Теоретичний аналіз сім'ї і шлюбу

СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї І ШЛЮБУ

Сім'я і шлюб: основні поняття

Сім'я є одним із найголовніших соціальних інститутів у всіх суспільствах. Оскільки ми живемо у сім'ї і не мислимо себе поза сім'єю, то сприймаємо її існування як щось очевидне і зро­зуміле. Тим часом, у соціології сім'я розглядається як один із найважливіших і неоднозначних соціальних феноменів, що перебуває в центрі уваги вчених уже протягом багатьох деся­тиліть і стосовно якого існують різні, часто суперечливі точки зору. Категорії сім'ї і шлюбу є непростими для строгого визна­чення через те, що, по-перше, їхнє наукове розуміння і тракту­вання підпадає під вплив традиції побутового сприйняття цих понять, яке не завжди співпадає з науково-теоретичним; а, по-друге, і сім'я, і шлюб вивчаються не тільки соціологією, але й багатьма іншими науками, що породжує множинність під­ходів до розуміння цих феноменів і, відповідно, звужене, або, навпаки, розширене їх тлумачення.

Що ж таке сім'я? Соціологи й антропологи дають різнома­нітні визначення. Наприклад, Джордж Мердок у 1949р. опуб­лікував монографію "Соціальна структура", у якій, на підставі аналізу сімей у 250 культурах, запропонував таке визначення: сім'я — це соціальна група, для якої властиве спільне прожи­вання, економічна кооперація і відтворення.

Сім'я включає дорослих осіб обох статей, із яких як мінімум двоє підтриму­ють соціально санкціоновані сексуальні зв'язки і мають дітей, власних або взятих на виховання.

Хоча сім'єю також вважа­ються одружені або неодружені пари без дітей; групи, які скла­даються з одного із батьків (незалежно від того, перебував він у шлюбі чи ні) і дітей, якщо другий із батьків є невідомим, помер, утік або якимось чином зник; група дітей, які прожива­ють разом і які мали одного чи двох спільних батьків; чоловік із кількома законними дружинами; група родичів і їхніх дітей, які мають спільне господарство.

Отже, визначення Мердока не можна вважати вичерпним і універсальним, таким, що підходить для усіх культур. Напри­клад, у деяких суспільствах Південної Індії немає сімей, якіскладаються з дорослих, що разом живуть і працюють.

У народу найяр, що проживає на Півдні Індії, дівчина, яка досягає статевої зрілості бере участь у ритуальній церемонії "вступу у шлюб" із мужчиною, якого їй вибирають старійши­ни громади. Через три доби вона піддається іншій ритуальній церемонії — "розлучення", внаслідок чого стає вільною і може вибирати собі сексуальних партнерів самостійно. Жоден із її мужчин не має ніяких економічних, соціальних, юридичних чи ритуальних прав як щодо неї, так і щодо її дітей. Відпові­дальність за дітей несуть їх матері. А найближчими родичами дітей по чоловічій лінії вважаються мамині брати.

Сьогодні більшість соціологів пропонують такі дефініції сім'ї, які дозволяють трактувати цей соціальний феномен до­сить широко. Ось одна з них:

Сім'я — це соціально санкціонована, відносно стійка група людей, яка об'єднана кровною спорідненістю, шлюбом або уси­новленням дітей, члени якої проживають разом і економічно пов'язані між собою.

Сім'я є одночасно і малою соціальною групою, і соціальним інститутом.

Малою соціальною групою сім'яє тоді, коли у центрі уваги дослідника перебувають взаємини між індивідами, які склада­ють сім'ю. Проблеми міжособистісної взаємодії тісно пов'язані з існуючими у суспільстві нормами, цінностями та взірцями поведінки, зумовлені соціоекономічними і соціокультурними умовами життєдіяльності групи.

Сім'я як соціальний інститут.Інституціалізація — це пере­творення спонтанної поведінки людей на організовану ( "бороть­бу без правил" на "гру за правилами"). Саме сім'я є основним носієм успадковуваних із покоління в покоління культурних взірців, саме у сім'ї відбувається первинна соціалізація особи­стості, людина освоює соціальні ролі, здобуває ази освіти, на­вики поведінки.

Типи сім'ї. Існують два найпоширеніших типи сім'ї: нуклеарна та розширена.

Нуклеарна сім'яє найбільш поширеним типом сім'ї в су­часному індустріальному суспільстві. Вона складається із дру­жини, чоловіка та їхніх дітей. Протягом життя індивід, як пра­вило, буває членом двох нуклеарних сімей: спершу сім'ї своїх батьків, а після власного одруження — сім'ї, яка складається з нього, його дружини та їхніх дітей.

Розширена сім'я — це сім'я, яка складається із кількох поколінь родичів. Вона становить клан (чоловіків разом із їх дружинами і дітьми). Якщо основою нуклеарної сім'ї є подруж­ня пара, то основою розширеної сім'ї є брати і сестри, разом із їх дружинами, чоловіками і дітьми. Розрізняють різні форми розширеної сім'ї: патрілокальну(коли молоді переходять жити у сім'ю чоловіка) і матрілокальну (молоді після одруження пе­реходять жити до сім'ї дружини).

У розширених сім'ях одружений чоловік (або заміжня жін­ка) в першу чергу залишаються прив'язаними до батьківської сім'ї. Вони в основному пов'язані зобов'язаннями і відпові­дальністю з тією сім'єю, у якій народилися, а не з тією, з якою вони пов'язані через шлюб. У таких сім'ях відповідальність і турбота розподіляються серед багатьох членів сім'ї. Дитина, наприклад, тісно пов'язана не тільки з батьками, але й зі свої­ми дядьками і тітками. Вона оточена дорослими, які за певних умов готові взяти на себе обов'язки батьків. Така сім'я добре захищає дитину від різних життєвих неприємностей.

Розширена сім'я характерна для традиційного суспільства. Індустріалізація підірвала розширену сім'ю, одночасно сприя­ючи розвитку нуклеарних сімей. Американський соціолог Вільям Гуд виділив ряд факторів, які ослаблюють і руйнують розширену сім'ю в індустріальному суспільстві:

по-перше, індустріалізація сприяє горизонтальній мобіль­ності, що призводить до ослаблення родинних зв'язків, які вимагають частих і близьких контактів;

по-друге, індустріалізація сприяє зростанню вертикаль­ної мобільності, що призводить до ослаблення стосунків між родичами, які належать до різних соціальних прошарків;

по-третє, індустріальне суспільство замінює кровноспо-ріднені групи при вирішенні таких суспільних проблем, як за­безпечення навчання, безпеки, грошового кредитування та ін.;

по-четверте, в індустріальному суспільстві на передній план виходять особисті досягнення індивідів, що зменшує їхню залежність від родичів.

Належить розрізняти поняття "сім'я" і "шлюб".

Шлюб — це комплекс звичаїв, які ґрунтуються на відноси­нах між сексуально пов'язаною парою дорослих всередині сім'ї.

Типи партнерства у шлюбі та форми шлюбу. Хоча способи утворення сім'ї у різних культурах дуже відрізняються, існу­ють певні правила, які організовують вибір партнера, типи сімейних зв'язків, місце проживання і відносини влади у сім'ї.

Ставлення до шлюбних зв'язків, зазвичай, є більш етноцент-ричне, ніж усі інші культурні взірці суспільства. Для нас, на­приклад, може здаватися неприроднім, і неправильним шлюб за домовленістю між батьками молодих, коли майбутнє подружжя, практично не зустрічається до одруження. Однак, у Японії, на­приклад, не менш дивним вважається виходити заміж за чоло­віка, не вибраного батьками дівчини. Ґрунтуючись на позиціях етноцентризму, ми співчуваємо молодим людям, із суспільств, відмінних від нашого, що вони не мають свободи при виборі парт­нера^ а вони шкодують наших молодих людей за те, що останні позбавлені батьківської опіки. Насправді, ні перші, ні другі не почувають себе нещасними й обділеними.

Ендогамія і екзогамія. Усі суспільства обмежують коло, з якого можна вибирати собі шлюбного партнера. Правильний вибір регулюється двома типами матримоніальних норм: ендо­гамією та екзогамією.

Ендогамія— це правила, які дозволяють вибирати собі по­дружнього партнера всередині певних суспільних груп (клас, раса, каста, віросповідування, національність, плем'я та ін.).

Екзогамія— це правила, які забороняють укладення шлю­бу всередині певної суспільної групи. Як правило, забороняєть­ся вступати у подружні зв'язки із членами своєї родини.

Моногамія і полігамія.Моногамія— подружжя, що скла­дається з одного чоловіка й однієї жінки. Цю форму спостері­гаємо в усіх суспільствах, навіть у тих, де паралельно практи­кують також інші форми подружніх зв'язків. Хоча для нас, як і для більшості європейців, а також північно- та південноаме-риканців, японців та багатьох інших народів, моногамія є більш звичною формою шлюбу, хоча переважає менше ніж у 20 % суспільств. Решта 80 % суспільств віддають перевагу полігамії.

Полігамія— така форма подружися, при якій у шлюб всту­пають більше ніж два партнери. Існує три форми полігамії. Найпоширенішою є полігінія, або багатоженство.

Як зазначав антрополог Ральф Лінтон,дуже рідко у су­спільствах, у яких практикується полігінія, мужчина перебу­ває у справді кращому становищі, ніж за умов моногамії. Якщо жінки одного чоловіка перебувають між собою у недружніх сто­сунках, сім'я перетворюється на безконечну арену боротьби, у якій чоловікові відведена роль посередника або "громовідвода". Якщо ж дружини живуть між собою у злагоді, то чоловік, най­вірогідніше, стає об'єктом організованої жіночої опозиції.

Дуже рідкісною формою полігамного шлюбу є поліандрія,, коли жінка стає дружиною декількох чоловіків. Такі форми шлюбу побутують у деяких суспільствах Південної Індії і Тибе­ту- Тут вважається нормальним, коли жінка, виходячи заміж, автоматично стає дружиною усіх братів свого чоловіка.

І, нарешті, {Груповий шлюб"?¹ коли декілька чоловіків і де­кілька жінок перебувають одночасно у шлюбних стосунках між собою (так звана пуналуальна сім'я). Ця форма шлюбу є релік­товою і вкрай рідкісною. Ще порівняно недавно вона існувала, наприклад, на Маркізьких островах, хоча в минулому була досить поширеною.

Моделі влади усім'ї. У різних суспільствах умежах сім'ї по-різному розподіляється влада й авторитет. Найпоширенішою (в часі та просторі) моделлю владних стосунків у сім'ї є пат­ріархат,що передбачає домінуючу роль чоловіка в родині: го­ловним є чоловік, а за його відсутності — старший за віком чоловік в родині.

Якщо головна роль належить жінці, то це — матріархат.У чистому вигляді, як домінуючий тип владних стосунків у сім'ї, матріархат трапляється дуже рідко. Але він часто виникає в окремих сім'ях, спричинений певними обставинами — зазви­чай, внаслідок смерті чоловіка або за його відсутності з інших причин.

Якщо ж моральні та правові норми суспільства передбача­ють рівність прав для обох членів родини, то таку модель сім'ї називають егалітарною.Цей тип сімейних стосунків останніми десятиліттями стає найпоширенішим у розвинутих країнах світу.

Теоретичний аналіз сім'ї і шлюбу

Сім'я перебуває у центрі уваги багатьох дослідників. Най­поширеніші підходи — функціоналістський і конфліктологіч-ний.

Функціоналістський підхід до проблеми сім'ї.Функціоналі­сти (Джордж Мердок, Толкотт Парсонс) зосереджують ува­гу на тих функціях, які є типовими для усіх сімей.

Функція сексуального регулювання. Сім'я — головнийсоці­альний інститут, через який суспільство впорядковує і регу­лює природні сексуальні потреби людей. Обмеження, які су­спільство накладає на сексуальні стосунки своїх членів, найча­стіше спрямовують сексуальну активність у рамки подружніх зв язків — моногамних чи полігамних.

Репродуктивна функція.Одним із головних завдань кож­ного суспільства є відтворення нових поколінь його членів. Сім'я — головний інститут, відповідальний за відтворення но­вих членів суспільства. Інші шляхи неефективні і, зазвичай, соціально не схвалюються. Тому народження дитини поза інсти­тутом сім'ї звичайно викликає співчуття чи осуд.

Функція соціалізації.Попри те, що у процесі соціалізації особистості бере участь чимало інститутів, центральне місце у ньому, безумовно, займає сім'я. Адже саме в сім'ї відбуваєть­ся первинна соціалізація індивіда, закладаються основи його формування як особистості. Завдяки сім'ї суспільство зберігає свою культурну сутність. Головним способом сімейної соціалі­зації є копіювання дітьми моделей поведінки дорослих членів сім'ї. У випадку, якщо дитина орієнтується на невдалі взірці поведінки батьків, які суперечать тому, що дитина бачить в інших сім'ях, виникають труднощі в процесі соціалізації. Ди­тина починає шукати взірці для своєї поведінки в інших осіб та інших суспільних групах.

• Функція емоційного задоволення. Сім'я для людини не тільки на початковому етапі життя, але й увесь наступний пе­ріод, є тією групою, у якій вона реалізовує потреби любові, ду­шевного тепла і турботи. Інтимний характер сімейного життя створює оптимальні умови для отримання емоційної підтримки.

Статуспа функція.Кожна людина, вихована у сім'ї, успад­ковує певні початкові статуси, близькі до статусів членів її сім'ї. Йдеться про такі важливі для особистості статуси, як: націо­нальність, приналежність до міської чи сільської культури, певної соціальної страти та ін. Приналежність родини до пев­ного соціального прошарку переважно визначає весь наступ­ний життєвий шлях людини. Звичайно, класовий статус може змінюватися завдяки особистим зусиллям особи, але вихідні позиції забезпечує саме родина.

Захисна функція.У всіх суспільствах інститут сім'ї здійснює фізичний, економічний і психологічний захист своїх членів. Ми знаємо, що, посягаючи на інтереси і безпеку особи, ми вступає­мо у конфронтацію і з її сім'єю.

Економічна функція. Норми сімейного життя включають обов'язкову допомогу і підтримку родиною кожного її члена, у якого виникають економічні труднощі.

Загалом, функціоналісти зосереджують увагу на потребах суспільства, які задовольняє сім'я та потребах самої сімейної організації, а також на тих структурних побудовах, завдяки яким відбувається задоволення цих потреб.

Конфліктологічний підхіддо проблеми сім'ї.Прихильники теорії конфлікту переважно зосереджують свою увагу на дослі­дженні дисфункцій сім'ї. Вони підходять до вивчення сім'ї як до структури, у якій одні її члени виграють за рахунок інших. На відміну від функціоналістів, конфліктологи розглядають сім'ю не як осередок партнерства, тепла і турботи, а швидше як поле бою.

Марксистський підхід. Фрідріх Енгельс вбачав у сім'ї кла­сове суспільство в мініатюрі, у якому привілейована верства (чоловіки) пригнічує упосліджену (жінки). Народження і ви­ховання дітей не дозволяє жінкам брати участь у громадському житті, тим часом чоловіки приймають важливі для суспільства рішення, закріплюючи, тим самим, своє домінуюче становище у суспільстві. Чоловік стає власником худоби, рабів, усіх ба­гатств. Діти починають успадковувати майно по чоловічій лінії. Потомство членів роду чоловіка залишається всередині роду. Повалення материнського права, коли потомство рахувалося по жіночій лінії, а відтак — і успадкування майна відбувалося по жіночій лінії, стало всесвітньо-історичною поразкою жіночої статі. Чоловік почав панувати у сім'ї, а дружину було перетво­рено у його рабиню, знаряддя для народження дітей. Енгельс наголошував, що патріархальна сім'я зумовлена не природни­ми причинами, а економічними: перемогою приватної власності.

Сексуальна експлуатація жінок. Соціолог Рендалл Коллінз вважає, що головною мотивацією домінування чоловіків є сексуальна експлуатація жінок. Він пояснює домінуюче стано­вище чоловіків їх більшою фізичною силою і агресивністю. Чо­ловіки збудували суспільство таким чином, щоб перетворити жінок на свою сексуальну власність.

Зміцнення соціальної нерівності.Конфліктологи наголо­шують на тому, що сім'я, визначаючи початкові статуси людей, зміцнює існуючу суспільну нерівність, загальмовує су­спільні зміни. Адже діти з родин, які належать до вищих страт суспільства, зазвичай отримують кращу освіту і виховання, а відтак — кращу роботу, мають вищі доходи і живуть краще.

Упослідження альтернативних стилів життя. Доміну­вання нуклеарної сім'ї сприяє упослідженню альтернативних сімейних структур і стилів життя. Прихильники теорії конфлік­ту дотримуються тієї точки зору, що прийняття традиційної моделі сім'ї — як обов'язкової для всіх — суперечить інтересам суспільства (тому, що не дає свободи творчості та стримує соці­альні зміни), а також інтересам індивідів, деякі з яких почува­ли б себе щасливішими і безпечнішими, обравши інші моделі

сім'ї (наприклад, жінка, яка хоче обрати кар'єру замість ран­нього заміжжя і народження дітей, або чоловік, якому більше подобається вести хатнє господарство, ніж ходити на роботу, або прихильники гомосексуальних стосунків).

Розлучення.Багато уваги конфліктологи також приділяють проблемі розлучення. Серед головних факторів розлучень виді­ляють такі:

крах міфу. Очікування романтичного кохання після укла­дення шлюбу зазнають краху;

урбанізація та індустріалізація сприяють ізоляції сімей і послабленню міжособистісних зв'язків. Слабшають економічні і соціальні обмеження;

у постіндустріальних суспільствах послаблюється значен­ня економічних чинників і зростає значення емоційних контак­тів. Відсутність цього вважається вагомою причиною для розір­вання шлюбних зв'язків;

емоційні та трудові перевантаження;

індивідуалізм і сексуальна рівність.

---

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 334; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!