Поняття та види партнерства у сфері оподаткування.
У науковiй лiтературi партнерство на рiвнi суб’сктiв оподаткування (стратегiчне партнерство) ототожнюється iз соцiальним партнерством, тому автори, якi порушували цю проблему, рiдко вдавалися до розв’язання, обмежувалися лише поодинокими рекомендацiями. Серед дослiдникiв, якi розкривали окремi напрямки партнерськоi стратегii в оподаткуваннi: В. П. Андрущенко, А. Я. Кiзима, С. В. Онишко, М. 1. Рудакевич, В. Сулим, В. М. Сутормiна, В. М. Федосовта iн. Вiдсутнiсть глибоких теоретичних розробок зi стратегii партнерства в оподаткуваннi роблять необхiдним та актуальним наукове дослiдження теоретико-методологiчних засад партнерства.
Партнерство — це узгодження практичноi складовоi двостороннiх стосункiв на умовах врахування iнтересiв суб’сктiв взасмовiдносин, шляхом взасмних поступок та пошуку компромiсного рiшення. Крiм того, партнерство неможяиве без урахування законних прав i сприяння їх реалiзацii. Для кращого розумiння партнерства можна його охарактеризувати як узгодження iнтересiв суб’сктiв партнерства шляхом постiйної взасмодii, спiльних консультацiй, зустрiчей, двостороннiх переговорiв, через засоби зв’язку тощо. І в тiй площинi, де iнтереси переплітаються i набувають спiльних ознак, партнери зобов’язанi вивчити ситуацiю з позицiй партнера, щоб, задовольняючи своi певнi позицii, не нашкодити сторонi партнерства. В теорii партнерства вiдомi кiлька його видiв, якi характеризують систему вiдносин в серединi будь-якоi органiзацii (соцiальне партнерство) та вiдносини органiзацii iз суб’ектами, котрі є споживачами тих чи інших послуг (стратегiчне партнерство).
|
|
|
Вiдповiдно до рiвнiв партнерства в системi оподаткування можна визначити чотири його види: соцiальне, стратегiчне, колегiальне, мiждержавне.
Класифікація партнерства у сфері оподаткування за ознаками.
Крiм того, партнерство можна класифiкувати за ознаками, що характеризують специфiку дiяльностi органiзацiй i державних установ, вiдповiдно до якоi i формуеться стратегiя побудови партнерських вiдносин.
Наприклад, в податкових органах вона суттєво вiдрiзнятиметься вiд партнерськоi стратегii у виконавчих органах мiсцевого самоврядування чи на виробництвi, або в установах соцiального забезпечення населення (центри зайнятостi, пенсiйнi фонди, управлiння працi та соцiальноi полiтики).
Головні завдання системи партнерства.
Головними завданнями системи партнерства в оподаткуваннi слiд вважати:
• залучення всiх суб’сктiв вiдносин у сферi оподаткування до процесу вiдстоювання своїх законних iнтересiв i подолання на цiй основi монополii в прийняттi податкових рiшень (зокрема, що виражаються в податковому законодавствi);
|
|
|
• посилення мотивацiй до здiйснення господарськоiдiяльностi через стимулюючу роль податковоi системи i на цiй основi побудову оптимального податкового навантаження на економiчнi сектори;
• усунення непорозумiнь i суперечностей щодо намiрiв, якi представляють законнi iнтереси кожноi зi сторiн податкових вiдносин (держави та суб’ектiв оподаткування);
• досягнення взаємного прагнення до виконання намiчених програм у напрямках, як кiнцевого результату податкових надходжень добюджету, так i в прибутковостi суб’ектiв економiчних вiдносин чи громадян, що сприятимуть утвердженню в суспiльствi соцiального миру i злагоди (взаємна зацiкавленiсть сторiн в непорушеннi вiдповiдних пропорцiй розподiлу доходiв);
• забезпечення зрозумiлих i цiлком вiдкритих процедур в системi податкових перевiрок, ревiзiй тощо;
Мета реалізації партнерства в оподаткуванні.
Оскiльки стратегiчними цiлями податкових перетворень на сьогоднi залишаються пiдтримка та стимулювання реальноi економiки, виробництва; легалiзацiя та вихiд з тiнi прихованих капiталiв, набутих некримiнальним шляхом; наступ загалом на тiньову економiку; досягнення стовiдсотковоi сплати податкiв; побудова дiлових партнерських стосункiв з платниками, тому можна визначити головну (глобальну) мету партнерськоi стратегii, яка забезпечуватиме суспiльне визнання працi податкiвцiв.
|
|
|
Головна мета реалiзацiї стратегiї партнерства в оподаткуваннi — це забезпечення такоi дiездатностi органiзацiйноi структури податкових органiв, при якiй гарантувалась би максимальна ефективнiсть дiяльностi цих органiв: тобто самовiдданiсть працiвникiв податкових структур у виконаннi посадових обов’язкiв i вiдповiдний рiвень податкових надходжень, який характеризувався би позитивною динамiкою на основi довiри пiдприемцiв до системи оподаткування.
Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 458; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!