Розділ 2.Ідіоматика мови як джерело системи цінностей народу
МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ПЕРЕКЛАДУ
РЕФЕРАТ
на тему: «Етностереотип Англійця»
Студента 4 курсу 42 групи
Напряму підготовки 6.020303 Філологія*
Мова і література (англійська)
Мосейчука Тараса Леонідовича
м. Житомир – 2016
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………...3
Розділ 1.Поняття про ідіоми в сучасному мовознавстві…………..4
Розділ 2.Ідіоматика мови як джерело системи цінностей
народу…………………………………………………………………7
Висновки.............................................................................................10
Список використаних джерел……………………………………..11
Вступ
Незважаючи на те, що ідіоматичні одиниці широко застосовуються в усному і писемному мовленні (художній літературі, публіцистиці, тощо), їхні структурно-семантичні особливості є недостатньо вивченими. Багато невирішених питань залишається.
Об’єктом дослідження є ідіоматичні одиниці.
Предмет дослідження – ідіоматика мови як джерело системи цінностей народу.
Мета роботи – проаналізувати структурно-семантичні особливості та стилістичну функцію ідіоматичних одиниць в художньому тексті, звертаючи увагу на національну своєрідність ідіом у англійській та засоби їхньої передачі українською мовою.
|
|
|
Теоретична цінність дослідження зумовлена необхідністю подальшого вивчення усіх типів фразеологічних одиниць в світі розвитку фразеологічної теорії.
Мета та завдання дослідження визначили його структуру. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновка та списку використаних джерел.
Розділ 1.Поняття про ідіоми в сучасномумовознавстві
Термін «ідіома» походить віддавньогрецького слова «ídiōma», щоозначає «особливість, своєрідність». Виділяються два основні погляди на ідіоматичніодиниці – так звані «широкий підхід» та «вузькийпідхід» до ідіом. Згіднозостаннім, ідіомамивважаєтьсялишетакі «стійкісловосполуки, семантика яких не виводитьсязізначеньїїскладників, а інтегрована ними формально; виникаєвнаслідокутратимотиваційнихвідношень» [1, с.173].
У вітчизняномумовознавствіпротягомдовгого часу існувалатрадиціяназиватиідіоми «фразеологічнимизрощеннями», за термінологієювідомогорадянськогомовознавця акад. В.В. Виноградова, якийрозподіливфразеологічніодиниці на фразеологічнізрощення (абоідіоми у вузькомузначенні), фразеологічнієдності та фразеологічнісполучення. На думку В.В. Виноградова, фразеологічнізрощенняхарактеризуютьсянемотивованістю складу зворотів (тобтозсумискладових таких фразеологічниходиницьнеможливодізнатися про загальнийзмістодиниці) та абсолютною семантичноюєдністюкомпонентів. Середфразеологічнихзрощеньвиділяютьнаступніпідтипи:
|
|
|
1) Фразеологічнізрощення, ускладіякихє так звані «слова-некротизми» (лексичніархаїзми, історизми та іншілексеми, щовийшлизужиткумовлення). Наприклад, англійськаідіома “tobuyapiginapoke” на позначенняневигідного та невдалогопридбаннячогось, що не булоуважнорозглянутопередусім (порівн. укр. ідіому «купувати кота в мішку». Лексема apokeпозначає «мішок» ієархаїзмом (сучаснийсинонім “sack”), який в сучаснійанглійськіймовівживаєтьсялише у вищезгаданійідіоматичнійодиниці. Тобто ми бачимовипадок, коли лексема продовжуєжитизначнодовше у межах ідіоматичногословосполучення, аніж у вільномусловосполученнічиізольовано.
2) Фразеологічнізрощення, щомістятьграматичніархаїзми, якієсинтаксичнонеподільнимцілим.
Дж.СейдліУ.Макмордізазначають, зокрема: “The way in which the words are put together is often odd, illogical or even grammatically incorrect” [2, c.4].
|
|
|
Так, ідіома I am good friends with him ("мизнимдобрідрузі»)є,зточкизоруграматичноїструктури, неправильноютанелогічною. Займенник I стоїтьводнині, протеформа I am a good friend with him єнеможливою, хочазначнобільшлогічною. Можливоюєформа I am good friend of his, алевонанеєідіоматичноюодиницею.
3) Фразеологічнізрощення, що стали нерозкладними як лексично, так ісемантично, наприклад:
to be born with the silver spoon in one’s mouth;
to go through thick and thin.
4) Фразеологічнізрощення, котріявляютьсобоютакусемантичнуєдність, щолексичнізначеннякомпонентівзовсімневажливідлярозумінняцілого [3, с.144].
Прикладами подібниходиниць в англійськіймовіможуть бути:
to bring the house down;
to take it out on someone.
БагатовчомуподібнимдовітчизняногорозумінняфеноменуідіоматичноїодиницієвизначенняСейдл-Макморді, якінаголошуютьнавідмінностісемантикиідіомивідсемантикиїїскладників: “We can say that an idiom is a number of words which, taken together, mean something different from the individual words of the idiom when they stand alone” [2, c.4].
Проте, слідзазначити, що в британському та американськомумовознавствібільшупопулярністьмає «широкий підхід» до проблемиідіоми. До складу ідіомзахіднілінгвістивідносять не лишефразеологізмиусіхтипів, а навітьіпаремії – приказки, прислів’я, крилатівислови, цитатитощо. Так, Ричард Спієрс у передмові до «Словника американськихідіом» пояснюєвибіркуодиниць для даноговиданнянаступним чином: «Everylanguagehasphrasesorsentencesthatcannotbetranslatedliterally. Many clichés, proverbs, slang phrases, phrasal verbs, and common sayings offer this kind of problem. A phrase or sentence of this type is usually said to be idiomatic. This Dictionary is a collection of the idiomatic phases and sentences that occur frequently in American English» [4, p.7].Тобтомибачимозначнерозширенняпоняття «ідіоми» порівнянозрозуміннямВ.Виноградова: аджедоскладуідіомвіднесенінелишесловосполучення, айречення (sentences) різногохарактеру: кліше, прислів’я, сленговіфрази, мовленнєвіштампи (common sayings), якіоб’єднуєоднаспільнариса: їхняідіоматичність. ПодібнимчиномукладенобільшістьзіншихоригінальнихсловниківтадовідниківідіоманглійськоїмовиУкладачіншогопопулярногословникаідіомбританськоговаріантуанглійськоїмовиВільямКолінз, зокрема, зазначає: «Вивчаючиідіоми, завждистикаєшсяздвоманайголовнішимипроблема.Перша – проблема походження. Як зауважуєПіарселСміт, навітьфахівці не в змозічіткоівпевненопояснитизначеннячисленнихідіоматичнихвиразів. По-друге, існує проблема зв’язкуміжпоходженням та поточнимвикористанням. Часто стаєнеобхідним, вивчаючиідіому, наявнезначенняякоїзрозумілоі широким загаломвикористовується правильно, визнати, щозв’язокміжпоходженням та значенням не євідомим» [5, c.11].
|
|
|
У своїйпередмові до словника Дж.Сейдл та У.Макморді “Englishidiomsandhowtousethem” (1983) проф. Мєдніковазазначає: «Слово «ідіома» не єоднозначним. Ним називаютьіособливуфразеологічнуодиницю, щомає ярко вираженістилістичніособливості (власноідіоми) та іншівидифразеологічниходиниць. Ось чомуДженіферСейдл та У.Макморді, розуміючи слово ідіома у всійсистемійогозначень, включили до складу посібника все те, що, на їхню думку, можевважатисяспецифічноанглійськимі те, щонеобхідно знати тим, хтовивчаєанглійськумову як іноземну. Радянськалінгвістика, яка досяглавеликихуспіхів у своєму теоретичному розвитку, інакшерозглядаєпроблемикласифікаціїфразеологічниходиниць. Наше мовлення, коли ми розмовляємо, єідіоматичнимвтомусенсі, коли ми користуємосяхарактерними для нашоїмовивиразами та зворотами, щодемонструють у своємусинтаксичному та семантичномускладіїїспецифіку» [6, c.5].
Розділ 2.Ідіоматика мови як джерело системи цінностей народу
Останнім часом у сучаснійпарадигмілінгвістичнихзнаньвідбулисязначні
зміни. Вони пов’язанізтим, щомова почала вивчатися в тісномузв’язкузісвідомістюімисленнямлюдини, їїдуховнимсвітом. Особливуцінність у цьомупланімаєідіоматичний фонд мови, оскількисаме в ідіоматичниходиницяхcхованенайбільшповнеуявлення про носіївмови, своєрідністьїхньоїкультури, побут та світогляд.
Проблемами дослідження ідіоматики як науки і класифікацією ідіоматичних одиниць займалися такі відомі лінгвісти як Н. Амосова, В. Віноградов, В. Коллінз, А. Кунін, Л. Сміт, В. Телія; особливий інтерес представляють монографії Р. Каірової та Д. Ішанкулової. Середостанніхпублікаційщододаноїпроблемиособливоїувагизаслуговуютьстатті Г. Вишневської, А. Голодова, В. Ужченко, Т. Федоровоїтощо.
Незважаючи на існуючі дослідження не можна стверджувати, що проблема дослідження ідіоматичних одиниць як носіїв культурних цінностей в британській англійській мові є достатньо вивченою і розробленою. Ідіоматика відображає культурні цінності: еталони, стереотипи, морально-етичні норми, установки і естетичні уявлення, що сприяють збагаченню уявлення про мовну картину світу.
Головною формою вираження і відображення національної культури є мова, яка є соціальним феноменом, що нерозривно пов’язана з її носіями. У своючергу, культура, як творіння народу, корелюєзмовоюпредставниківпевноїнаціональноїспільноти. Створеннякультурнихцінностейнеможливе без участімови, яка служить найважливішимзнаряддямформування духу народу. Мовавідображає культуру ірозвивається в ній. Мова не існує поза культурою.
Відомий культуролог та філософ, П. Гуревич стверджує,щокультурніцінностіє предметом дослідженнякультурології. Основніположеннялінгвокультурології та когнітивноїлінгвістикислугують основою для дослідженнякультурнихцінностей у мові. Лінгвокультурологіядосліджуєвзаємодіюмови та культури, а мовнаоб’єктиваціяцінностейвивчається як один заспектівцієївзаємодії. Інтереслінгвістів до вивченнякультурнихцінностей у мовізумовивстановлення нового напрямулінгвокультурології – аксіологічноїлінгвістики [8, с. 230]. Дослідженняцінностей у мовібазуються на понятті «концепт» (лінгвокультурологічний, культурологічний концепт), якийрозуміється як оперативна змістоваодиницяпам’яті, ментального лексикону, концептуальноїсистеми та мовимозку, усієїкартинисвіту, відображеної у людськійпсихіці, де виокремлюютьсяпонятійний, образний тацінніснийкомпоненти.
Цікава думка А. Вежбіцької, яка визначає культурні цінності як явища, погляди та ідеї, що сформувалися під впливом соціально- історичного розвитку суспільства, яким надається перевага через їхню спроможність сприяти вдосконаленню особистості та прогресу суспільства [7, с. 97]. Лінгвістка зазначає, що культурні цінності становлять важливу частину мовної картини світу, які мають дискурсивний характер, оскільки саме в дискурсі повною мірою реалізується ціннісний потенціал концептів [Там само]. На думку А. Лебедєвої, лінгвокультурологічний підхід є основним до розуміння цінностей, які розглядаються як найбільш фундаментальні характеристики культури, вищі орієнтири поведінки, виділяючи при цьому ціннісну картину світу, в якій існують найбільш значущі для даної культури смисли, культурні домінанти, сукупність яких і утворює певний тип культури в мові [10, с. 49].
Продовжує цю думку Є. Подольська, яка вважає, що цінності є головними елементами культури, основою ціннісно-нормативного механізму, що регулює поведінку груп і спільнот [10, с. 145]. Вчена пропонує поділити цінності на предметні і суб’єктні, життя і культури (вітальні, матеріальні, меморіальні, художні, ідеологічні, моральні, релігійні, соціальні блага, екзистенційні орієнтації), цінності-засоби та цінності-цілі, відносні і абсолютні [10, с. 148]. Розподіляє цю думку В. Карасік, який зазначає, що багато цінностей, накопичені людством протягом історії, є універсальними, однак значимість тих чи інших цінностей, їх ієрархія на ціннісній шкалі в різних культурах різна, своєрідна та унікальна для кожної окремої культури [9, с. 12].
Англійська мова має вікову історію, де накопичилась велика кількість виразів у її британському мовному варіанті, які люди знайшли вдалими, влучними і красивими, утворюючи особливий культурний шар мови (ідіоматика, сукупність стійких виразів). Народжуючисьівиховуючись у певномукультурномусередовищі, людиназасвоюєприйняті в нійкультурніцінності – норми, заборони, рекомендації, якіпотребуютьмовногозакріплення, а ідіоматика служить засобом такого закріплення.
Аналіз наукової літератури та наукової спадщини дає наступне визначення термінів «ідіома» та «ідіоматичний вираз». Ідіома (від грец. «idioma» – особливість, своєрідність) – це сталий вираз з самостійним значенням [11, с. 48]. Під ідіоматичним виразом в британському мовному варіанті мається на увазі вираз, чиє значення не збігається зі значенням окремих слів, з яких воно складається .При дослідженні семантики ідіом і вивченні особливостей їх символіки у британському мовному варіанті надзвичайно важливе значення має виявлення їх внутрішньої форми, комунікативної значимості та вживаності ідіом, так як людина для досягнення різних цілей потребує як у невербальному (жести, міміка, ритуали, одяг, їжа і т.д.), так і у вербальному (словесному, мовному) спілкуванні [11, с. 7].
Отже, кожнаідіоматичнаодиницянеседодатковуінформаціюнаціонально-культурного характеру, саме тому, особливоїактуальностінабуваєзосередженість на вивченніаксіологічного концепту ідіоматичниходиниць в контекстікультури. Ідіомиєневід’ємноючастиноюанглійськоїмови. Без ідіоммова не можеіснуватиповноцінно, тому щосамевонинадаютьпевнеемоційнезабарвлення, образність, експресивність, роблячиїїяскравішою та виразнішою.
Висновки
Саме тому, можнадійтивисновку, що точка перетинуідіоматикиікультуризнаходитьсяв аксіологічномуконцептіідіоматичниходиниць. Кожна культура сприяєпізнаннюсвіту, суспільства, окремоїлюдиниіствореннюконкретноїмовноїкартинисвіту.
Яскравим результатом цьогопроцесуєідіоматика, так як культура служить мотиваційним фоном при утворенніідіоматичниходиниць, якімістять у своїйсемантицікультурнікатегоріїчикультурнісмисли про морально-етичну культуру етносу. Подальша перспектива вбачається у визначеннікласифікаціїкультурнихцінностей в ідіоматицібританськоїанглійськоїмови.
Список використаних джерел :
1. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.
2. Сейдл Дж., Макморди У. Идиомыанглийскогоязыка и ихупотребление. – М.: Высшая школа, 1983. – I-VI+266 c.
3. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологическихединиц в русскомязыке // Избранныетруды. Лексикология и лексикография. – М.: Наука, 1977. – С.140-161.
4. Словарь американских идиом. / Сост. СпиерсРичард.А. – М.: Русскийязык, 1991 – 464 с.
5. Collins V.H. A BookofEnglishIdiomswithExplanations. – London, New-York, Toronto: Longmans, GreenandCo., 1960. – 258 p.
6. Медникова Э.М. Предисловие к изданиюДж.Сейдл, У.Макморди «Идиомыанглийскогоязыка и ихупотребление». - М.: Высшая школа, 1983. – С.5-6.
7. Вежбицкая А.М. Понимание культур через посредство ключевых слов / А.М. Вежбицкая. – М.: Языки славянской культуры, 2006. – 288 c.
8. Гуревич П.С. Культурология: Учебн. пособие для студентов вузов. 2-е изд. / П.С. Гуревич. – М: Омега-Л, 2009. – 427 с.
9. Карасик В.И. Культурные доминанты в языке // Языковая личность: культурные концепты: Сб. науч. тр. / ВГПУ, ПМПУ. – Волгоград- Архангельск: Перемена, 1996. – С. 3-15.
10. Лебедева А.К. Национально-культурная специфика фразеологических единиц / А.К. Лебедева // Учитель. – 2006. – № 6. – С. 47-51.
11. Подольська Є.А. Культурологія: Навчальнийпосібник / Є.А. Подольська, В.Д. Лихвар, К.А. Іванова. – Київ: Центр навчальноїлітератури, 2007. – 288 с.
Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 153; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!