ГЛАВА 12. Основи особистої гігієни
Особиста гігієна є фактором збереження і зміцнення здоров'я людини, запобігання захворюванням, збільшення тривалості життя. Поняття особистої гігієни включає такі питання: режим дня, харчування, догляд за шкірою тіла і порожниною рота, одягом, загартовування, фізична культура, особиста гігієна у праці і побуті тощо.
Гігієнічні основи режиму дня. Режим дня — це певне чергування різних видів діяльності людини протягом доби, яке сприяє виробленню динамічного стереотипу. Він складається з чергування періодів праці і відпочинку, організації відпочинку, занять фізичною культурою та ін. Перелічені види діяльності людини мають бути постійними, виконуватися в один і той же час і в однаковій послідовності.
Відомо, що в корі великого мозку за певних умов може розвинутися охоронне гальмування, яке охороняє нервові клітини від виснаження. Якщо режим праці, побуту і відпочинку у людини безпорядний, то може виникнути ослаблення цього процесу з перевагою збудження.
Тривалість режимних моментів визначається віком та індивідуальними особливостями людини. Так, для дітей і дорослих тривалість сну, робочого дня, а також кількість прийомів їжі мають бути різними.
Дуже важливим режимним моментом є правильна організація відпочинку. Відпочинок, за І. П. Павловим, має бути активним і включати зміну занять, що знімає втому, сприяє збереженню здоров'я, оскільки бездіяльний відпочинок не відновлює сили.
|
|
|
Гігієна сну. Наприкінці дня в людини з'являється відчуття втоми. Для відновлення працездатності організму, І в першу чергу функції центральної нервової системи, важливе значення має сон. Він має бути глибоким і тривалим. Тривалість сну визначається віком і станом організму. Так, сон дорослої людини має тривати 7—8 год на добу. Чим молодший організм, тим тривалішим має бути сон. Дитина 7 років має спати 12 год, 10 років — 10 год на добу.
Сон має відбуватися в зручному ліжку, за температури повітря 16—17°С, з відкритою кватиркою. Читати перед сном у ліжку не рекомендують, оскільки це погіршує зір.
Догляд за шкірою тіла і порожниною рота. Одна з основних вимог особистої гігієни — додержання чистоти тіла.
Шкіра людини виконує різні функції. Вона постійно забруднюється секретом сальних і потових залоз, змертвілими лусками епідермісу, а при зіткненні з навколишнім середовищем — мікроорганізмами, пилом, гельмінтами. Тому для підтримання чистоти тіла необхідно 1— 2 рази на тиждень змивати бруд з поверхні шкіри за допомогою гарячої води, мила та мачули з наступною зміною натільної та постільної білизни.
Частіше забруднюється шкіра верхніх кінцівок. Звідси бруд потрапляє на інші ділянки тіла та в їжу. Аби цього не трапилося, руки слід мити перед кожним прийманням їжі, після відвідування вбиральні, а також після кожного забруднення. Треба коротко підстригати нігті, аби не допустити скупчення бруду під ними. При бактеріологічному дослідженні бруду з-під нігтів знаходили збудників кишкових інфекцій, яйця гельмінтів, гноєрідні мікроорганізми, різноманітні гриби, коростяного кліща і т. ін.
|
|
|
Догляд за порожниною рота має велике значення і провадиться з метою запобігання захворюванням зубів і зниження бактеріального обсіменіння. Порожнина рота містить різні види мікроорганізмів, які потрапляють туди з навколишнього середовища під час вдихання повітря, з водою, їжею. Серед цих мікроорганізмів зустрічаються і патогенні, що можуть спричинити не тільки захворювання зубів і порожнини рота, а й інших органів і організму в цілому. Поганий догляд за порожниною рота сприяє збільшенню кількості мікроорганізмів. Залишки їжі у проміжках між зубами розкладаються, утворюючи різні органічні кислоти, що сприяють руйнуванню зубів; з'являється неприємний запах з рота.
Загартовування організму полягає в поступовому підвищенні стійкості організму людини до несприятливих метеорологічних чинників (холоду або спеки, високого або низького атмосферного тиску тощо). Цього досягають за допомогою природних чинників: сонця, повітря і води.
|
|
|
Фізіологічна сутність загартовування ґрунтується на вченні І. П. Павлова про умовні рефлекси. Внаслідок систематичної дії теплових і холодових подразників на нервові закінчення (рецептори), що закладені в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів і шкіри, організм поступово адаптується до коливань метеорологічних факторів завдяки створенню нових тимчасових зв'язків.
Загартовування сонцем. Сонячне проміння, потрапляючи на оголене тіло, викликає в організмі (навіть за короткочасного опромінення) складні фізіологічні процеси. При правильному загартовуванні сонячними променями збільшується вміст гемоглобіну в крові, поліпшується самопочуття, нормалізується сон тощо. Приймати сонячні ванни краще зранку, в будь-якому положенні тіла (лежачи, стоячи або в русі), через 2 год після їди. У ранковий час у сонячному спектрі переважає ультрафіолетове випромінювання, яке не викликає перегрівання організму. Влітку в південних районах сонячні ванни слід приймати з 7-ї до 10-ї години, у середній смузі — з 8-ї до 11-ї години, а в північних районах — з 10-ї до 12-ї. У перехідний період року (восени і весною) сонячні ванни треба приймати з 11-ї до 14-ї години.
|
|
|
Велике значення має поступове звикання до сонячного опромінення. Знаходитися під сонцем спочатку слід 5—10 хв. Поступово час перебування під сонцем доводять до 2—3 год. Після приймання сонячних ванн слід відпочити у затінку, а потім прийняти водні процедури (температура води 16—18°С).
Загартовування повітрям. Вельми благодійні для організму людини і повітряні ванни. При цьому на нього впливають не тільки різні за силою струмені повітря, а й сонячна радіація. Краще повітряні ванни приймати на території з зеленими насадженнями, яка віддалена від джерел забруднення повітря. Взимку загартовування повітрям можна провадити у добре провітреному приміщенні. Повітряні ванни рекомендують сполучати з фізичними вправами.
Розпочинають загартовування за температури 20 °С протягом 15—20 хвилин. Тривалість наступних ванн поступово збільшують до 1—2 год і продовжують приймати їх у холодний період року. Добре загартовані люди можуть приймати повітряні ванни за температури, нижчої від О °С, сполучаючи їх з швидкими рухами. Після повітряних ванн слід прийняти теплий душ і енергійно розтерти тіло.
Повітряні ванни за умови правильного їх застосування поліпшують кровообіг і обмін речовин, сприяють розвитку опору до гострих респіраторних захворювань, підвищують тонус нервової системи. Однак тривалість повітряної ванни визначається реакцією організму. Поява «гусячої» шкіри, ознобу або тремтіння є сигналом для припинення її.
За несприятливих метеоумов (дощ, мряка, високий або низький атмосферний тиск, сильний вітер) приймати повітряні ванни не рекомендується.
Загартовування водою. Водні процедури діють найбільш ефективно і швидко. Це пояснюється тим, що вода має високу теплопровідність (у 28 разів більшу від теплопровідності повітря) і діє механічно, що зумовлює більш значне термічне подразнення порівняно з повітрям такої самої температури. Термічне подразнення рецепторів шкіри, викликане водою, впливає на весь організм, особливо на органи кровообігу, тканинне дихання, нервову систему.
Розпочинають загартовування водою вранці, одразу після сну і ранкової зарядки, яка сприяє рівномірному зігріванню тіла. Тривалість водних процедур має бути тим меншою, чим нижча температура води. Загартовування водою провадять шляхом обливання прохолодною водою і обтирання мокрим рушником, мачулою або змоченою холодною водою рукою. Спочатку обтирають верхню половину тіла, після чого насухо витирають шкіру, потім нижню. Тривалість цієї процедури — 4—5 хв.
Дуже ефективне обливання, особливо холодною водою. При цьому виникає спазм кровоносних судин шкіри з наступним їх розслабленням, що підвищує тонус нервово-м'язового апарату і працездатність людини. Температура води спочатку повинна становити близько 30°С, потім її знижують до 15°С і нижче. Тривалість процедури — 3—4 хв.
Але найкраще діє на організм душ. Вплив цієї водної процедури зумовлений не лише температурою, а й механічною дією, внаслідок чого з'являється сильне збудження нервової системи. Тому не рекомендують приймати душ одразу після великого фізичного напруження. Тривалість душу— 1—2 хв. Температура води з початку загартовування має становити 30—35°С. Після душу треба ретельно витертися.
Ефективним заходом загартовування є купання у відкритих водоймах. Розпочинають сезон купання і плавання ранньою весною за температури води не нижче 18 °С. Перед цим треба пройти медичний огляд. Спочатку привчають організм до перебування у воді протягом 10—15 с, доводячи цей час до 15—20 хв. Кращий час для купання _ ранкові і вечірні години, не раніше ніж за 1—2 год після їди. Завдяки поступовому тренуванню можна буде купатися і плавати у воді температурою 15—5°С.
Фізична культура — важливий засіб розвитку людини, зміцнення її здоров'я. Постійне фізичне тренування сприяє збільшенню маси скелетної м'язової тканини. При цьому укріплюється серцевий м'яз, збільшується швидкість кровотоку, легенева вентиляція, яка сприяє збагаченню крові киснем і поліпшенню процесів обміну в організмі.
В умовах технічного прогресу і неухильного зниження питомої ваги фізичної праці в діяльності людини основне навантаження припадає на центральну нервову систему та органи "чуття. В організмі людний, що веде малорухомий спосіб життя і зайнята розумовою працею, з'являються суттєві зміни: знижується збудливість кори великого мозку, погіршується пам'ять, сповільнюється швидкість відповідних реакцій, швидше з'являються втома, відчуття в'ялості; можуть розвитися різні захворювання — ожиріння, ішемічна хвороба серця, хронічний неспецифічний коліт, геморой, жовчнокам'яна хвороба.
Найважливіші засоби боротьби з гіподинамією — фізкультура і спорт. Фізичні вправи відіграють велику роль у профілактиці ожиріння, подагри, цукрового діабету, атеросклерозу та інших захворювань, зумовлених гіподинамією і неправильним способом життя.
Гігієна одягу. Одяг, як і житло, бере участь у регулюванні теплового обміну. Отже, основними гігієнічними вимогами до одягу є забезпечення сталої температури тіла, відповідність його сезону і погоді,
Взуття відповідає гігієнічним вимогам у тому випадку, коли воно не тільки захищає нижні кінцівки від зовнішніх механічних втручань (наприклад, від ударів) і вибоїн у грунті, а й забезпечує повну свободу рухів стопи під час ходьби. Взуття має відповідати розміру стопи, що сприяє рівномірному розподілу маси тіла. Неправильно підібране взуття може стати причиною виникнення потертостей, нестійкої ходи, зміни положення хребта і кісток тазу. Вузьке і тісне взуття стискує кровоносні судини і пальці, що викликає застій крові у нижніх кінцівках і підсилену пітливість, спазм кровоносних судин, порушення живлення м'язової тканини. Від постійного тиску пальці скривлюються, набувають виродливої форми, з'являються мозолі, ушкодження, може виникнути запалення суглобів.
Найзручніше взуття з широкими підборами висотою 1,5—3 см (2,5 см). Воно помірно збільшує склепіння стопи, сприяє більшій витривалості її, забезпечує рівномірний кровообіг.
ГЛАВА 13. Екологія людини
Сьогодні вже говорять про екологію культури, духу, мови та ін. Настав час поговорити і про екологію самої людини. Екологія людини є складовою частиною загальної екології, визначається перш за все негативною дією на людей ними же зміненого навколишнього середовища
Людина - дитя Землі, продукт природи, результат розвитку біосфери. Ще у XVIII ст. людство перебувало в гармонії з природою, але вже наприкінці ХІХ ст. виник дисбаланс між людством і навколишнім середовищем. Зараз обсяг допустимої дії на біосферу перебільшено у 8-10 разів. По суті, відбувається знищення біологічної й екологічної систем. Практика формування ноосфери показує, що фізичне та психічне здоров'я людини відчуває сильну негативну дію з боку все більш забрудненого навколишнього середовища. Саме з цим фактором пов'язане виникнення екологічної проблеми, сутність якої складається з необхідності негайного захисту навколишнього середовища від шкідливої дії людини розумної. Хоч екологічна проблема має принципово глобальний характер, однак у різних країнах проявляється по-різному. Так, за найскромнішими підрахунками, 60 млн росіян живуть у зонах екологічного неблагополуччя. Лише 15 % міст Росії можна вважати екологічно безпечними для здоров'я людини. Тому закономірно, що здоров'я населення країни з кожним роком погіршується.
Найстрашніше, що мова йде в першу чергу про здоров'я молодого покоління. Майбутні громадяни України в багатьох випадках ще до народження приречені на хворобу. В останні роки 70 % вагітних жінок мають відхилення у стані здоров'я. До 20 % виросла доля новонароджених із фізичними та неврологічними порушеннями. При цьому за останні п'ять років захворюваність збільшилась у 2,5 разу. Сьогодні лише 20 % юнаків призовного віку можуть служити в армії. Дві третини дівчат до 18-ти років також мають відхилення у стані здоров'я.
Таким чином, екологічна проблема в нашій країні виходить на перший план перш за все у зв'язку із загрозою фізичному та психічному розвитку й навіть виживанню. Негативний вплив навколишнього середовища на людину сьогодні настільки великий, що він усе більше й більше руйнує її генотип і завдає шкоди національному генофонду.
Екологічної проблеми в чистому вигляді не існує. Вона завжди прямо чи опосередковано пов'язана з політикою, економікою, новими технологіями, урешті-решт, із загальною культурою людини та зі спілкуванням людства, з рівнем зрілості екологічного розуміння в нього. І якщо в нації в цілому й у кожного громадянина зокрема не буде сформоване відповідальне екологічне мислення, то про жодне рішення екологічної проблеми не може бути й мови. Усі фактори, котрі впливають на екологічну проблему, взаємодіють між собою, посилюючи чи послаблюючи її гостроту. Так, вихід на перший план ринкових інтересів в умовах нецивілізованої ринкової економіки нерідко призводить до того, що виробляються та продаються недоброякісні харчові продукти з високим рівнем вмісту шкідливих речовин. Політичні інтереси також бувають несумісні з розкриттям істинного стану справ у сфері екології, що призводить до негативного впливу на здоров'я людей. Достатньо пригадати факт замовчування масштабів і наслідків на Чорнобильській АЕС, Південному Уралі та в інших регіонах. Усе це призвело до того, що дуже багато людей навіть не підозрювали про причини своїх хвороб і не могли одержати відповідну медичну допомогу.
Але різного роду екологічні катастрофи пов'язані не тільки із загрозою фізичному здоров'ю людини, вони викликають ще і психічні негаразди в людини. Як відмічають експерти, Чорнобильська аварія викликала таке явище, як радіофобія, тобто підвищений страх перед радіацією, збільшення недовіри, необ'єктивності в оцінці свого здоров'я, немотивованої подразливості, емоційні зриви та ін. Виникло невідоме раніше захворювання, одержавши назву «синдром Чорнобиля». У забруднених районах стали більше використовувати алкоголь, у тому числі й підлітки. А у 30 % шестирічних малюків спостерігали відставання у психічному розвитку.
Окрім того, екологія являється однією з найважливіших причин накопичення мутацій організму, які стосуються генотипу людини. Приблизно 85 % викликаються та переносяться водою. До хвороб призводить перш за все низька якість питної води, яка містить різні токсичні з'єднання важких металів, шкідливі органічні домішки та бактерії. Чим більше насиченість води солями, тим вище ризик захворювання на атеросклероз, інсульт, інфаркт тощо. Дуже шкодить здоров'ю хлор. І хоча він спочатку рятує від інфекцій, потім його з'єднання починають поступово й незворотно підривати здоров'я, оскільки мають канцерогенні та мутагенні властивості. Вони можуть впливати на спадковість, багато з них є отрутою для печінки. 80 % нашої питної води небезпечні для здоров'я людини. Якість води далеко не відповідає стандартам за біологічними показниками. При цьому слід мати на увазі, що в нас система перевірки якості води дуже відрізняється від закордонної. Всесвітня організація охорони здоров'я налічує більше 100 основних показників якості води. Наш держстандарт визнає лише 28. А насправді реально та адекватно, як стверджують фахівці, контролюється тільки 14-18 показників.
Велику небезпеку для здоров'я людини представляє й забруднення ґрунту. Серед забруднювачів у першу чергу слід назвати токсичні важкі метали промислових і побутових відходів, радіоактивні речовини, гербіциди та ін. Про масштаби проблеми свідчать ті факти, що тільки одних накопичених твердих відходів у нашій країні 80 млрд тонн. Це в 1,5-2 рази більше, ніж в інших країнах.
Для того щоб упоратися з усіма названими проблемами та зберегти здоров'я людини та природу, необхідні в першу чергу відповідальна екологічна політика та практика державних і громадських органів, керівників підприємств, організацій. У зв'язку з цим перед суспільством постає ще одна дуже важлива задача - формування екологічної свідомості населення, перш за все молодого. Вона включає цілий комплекс заходів екологічного навчання й виховання з утвердженням у свідомості в якості домінуючих таких елементів, як екологічна наукова свідомість, екологічна етика та психологія, правова свідомість.
Екологічна наукова свідомість включає формування наукової картини світу на основі досягнень сучасної науки. Зокрема на передній план виходить системний підхід, який розглядає світ у взаємодії та цілісності: принцип універсального еволюціонізму, а також такі сучасні концепції та теорії, як синергетика, учіння про «феномен людини» П. Тейяра де Шардена, теорія біосфери та ноосфери В. Вернадського й ін. Саме екологічну наукову свідомість необхідно зробити базою для проведення екологічної політики та практики, котрі повинні стати творчістю широких верств населення. Велике значення у формуванні екологічної свідомості належить утвердженню екологічної етики. Основний її принцип був сформульований ще Л. Толстим: «Не тільки людям не треба робити того, чого не хочеш, щоб тобі робили, а і тваринам». Від себе додамо: не тільки людям і тваринам, а й усій природі.
Важливим компонентом екологічної свідомості є екологічна психологія. Суть її коротко можна виразити такими словами: любов до природи як риса характеру людини, і перш за все любов до «братів наших менших», до всього живого. Якщо користуватись термінологією німецько-американського психолога й соціолога Е. Фромма, то можна сказати, що суть екологічної психології - біофілія. Під нею він мав на увазі «бажання підтримувати ріст і розвиток незалежно від того, йдеться про розвиток особистості, рослини чи «соціальної групи». Відповідно, етика біофілії, за Фроммом, - це визнання добром усього того, що служить життю, «утвердженню життя, росту та розквіту».
В екологічну свідомість слід, безумовно, включити й екологічну правову свідомість, передбачаючи усвідомлення всіма громадянами юридичної відповідальності за завдання шкоди природі та юридичний захист останньої, і це, звичайно, повинно постійно підтримуватись діючими юридичними заходами.
МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ
ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Студенти. Денні П-12, П-13, П-14: Лекції – 10 годин.
Денні П-11: Лекції – 6 годин, Семінари та практичні заняття – 6
годин, Модульний контроль –4 години.
Заочні П-1: Лекції – 6 годин, Практичні заняття та семінари – 6
годин, Модульний контроль – 4 годин.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 169; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!