Об’єкти і суб’єкти державної влади.( Ірина Жаровська)

Структура державної влади – це ті компоненти, без яких вона не відбудеться. Такими є її суб’єкт, об’єкт, джерела і ресурси. Влада може здійснитися тільки за допомогою взаємодії суб’єкта влади і її об’єкту.Суб’єкт виражає свою волю по відношенню до об’єкту через наказ (розпорядження, команду), що супроводжується загрозою санкції у разі його невиконання.
Об’єкти влади – явища, предмети, органи, установи, підприємства, населення, на керівництво (управління) якими згідно із законом або підзаконним актам направлена діяльність властей.Об’єктами влади є всі явища правового та суспільного життя, на які спрямована діяльність суб’єктів політики. Ними можуть бути елементи політичної, економічної, правової і культурно-духовної підсистем суспільства, а також соціуми й окремі особи.
В юридичній літературі під об’єктом влади традиційно розуміється ті соціальні групи, індивідууми та їх об’єднання, відносно яких здійснюється влада. Втім, такий підхід може бути прийнятним лише для недемократичних режимів, у дусі Т.Гоббса, де народ, утворюючи державу, відмовляється від власної свободи на користь нового суверена – «левіафана», а відтак і підвладний тлумачиться виключно як «об’єкт» сторонніх аспірацій, позбавлений «суб’єктних» (установчих, виборчих, контрольних) повноважень. Більш слушною виглядає позиція Д.Локка, де народ конституюючи державу як свого владного агента, залишає як за собою верховну владу стосовно власної публічної організації, так і за кожним членом суспільства свободу, обмежену правом. А відтак, буде доречним говорити не за суб’єкт та об’єкт влади в значенні панування-підпорядкування, а за апріорний владний суб’єкт (народ), представницький владний суб’єкт (держава та її органи) та підвладний суб’єкт(який має невід’ємні права і свободи відносно будь якої владного суб’єкта).
Влада – реальна (не завжди легітимна) можливість владного суб’єкта привести суспільні відносини у новий, заздалегідь визначений та запрограмований стан . Таким станом виступає нова якість урегульованості суспільних відносин. А відтак, об’єкт влади можна визначити як сукупність суспільних відносини, заради виникнення, зміни та припинення яких створюється та здійснюється влада.
Владний комплекс, система влади в суспільстві починається з особи. Їй доводиться або війти до влади, або вибрати того, хто встане біля керма влади і від її імені, по-третє, просто погодитися рішенням більшості соціуму, отримати владу як вищий дар, такою, що повеліває і беззаперечно сприйняти її, підкорятися (як це було століттями).
Особа не повинна бути тільки пасивним об’єктом влади. Вона повинна сама впливати на державну владу. Мова йде про громадський статус особи: право вибирати, бути вибраним, обговорювати дії влади, брати участь у референдумах тощо. Тут людина, як представник демосу, перешкоджає перетворенню в охлос. Особистість не трансформується в «людину маси», а розвивається паритетно із суспільством і виступає як «правова особа».
На основі дослідження взаємодії суб’єктів і об’єктів влади слід констатувати, що бути суб’єктом — це не механічна, автоматична політична властивість. Людина не народжується суб’єктом, а стає ним у процесі тривалої політичної соціалізації, постійних зв’язків, певних соціальних відносин з іншими суб’єктами політики. Виходячи з того, що первинним суб’єктом політики є індивід, проблему суб’єктно-об’єктних відносин розглянуто в контексті аналізу трьох головних аспектів проблеми особистості: 1) особа як індивід, що має психо-фізіологічні неповторні особливості; 2) особа як представник групи: статусної, професійної, соціально-етнічної та ін.; у зв’язку з цим особа розглядається як специфічний суб’єкт влади; 3) особа як відносно самостійний, активний учасник владно-політичного і громадського життя.
Визначено умови, за яких звичайна людина може стати свідомим суб’єктом влади. До таких умов відносяться: активне засвоєння державно-владних і правових знань і політична свідомості; усвідомлення власних владних інтересів; формування розвиненого наукового уявлення про державну владу та шляхи впливу на неї. Активна участь особистості в державно-владному житті суспільства ґрунтується на створенні умов для максимального розкриття її прагнень і можливостей. До таких умов насамперед відносяться суспільна згода, гласність, політичний плюралізм та взаємозв’язок політичних інститутів і громадянського суспільства.
Усвідомлення державно-владних принципів та стандартів особою робить її суб’єктом влади, а нерозуміння цих стандартів — об’єктами влади. Особи, які не усвідомлюють своїх соціальних інтересів, не здатні виразити їх безпосередньо або через організовані форми тиску, стають об’єктами владного маніпулювання, жертвами обману і самообману, тому що не розуміють, чиї інтереси виражає та чи інша ідеологічна течія.

Мы поможем в написании ваших работ!