Структура адміністративних процесуальних правовідносин

Лекція 2

Тема: Адміністративні процесуальні правовідносини

(1 год.)

План заняття:

1. Поняття та основні риси адміністративних процесуальних правовідносин

2. Структура адміністративних процесуальних правовідносин

3. Види адміністративних процесуальних правовідносин

 

 

Поняття та основні риси адміністративних процесуальних правовідносин

Правові відносини — це частина суспільних відносин, уре­гульованих нормами права, суб’єкти яких є носіями прав і юридичних обов’язків. У юридичній літературі під правовідноси­нами розуміють урегульовані нормами права суспільні відносини, в яких сторони виступають як носії взаємних прав і обов’язків, установлених і гарантованих державою.Отже, адміністративні процесуальні відносини є різновидом правових відносин, а тому їм притаманні усі загальні ознаки правовідносин. Вони завжди являють собою відомий суспільний зв’язок між особа­ми — громадянами, організаціями, державними і судовими ор­ганами, який визначає забезпечену законом міру можливої та необхідної поведінки.

Специфічні ознаки процесуальних відносин виділяють їх серед інших суспільних відносин, а саме:

а) правові відносини — це зв’язок між особами на основі норм права;

б) зв’язок між особами вникає на основі норм права через їх суб’єктивні юридичні права і обов’язки;

в) цей зв’язок між особами на основі норм права підтримується і гарантується державою;

г) цей зв’язок між особами на основі норм права має індивідуальний характер.

Отже, норма права є основою або необхідною передумовою виникнення, зміни і припинення правовідносин. Дійсно, пра­во – це регулятор суспільних відносин. У своєму соціальному і юридичному змісті воно досить чітко виражає владні засади. Дні цивільно-процесуальні, ані адміністративні процесуальні відносини, ані які інші правовідносини не виникають самі по собі, оскільки вони узаконені й виникнення їх зумовлене нор­мами права.

В юридичній літературі й досі вважається, що адміністра­тивні процесуальні правовідносини мають всі ознаки адміні­стративних правових відносин, що адміністративне процесу­альне право є складовою системи адміністративного права і, нарешті, що адміністративні процесуальні норми є «другоряд­ними» щодо матеріальних норм, вони носять підлеглий, служ­бовий характер щодо матеріальних відносин, мають сервісну функцію. Таке ставлення до визначення місця адміністратив­них процесуальних норм, а відтак і до адміністративних проце­суальних відносин щонайменше вказує на хибність доводів, недостатність та неповноту дослідження, а також на спробу обґрунтування авторами єдності предмета та системи ад­міністративного права, до якої включають й адміністративний процес.

Адміністративні процесуальні відносини мають свої особ­ливості, власні ознаки, серед яких можна виділити наступні.

1. На відміну від кримінально-процесуальних, цивільних процесуальних чи господарських процесуальних відносин, які складаються під час розкриття і розслідування кримінальних справ та при здійсненні правосуддя як у сфері публічних, так і приватних інтересів, адміністративні процесуальні відносини виникають, змінюються і припиняються лише у сфері публіч­ного управління. При цьому розгляд і вирішення судами справ про адміністративні правопорушення не є адміністративним судочинством, а саме адміністративне судочинство не є продовженням управлінської діяльності. Воно виступає як форма судового контролю за діяльністю органів владних повноважень, як форма забезпечення захисту прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб.

2. Адміністративні процесуальні відносини, як правило, ви­никають із наявності адміністративної справи щодо розгляду і вирішення спорів про право та вжиття примусових заходів. Проте вони можуть виникати за заявою чи скаргою фізичних та юридичних осіб щодо визнання, реалізації та захисту їх прав і законних інтересів, а також за ініціативою суб’єкта владних повноважень,   тому числі в порядку здійснення ним конт­рольних повноважень за реалізацією та захистом прав і закон­них інтересів фізичних чи юридичних осіб.

3. На відміну від кримінального, цивільного та господарського процесів суб’єктами адміністративних процесуальних відносин, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи, виступають не тільки суди, а й органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові (службові) особи, інші органи і посадові особи в порядку, встановленому законом.

4. Однією із сторін адміністративних процесуальних правовідносин завжди є орган владних повноважень або його по­садова (службова) особа, які наділені державно-владними пов­новаженнями у сфері публічних відносин, у тому числі й з пи­тань розгляду і вирішення адміністративних справ.

Узагальнюючи викладене, адміністративні процесуальні від­носини можна визначити як урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі розгляду і вирішення індивіду­альних адміністративних справ у публічній сфері.

Структура адміністративних процесуальних правовідносин

Юридичною основою адміністративних процесуальних відносин є правові норми, що містяться у законодавчих і норматив­них актах. Ці норми опосередковують зміст адміністративних процесуальних відносин, визначають права і обов’язки учасни­ків таких відносин, їхню поведінку і впливають на характер і мету діяльності.

Суб’єктами адміністративних процесуальних відносин ви­ступають:

 1) особи, які розглядають і вирішують адміністративні спра­ви — державні органи, їх посадові особи; органи місцевого са­моврядування, їх посадові особи; суди які розглядають і вирі­шують адміністративні справи; суди, які здійснюють перегляд адміністративної справи в порядку оскарження чи опротестування, або в апеляційному і касаційному порядку та в зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами;

2) особи, які обстоюють в адміністративному процесі осо­бисті права та законні інтереси — громадяни, юридичні особи, колективи громадян і організацій в особі їх представників із метою захисту своїх прав та інтересів; державні органи в особі їх представників із метою захисту інтересів держави та суспіль­них інтересів;

3) особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб — законні представники: батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, інші особи, визначені законом;

4) особи, які сприяють адміністративним провадженням та здійсненню адміністративного судочинства — свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти.

Необхідною умовою для вступу зазначених суб’єктів у кон­кретні адміністративні процесуальні відносини є адміністра­тивна процесуальна правосуб’єктність, яка складається з пра­воздатності та дієздатності.

Адміністративна процесуальна правоздатністьвизначає здатність особи мати певний обсяг прав та обов’язків, необхід­них для того, щоб стати суб’єктом адміністративних процесу­альних відносин. Адміністративна процесуальна правоздатність у громадян виникає з моменту народження, а у юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня—з моменту їх державної реєстрації або утворення в уста­новленому законом порядку. Припиняється правоздатність (якщо йдеться про фізичну особу) — з моменту смерті, а юри­дичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування — з моменту реорганізації або ліквідації.

Адміністративна процесуальна дієздатність— це здатність особи здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі й доручати ведення справи представни­кові. Адміністративна процесуальна дієздатність належить фі­зичним особам, які досягли повноліття, а також особам, які відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь у справі до досягнення повноліття та юридичним особам, орга­нам державної влади, органам місцевого самоврядування, гро­мадським організаціям, установам, закладам.

Адміністративна процесуальна правоздатність і дієздатність осіб визначається законами, наприклад, ст. 48 КАС України; статтями 25, 26, 30, 31, 32, 80 ЦК України; статтями 28, 29 ЦПК України, ст. 12 КУпАП та іншими законодавчими актами.

Об’єктомадміністративних процесуальних правовідносин виступають суспільні відносини, які уособлюють характер діяльності суб’єктів і процесуальні наслідки їх поведінки щодо розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи.

Змістадміністративних процесуальних правовідносин скла­дають суб’єктивні права й обов’язки учасників адміністративно­го процесу, які взаємопов’язані і утворюють юридичний зв’язок між учасниками правовідносин. Це фактична поведінка учасни­ків правовідносин, визначена процесуальними нормами.

Суб’єктивне право передбачає можливість вимагати від ін­шої особи певної поведінки вчинення певних дій або утриман­ня від певних дій і звернення до уповноважених органів про захист своїх прав і законних інтересів. Наприклад, особа має право звернутися до органу владних повноважень щодо реєст­рації господарської діяльності відповідно до чинного законо­давства, а останній зобов’язаний здійснити таку реєстрацію з дотриманням певних процедур, встановлених законодавством.

Суб’єктивні обов’язки — це передбачена законом необхід­ність певної поведінки особи, забезпечена можливістю держав­ного примусу.

Отже, суб’єктивні права і кореспондуючі їм обов’язки, коли одна сторона реалізує свої права, а інша виконує обов’язки, складають зміст правовідносин.

Юридичні факти — це певні обставини, закріплені в проце­суальних нормах, на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються адміністративні процесуальні відносини. Такими обставинами виступають процесуальні дії,які спрямовані на досягнення певної мети: порушення (відкриття) адміністратив­ної справи; розгляд і вирішення правового спору; спору про право тощо. Наприклад, звернення до легалізуючого органу про надання права здійснення певного виду діяльності подання адміністративного позову, відкриття уповноваженою особою адміністративної справи та ін. Процесуальні дії — це реалізація учасниками процесу своїх прав і обов’язків.

Адміністративні процесуальні відносини характеризуються всіма ознаками процесуальних відносин, але, крім цього, ма­ють деякі особливості.

1. Органічно пов’язані з адміністративними правовими від­носинами, та відносинами, які виникають у інших галузях пра­ва, але захищаються нормами адміністративного та адміністра­тивного процесуального права, наприклад, за невиплату за­робітної плати передбачена адміністративна відповідальність (ч. 1 ст. 41 КУпАП).

2.Характеризуються особливим колом суб’єктів. Напри­клад, справи про адміністративні правопорушення розглядають крім судів, посадові особи органів виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також спеціально створені органи - адміністративні комісії (ст. 213 КУпАП).

3.Відрізняються специфікою прав і обов’язків учасників відносин. Наприклад, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб за Кодексом адміністративного судочинства України здій­снюється за ідеологічним принципом «особа проти держави», вперше громадянин є позивачем, а не відповідачем.

4.У всіх відносинах однією із сторін обов’язково є орган владних повноважень чи його посадова особа.

5.Адміністративні процесуальні відносини можуть виник­нути за ініціативою будь-якого суб’єкта, і згода іншої сторони не є обов’язковою для їх виникнення. Наприклад, подання скарги, притягнення до відповідальності тощо.

6.Адміністративні процесуальні відносини, їх реалізація за­безпечується заходами адміністративного примусу. Наприклад, доставления чи адміністративне затримання правопорушника, привід, вилучення доказів та ін.

7.Оскарження прийнятих рішень може бути здійснене не тільки в суді, а й у вищестоящому органі владних повноважень чи його посадовою особою. У більшості випадків адміністра­тивно-правові спори чи спори про права вирішуються в ад­міністративному порядку, тобто уповноваженими на те органа­ми владних повноважень, їхніми посадовими і службовими особами вищого рівня.

Підсумовуючи зазначене можна визначити, що структура адміністративних процесуальних відносин являє собою певний механізм взаємопов’язаних юридичних, соціальних, матеріаль­них та фактичних передумов, що мотивують розгляд і вирішен­ня конкретної адміністративної справи.

---

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 392; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!