Політика і політичне життя суспільства
Політологія як наука та навчальна дисципліна
Політологія. Сам термінутворився з двохгрецькихслів: politike (державніабосуспільнісправи (государственная деятельность)) і logos (вчення, слово). Виникненняполітологіїпов'язують з рубежем ХІХ-ХХ ст., коли вона стала на шлях активного теоретичного і методологічногорозмежування з історією, юриспруденцією, соціологією та філософією. До цьогополітичнежиттясуспільстватрадиційнорозглядалося в межах цихгалузейзнань. Але витокисучасноїполітологіїнеобхідношукати в політичнихідеях і теоріяхпопередніхісторичнихепох.
В історіїрозвиткуполітичногознаннявиділяють три великих етапи:
· перший етап сягаєкорінням в історіюстародавньогосвіту, античності і продовжується до Нового часу; цеперіодпануванняміфологічних, а пізніше - філософсько-етичних та теологічнихпоясненьполітичнихявищ і поступовоїїхзамінираціональнимитрактуваннями; при цьомуполітичніідеїрозвиваються в загальномупотоцігуманітарнихзнань. Перші політичні визначення та спроба охарактеризувати деякі політичні процеси можна бачити у працях Сократа, Платона та Аристотеля.
· другийетап починається з Нового часу і продовжуєтьсяприблизно до середини XIX ст.: політичнітеоріїзвільняютьсявідрелігійного-етичноговпливу, стаютьбільшприв'язаними до конкретних потреб історичногорозвитку; центральнимипитаннямиполітичної думки стають проблема прав людини, ідеяподілувлади, правовоїдержави і демократії. Саме Макіавелі звільнив політологію від релігійно-етичного впливу. Він стверджував, що усі політичні процеси проходять закономірно та природньо.
|
|
|
· третій етап - це період становленняполітології як самостійноїнаукової і освітньоїдисципліни; процесоформленняполітологіїпочинаєтьсяприблизно у другійполовині XIX ст., потімзнадобитьсямайже сто років для кінцевогооформлення та професіоналізаціїполітичної науки.
1903 – виникла Політична асоціація політичної науки
1949 – виникає Міжнародна асоціація політичних наук
Вперше виникає в Американьских університетах у 19 сторіччі. В Європі зявляється у навчальних програмах у 20 сторіччі.
В Україніз 1990 р. політологія почала впроваджуватись як навчальнадисципліна у вищихнавчальних закладах. Однак негативна реакціякерівниківбагатьохвузів, особливо технічних, на надмірнуідеологізаціюнавчальногопроцесу за часівкомуністичногопануванняпризвела до вилучення з навчальнихпланів ряду соціально-гуманітарнихдисциплін, у тому числіполітології.
Об’єктом політології є вся політична сфера суспільства.
Політологія – це наука про систему владних відносин, про формування і пред'явлення державі та її структурам суспільних інтересів через партії, суспільні організації та іншісуспільніінститути.
|
|
|
Методи досліжденняполітичної науки:
· системний (дослідження об’єктів як цілісних систем)
· структуралізм (виявлення структур (у тому числі за допомогою математики, кількіснихметодіваналізу)
· позитивізм (заснований на принципі, що все реальне в суспільствіможе бути результатом конкретнихспеціальних наук та їх синтетичного об'єднання)
· біхевіоризм (в основу якогопокладенодослідженняповедінкилюдини у відповідь на внутрішнє і зовнішнєвтручання)
Категорії політології:
· власні (наприклад, політика, політичнавлада, політична система тощо);
· споріднених наук (правова держава, громадянськесуспільство, політична культура та ін.);
· загальнонаукові (цивілізація, суспільство, свобода, право, прогрес, еволюція тощо).
Функції політології:
· Теоретико-пізнавальна: даєможливістьрозкриватиоб'єктивнітенденціїсуспільно-політичногорозвитку, реально оцінюватиполітичніситуації.
· Методологічна: розкриваючизагальнізакономірностіполітики, є базою для окремихполітичнихтеорій та суспільних наук
· Виховна: сприяєполітичнійсоціалізації, формуванню і розвиткуполітичноїкультури
|
|
|
· Регулятивна: забезпечуєвплив людей і організацій на політичнийпроцес, їх участь у політичнихподіях, раціоналізаціюполітичногожиття.
· Аналітична: аналіз, оцінкарезультатівдіяльностідержави, партій, іншихелементівполітичноїорганізаціїсуспільства.
· Прогностична: визначеннянайближчих і віддалених перспектив розвиткуполітичнихпроцесів та ймовірностіподій, своєчаснекоригуванняполітики.
· Світоглядна: сприяєправильнійоцінціспіввідношеннязагальнолюдських, державних, класових, національних, групових, особистихінтересів, визначеннюсвогомісця в політичномужиттісуспільства.
Політика і політичне життя суспільства
Існують різні розуміння політики:
· Консенсусний (мистецтвожити разом. Платон)
· Конфлітний (Політика и держава – засіб організації масового панування. Марсизм)
· Теологічний підхід трактує політику як особливу форму людського існування, пов'язану з ціледосягненням і організацією
· Соціологічний підхід пов'язаний з розглядом суспільства як структури, що складається з різних груп, що мають власні інтереси і потреби, головним важелем реалізації яких є влада
|
|
|
· Інституційнийпідхід робить акцент на організації, в якій матеріалізується влада.
· Субстанціональний підхід, вказуючи на сутність політики, підкреслює її прямий зв'язок із владою. Політика - це або управління з використаннямвлади, абоборотьба за завоювання і утриманнявлади.
Політика є одною зі сфер суспільногожиття.
Політика є засобомуправліннясуспільством на основівлади.
Суб’єкт політики – активне діюче начало (особа, влада, партії, держава, громадські організації)
Об’єкт – те, що зазнає впливу; протистоїть суб’єкту.
Залежно від усвідомленості і ступеня участі в політичній діяльності, американський політолог Габріель Алмонд виділяє три групи суб'єктів політики:
• Суб'єктипарохиальні - ті, хто просто переслідує свої повсякденні інтереси і не усвідомлює своєї політичної участі і своєї політичної ролі
• Суб'єкти - піддані - розуміють свою політичну роль, але не бачать можливості самостійно впливати на політичне життя
• Суб'єкти - партиципанти - усвідомлюють своє місце в політиці, знають політичні методи і засоби, активно беруть участь в політиці.
Політична влада
Існують різні трактування і підходи до визначенняприродивлади (рис. 5.2). Умовноможнавиділити два підходи: поведінковий і соціологічний.
Поведінкові підходи говорять, що в основі влади субєкт, який має право повелівати:
· Біологічна концепція (визнає владу притаманною біологічній природі людини)
· Теологічна (уся влада йде від Бога)
· Психологічна (Влада розглядалася як спосібпанування несвідомого над людськоюсвідомістю)
· Біхевіористська (Людина розглядався як "владнетварина", в основівчинків і дійякоголежитьпрагнення (найчастішенеусвідомлене) до влади)
· Міфологічна (природного походженнявлади)
З позицій соціологічногопідходу владатрактується в термінахсоціального взаємодії між обєектом і субєктом:
· Структурно-функціональна (розглядаєвладу як відносининерівноправнихсуб’єктів, чия поведінкаобумовлена ролями, які вони виконують.)
· Кофліктологічна (розглядає її як відносини панування і підкорення одного класу іншим)
· Дуалістична (заперечуєототожнюваннявлади з пануванням)
Влада - вольовевідношенняміж людьми, тобтотакевідношення, за якогоодні люди можуть нав'язувати свою волю іншим.
Виділяють влади:
· Економічну
· Соціальну
· Духовно-інформаційну
· Сімейну
· Політичну
Державна влада – ядро політичної системи.
Державна влада – форма суспільної влади, яка має класовий характер, спирається на спеціальний апарат примусу та наділена монопольним правом видавати закони для усбогонаслення.
Політична влада – влада соціальних спільності, яка в противоборстві з іншими силами визначає напрям розвитку суспільства.
Державна влада – законодавчі, виконавчі, судові, контрольно-наглядові, державні ЗМІ
Суспільна влада – громадські організації, органи місцевого самоврядування, недержавні ЗМІ, суспільно-політичні рухи.
Функції політичної влади:
· Керівництво та управління суспільством
· Інтеграція суспільства на основі узгодження інтересів
· Забезпечення політичної стабільності
· Оптимізація політичної системи
Залежно від того, хто стає головним політичним субєктом в суспільстві виділяють форми:
Авторитарні форми влади:
· Автократія
· Монархія
· Аристократія
· Олігархія
· Технократія
· Клептократія
· Меріократія
·
За ступенемвизнаннянаселення: легітимна та нелегітимна.
Легітимна влада – влада, яку більшість населення та світове товариство визнає як закон.
Типи легітимності влади за Вебером:
· Традиційналегітимність (авторитет традицій)
· Харизматична (віра у надзвичайні здібності правителя)
· Раціонально-легальний (дотримання законів)
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 225; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!