Визнання держав, Види і типи визнання.
Nbsp; Тема 4 Сучасне міжнародне право як особлива система права 1. Міжнародне право як об'єктивна потреба і реальність розвитку міжнародного співтовариства держав.
Сфера дії сучасного міжнародного права.
Сфера дії міжнародного права як поняття являє собою сферу застосування міжнародно-правових засобів і способів впливу на об'єкт міжнародно-правового регулювання.
Беручи до уваги те, що засоби і способи міжнародно-правового регулювання - це невід'ємні елементи механізму міжнародно-правового регулювання, можна стверджувати, що питання про сферу дії міжнародного права належить до галузі теоретичних основ дії цього механізму і в цьому його значення. Дія міжнародного права на міжнародній арені дуже різноманітна. Залежно від того, що виступає в той або інший момент центральною ланкою такої дії, сфера дії міжнародного права, із погляду його теорії, може виявлятися як:
- сфера суб'єктна, тобто сфера, обумовлена колом суб'єктів міжнародного права;
- сфера об'єктна, тобто сфера, обумовлена колом регульованих міжнародно-правових відносин, які є об'єктом міжнародного права;
- сфера просторова, тобто територіальна у вузькому значенні слова.
Суб'єктна сфера як питання теорії і практики сучасного міжнародного права, у наші дні набуває важливого значення. Це пояснюється тим, що. на відміну від класичного права і тим більше права цивілізованих народів, коли суб'єктами права визнавалися лише держави, і далеко не всі. сучасне міжнародне право значно розширило і продовжує розширювати це коло - коло суб'єктів. Якщо на початку XX століття у сфері дії Статуту Ліги Націй фігурували дещо більше трьох десятків держав - суб'єктів міжнародного права, то до його кінця у сфері дії Статуту ООН їх налічується близько 200. Більше того, сучасне міжнародне право, включивши спочатку до складу суб'єктів міжнародного права всі держави і зруйнувавши цим колоніальну систему, почало включати народи і нації, що борються за свою незалежність, потім міжнародні організації і зараз уже стоїть питання про визнання суб'єктами міжнародного права індивідів. Особливо це є актуальним у світлі розвитку і вдосконалення захисту прав людини. Однак у цьому є свої негативні сторони - це затушовує значення і роль міжнародного права як права міждержавного, з одного боку, і з іншого - переважна більшість індивідів нашої планети поки що не має можливості скористатися правами суб'єкта міжнародного права (хоча їх кількість і має тенденцію до зростання).
|
|
|
Таким чином, суб'єктна сфера дії сучасного міжнародного права включає в себе:
1. Держави.
|
|
|
2. Народи і нації, що борються за незалежність.
3. Міжнародні організації та інші похідні суб'єкти міжнародного права.
Об'єктна сфера дії міжнародного права - це коло регульованих міжнародно-правових відносин, що є об'єктами міжнародного права.
З погляду теорії міжнародного права, об'єктом міжнародних правовідносин є усе те, з приводу чого суб'єкти міжнародного права вступають у правовідносини на основі принципів і норм міжнародного права. Такими об'єктами можуть бути матеріальні і нематеріальні блага, дії або стримування від дій. Найбільш чітко об'єктна сфера виявляється у кожній галузі права. Наприклад, у дипломатичному праві об'єктна сфера - це статус дипломатичного представника, процедура дипломатичних переговорів. У міжнародному морському праві - це рибальство, судноплавство, правовий режим відкритого моря і т. д. З розвитком суспільства і міждержавних відносин розширюється і об'єктна сфера. Міждержавні відносини охоплюють усе нові й нові сфери, яких вони раніше не торкалися і навіть ті. котрі не існували взагалі: використання атомної енергії, міжнародний район морського дна. Антарктика і навіть економічні зони - це далеко не повний перелік порівняно нових об'єктів міжнародного права, що недавно з'явилися. Однак розглядаючи питання про об'єктну сферу дії міжнародного права (мимоволі усвідомлюючи поняття об'єкт міжнародного права як матеріальне і нематеріальне благо, дії або стримування від них), об'єкт міжнародного права не варто змішувати з предметом міжнародного права, під яким розуміються самі міжнародні правовідносини, тобто правовідносини суб'єктів міжнародного права, що взагалі складаються у процесі міжнародного спілкування. Таким чином, предмет міжнародного права відрізняється від об'єкта міжнародного права тим, що об'єкт міжнародного права - це все те, з приводу чого суб'єкт міжнародного права вступає у правовідносини, а предмет міжнародного права - це самі правовідносини, тобто предмет міжнародного права - це міжнародні правовідносини взагалі, а об'єкт - це міжнародні правовідносини, що стосуються до якогось конкретного питання, точніше, ті, що регулюють якісь конкретні дії або бездіяльність.
|
|
|
Просторова сфера дії міжнародного права має основне значення для практики, і вона, звичайно, відображається в кожному міжнародному договорі (про сферу його дії). Просторова сфера в загальному плані може включати сухопутні, морські, повітряні або космічні простори (наприклад, просторова сфера міжнародного морського права - води Світового океану) або в більш вузькому - конкретні простори з позиції географії або державної приналежності (наприклад, Антарктика, азово-чорноморський басейн, води відкритого моря, чорноморські протоки та ін.).
|
|
|
На практиці просторова сфера може виступати як самостійно, так і в тісній взаємодії з суб'єктною сферою. У той же час вона може визначати й об'єктну сферу, тобто об'єкт правовідносин (наприклад, Азовське море або міжнародний район морського дна). Самостійно просторова сфера виступає у випадках, коли в угоді чи договорі мова йде про правове регулювання космічного простору, або міжнародного району морського дна. або Антарктики та ін. У цьому випадку основним критерієм при визначенні меж просторової сфери виступає об'єкт міжнародного права. Взаємодія просторової і суб'єктної сфер виявляється тоді, коли мова йде про права, обов'язки і відповідальність конкретних учасників міжнародно-правового документа, тобто конкретних суб'єктів міжнародного права (держав або організацій). Прикладом цього може служити проект Договору України і Російської Федерації "Про правовий статус Азовського моря і Керченської протоки". У темі "Сфера дії міжнародного права" важливе значення має питання розмежування просторових сфер дії міжнародного і національного права. У цьому питанні можна виділити три аспекти:
1. Дії внутрішньодержавного права у межах державної території і за її межами (права прапора у відкритому морі, Антарктика та ін.).
2. Дія міжнародного права за межами дії державної території (і в межах державної території).
3. Взаємне проникнення у сфери дії обох правових систем. Це видно на прикладах із міжнародного морського права (право мирного проходу, право архіпелажного проходу та ін.). Виходячи з цього, можна дійти висновку, що сфера дії міжнародного права характеризується як: сфера державної території; сфера території з міжнародним режимом; сфера взаємодії двох правових систем. Також має місце екстериторіальна дія національного права у сфері дії міжнародного права. Це, насамперед, позначається на правовому положенні будь-якого громадянина при його перебуванні за кордоном. Часто ці питання вирішуються міжнародним приватним правом.
Тема 5 ВИЗНАННЯ ТА ПРАВОНАСТУПНИЦТВО ДЕРЖАВ.
Визнання держав, Види і типи визнання.
Загально відомим прикладом визнання є держави, які створилися шляхом від’єднання, поділом на декілька. Це відбувається з припиненням існування це трапляється і всупереч Конституції, насильницьким шляхом, внаслідок громадянської війни. Такі ситуації ставлять питання про правову реакцію, міжнародно-правовий статус і міжнародно-правове визнання таких нових утворень.
Міжнардоне визнання має як політичний так і правовий характер. В 19-20 ст. до останньої його чверті переважав політичний (схвалення чи несхвалення, а не визнання юридичних фактів). Ця тенденція зберігалася, оскільки визнання це є бажання держав встановити стосунки. Але при визнанні, утриманні чи відмові визнанні, настають певні юридичні наслідки.
В МП немає конвенції, яка б регулювала визнання. Це означає, що кожна держава має право вирішувати для себе можливості, засоби і форми визнання, і така їх практика ненормативна. Але існують звичаєві норми, загальні принципи права, доктрини, які практикуються більшістю держав і складають так званий інститут визнання в МП.
Загально прийняті положення інституту визнання
Юридично обов’язку визнання не існує але загально визнане право існуючого суб’єкта на визнання або мотивовану відмову від визнання пропонує міжнародне право. За засобами здійснення визнання:
1) научне засвідчене визнання;2) визнання, що припускається.
Типи визнання в залежності від різновиду утворення:
1. визнання в традиційному розумінні;
2. попереднє визнання;
3. колективне невизнання;
4. невизнання;
5. обумовлене визнання.
Орган, який здійснює визнання є компетентним, надане визнання не відкликається і не скасовується. Визнання може бути явно визначеним або конклюдентним. Утворення, які створюються:
- нова держава;
- новий уряд, що здобув владу неконституційним шляхом;
- національно-визвольний рух та органи його керівництва;
- міжнародні організації.
Визнання держав Існують дві теорії визнання держав:
1. Конститутивна, тобто політичний акт визнання є попередньою умовою існування юридичних прав нової держави, тобто сам акт визнання породжує і забезпечує її міжнародну правосуб’єктність. Завдяки визнанню держава існує.
2. Декларативна – виходить з того, що визнання є лише декларацією. Держава здобуває міжнародну правосуб’єктність внаслідок факту свого утворення а не схвалення іншими державами.
Останнім часом стала популярною конститутивна теорія, але вона має багато недоліків і питань. Тому є сенс в декларативній теорії.
Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 800; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!