювання та інших почуттів або виявляє готовність допомогти йому, вказуючи на необхідність перевірки різних місць та предметів (наприклад, «Ви ще в шафі не дивились», «Не забудьте, що у мене є підвал та горище»). Слід дуже критично відноситись до подібних послуг. Краще не реагувати відразу на такі дії, зробити вигляд, що вони залишились поза увагою. Якщо це тільки відволікаючий маневр, то обшукуваний намагатиметься його повторити. В такому разі необхідно врахувати, на якому етапі він вдався до неправдивих демонстрацій або інших обманних дій, що саме могло викликати хвилювання обшукуваного, його бажання змінити спрямованість обшуку.
Іноді заінтересовані особи намагаються своєю поведінкою схилити слідчого до думки про те, що пошуки не мають змісту: подають співчутливі та іронічні репліки. Щоб навіяти уяву про несуттєвість тих чи інших предметів, неможливість їх використання для сховища, обшукувані інколи вдаються до різних інсценуацій. Оскільки в таких випадках важко зберегти чуття міри, обшукувані часто виявляють недоречні ретельність, працелюбність, починають займатись прибиранням, поливанням рослин та іншою домашньою роботою, підкреслено використовуючи певні предмети. Так, з´явившись разом із слідчо-оперативною групою для проведення обшуку, обвинувачений затримався на порозі, довго та ретельно витираючи ноги об підстилку. Це насторожило слідчого, оскільки погода була сухою, відповідно вулиці чисті, а ось у кімнатах панував безлад. Розпоровши підстилку, слідчий виявив заховані гроші.
Нерідко обшукуваний намагається спровокувати зі слідчим конфлікт, розпочати сварку, влаштовує провокації, щоб вивести його з рівноваги, розуміючи, що роздратованій, схвильованій людині важче виконати свою роботу. У таких ситуаціях важливо зберігати спокій, не дати вести себе по бажаному для злочинця шляху. Якщо не вдається закликати таку особу до порядку на місці обшуку, її необхідно видалити.
Іноді обшукувані умисно інсценують місце майбутнього обшуку. Відомий, наприклад, випадок, коли слідчий застав сім´ю обшукуваного за сніданком. На столі знаходились посуд, залишки їжі. Ретельні пошуки виявились безрезультатними доти, поки слідчому не спала думка перевірити вміст посуду. Так, у цукерничці серед цукру були виявлені шукані діаманти.
Особа, в якої проводиться обшук, не може залишитись байдужою до того, що відбувається. Вона гостро переживає сам факт обшуку, чуйно сприймає та реагує на окремі його етапи. Розпізнавальними ознаками таких емоційних реакцій є їх вибірковість, епізодичний характер та зв´язок з окремими етапами обшуку. Довільні реакції організму, викликані високим ступенем нервового збудження, зовнішніми ознаками яких є заїкання, хрипота, тремтіння рук, посмикування частин тіла, пітливість, зміна кольору обличчя, аритмія дихання, як правило, не піддаються свідомому контролю та управлінню. Однак є й такі реактивні дії та стани, які несвідомо проявляючись, піддаються вольовому контролю і можуть подавлятися. Вони виражаються, наприклад, в тому, що людина гризе нігті, постукує рукою чи ногою, крутить в руках речі, ламає сірники, спрямовує свій погляд на окремі предмети, робить ковтальні рухи, жестикуляцією та мімікою виражає різні почуття.
Поряд з цим, слід мати на увазі, що подібні ознаки можуть бути і симульовані для того, щоб відволікти слідчого, втомити його безрезультатними пошуками, спрямувати на хибний шлях. Крім того, такі емоційні прояви можуть бути викликані і побоюванням оголошення певних обставин, суто особистими асоціаціями, що відносяться до даного предмету, а також причинами, які взагалі не пов´язані з цим окремим епізодом обшуку.
Однак у психології обшукуваного можлива й протилежна тенденція —феномен звикання до небезпеки. Він виникає тоді, коли предмети злочинного посягання знаходяться в особи більш чи менш тривалий час. Спочатку злочинець намагається їх надійно заховати, облаштовує спеціальні схови, піклується про маскуючи ознаки. Однак після спливу певного часу, особливо за необхідності періодичного використання предметів, для перевірки їх недоторканності, злочинець поступово перестає ховати, втрачає обережність. У таких випадках зброя, знаряддя вчинення злочину, предмети, нажиті злочинним шляхом, залишаються поза тайниками, на виду.
Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 341; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!