Не може листя восени не пожовтіти,

                                              Чудеса

Столько в мире неопознанных чудес

В каждом человеке есть частица небес

Жизнь дана для любви и творческого порыва,

Однако, мы тратим ее, сидя дома у телевизора тоскливо

Мы разучились любоваться звездами на небесах,

Нет искреноности в наших глазах

Мы пришли к грустному факту на руках –

Люди видят счастье только в деньгах

«Нет!» мы скажем нашим скучным денькам

«Нет!» мы скажем прожорливым деньгам

Мы за счастье и любовь в мире нашем

Сказки, чудеса и пляски нас ждут,

Если мы с грустью навсегда завяжем

Вот тогда любовь и счастье нас обязательно найдут

Я в тебя влюблен

Да. Я в тебя влюблен

Да, я тобою побежден

Глазами ты своими меня истребляешь

И каждый раз меня ты исцеляешь

Да , я в тебя влюблен

Я тобою навеки покорен

В море бушует неистовый шторм, а на дне его сердце мое

Ты пробудила и зародила счастье в нем

Вигадане кохання

Якось одним ранком,

прокинувшись, я насолодився світанком,

побачивши у вікні дівчину

прекрасну й неповторну

на вроду неймовірну.

Вона буда ніжна і легка як та сльоза, що скотилася з небес,

а очі її зелені як та бірюза.

На її цнотливу природу я не зазіхнув,

її плавних й ніжних рухів не забув -

я лише свої думки про неї на папері залишив.

В мріях про неї я доторкнутися й поцілувати так її хотів

але згодом зрозумів, що це лише ілюзія і вигадка яку я серцем полюбив.

Чистый лист бумаги.

Что же мне так тесно..?

Мне так не хватает воздуха

все вокруг серое

нет искры, которая зажгла бы

свечу в моей душе.

Нет дня, который был бы ярче

 чем вчерашний .

Все вокруг стало неподвижным,

все вокруг стало обычным.

Лишь в слове я нахожу я отраду.

Беру листок бумаги и пишу…

….ведь нет в слове преграды

есть лишь ты и слово…

дари людям слово доброе, дари людям

дело верное, а взамен – «спасибо», «дякую»,

«thank you», «сагъ ол» ответит тебе людское сердце.

Чего еще желать.

Смотреть лишь в эти широкораскрытые

 детские глаза и слышать чистоту этих слов,

 видеть робкость движений,

помнить незабываемость мгновений.

Среди всех людских мнений, расхождений – мне ясно

лишь одно – я верный слову великому и слову искреннему.

Ніч

Ніч так швидко

і непомітно , немов лезо ножа так різко

 і неминуче моє життя навпіл розрізає.

Але ні, я щось інше відчуваю.

Стій! Не йди! Не смій!

Як так, що сніг на дворі, все навкруги

мерзне, замерзає, а в моїй душі

«дерево кохання» розквітає.

 Листя зелене, як твої очі

І світло ллється

поміж стовбурів.

Щодня мене це світло поглинає.

Я знаю, що це – моє серце нарешті кохає.

Небеса!!!

Эхх, если б было так легко
Крикнуть ...и вдруг, скатившаяся слеза,
упала на плечо..ах, что это .....так горячо.. -
сердце застучало -
сердце никогда этого чувства не встречало,
неужели...все пропало...ведь это любовь.
Это любооовь....говорит сердце вновь.
Научилось сердце любить и
прощать,
теперь нужно всем сердцам об этом рассказать.
Задумало сердце людям этот дар даровать,
но вдруг сердце остановилось...задумалось..
Любовь ....любовь...любовь..
Как люди узнают ее?
Сердце вдруг засуетилось, но вскоре запрыгало от счастья,
ведь ответ простой -
подойди и скажи любви слова,
любимый человек услышит
твоей тишины голоса.
За тебя все скажут твои глаза
беги не спеша к своей мечте
и ты увидишь что вокруг тебя
есть кто-то, кто чувствует и воспринимает
все так же как и ты.

Эй, гузель къыз!

Эй, гузель къыз

Сен пек дюльбер

Кель яныма

Ойнайыкъ бир къайтарма

Эй, ешиль козлер

Мен сени севем

Эй, гузель къыз

Кель яныма

Эй. ярамаз

Мени опсен

Бир ший сагъа олмаз

Эй, ярамаз

Адамлар айткъан сезлерге инанма

Эй. гузель къыз.

Сен мени къыйнама

Кель сен яныма

Тек сени севем, Зарема.

Екатерине

Не будьте же столь жестоки.

От вас хочу лишь получить слов приятных строки.

Взору моему полюбились вы.

Цвет волос и очи прекрасны.

Вы - мелодия осенней падающей листвы.

Шелест листьев меня погружает в сказку.

В этом волшебном мире есть много чудес, не хватает лишь вас.

Білогірськ!

О лани, о поля, о річки!

Невже це все моє рідне місто!

Це моя маленька Вітчизна,

це моя друга матір –

це місто Білогірськ.

Я так люблю тебе сильно,

Що я не надломлю ані віточки,

Не зірву ані однієї квіточки,

Не вип’ю водиці

без крайньої потреби з криниці.

Все навкруги – моє рідне,

все навкруги тішить око.

Люблю цих вулиць слухати тишу

Люблю ловити радісні миті

В обличчях людей, немов кіт ловить мишу.

Тобі лише я душею знайом

Кожен день за тобою наглядаю

Кожного разу, коли з іншого міста повертаюсь–

Я переконуюсь, що лиш ти моїй душі найрідніша,

Ти той спокій та тиша, в якій я знаходжу себе.

Грішна любов

Скільки ще мені шукати тебе?

Помолися за мене Богу,

Скажи усьому світу про те,

Що я тебе кохаю

Я не можу без тебе – я тебе шукаю.

Птиця з крилами янгола

Я тебе спіймаю

Я тебе люблю, але тебе я не кохаю.

Я взлітаю, вже серед хмар…

Постривай, я не хочу в цей кохання рай!

Ще не час..давай поговоримо про нас.

Ти ж любиш нас?

А тепер, я згоден на все заради тебе.

Я відчуваю, що без тебе мені якось сумно

У голову лізуть якісь темні думки.

 Іноді хочеться зібрати сумки, немов ті огидні думки

та викинути їх у вікно, а воно вузесеньке, маленьке..

Смішно, сумно…це буденне життя.

Я розпалюю багаття і гашу,

Не кохаю тебе, а грішу

Живу у мріях, але не сплю.

Лише тобою я живу.

Щось неймовірне!

ЇЇ граційна ніжність,

Її безмежна витонченість

Тонка шия, довге волосся,

цвіту сонячного колосся, на плечі спадає

…це напевно янгол.

Яка вона гарна, вона навіть не знає

Її очі синенькі, її пальці тоненькі,

Її уста маленькі, її посмішка - все це

Моєму серцю так близенько,

Що аж хочеться співати їй,

Говорити для неї, дихати тільки для неї.

Вона йде…

Ти стоїш й посміхаєшся

Вона бачить тебе…

Ви зустрілися поглядами.

Це вона!!!

Ти немов замерз на місті, як той стовбур

і думаєш: невже я такий бовдур,

невже я раніше не помічав цієї краси.

Вона посміхається і ти теж

Ти думаєш: «Невже я полюбив!»

О боже, авжеж!

Всередені, немов тисяча пожеж

Розум кричить: «Біжи скоріш, обійми її та заспокой –

Та все ж, щось тебе спиняє

Це щось тебе лякає, воно вмить тебе міняє

Але твоє серце відчуває

Воно все ж таки перемагає.

Ти йдеш до неї..

Вона знову тобі посміхається..

Це ж треба..як вона всміхається!!!

 Ти вирішив - вона тобі подобається.

З кожним кроком серце все частіше б’ється

Ви вже стоїте поруч, немає нікого навкруги,

Вона дивиться тобі в очі, ти зізнаєшся їй: « Я люблю тебе!»

І я тебе, - каже вона.

Квітка кохання!

Тиша щось мені шепоче

Зорі дивно блимають

А дерева, немов ненароком,

Осипають мене листям зеленим

Мені вітер у вушко нашептав,

Що я ту саму, єдину зустрів

Зелене листя не землю падає -

Мені твої очі нагадує.

В мені потопають прекрасні думки.

Всередині мене світяться зірки,

В мені пробудилась мелодія кохання.

Щось таке немислиме і рідне,

Як та блискавка вона різка.

Спопели мене світлом своїм

Дай напитися глибиною почуттів

Покажи світлину відчуттів.

Ой, весняна дівчина, квітко моя!

Крила мені ти даруєш

Кольорову любов у серці моєму малюєш.

В мені ллються світла річки

На крилах натхнення я лечу

Вітром теплим тебе я зігрію

Я твої очі бачити волію

Люба моя, квітонько!

З тобою поряд розцвісти я хочу зрання

Прохолодного весняного світання.

Тону

Весняний дощ капає на плечі

Я потопаю у своєму смутку

Кожна крапля гостріша за попередню

Кожна крапля стирає моє життя

Кожна крапля мене лиш на секунду рятує

Ніщо цей біль не вгамує.

Лиш на секунду я в твоїх очах-

 І я пропав в мріях про тебе

Розсікає хмари грім

І в небі малюється сонце

і погляд я твій бачу в ньому

мене він зігріває, а втім, 

я немов той божевільний,

будую образ твій в словах

може я і не поет

може цей вірш до поезії нічого не відчуває

але лиш про тебе моя душа співає

і лиш про тебе моє серце

ці слова такі чуйні рими сплітає.

Свеча

Как-то в жизни один раз

Сказывал мне кто-то интерснейший рассказ.

То ли првда, то ли ложь

Коль прочтешь, ты сам поймешь.

Я к вам с нетерпением лечу

Я вам растолкую быль про ту свечу.

Та свеча, тая в себе любовь,

Веками согревая, заледеневшую

От темноты и холода кровь –

Дарит тебе тепло и счастье вновь.

Одиноко рыдает в темнице она

И некому подставить ей плеча

Обмануть ее ты не пытайся,

Только серцем к ней ты прижимайся.

Коль вздумаешь ее ты затушить,

Она сожжет твою любовь ,

Как шелковую нить

И красным пламенем она воспламениться,

И все вокруг испопелиться.

Только гаснет свет в темнице душ –

Заиграет скрипка вдруг –

Повезет ли мне, о милый друг,

Увидеть тот желанный свет?!

Музыка все громче играет,

Серце пляшет, сердце пылает.

Манит огонек в темнице той

На столе свеча горит вдовой

Огонек тот золотой,

Доберется ли он до меня,

Иль погаснет в одиночестве?

Слепо верю я в тебя,

Дотянусь я до тепла

Ты согрей меня свеча,

Только не обожги ты сгоряча.

Вот вам, вкратце, мой рассказ

Лишь совет один для всех,

Загляните в цвет любимых глаз

И тепло свечи той не покинет больше вас.

Мамина любов

Пливе листя по річці

Одиноке листячко пливе

Вода його то вгору, то вниз

Своїми хвилями підіймає.

А листя зелене навесні,

А восени жовтіє .

Не може листя восени не пожовтіти,

Мы поможем в написании ваших работ!