Основним джерелом для аналізу фінансового стану послужив бухгалтерський баланс підприємства і звіт про фінансові результати товариства з обмеженою відповідальністю «Ніала»

Вступ

Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Як наслідок процес підготовки та складання фінансових звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. А так як є і зовнішні користувачі то фінансова звітність забезпечує у повній мірі їх потреби, пов’язані з інформацією про даний суб’єкт господарювання. Отже, фінансова звітність є провідною категорією, що покликана забезпечити користувачів в інформації і як наслідок створити умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства.

Метою виробничої практики є вивчення усіх форм звітності. Основними завданнями практики є: закріплення теоретичних знань з обліку, аналізу та аудиту фінансової звітності. Для виконання поставлених завдань необхідно ознайомитись із фінансовою звітністю підприємства. Базою практики обрано ТзОВ «Ніала», яке займається оптовою торгівлею. Вважається, що проходження технологічної практики саме на цьому підприємстві, допоможе мені як майбутньому бухгалтеру, навчитися аналізувати інформацію, необхідну для правильної організації облікової роботи.

 Ще одним важливим моментом проходження економічної практики є аналіз фінансового стану підприємства та порівняння основних його показників за різні періоди діяльності.Все це дасть змогу закріпити теоретичні знання з обліку та можливість застосування їх на практиці у майбутньому.

Розділ 1. Загальна характеристика ТзОВ «Ніала» і показників його діяльності

На протязі останнього десятиріччя спостерігається бурхливий розвиток гірськолижного спорту і туризму в Україні. По популярності серед населення зимовий відпочинок в горах став займати одне із перших місць. Цей вид відпочинку є дуже корисним. У зв’язку із зростанням матеріального добробуту населення цей вид спорту став доступним майже всім.

Особливо швидкого розвитку гірськолижний туризму набуває в смт. Славське Львівської області, Рахівському,  Міжгірському, В. Березнянському та Воловецькому районах Закарпатської області, Верховинському районі І. Франківської області. З кожним роком будуються все нові і нові витяги та канатно-крісельні дороги. Так, в с. Волосянка Сколівського району, поблизу селища Славське, в травні місяці 2005 року завершено будівництво канатно-крісельної дороги на гору Писана. Одночасно з будівництвом цієї дороги проводилось будівництво кемпінгів та баз відпочинку на території поблизу новозбудованої канатно-крісельної дороги.

Смт. Славське має всі необхідні для розвитку гірськолижного спорту умови. По-перше – сприятливе географічне положення, по-друге розвинена мережа автомобільного та залізничного сполучення, по-третє вдало розміщені турбази відпочинку, по-четверте добре облаштовані для гірськолижного відпочинку гірські схили, основні з них гори Тростян, Кремінь, Високий Верх, тощо. У зв’язку із вищезазначеним зростає необхідність в розширенні асортименту гірськолижного спорядження, організації нових прокатних та сервісних пунктів.

Саме з цією метою розпочало свою торгівельну діяльність товариство з обмеженою відповідальністю «Ніала». Місцезнаходження та юридична адреса організації: Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вулиця Івана Франка 6. Товариство було створене на невизначений термін згідно Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, законом України «Про господарські товариства». Організація зареєструвала свою діяльність 20 серпня 2003 року Свою фактичну господарську діяльність вона розпочала з початку 2004 року. Товариство було створене заради здійснення ним на власний ризик діяльності щодо надання послуг, заняття торгівлею і як результаті отримання відповідного прибутку, насичення регіонального ринку товарами та послугами. Предметом діяльності даного товариства є:

- оптова торгівля гірськолижним спорядженням;

- торгівельна та посередницька діяльність в т. ч. фірмова, виїзна і комісійна торгівля;

- надання послуг з оренди.

Гірськолижне спорядження ТзОВ «Ніала» закуповує у таких відомих у світі фірм як: ATOMIC, TECNO, NORDICA, TECNICA, KNEISSL-DACHSTEIN, HEAD, DALBELLO, TIROLIA, BLIZZARD, PALE ski & sport, TECNO, CARRERA, LOWA. CONTE OF FLORENCE.

В даний момент ТзОВ «Ніала» працює над можливістю укладання нових договорів на оптову поставку своїх товарів. При цьому для  більш вигідних клієнтів розроблюється гнучка система цін та знижок, яка дала б можливість налагодило тісні ділові стосунки на майбутнє.

Для реалізації мети та виходячи із предмета господарської діяльності товариство вправі:

- укладати на території України так і за її межами будь-які господарські угоди, контракти, договори з вітчизняними та зарубіжними підприємствами, організаціями, фірмами, об’єднаннями та іншими юридичними та фізичними особами;

- бути учасником зовнішньоекономічних зв’язків, вступаючи в ділові стосунки з зарубіжними підприємствами, фірмами, об’єднаннями та іншими юридичними та фізичними особами;

- здійснювати експортно-імпортні операції без обмеження товарної номенклатури, за виключенням товарів, обмежених до імпорту, або експорту чинним законодавством України;

- придбати, побудувати, взяти в оренду на території України та за її межами будинки, споруди, приміщення, різноманітне рухоме та нерухоме майно;

- придбати, або отримати в платне, або безоплатне користування обладнання, засоби транспорту, зв’язку та інше майно, для здійснення своєї господарської діяльності;

- продавати, або отримати в тимчасове платне або безоплатне користування власне майно Товариства;

- проводити бартерні операції у тому числі з залученням іноземних партнерів;

- самостійно, або на договірній основі вирішувати питання ціноутворення при реалізації товарів і послуг;

- здійснювати реалізацію товарів самостійно (безпосередньо замовникам та покупцям) шляхом організації мережі власних магазинів, а також через оптові підприємства, тощо.

- самостійно визначати організаційну структуру(дод.) , штатний розклад(дод.), форму та систему оплати праці, включаючи вісі види винагород, премій, надбавок, доплат, інших матеріальних заохочень до праці як власних працівників, так і залучених спеціалістів;

- залучати для виконання робіт високо кваліфікованих спеціалістів на території України і за її межами на умовах сумісництва або на інших договірних засадах;

- укладати з окремими спеціалістами та трудовими колективами договори підряду, комісії, інші цивільно-правові угоди і договори.

Засновниками та Учасниками товариства є громадяни України Фаб`як Михайло Васильович та Фаб`як Любов Вінценцівна.

ТзОВ «Ніала» є юридичною особою. Права юридичної особи воно набуло від дня реєстрації у встановленому діючим законодавством України порядку. Організація має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банківській установі, печатку, штамп; володіє, користується та розпоряджається своїм майном (будівля магазину «Спорттовари» з елементами сервісного обслуговування та кімнатами відпочинку, обладнання для магазину,

Відповідно до затвердженої на Зборах п’ятирічної стратегії розвитку ТзОВ «Ніала» планує зміцнити лідируючі позиції на ринку, розширити спектр послуг, та коло контрагентів.

Для забезпечення діяльності ТзОВ «Ніала»за рахунок грошових та майнових внесків його учасників був створений статутний фонд у розмірі 1140000 грн. вклади учасників у статутному фонді товариства становлять наступні суми і відсотки:

- Фаб’як Михайло Васильович – 699509 грн, що становить 61,36%.

- Фаб’як Любов Вінценцівна – 440491 грн, становить 38,64%.

Товариство в праві змінювати розмір статутного фонду в порядку передбаченому законодавством.

Основним органом управління є Збори Учасників. До компетенції зборів учасників належить:

- визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання;

- внесення змін до Статуту Товариства;

- обрання та відкликання виконавчого органу та ревізійної комісії товариства;

- затвердження річних результатів діяльності, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

- створення, реорганізація т а ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв, затвердження їх статутів, положень;

- внесення рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства;

- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів, визначення організаційної структури;

- визначення умов оплати праці працівників;

- прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу, тощо.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніала» самостійно планує свою господарську діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на товари та послуги, збільшення доходів.

Товариство веде зовнішньоекономічну діяльність відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Ця діяльність здійснюється шляхом імпорту в Україну товарів гірськолижного спорядження.

ТзОВ «Ніала» не має філій представництв чи дочірніх підприємств, і створення їх в майбутньому не передбачається.

 

Розділ 2. Фінансово-економічний аспект фінансової звітності

Бухгалтерська фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу та володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

- забезпеченості зобов’язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства;

- інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Головні вимоги до звітності — це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з минулими.

Якісні характеристики фінансової звітності такі:

- Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

- Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

- Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

- автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників;

- безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і пасивів підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме;

- періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

- історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, за яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та по­дій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, за яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’я­зань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Відповідно до загальних вимог (стандарт № 1) для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

- підприємство;

- дату звітності та звітний період;

- валюту звітності та одиницю її виміру;

- відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

- облікову політику підприємства та її зміни;

- консолідацію фінансових звітів;

- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

- обмеження щодо володіння активами;

- участь у спільних підприємствах;

- виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;

- переоцінку статей фінансових звітів;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

- короткий опис основної діяльності підприємства;

- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

1. Принципів оцінки статей звітності.

2. Методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

1. Облікову політику підприємства.

2. Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами).

3. Інформацію, що містить додаткових аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації. Таким чином, за періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну. Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю, або періодичною.

Фінансова звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю за виконанням договірних зобов’язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє. Крім того, звітність подається:

- у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою керівництва роботою підприємства;

- контрагентам (покупцям, постачальникам тощо), а також установам банку (для контролю за використанням банківського кредиту), якщо таке передбачене кредитним договором;

- органам статистики для статистичної обробки.

Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку, наступного за звітним періодом, місяця, кварталу, а річна — не пізніше встановленого строку, наступного за звітним, року. Склад (обсяг) та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджуються Міністерством фінансів України.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).Для подання і сприйняття інформації найзручнішою є таблична форма. Саме тому всі звітні форми (у тому числі й примітки до фінансової звітності) подано у вигляді таблиць.

Основний елемент форм фінансової звітності – стаття. Кожна стаття відповідає конкретному виду об’єктів обліку (активів, зобов’язань, капіталу, витрат, доходів тощо). Як правило, стаття – це один рядок, що має свій код (умовну позначку), який складається з трьох цифр. У балансі деякі статті складаються з трьох цифр. Наприклад, стаття “Нематеріальні активи” має три рядки (їх коди 010, 011, 012). За економічним змістом статті об’єднано в розділи та частини.

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

· існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;

· оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

До річного бухгалтерського звіту обов’язково додається пояснювальна записка (примітки), в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий і майновий стан та перспектива розвитку підприємства.

Бухгалтерська фінансова звітність є єдиною. Звіти підприємств і організацій всіх галузей господарювання складаються за єдиними фор­мами, фінансові відносини універсальні. Галузеві особливості відображують у статистичній звітності. Встановлені форми звітності складають всі підприємства і організації, що містяться на території України і є юридичними особами, а також спільні підприємства за участю іноземних юридичних осіб та громадян. За цими формами складають бухгалтерську фінансову звітність усі підприємства, кооперативи, інші підприємства на основі колективної власності, державні підприємства і організації, господарські одиниці громадських організацій.

Підприємства, об’єднання і організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами, включаючи створені на території України спільні підприємства за участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, а також організації, що не перебувають на господарському розрахунку, але одержують доходи від господарської або іншої комерційної діяльності (крім бюджетних організацій), зобов’язані складати поточну і річну бухгалтерські звітності. За складом розрізняють фінансову звітність:

- суб’єктів малого підприємництва та представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності;

- інших суб’єктів господарської діяльності. [2]

Керуючись цією нормою Закону про бухгалтерський облік, Міністерство фінансів України розробило не запланований спочатку (тобто не включений до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів) стандарт П(С)БО 25. Цим стандартом передбачено, що фінансова звітність суб’єктів малого підприємництва включає тільки дві форми:

- баланс;

- звіт про фінансові результати.

Обидві ці форми об’єднані загальною назвою (“Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”) і мають скорочену (порівняно з аналогічними формами для інших підприємств) кількість показників. Підприємства, що визнаються малими, в тому числі товариство з обмеженою відповідальністю «Ніала» складає спрощену звітність – фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ПсБО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»). Він складається з балансу та звіту про фінансові результати. За звітний період відбувається не великі зміни власного капіталу та руху грошових коштів, отже не виникає необхідності заповнювати окремі звіти, а зміни результати слід відобразити в балансі підприємства.

Відповідно до статті 13 Закону про бухгалтерський облік і пункту 12 П(С)БО 1 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну звітність складають щоквартально або щомісяця наростаючим підсумком з початку звітного року, і вона для всіх підприємств включає тільки дві форми – баланс і звіт про фінансові результати.

У окремих випадках звітний період може бути меншим або більшим за рік. Зокрема:

- перший звітний період щойно створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не повинен перевищити 15 місяців. Зазначені норми дозволяють дійти висновку про те, що підприємства, створені (зареєстровані) у період з 1 жовтня до 31 грудня, фінансову звітність за цей період не складають. Першим звітним періодом для них буде період із дати реєстрації до кінця наступного року;

- звітним періодом підприємства, що ліквідують, є період з початку року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Це передбачено п.3 ст.13 Закону про бухгалтерський облік і п.13 П(С)БО 1.

Згідно з п.21 П(С)БО 1 у кожному фінансовому звіті (залежно від його форми) має бути вказано:

- або дату, станом на яку наведено його показники (баланс);

- або період, який охоплює цей звіт (звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал). Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від основного (календарний рік) або проміжного (квартал, місяць) звітного періоду, то причини та наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

Відповідно до вимоги ст.14 Закону про бухгалтерський облік постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 419, яким визначено порядок і встановлено такі терміни подання фінансової звітності:

- квартальна (крім зведеної та консолідованої) – не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним;

- річна – не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним.

Якщо дата подання звітності збігається з неробочим (вихідним або святковим днем), термін подання переносять на перший після вихідного робочий день.

 

Розділ 3. Характеристика і особливості заповнення звіту суб’єкта малого підприємництва ТзОВ «Ніала»

3.1.Методика складання балансу в ТзОВ «Ніала»

Порядок складання балансу в товаристві з обмеженою відповідальністю «Ніала» включає такі етапи: спочатку приймаються та обробляються первинні документи, що фіксують господарські операції, наступним етапом є складання журналів та відомостей на основі відповідних первинних документів. Журнали заповнюються на основі нагромаджувальних та групувальних відомостей, які узагальнюють інформацію за кредитовим принципом. Усі журнали відображають кредитові обороти у кореспонденції з дебетом рахунків.                              

Потім іде взаємоперевірка записів кореспондуючих рахунків у відомостях і журналах, а після цього переносяться записи з журналів у Головну книгу. У Головній книзі відкривається одна сторінка на кожний синтетичний рахунок. Вона може відкриватися на місяць, квартал, півріччя, дев’ять місяців та рік.

Наступним етапом є складання оборотної відомості на основі головної книги. Оборотна відомість служить для контролю за правильністю розноски операцій на рахунках обліку, виведення оборотів і сальдо на кінець періоду.

Якщо збігаються суми дебетового і кредитового сальдо та оборотів, це свідчить про правильність ведення обліку з формального боку. Лише після складання оборотних відомостей можна заповнювати бухгалтерський баланс методом переносу залишків за рахунками на відповідні статті балансу.

Форму балансу підприємства та зміст його статей визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності». Згідно з цим нормативно-правовим документом баланс (звіт про фінансовий стан) складається за формою № 1 (код за ДКУД 1801001).

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

- назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження;

- назва звіту;

- дата, на яку складено звіт;

- валюта, в якій складено звіт та рівень її точності. [3]

За формою баланс – таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасив, відображають джерела формування господарських засобів (у перекладі з лат. слово «актив» означає дійовій, діяти, діяльній; слово «пасив» - утримуваний, бездіяльний). Слова «актив» і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так званні горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії,Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудова бухгалтерського балансу: Спочатку показують склад активу, а потім - пасив. Беручи в загальному, можна сказати, що актив - це система показників, які відображають склад і розміщення засобів господарства, згрупованих у якісно однорідні групи; пасив балансу - це система показників, які відображають джерела утворення й цільове призначення засобів господарства, також згрупованих в якісно однорідні групи.

У порівнянні зі звітними формами баланс містить найбільшу кількість показників. Господарські засоби та джерела їх утворення групують в балансі за економічно однорідними групами – стаття балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби господарства чи джерела їх утворення. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, і їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) i пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу). Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебіторі та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власний і залучення коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку,розрахунки з постачальниками тощо.[4]

Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція. статутний капітал, пайовий капітал. Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, стаття «Виробничі запаси» об'єднує матеріали, паливо, Запасні частині, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо.

Кількість статей балансу не регламентується нормативними актами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна і не тільки в цілому, а й згідно з його галузевих особливостей, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство Фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу. Для здобуття узагальнення даних про стан та використання господарських засобів статті об'єднують в групи та розділи. При цьому назва і кількість статей балансу тісно пов'язані з класифікацією майна та джерел його утворення. А тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються у різних статтях балансу:

- перший - за функціональною роллю господарських засобів (актив) та порядком утворення й цільовім призначенням (пасив);

- другий - за способом перенесення вартості засобів виробництва на продукт, а джерел - за формами утворення та цільовім призначенням;

- третій - за цільовім призначенням засобів господарства и джерел їх утворення.

Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

 Витрати на придбання та створення активу, не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Згідно з нещодавно прийнятим Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» усі статті активу і пасиву балансу(звіту про фінансовий стан) виходячи з їхньої економічної однорідності зведені у визначені розділи балансу і структура бухгалтерського балансу складається з розділів, яких у активі три, а у пасиві – чотири (рисунок 2).

Актив	Пасив
І.Необоротні активи	І. Власний капітал
ІІ. Оборотні активи	ІІ. Довгострокові зобов’язання і забезпечення
ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу та групи вибуття	ІІІ. Поточні зобов’язання і забезпечення
	IV. Зобов’язання пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу та групами вибуття.
БАЛАНС	БАЛАНС

 

Рисунок 2. «Структура звіту про фінансовий стан»

У першому розділі активу балансу наводиться вартість необоротних активів: нематеріальних активів, основних засобів, інвестиційної нерухомості.

У другому розділі активу відображається вартість оборотних активів. Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До них належать запаси, дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги та інші операції, дебіторська заборгованість за розрахунками, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти і витрати майбутніх періодів.

У третьому розділі активу відображаються необоротні активи утримувані для продажу та групи вибуття.

У першому розділі пасиву розміщується інформація про власний капітал підприємства, зареєстрований капітал з дооцінки, додатковий капітал, нерозподілений прибуток, тощо.

У другому розділі пасиву відображаються довгострокові зобов’язання і забезпечення, а саме: відстрочені податкові зобов’язання та забезпечення., а саме відстрочені податкові збовязання, довгострокові кредити банків, довгострокові забезпечення, а також цільове фінансування.

У третьому розділі пасиву відображається інформацію про поточні зобов’язання та забезпечення. До них належать: довгострокові кредити банків, поточна кредиторська заборгованість та доходи майбутніх періодів.

У четвертому розділі пасиву відображається інформація про зобов’язання пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу та групи вибуття.

Оскільки ТзОВ «Ніала» є суб’єктом малого підприємництва, структура його балансу передбачена Положенням (стандартом) 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» виглядає наступним чином:

Актив балансу:

 І. Необоротні активи.

 ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

IV. Необоротні активи та групи вибуття.

Пасив балансу:

I. Власний капітал.

II. Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування.

III. Довгострокові зобов’язання.

IV. Поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

У першому розділі активу відображаються нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи та інші необоротні активи. Другий розділ активу містить інформацію про запаси (виробничі; тварини на вирощуванні та відгодівлі; незавершене виробництво; готову продукцію; товари), одержані векселі, дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи. У третьому розділі активу відображаються витрати майбутніх періодів.

У першому розділі пасиву наводяться дані про статутний, пайовий, додатковий та резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений і вилучений капітал. У другому розділі пасиву відображається забезпечення виплат персоналу, інше забезпечення та цільове фінансування. Третій розділ пасиву відображає довгострокові кредити банків, інші довгострокові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання. Четвертий розділ пасиву містить дані про короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, видані векселі, кредиторську заборгованість за товари, роботи й послуги, поточні зобов’язання за розрахунками. П’ятий розділ пасиву відображає доходи майбутніх періодів.

Як бачимо, кожний розділ балансу об'єднує відповідний цільовий напрям показників, які доповнюють один одного й усебічно характеризують діяльність підприємства. [5, ст. 449-451]

Розглянемо детальніше бухгалтерський баланс на прикладі річного балансу товариства з обмеженою відповідальністю «Ніала».

У статті «Незавершені капітальні інвестиції» відображаються вартість незавершених капітальних інвестицій (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюються для власних потреб суб'єкта малого підприємництва, а також авансові платежі для фінансування таких інвестицій, але в даному звіті відсутні дані за цими статтями, що відображаються по 151 рахунку та є підставою відображенням у звіті. Для товариства з обмеженою відповідальність «Ніала» на кінець звітного періоду незавершені капітальні інвестиції становлять 166.4 тис. грн.

У статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних державних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також вартість інших необоротних матеріальних активів. У цій статті також наводиться вартість нематеріальних активів. У статті наводяться окремо первісна (переоцінена) та залишкова вартість основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, а також нарахована в установленому порядку сума їх зносу. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю вказаних необоротних активів і сумою їх зносу на дату балансу і становить на кінець періоду 341.8 – 99.2=242.6 тис. грн.

У статті «Виробничі запаси» другого розділу активу «Оборотні ктиви» відображається вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу. У цій статті також наводяться витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги). Ці запаси на кінець звітного періоду становлять 878.7 тис. грн.

У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовані їм продукцію, товари, роботи або послуги, включаючи забезпечену векселями заборгованість. У підсумок балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів і на початок періоду вона становила 118.2 тис. грн, а на кінець зросла до 139.5 тис. грн.

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом»  відображається визнана дебіторська заборгованість казначейських, фінансових і податкових органів на початку року вона становила 0.6  тис. грн. та за рік скоротилась на 0.1 тис і на кінець становить 0.5 тис. грн.

У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» (рядок 210) відображається заборгованість дебіторів, яка не включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів, вона на початок періоду становила 23.8 тис. грн, а на кінець зросла до 125,6 тис. грн.

У статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валюті. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, відображаються у складі необоротних активів.  Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніала» володіє грошовими кошти лише в національній валюті на поточному рахунку в банку і на початок періоду вони становили 21.8 тис. грн., а на кінець 62.5 тис. грн.

У статті пасиву «Статутний капітал» наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Статутний капітал ТзОВ «Ніала» становить1181.4 тис. грн.

У статті «Додатковий капітал» відображаються сума дооцінки необоротних активів, вартість безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб необоротних активів та інші види додаткового капіталу. Він становить 87.5 тис. грн.

У статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображається сума нерозподіленого прибутку або непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу і на початок періоду становить 65.5 тис. грн., а на кінець 78.3 тис. грн.

У статті «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» четвертого розділу пасиву «Поточні зобов’язання» відображається сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, включаючи заборгованість, забезпечену векселями. У цій статті також відображається заборгованість постачальникам за невідфактуровані поставки і розрахунки з надлишку товарно-матеріальних цінностей, який встановлено при їх прийманні. На початок періоду ця кредиторська заборгованість становила 126.5 тис. грн, а на кінець вона становить 112.5 тис. грн.

У статті «Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом» відображається заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи суму податку з працівників підприємства і з початку року вони зросли від 24 тис. грн. до 32.4 тис. грн.

У статті «Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування» відображається сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду України, на обов'язкове соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників, ці зобов’язання зросли з 2.5 тис. грн. до 3.6 тис. грн.

У статті «Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці» відображається заборгованість за нарахованою, але ще не сплаченою сумою оплати праці, а також за депонованою заробітною платою і з початку року вона з 6.7 тис. грн. зросла до 9.2 тис. грн.

У статті «Інші поточні зобов'язання» відображаються суми зобов'язань, які не включені до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов'язання», зокрема заборгованість за одержаними авансами, заборгованість засновникам у зв'язку з розподілом прибутку, заборгованість пов'язаним сторонам. Ця заборгованість з 147.3 тис. грн. на початок скоротилась до 110.9 тис. грн. на кінець звітного періоду. [4]

 

3.2. Порядок формування фінансових результатів ТзОВ «Ніала»

У звіті про фінансові результати (форма № 2) наводять показники як за звітний, так і за попередній періоди. Отже, забезпечується порівнянність показників – одну з якісних характеристик фінансової звітності.

Порядок заповнення другої форми фінансової звітності регулюється національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, де розкриті основні терміни, зміст статей балансу та порядок визнання, оцінка та розкриття статей балансу, а також визначена стандартизована форма звітності, яка передбачає, як і більшість фінансових звітів наявність таких обов’язкових реквізитів, як: назву підприємства, територія, на якій зареєстровано підприємство, форма власності, орган державного управління, галузь діяльності, вид економічної діяльності, одиниця виміру: тис. грн., та адреса підприємства, а також контрольна сума та дата, на яку складена звітність. Більшість перелічених показників має свій статичний код, який вказується у відповідній графі. Наприклад, код підприємства складається з 8-ми цифр.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Показники про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках.

За структурою звіт поділяється на три розділи:

1. Фінансові результати.

2. Елементи операційних витрат.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Малі підприємства подають звіт по скороченій формі № 2-м.

Перший розділ „Фінансові результати” визначає усі доходи і витрати, прибутки та збитки підприємства, які мали місце у звітному періоді. Додатково показуються відповідні показники за попередній період.

Розділ І містить показники по операційній діяльності, тобто основній діяльності підприємства, по фінансовій діяльності підприємства, визначає:

- фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

прибуток чи збиток;

податок на прибуток від звичайної діяльності.

- фінансові результати від звичайної діяльності:

прибуток чи збиток.

- надзвичайні доходи чи витрати:

податки з надзвичайного прибутку.

- чистий прибуток чи збиток.

У розділі ІІ звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Розділ ІІІ звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій.

Порядок складання фінансової звітності ТзОВ «Ніала»» можна розглянути на прикладі, який відображає діяльність підприємства за перші три квартали 2012 року:

Була реалізована продукція на суму 883.3 тис. грн., крім того, ПДВ – 147.2 тис грн. Одже чистий дохід від реалізації продукції становить 736.1 тис грн. Інші операційні доходи ТзОВ «Ніала» становлять 80.7 тис. грн. Отож разом чистий дохід товариства з обмеженою відповідальністю «Ніала» становить 816.8 тис. грн. Разом собівартість реалізованих товарів – 606.1 тис грн. Підприємством були здійснені інші операційні витрати на суму 188.6 тис. грн. Отже фінансовий результат до оподаткування (разом чистий дохід – разом витрати) становить 22.1 тис грн. На цю суму був нарахований податок на прибуток підприємства (4600 грн).

Таким чином чистий дохід товариства з обмеженою відповідальністю становить 17500 тис. грн.

 

Розділ 4. Аналіз фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Ніала»

Основним звітним документом фірми є бухгалтерський баланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану фірми на певну дату. Баланс дозволяє зробити оцінку найсуттєвіших ознак фірми. Саму процедуру оцінок прийнято називати читанням балансу. Вміння читати баланс – важлива професійна характеристика, яка надає можливість складати прогнозні баланси й управляти найважливішими фінансовими параметрами підприємства. До того ж, вміння читати фінансові звіти допомагає складати правильну думку про фінансовий стан і виробничу діяльність інших підприємств.

4.1. Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Цей аналіз носить перспективний та прогнозний характер. Результати проведеного горизонтального аналізу бухгалтерського балансу ТзОВ «Ніала» наведені в таблиці 1.  Наведені дані дозволяють зробити такі висновки: [6, ст. 234]

Загальна сума активів зменшилася на 25.1 тис. грн. або більш, ніж на 1%. Це зменшення відбулось за рахунок зменшення оборотних активів. Абсолютна величина зниження у оборотних активах склала 13.8 тис. грн. Це відбулося внаслідок зменшення суми виробничих запасів майже на 17%. У той же час, значно зросли суми іншої дебіторської заборгованості – з 23.8 тис. грн. на початок звітного періоду, до 125.6 тис. грн на кінець. Виробничі запаси зменшилися за рік на 177.5, тис. грн або на 16.81%. Але натомість збільшилася сума грошових коштів майже на 187%. В той же час, збільшилася сума і частка дебіторської заборгованості за товари та послуги — в абсолютному вимірюванні на 21.3 тис. грн. (або на 18.01%). Це означає, що підприємство фактично кредитувало своїх партнерів по бізнесу, які вчасно не розраховувалися за товари та послуги, що надавалися підприємством. Але з іншого боку, якщо підприємство має надійних партнерів, то слід очікувати надходження коштів у наступних періодах, що трохи поліпшить ситуацію з показниками ліквідності.

Таблиця 1

«Горизонтальний аналіз балансу»

Назва показника	2011 р., тис. грн	2012 р., тис. грн		Відхилення
				Абсолютне, тис грн	Відносне.,%
АКТИВ
I. Необоротні активи
Незавершені капітальні інвестиції	166.4		166.4	0	0
Основні засоби	253.9		242.6	-11.3	-4.45
Усього за розділом	420.3		409.0	-11.3	-2.69
II.Оборотні активи
Виробничі запаси	1056.2		878.7	-177.5	-16.81
Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги	118.2		139.5	21.3	18.02
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	0.6		0.5	-0.1	-16.67
Інша поточна дебіторська заборгованість	23.8		125.6	101.8	427.73
Грошові кошти	21.8		62.5	40.7	186.7
Усього за розділом	1220.6		1206.8	-13.8	-1.13
БАЛАНС	1640.9		1615.8	-25.1	-1.53
ПАСИВ
I.Власний капітал
Статутний капітал	1181.4		1181.4	0	0
Додатковий капітал	87.5		87.5	0	0
Нерозподілений прибуток	65.0		78.3	13.8	21.23
Усього за розділом	1333.9		1347.2	13.3	1
IV.Поточні зобов’язання
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	126.5	112.5		-14	-11.07
Поточні зобов’язання за розрахунками з:	-		-	-	-
- бюджетом	24.0		32.4	8.4	36
- зі страхування	2.5		3.6	1.1	44
- з оплати праці	6.7		9.2	2.5	37.31
Інші поточні зобовязання	147.3		110.9	36.4	-24.8
Усього за розділом	307.0		268.6	38.4	-12.51
БАЛАНС	1640.9		1615.8	-25.1	-1.53

При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов’язання підприємства скоротилися, у тому числі короткострокові зобов’язання зменшилися на 12.51%. Це відбулося внаслідок скорочення кредиторської заборгованості на 14 тис. грн. Таким чином, підприємство вчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані роботи та отримані послуги. Проте значно збільшилися поточні зобов’язання за розрахунками, у тому числі, з оплати праці.

 Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів. Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення. На підставі даних бухгалтерського балансу ТзОВ «Ніала» проведено вертикальний аналіз. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників. Аналізуючи дані вертикального балансу підприємства, можна зробити такі висновки.

1. Частка оборотних активів у балансі підприємства є значною: на початок року вона складала 74.39%. Протягом аналізованого року ця частка збільшилася. Зрозуміло, що зростання частки оборотних коштів позначається позитивно на показниках фінансової стійкості та ліквідності. Збільшення питомої ваги в структурі оборотних активів відбулося завдяки зростанні частки грошових коштів та іншої дебіторської заборгованості, але також відбулося зменшення виробничих в порівнянні з минулим періодом на 10.03%.

2. Частка основних засобів має тенденцію до зменшення, протягом року відбулося незначне скорочення питомої ваги основних засобів у сумі балансу, на 1.13%.

3. Власний капітал підприємства знаходиться на рівні 81.29% — на початок року і 83.38% — на кінець року від загальної суми пасивів, що говорить про високу платоспроможність, напрочуд високі показники ліквідності і фінансової стійкості й низький рівень ризику підприємства стати банкрутом.

4. Довгострокових зобов'язань товариство з обмеженою відповідальністю «Ніала» не має, позитивним явищем є наявність малої частки короткострокових заборгованостей, які у структурі пасивів займають за минулий період 18.71%, а станом на 1 жовтня – 16.62%. Отже, основними висновками, зробленими при вертикальному аналізі балансу підприємства можуть бути такі:
- структура статей балансу демонструє тенденцію до незначного зменшення частки основних засобів і збільшення частки оборотних активів;
- у той же час, закріпилася позитивна тенденція до зменшення частки заборгованості і збільшення грошових коштів у національній валюті.

Таким чином, аналіз балансу підприємства у горизонтальному і вертикальному розрізі показав, що підприємству володіє достатнім обсягом оборотних активів, що позначається на рівні показників фінансової стійкості та ліквідності. Більш наглядно динаміку структури активу балансу показано на рисунку 3.

Рисунок 3. «Динаміка структури активу балансу»

 

Таблиця. 2.

«Вертикальний аналіз балансу ТзОВ «Ніала»»

Назва показника	2011	Питома вага у %	2012	Питома вага у %	Відхилення 2012 від 2011 р.
АКТИВ
I. Необоротні активи
Незавершені капітальні інвестиції	166.4	10.14	166.4	10.3	1.6
Основні засоби	253.9	15.47	242.6	15.02	- 2.9
Усього за розділом	420.3	25.61	409.0	25.32	- 1.13
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	1056.2	64.37	878.7	54.34	- 10.03
Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги	118.2	7.2	139.5	8.7	1.5
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	0.6	0.05	0.5	0.03	- 0.02
Інша поточна дебіторська заборгованість	23.8	1.45	125.6	7.78	6.33
Грошові кошти	21.8	1.33	62.5	3.87	2.54
Усього за розділом	1220.6	74.39	1206.8	74.68	0.29
Баланс	16409	100	1615.8	100	-
ПАСИВ
I. Власний капітал
Статутний капітал	1181.4	71.97	1181.4	73.12	1.15
Додатковий капітал	87.5	5.33	87.5	5.41	0.08
Нерозподілений прибуток	65.5	3.99	78.8	4.89	0.9
Усього за розділом:	1333.9	81.29	1347.2	83.38	2.09
IV. Поточні зобов’язання :
Кредиторська заборгованість: - за товари, роботи і послуги	126.5	7.8	112.5	6.96	-0.84
- з бюджетом	24.0	1.46	32.4	2.03	0.57
- зі страхування	2.5	0.16	3.6	0.2	0.04
- з оплати праці	6.7	0.4	9.2	0.57	0.17
Інші зобов’язання	147.3	8.98	110.9	6.86	-2.12
Усього за розділом:	307.0	18.71	268.6	16.62	-2.09
БАЛАНС	1640.9	100	1615.8	100	-

3.3. Оцінка фінансової стйкості

Важливою складовою частиною методики аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання є аналіз фінансової стійкостіПід фінансовою стійкістю розуміють здатність підприємства здійснювати і розвивати свою діяльність в умовах конкуренції та ринкової нестабільності, зберігаючи задовільну структуру капіталу та динамічну фінансову рівновагу активів і пасивів, що забезпечує нормальну ліквідність, поточну і перспективну платоспроможність.

Фінансова стійкість підприємства насамперед залежить від співвідношення власного капіталу і зобов'язань, темпів нагромадження власного капіталу і резервів, співвідношення довгострокових і поточних зобов'язань, достатності забезпечення матеріальних оборотних активів власним капіталом. Фінансова стійкість підприємства найвищою є тоді, коли воно здатне розвиватися переважно за рахунок власних джерел фінансування. Таке підприємство повинно мати достатньо фінансових ресурсів, структура яких є досить гнучкою. За необхідності воно повинно мати змогу для отримання кредитів та їх повернення.[7, ст. 237]

Оцінку фінансової стійкості товариства з омеженою відповідальністю «Ніала» наведено у таблиці.

Таблиця 4

«Аналіз показників фінансової стійкості підприємства»

№ п/п	Показники	Індекс показ­ника	Порядок розрахунку показника	Оптимальне значення	2011	2012
1	Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності)	Кавт	Власний капітал Підсумок балансу	>0,5	0.81	0.83
2	Коефіцієнт фінансової стійкості	Кф.с	Власний капітал Загальна сума зобов’язань	>1,0	4,34	5.02
3	Коефіцієнт від­ношення необо­ротних і обо­ротних активів	Кн/об	Необоротні активи Оборотні активи	–	0.34	0.34

 

Для характеристики фінансової стійкості підприємств доцільно використовувати, такі показники:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості, що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

3. Коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів характеризує співвідношення необоротних і оборотних активів.

Із таблиці видно, що більшість показників фінансової стійкості підприємства мають фактичні значення вищі за нормативні. Це характеризує підприємство як фінансово стійке.

Коефіцієнт автономії протягом року зріс з 0,8і до 0,83, як на початок, так і на кінець року цей коефіцієнт вище за оптимальне його значення. Значення коефіцієнту свідчить, що на кінець року в кожних ста гривнях вкладених активів підприємства 83 грн. складають власні кошти (власний капітал). Коефіцієнт фінансової стійкості зріс протягом року (з 4,34 до 5.02). В обох аналізованих періодах він мав значення, вищі за оптимальне. Значення цього коефіцієнту на кінець року свідчить про те, що на кожну гривню залучених коштів припадає 5.02 грн. власних коштів. Коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів залишився стабільним на рівні 0.34.

Отже, у підприємства наявні реальні можливості підвищення фінансової стійкості та стабільності.

 

В умовах ринку ніхто в діловому світі не сприймає всерйоз підприємців звітні дані яких не підтверджені аудиторським висновком.

Завдання аудитора під час перевірки фінансової звітності полягає у контролі дотримання власниками основних вимог до неї — реальності, ясності, своєчасності та єдності методичних звітних показників.

На самому початку аудиту фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (затвердженим положенням (стандартам), Положенню про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, Інструк­ції про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженої Мін­фіном, тощо).

Під час аналізу показників фінансової звітності з метою встановлення її реальності й достовірності аудитори покликані виявляти нереальну дебіторсь­ку заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на контролі по­зовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактич­но термін її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущений і вона підлягає списанню на збитки. У такому разі аудитор зобо­в'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгова­ності, місце її виникнення та відповідальних осіб.

Аудит встановлює також несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; кредити за товари, роботи і пос­луги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо).

Аудитор перевіряє правильність і своєчасність складання балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал. Однак насамперед слід встановити відповідність даних аналітичного обліку обо­ротам і залишкам із рахунків синтетичного обліку у головній книзі, оборотній відомості за синтетичними рахунками і балансу. Перевірка ідентичності даних синтетичного й аналітичного обліку в умовах автоматизованої системи обліку здійснюється в автоматичному режимі. При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована і підтверджена актами звірки, довідками тощо.

Під час аудиту правильності оцінки статей бухгалтерського балансу і фі­нансової звітності слід встановити:

— обгрунтованість довгострокових фінансових інвестицій, відстрочених податкових активів та інших необоротних активів;

— правильність оцінки незавершеного будівництва, виробничих запасів, готової продукції, товарів;

— реальність відображення у балансі основних засобів і нематеріальних активів;

— достовірність відображення в обліку заборгованості покупців і замовни­ків за відвантажену продукцію, яка забезпечена векселями і за виданими авансами у рахунок наступних платежів та сум нарахованих дивідендів, про­центів, роялті, що підлягають надходженню;

— правильність сум статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового

вкладеного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та вилученого капіталу;

— взаємну погодженість показників фінансової звітності.

Необхідність аудиторської перевірки фінансової звітності пов'язана з і публікацією. Такий порядок передбачений Законом України "Про аудиторсь­ку діяльність". У ньому, зокрема, вказується, що суб'єкти підприємницької діяльності, звітність яких оприлюднюється, повинні бути перевірені на предмет достовірності такої звітності і для підтвердження зобов'язані мати аудиторський висновок.

Аудит фінансової звітності повинен підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.

Світова практика аудиту свідчить про те, що відповідальність за фінансо­ву звітність несе керівництво суб'єкта підприємницької діяльності.

Аудиторська перевірка здійснюється у відповідності із загальноприйнятими аудиторськими стандартами, які передбачають планування і проведення аудиту таким чином, аби отримати надійну гарантію того, що баланс складе­ний правильно і у відповідності із загальноприйнятими принципами обліку.

Після дати складання балансу аудитору слід ознайомитися з усією доступ­ною інформацією, яка належить до фінансових справ клієнта, з проміжними фінансовими звітами, з протоколами нарад акціонерів, директорів і всіх відпо­відних комітетів, із доповідями про відхилення.

Аудитору слід розуміти клієнта, знати, які ділянки об'єкта схильні до най­більшого ризику і яка інформація про них, імовірно, буде придатною. Для цьо­го аудитор налагоджує тісні робочі стосунки з клієнтом, оперативно робить за­пити про фінансову діяльність, про незвичайні показники й коригування звітності, про потенціальні проблеми, виявлені під час аудиторської перевірки.

На етапі аналізу наступного періоду аудитор може зіставити також остан­ні проміжні фінансові звіти з фактичними і зробити інші порівняння, необхід­ні за даних обставин.

Фінансовий стан підприємства — це сукупність показників, які відобра­жають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Він вияв­ляється у платоспроможності підприємства внаслідок відповідності фактично­го кругообігу коштів на всіх етапах розрахунковим показникам.

Необхідною умовою діяльності підприємства в ринковій економіці є сталий фінансовий стан, оскільки від цього залежать своєчасність і повнота погашення його зобов'язань перед персоналом щодо розрахунків з оплати праці, бюджетом, банками, постачальниками.

Неправильне використання фінансових ресурсів або їх брак негативно впливають на розрахунки з постачальниками матеріальних цінностей, викликають погіршення наслідків господарської діяльності.

Фінансова міць підприємства залежить не лише від суми доходів, наявності засобів, а ще й від ефективного їх використання, тобто від якості фінан­сової роботи.

А тому в умовах ринкової економіки виникає необхідність виявляти і мобілізувати внутрішні резерви поліпшення фінансового стану. В цій площи­ні одним із важливих об'єктів аналізу є вивчення правильності використання фінансових ресурсів за цільовим призначенням.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства служать дані про надходження і витрачання коштів:

— виписки банків;

— картотека рахунків, що підлягають оплаті;

— платіжні календарі, які складаються фінансовим відділом підприємства;

— інші дані бухгалтерського й оперативного обліку;

— баланс;

— звіт про фінансові результати;

— відомості, що містяться у фінансовому плані підприємства (баланс доходів і витрат) тощо.

Баланс підприємства розкриває зміст активу і пасиву.

Перевищення вартості активів над пасивами становить вартість власних активів підприємства, до яких входить і його прибуток. Однак баланс підприємства не дає вичерпних відомостей для аналізу фінансового стану підприємства. Тому для глибшого з'ясування причин тих чи інших відхилень фі­нансових показників від розрахункових використовують дані фінансового плану, звіт про наявність та рух коштів підприємства, звіт про наявність і рух основних коштів і амортизаційного фонду тощо.

Для деталізації окремих питань використовують дані реєстрів синтетичного й аналітичного обліку і первинні документи, інвентаризаційні матеріали, претензійні й арбітражні документи, листування з банками, фінансовими, податковими органами тощо.

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризує його економічну ефективність.

Під час перевірки звіту про фінансові результати аудитор з'ясовує правильність визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (това­рів, робіт, послуг). Для цього слід від доходу (виручки) відняти податок на до­дану вартість, акцизний збір, інші вирахування з доходу. Відтак чистий дохід порівнюють із собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг) і встановлюють валовий прибуток (збиток). Останній коригується на інші операційні доходи, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Таким чином, визначаються фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток), які у свою чергу коригуються на такі показники: дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи; фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати.

Отже, встановлюються фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток, збиток). До вищевказаного результату застосовують ставку на прибуток від звичайної діяльності, тим самим встановлюють фінан­сові результати від звичайної діяльності (прибуток, збиток). Потім перевірці підлягають надзвичайні доходи, витрати. Віднявши від останніх податки з над­звичайного прибутку, визначають чистий прибуток (збиток). При цьому еле­ментами операційних витрат є: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

В умовах формування ринкових відносин у складі вирахувань із доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) числяться відповід­ні податки, збори, знижки, а до інших операційних доходів зараховується до­хід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних акти­вів, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

Водночас усі визнані підприємствами або присуджені судом штрафи, пе­ня, неустойки і суми претензій за штрафними санкціями, строк позовної дав­ності за якими минув, повинні відноситися на збитки звітного періоду.

Підвищення або зниження рівня платоспроможності підприємства слід встановити за зміною показника обігових коштів (обігового капіталу) як різ­ницю між сумою поточних активів і короткостроковими боргами.

Фінансовий стан підприємства вважається стійким за наявності таких умов:

1. Власні кошти є в обсязі, не меншому від їх потреби, визначеної норма­тивами у фінансовому плані, й використовуються за призначенням.

2. Достатньою є сума власних коштів в оплаті товарів.

3. Прискорюється оборотність обігових коштів.

4. Безперебійно і своєчасно здійснюються розрахунки з банками, фінан­совими органами, постачальниками та іншими дебіторами й кредиторами.

 

Розділ 5.

 

Аудиторська перевірка стану обліку забезпечує достовірність безперервного відображення господарської та фінансової діяльності підприємств для поточного інформування менеджерів, маркетологів та інших управлінців для прийняття рішень щодо ефективності господарювання та контролю за використанням капіталу і ресурсів виробництва та складання фінансової звітності.

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірності бухгалтерської звітності підприємства. Аудитор при цьому керується Законом України про бухгалтерський облік і фінансову звітність, а також Інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном України.

Підприємство складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображаються всі активи і пасиви, які має власник.

При формував облікової політики підприємці можуть вибирати для застосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти): за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом закупок (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).

За середньою собівартістю виробничі запаси, товари в обліку оцінюються за витратами на їх виробництво або придбання.

Оцінка запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовності їх закупівлі, тобто ресурси, що надійшли першими у виробництво (в торгівлю -в продаж), повинні оцінюватися за собівартістю перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, які взято на облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість здійснених раніше за часом закупівель.

Метод ЛІФО ґрунтується на протилежному принципі методу ФІФО, тобто ресурси, які надійшли першими у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за послідовністю часу їх закупівель. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю здійснених раніше за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість пізніших за часом закупівель.

Аудитор, перевіряючи достовірність відображення у звітності залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду, встановлює, наскільки на підприємстві дотримуються обраної облікової політики.

Використовуючи нормативні акти, аудитор перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фі­нансової звітності. Капітальні та фінансові вкладення підлягають перевірці щодо обґрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать: витрати на будівельно - монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів, облігацій), втрати від участі в капіталі інших підприємств оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків: «Капітальні інвестиції», «Довгострокові фінансові інвестиції», «Втрати від участі в капіталі» та ін.

Аудитор вивчає всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять на підприємство від місцевих фінан­сових органів, податкових служб, з'ясовує, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і поліпшення фінансово-господарської діяльності.

Для впевненості у правильності складання бухгал­терського Балансу (форма № 1), Звіту про фінансові резуль­тати та їх використання (форма № 2), Звіту про рух грошових коштів (форма № 3) та Звіту про власний капітал (фор­ма № 4) аудитору необхідно перевірити взаємну погод­женість показників фінансової звітності. Досвід показує, що для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціальну таблицю взаємозв'язків показників, які відображені у звітних формах.

Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом із головним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. При потребі до звітності керівником підприємства вносяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність складання та її достовірність.

Отже, аудит фінансової звітності підприємства є надійною гарантією достовірності результатів фінансово-господарської діяльності для її оцінки за звітний період та розробки заходів щодо її подальшого удосконалення, для задоволення інформаційних потреб власників, а також податкових, статистичних та інших органів державного і господарського управління.

У товаристві з обмеженою відповідальністю «Ніала» аудироська перевірка не проводилася, оскілки малі підприємства не є субєктами обов`язкового аудиту.

 

ВИСНОВКИ

В процесі роботи над темою дослідження були вивчені теоретичні аспекти формування фінансової звітності, розглянуто призначення та склад фінансової звітності підприємства, та дана характеристика кожної форми звітності, проведений аналіз фінансового підприємства на основі даних фінансової звітності. А а також було розглянуто порядок проведення аудиторської перевірки достовірності даних фінансової звітності.

Основним джерелом для аналізу фінансового стану послужив бухгалтерський баланс підприємства і звіт про фінансові результати товариства з обмеженою відповідальністю «Ніала»

Аналіз містив у собі наступні етапи:

- - горизонтальний і вертикальний аналіз;

- аналіз фінансоваї стійкості ТзОВ «Ніала».

У підсумку можна виділити те, що ТзОВ «Ніала» на кінець звітного періоду має нормально стійкий фінансовий стан. Це забезпечується достатньою кількістю власного капіталу, питома вага якого в майні підприємства на кінець звітного періоду – 83,38%, що на 2.09% більше значення на початок року. Оцінка фінансової стійкості показує, що ТзОВ «Ніала» банкрутство не загрожує.

Підприємство має дуже високі показники ліквідності і платоспроможності, які характеризують його як високоліквідне та здатне витримувати збитки, але свідчать про невикористання потенціалу та можливостей фірми з метою розширення обсягів діяльності, і, як наслідок, – збільшення прибутку підприємства. Негативною тенденцією звітного року було зменшення реальної вартості основних засобів та інших оборотних матеріальних активів

Отже, можу зробити висновок, що в товаристві з обмеженою відповідальністю «Ніала» дотримуються всі принципи забезпечення обліку а результати проведеного аналізу а розрахунки характеризують підприємство як фінансово стійке і платоспроможне.

---

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 243; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!