Будь ласка, прийміть подяку нашого відділу та всіх міських агенцій, які служать Проекту Боротьби із Раком.
Щиро Ваш
Микола Власенко
Прокурор Тернопільської області.
Увесь обшук приміщення зайняв біля 2 годин. Потім ми поїхали до оселі Федора Сороки, який є менеджером кінського бізнесу Ковалів. Ми були там приблизно 20 хвилин, десь у 4:15 вечора. Я зберігав всі докази, які я знайшов, до 28 листопада, коли я віддав деякі предмети спеціалістам нашого відділку. 30 листопада всі предмети мені було повернено. Я залишав їх для зберігання з цієї дати. Ольга Коваль була готовою допомогти весь час з моменту коли я вперше зустрів її перед будинком. Вона не відмовлялась говорити зі мною як на місці злочину, так і пізніше. Я згадую, що коли прочитав їй її право говорити тільки у присутності адвоката (згідно з Частиною 3 Статті 42 КПК), вона сказала, що розуміє, що не зобов”язана говорити зі мною, але сказала, що хоче, щоб я знав про те, що трапилось.
Я не контактував з будь-якими іншими людьми, які працювали на Ковалів у їхньому маєтку, щоб дізнатись чи бачив хтось ще, як О.Коваль та Власенко були у маєтку в той день, в який Іван Марченко заявляв, що бачив, як вони заходили у будинок. Я не говорив ні з ким, хто міг би бути присутнім у ресторані «Козацький», коли двоє вечеряли. Я не проводив допитував інших людей, які були присутні на зустрічах Проекту Боротьби з Раком з приводу того, як ці двоє поводили себе, коли вони були на цих зустрічах. Я не зв’язувався із співробітниками або колишніми робітниками Івана Марченко, щоб почути, що вони скажуть про характер Марченка відносно правди та щирості його почуттів до Ольги Коваль.
|
|
|
Петро Кошовий підпис___________
ПОКАЗАННЯ ФЕДОРА СОРОКИ
Федір Сорока пояснив наступне у відповідь на питання П.Кошового відносно того, що трапилось вранці 27 листопада 2012 р.
«Я живу на вулиці Сонячній, 17, нижче по вулиці від маєтку Ковалів. Я – менеджер їх кінного бізнесу. Я працював на Ольгу Коваль з 2000 р. Я закінчив Львівський Політехнічний Університет у 1996 р. за спеціальністю “Менеджмент підприємств”. Після закінчення я деякий час працював помічником менеджеру, а в 2000 р. Ольга Коваль запропонувала мені роботу менеджера її кінного бізнесу. До моїх обов’язків входить пряма відповідальність щодо нагляду за всім, що відбувається, включаючи оренду приміщень, вирощування коней та забезпечення уроків катання на конях. У Ковалів приблизно тридцять робітників, п'ятнадцять з яких працюють на повну ставку.
Ольга Коваль – одна з найніжніших і найтурботливіших людей, яких я знаю. Вона надзвичайно чесна і дуже лояльна до своїх робітників, завжди підтримує їх. Я не міг би мати кращого роботодавця, і я вважаю її справжнім другом.
|
|
|
Коли Ольга зустріла Андрія Коваля, вона була дуже вражена ним. Вони почали часто зустрічатись. Спочатку він мені подобався. Здавалось, що він дуже турбується про Ольгу. Після того, як Ольга і пан Коваль одружилися, я почав помічати зміни у їх стосунках. Протягом року перед їх одруженням вони були щасливі разом. Але поступово після одруження вони стали більш віддаленими. Здавалось, що пан Коваль зникав більшість часу. Я насправді часто не бачив його, а коли бачив, то він не зупинявся, щоб поговорити зі мною. Він просто ігнорував мене. Я почав турбуватися про Ольгу. Вона дуже чутлива, і я знав що це непокоїть її, але я не збирався говорити щось доти, доки вона не заговорить зі мною. Ольга та я тісно працювали разом, тому у мене було багато можливостей спостерігати зміни у ній. Пізніше вона здавалася самотньою та сумною.
За декілька тижнів до стрілянини я пам’ятаю, що Ольга була особливо сумною. Насправді, вона виглядала так, ніби плакала. Я спитав її, чи все гаразд, і вона сказала, що сумує тому, що один з її сімейних скарбів, китайська лампа, зламався і йому немає заміни. Я сказав щось на зразок: «Може, ти знайдеш іншу таку саму». Вона сказала: «Ні», і лише похитала головою.
|
|
|
Часи, коли Ольга здавалася найщасливішою протягом останнього року – це коли вона працювала у Проекті Боротьби з Раком. Вона декілька разів говорила мені, що її благословила доля, і вона має відповідальність допомагати іншим, хто потребує цієї допомоги. Вона вважала, що Проект був єдиним шляхом зробити це. Вона працювала з великою кількістю людей, включаючи міських чиновників. Одним з них був приємний молодий чоловік на ім’я Микола Власенко. Він здавався дуже зацікавленим у допомозі і він декілька разів бував у будинку Ковалів, допомагаючи планувати заходи. Я думаю, Ольга була найщасливішою того року, коли вони просувалися з центром. Вона достатньо часто говорила про це. У цьому не було нічого романтичного. Вони лише поділяли дуже сильну спільну зацікавленість у Проекті.
Перший раз, коли я побачив щось дійсно погане між Ольгою та паном Ковалем, була ніч перед стріляниною. Ольга і я збиралися обговорити справи бізнесу у неї вдома. Ми щойно закінчили десь о 7:00 вечора і розмовляли на ганку. Під’їхав пан Коваль, припаркував свою машину прямо перед ганком і вийшов. Він подивився на мене осудливо, а потім подивився на Ольгу та сказав щось про заповіт. Він був дійсно злий. Ольга здавалася збентеженою, і вона подивилася на мене. Пан Коваль не дивився на мене і говорив з Ольгою, казав, що хоче почути відповідь. Я пішов так швидко, як міг. Я хвилювався про Ольгу, але я не вважав, що мені слід втручатись.
|
|
|
Наступного ранку я був в офісі, який знаходиться перед моїм будинком. О 8:30 ранку мені зателефонувала Ольга. Я знаю це, тому що у мене була запланована телефонна розмова на 8:15 і я щойно завершив її. Ольга плакала. Вона сказала, що сталося щось жахливе і попросила мене, щоб я негайно прийшов. Я побіг до її дому – це була відстань десь у 400 метрів. Ольга стояла на ганку, закриваючи обличчя руками, та плакала. У неї була кров на руці, і я бачив декілька порізів, які ще кровоточили. Я спитав її, що трапилось. Ольга сказала, що пан Коваль збожеволів і сказав, що вб’є її. Вона сказала, що пан Коваль наставив на неї пістолет, і що вона змогла переконати його покласти зброю. Потім він схопив кухонний ніж і спробував зарізати її. Ми увійшли у будинок і Ольга сказала: «Я мала це зробити. Він би вбив мене». Пан Коваль лежав на підлозі. Він тримав ніж. Здавалось, що він помер. Пістолет валявся на підлозі. Потім Ольга сказала, що вони повинні зателефонувати 02, підійшла до телефону і зателефонувала. Незабаром приїхала міліція.
Я не здивований, що пан Коваль був злий. Якщо він був хоч трохи таким, яким він був минулої ночі, це означає, що він був неконтрольованим. Бідолашна Ольга. Уся ця ситуація була жахливою для неї. Спочатку її майже вбили, а якби вона не захищалася б, її би дійсно вбили. Зараз вона хибно звинувачена у вбивстві. На щастя, пан Власенко телефонував і підтримував її. Ольга декілька разів казала, що не знає, як би вона пройшла крізь це без допомоги Миколи.
Цим я підтверджую, що я прочитав вищенаведені показання і я підтверджую, що вони адекватно відображають дійсність.
Федір Сорока Підпис ______________
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 134; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!