Техніка «по-сухому» (італійська школа).
Практична робота на тему
«Техніка роботи з аквареллю»
Свою назву техніка «акварель» одержала від латинського слова agua – вода.
Живопис, подібний до акварелі, з домішкою білила був відомий у Єгипті, античному світі, у середні віки в Європі та Азії. У Давньому Єгипті аквареллю виконували зображення на папірусі.
Після винаходу писемності, у багатьох народів світу застосовувалася прикраса чи пояснення рукописного тексту рисунком і живописом. Так народилася мініатюра в рукописах Індії, Персії, країнах Східної і Західної Європи.
У ХV- XVII століттях акварель служила багатьом видам мистецтва: для розфарбовування гравюр, креслень, географічних карт і архітектурних рисунків.
У XVIII столітті акварель була широко поширена, особливо в Голландії і Фландрії, у період розквіту голландського пейзажного живопису. Акварель широко використовувалася з різноманітними графічними і живописними техніками.
На початку XVIII століття одержує поширення мініатюрний портрет, який писали спочатку з живописних оригіналів чи гравюр урізних техніках живопису, у тому числі й аквареллю. Основоположниками були майстри Оружейної палати Г. Мусікійський і А. Овсов. Художники ХІХ століття П. Соколов, К. Брюллов показали широкі можливості акварельної техніки, чудові за легкістю і красою акварелі О. Іванова.
Великий поет і художник Т.Г. Шевченко залишив безсмертну спадщину в образотворчому мистецтві – живопису, графіці, мініатюрі. Учителем, що зробив великий вплив на формування і розвиток таланту Т. Шевченка, був видатний художник К. Брюллов. Поряд з олійним живописом, Т. Шевченко залишив велику кількість робіт у техніці акварелі: «Будинок Котляревського в Полтаві», «Церква Покрова в Переяславі», Аскольдова Могила», «Золоті ворота в Києві», «Циганка-ворожка, Марія». Подорожуючи Україною, він написав пейзажі «У Корсуні», «У Черкасах», «У Лихвині». Акварелі Т. Шевченко вирізняються чітким малюнком, виразними силуетами, тонким моделюванням форми.
|
|
|
Це єдина живописна техніка, що цілком обходиться без білила. Колірний шар повинен бути тонким і пропускати через себе промінь світла, інакше неможливо домогтися насиченості і звучності кольору, що так вигідно відрізняє акварель від інших технік. Папір, просвічуючись крізь колірний шар, замінює білу фарбу. Якщо акварель змішувати з білилами, вона втратить характерну для неї прозорість.
Для досягнення враження найвищої світлоти у відблисках відповідні ділянки паперу залишаються цілком білими чи з мінімальною кількістю фарби.
Акварельні фарби належать до числа лесирувальних фарб, нижні шари яких просвічують крізь верхні. Якщо прозорий шар червоної фарби пролесирувати жовтою, то вийде жовтогарячий колір, причому він буде значно відрізнятися від кольору, складеного з тих же фарб на палітрі і покладених в один шар на папері. При повторних перекриттях необхідно враховувати характеристику нижнього шару. Акварельні фарби зручні і прості у вживанні і наносяться на папір тонкими шарами, при висиханні – висвітлються і трохи втрачають насиченість, швидко сохнуть. Акварель, на відміну від інших технік, майже не допускає виправлень і переробок. Новими перекриттями не можна виправити неправильно узяті фарби, темне місце не можна висвітлити, а брудне – не можна зробити яскравим.
|
|
|
Своєрідність акварельної техніки полягає в граничній вологості пензля. Він повинен максимально набирати фарбу з водою, яка ніби сама розтікається по поверхні, а пензель тільки розподіляє її по місцю, тому досить часто основу розташовують під кутом з нахилом.
Напрямок мазків залежить від характеру форми. Можна писати і напівсухим пензлем по зернистому папері. Якщо мазок покладено на місце і він правильно визначає форму, він є гарним засобом передачі натури. Напівсухий пензель в акварелі застосовують украй рідко, як правило, для виконання деталей і досягнення яких-небудь особливих ефектів, видалення підтьоків.
|
|
|
Сполучною речовиною акварельних фарб є рослинні прозорі клеї – гуміарабік і декстрин, легко розчинні водою. Акварельні фарби містять також пластифікатор у вигляді гліцерину і інвертованого цукру, що робить їх пластичними. Гліцерин утримує вологу, не дає фарбам пересихати і стає крихким. В акварельні фарби вводиться і поверхнево-активна речовина – бичача жовч, що дозволяє легко розносити фарбу по папері, так як жовч перешкоджає скочуванню фарб у краплі. Для запобігання руйнування фарб цвіллю в них вводиться антисептик – фенол.
Можна виділити три основних способи роботи аквареллю.
1. Лесировкою називається спосіб нанесення акварелі прозорими мазками (як правило, більш темні поверх більш світлих), один шар поверх іншого, при цьому нижній щоразу повинен бути сухим. Таким чином, фарба в різних шарах не змішується, а працює на просвіт, і колір кожного фрагмента складається з кольорів в його шарах. При роботі в цій техніці можна побачити межі мазків. Але, так як ті прозорі, це не псує живопис, а надає їй своєрідну фактуру. Мазки виконуються акуратно, щоб не пошкодити і не розмити вже висохлі ділянки.
|
|
|
2. Техніка акварелі «Резерваж» (білі і світлі ділянки). «Резерважем» в акварелі називається не замальована біла або найсвітліша частина аркуша. Білий колір передається за рахунок кольору паперу. Іншими словами – художнику весь час потрібно пам'ятати про ті ділянки, які він повинен залишити білими. Це – самий складний і самий чистий прийом резервування. Можна вирішити задачу техніки декількома способами: за допомогою скотча, парафіну, воскових олівців, використовують обробку зафарбованого шару, який вже висох, різними «механічними» способами (вискрібання, видалення шару з допомогою леза бритви), висвітлення необхідних місць з допомогою віджатого пензля або серветки.
3. Техніка «по-сирому» або «по-мокрому» («англійська» акварель). Суть цього прийому полягає у тому, що фарбу наноситься на попередньо змочений водою лист. Ступінь його вологості залежить від творчого задуму художника, але зазвичай починають працювати після того, як вода на папері перестає «блищати» на світлі. При достатньому досвіді можна контролювати вологість листа рукою. В залежності від того, наскільки наповнений водою пензлик, прийнято умовно розрізняти такі способи роботи, як «мокрим-по-мокрому» і «сухим-по-мокрому». Такий спосіб дозволяє отримати легкі, прозорі відтінки з м'якими переходами. Особливо успішно цей метод використовується в пейзажному живописі.
4. Робота по сирому аркушу в початковій стадії з подальшим доопрацюванням «по сухому». В даному випадку художник робить основу роботи по сирому аркушу, а роботу над деталями продовжує коли він вже висох. Така технологія дозволяє комбінувати ніжні переходи живопису «по сирому» з написаними поверх них акцентами на дрібних деталях.
5. Техніка «A La Prima».А-ля прима* (італ. Allaprima) – те ж, що і живопис по сирому.
Це живопис по-сирому, написана швидко, в один сеанс, при якому створюються неповторні ефекти розводів, переливів і перетікань фарби.
Техніка «по-сухому» (італійська школа).
Полягає у тому, що фарба наноситься на сухий лист паперу 1-2-ма (одношарова акварель) або кількома (лесирування) шарами, в залежності від ідеї художника. Цей спосіб дозволяє забезпечувати контроль над розтіканням фарби, тональністю і формою мазків (малюнок справа).
7. Техніка з використанням солі. Сіль (як велика, так і дрібна), розсипана по сирій акварелі нерівномірно роз'їдає фарбу і створює на плямі особливу фактуру. Цей прийом ефективний по першому шару фарби. Коли робота висохне сіль можна видалити сухою ганчіркою або навіть рукою (малюнок зліва).
8.Техніка відмивки.Відмивання – це метод виявлення форми об'єкта шляхом пошарового накладання фарб у градації від відблиску до падаючої тіні. Фактично це спосіб тонального опрацювання об'єкта. Простіше кажучи, ми тоном показуємо області відблиску, світла, напівсвітла, півтіні, тіні. Відмивка є, мабуть, самим простим, хоча і тривалим процесом в акварельній техніці (наступна сторінка зліва).
8.Техніки з використанням інших матеріалів.Існують техніки, коли акварель змішується з іншими матеріалами, наприклад, з білилом (гуашшю), акварельними олівцями, тушшю, пастеллю та ін. І, хоча результати також бувають досить вражаючими, такі техніки не є «чистими». У разі поєднання акварелі з олівцями, останні доповнюють напівпрозорість фарб своїми яскравими відтінками. Олівцями можна або підкреслити деякі деталі живописного зображення, роблячи їх чіткіше, або всю роботу виконати в змішаній техніці, в якій в рівній мірі присутні лінійні штрихи і мазки пензля (малюнок справа).
Пастель не так вдало поєднується з аквареллю, ніж олівець, проте її іноді використовують, роблячі пастельні штрихи поверх готової акварельного відмивки.
Туш, як чорна, так і кольорова, може бути використана замість акварелі. Однак туш дає нові можливості і зазвичай використовується в відмивках пензлем або малюнках пером. Поєднання малюнка чорною тушшю і абстрактних акварельних плям, що зливаються і перетинають кордони намальовані тушшю предметів, надає роботі свіжість і виглядає оригінально. Поєднання акварелі і пера дуже вдало, наприклад, для книжкових ілюстрацій.
Як правило, білила (непрозорий фарбувальний матеріал, наприклад гуаш) в змішаній техніці використовуються для «спрощення» процесу живопису. Часом «резерваж» окремих місць картини представляє певні труднощі, особливо коли ці місця маленькі і їх багато. Тому деякі художники пишуть без нього, а потім «відбілюють» потрібні місця фарбою (наприклад, відблиски на предметах, сніг, стовбури дерев тощо).
8.Техніки з використанням пом’ятого паперу.Певний інтерес являє собою акварель, виконана на попередньо м'ятому папері, завдяки чому фарба особливим чином накопичується в місцях перегинів листа, створюючи додатковий обсяг.
Папір. Для акварельних робіт краще застосовувати грубозернистий і щільний папір. Зерно паперу сприяє кращому відображенню світла, колір набуває більшої кількості відтінків. Живопис на гладкій поверхні виглядає сухим і монотонним. Велике зерно паперу краще виявляє предмети першого плану, їхні різні фактури й освітленість предметів. На гладкій (глянцевій) поверхні паперу акварель не лягає рівним шаром, «стікає», що ускладнює роботу.
У деяких випадках, для досягнення яких-небудь технічних ефектів при роботі з вологим папером, для акварельного етюду застосовується нещільний папір, якій усмоктує фарбу.
Пензель. Пензель для живопису акварельними фарбами повинен бути м’яким і разом з тим пружним, мати круглу форму і набувати при змочуванні у воді вигляд конуса з гострим кінчиком. Кращі пензлі – колонкові, але застосовуються так само білячі, тхорячі, борсукові, а так само пензлі з вушного волосу домашніх тварин.
Роботу пензлем в акварельному живопису продиктовано самою технікою акварелі, вона вирізняється специфічними прийомами, властивими роботі тушшю і водяними фарбами, а в деяких випадках і темпері. Рух пензля більш м’який і не може повторити всіх можливостей мазка, які притаманні фактурі живописного шару олійних фарб.
На відміну від олії і темпери, де робота виконується частіше плоскими пензлями і тільки деякі деталі круглими, в акварелі часто вся робота виконується одним круглим пензлем, можливо використовувати і плоскі м’які пензлі, але застосування їх обмежене самими прийомами акварельного живопису, у якому необхідну форму мазка легше виконати круглим пензлем.
Експонують акварель звичайно на паспарту і під склом, що не тільки охороняє роботу від руйнування, але і надає великої звучності і глибини кольору, відіграючи роль, аналогічну ролі лаку в олійному живопису.
Завдання. 1. Вправа «розтяжка».Розтягнути червоний, зелений або синій колір від насиченого до майже білого кольору паперу і навпаки від води до насиченого розчину (зліва).
2. Вправа «Сіль». На ще вологу ділянку акварелі насипаємо сіль (можна використовувати сіль як малого, так і великого помелу) (справа).
3. Вправа «парафін». Ті ділянки папери, які ми хочемо лишити незафарбованими, ми покриваємо парафіном. Далі наносимо акварель прямо поверх парафінового малюнка.
4. Домашнє завдання. Намалювати на вибір або натюрморт або пейзаж.
Розрізняють: тверду акварель у плитках, напівтверду акварель у кюветах і тубах, рідку акварель.
1. Краски в плитках не должны быть ни хрупкими, ни мягкими. Большое количество гуммиарабика в них делает их хрупкими; хрупкость исчезает при наличии достаточного количества сахара. Когда связующее вещество состоит в основном из животного клея, то при некотором отсырении краски мнутся в руках.
2. Красками в кюветах обычно выполняются небольшие работы, например, на пленэре при выполнении набросков. Полутвердые акварельные краски в кюветах должны содержать достаточное количество глицерина, меда, сахара или патоки, но не избыточное, иначе краски плохо и неровно ложатся на бумагу.
3. Жидкие акварельные краски идеальны для работы с аерографом. Их выпускают в небольших баночках и пузырьках. Очень хорошо подходят и для традиционных акварельных работ.
4. Карандаши и мелки — уникальный переход между рисунком и живописью. Карандаши имеют преимущество перед акварелью, они более удобны и проще в использовании и относительно дешевле. Акварельные карандаши содержат в себе пигмент, который распадается в воде.
5. Растворимые в воде карандаши доступны в широком диапазоне цветов, так же как и простые карандаши. Акварельные карандашами не различаются как карандаши графита, но их мягкость действительно изменяется между марками. Чем мягче акварельный карандаш, тем легче он оставляет след на бумаге.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 1878; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!