Поняття валютного ризику та його види
Сучасний світовий валютний ринок, будучи найбільшим сегментом світового фінансового ринку, характеризується такими особливостями:
1. Надзвичайно великий обсяг операцій. За цим параметром світовий валютний ринок не має собі рівних. Як показало останнє спільне обстеження центральних банків G-10 (такі обстеження проводяться раз на три роки), середньодобовий обсяг угод (спотових, форвардних, свопових) сьогодні досягає біля 1,5 трлн дол. США. Для порівняння зазначимо, що оборот іншого сегмента світового фінансового ринку — ринку цінних паперів уряду США — становить близько 3,5% від обсягу угод на світовому валютному ринку.
2. Світовий валютний ринок є єдиним, по-справжньому глобальним ринком. Угоди тут укладаються в будь-якій валюті, в будь-який час дня і ночі, протягом 24 год. на добу. Добова хвиля валютних угод зароджується на Далекому Сході (Токіо, Сінгапур, Гонконг), переміщується в Європу (Лондон) і завершується у США (Нью-Йорк). На ці п’ять фінансових центрів припадає близько 70% обсягу всіх валютних угод у світі. Лідером тут є Лондон (30%), за ним ідуть Нью-Йорк (16%) і Токіо (10%).
3. Висока концентрація угод, що укладаються. Біля 2/3 усіх угод припадає на банки, 20% — на інші фінансові інституції, 16% — на нефінансові установи (включаючи окремих великих спекулянтів).
4. Надзвичайно висока ліквідність. Вона обумовлена дуже великою кількістю угод, що укладаються, а також дуже високою вартістю окремих контрактів. Так, середній, за світовими мірками, банк може здійснювати до 3—4 тис. дилерських операцій на добу, причому окремі угоди — на суми до 300—500 млн дол. США є звичайним явищем, що не приводить до зміни котирування валют. Дуже часто міжбанківські платежі перевищують розміри капіталу самого банку.
|
|
|
З викладеного вище зрозуміло, що в умовах інтеграції у світовий фінансовий ринок питання правильної оцінки та правильної побудови системи управління валютним ризиком для комерційного банку є надзвичайно важливим завданням.
Взагалі під валютним ризиком розуміють можливість грошових втрат суб’єктів валютного ринку через коливання валютних курсів. Наприклад, європейські виробники автомобілів, які експортують свою продукцію в США, зазнаватимуть великих втрат через подорожчання національної валюти проти долара США. Сам по собі валютний ризик є різновидом ринкового ризику і залежить від того, наскільки суб’єкт ринку (у даному разі комерційний банк) підготовлений до зміни ситуації на валютному ринку.
Ефективна робота комерційного банку на валютному ринку залежить не лише від валютного ризику, а й від комплексу супутніх ризикових складових, з якими дуже тісно пов’язаний валютний ризик.
|
|
|
Виходячи з особливостей роботи комерційного банку на валютному ринку, валютний ризик можна розкласти на зовнішню і внутрішню складові.
Під зовнішньою складовою слід розуміти небезпеку для фінансового стану комерційного банку, пов’язану зі зміною зовнішнього ринкового середовища, яка знаходить свій прояв у несприятливій зміні валютних курсів.
Внутрішня складова — це здатність комерційного банку протистояти цим несприятливим змінам на валютному ринку. Така здатність залежить від того, наскільки ефективно налагоджена робота з управління ризиками у даному комерційному банку.
Валютний ризик є специфічним видом ринкового ризику. Його сутність полягає у можливості фінансових втрат за балансовими та позабалансовими статтями у зв’язку зі зміною ринкових умов і, відповідно, з рухом ринкових валютних курсів. Ці фінансові втрати можливі у разі: а) переоцінювання відкритих валютних позицій (коротких та довгих), б) проведення операцій на строковому ринку — переоцінювання позабалансових статей за похідними фінансовими інструментами, угодами форвард, своп, ф’ючерсами, опціонами).
Цей вид ризику є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами. За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяються на:
|
|
|
· операційні;
· трансляційні (бухгалтерські);
· економічні.
Операційний ризик пов’язаний з торговельними операціями, а також із грошовими угодами з фінансового інвестування та дивідендних платежів або отримання коштів в іноземній валюті в майбутньому.
Трансляційний (бухгалтерський) ризик пов’язаний з переоцінюванням активів, пасивів та прибутків у національну валюту, а також може виникати під час експорту чи імпорту інвестицій. Він впливає на показники балансу, що відображають звіт про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю. Врахувати трансляційний ризик можна під час складання бухгалтерської та фінансової звітності.
Економічний валютний ризик пов’язаний з можливістю втрати доходів за майбутніми контрактами через зміну загального економічного стану як країн-партнерів, так і країн, де розташована компанія. Насамперед він обумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від валютних курсів.
|
|
|
На світових валютних ринках, що працюють цілодобово, курс валюти постійно змінюється протягом робочого дня. Значний рух курсу може відбутися навіть протягом кількох хвилин. Час проведення операції може мати прямий вплив на прибуток.
Приклад. Фінансова компанія хоче придбати 5 млн дол. за англійські фунти стерлінгів. О 10-й ранку курс становив 1,71 дол. за фунт, тому на придбання буде витрачено 2923976,61 ф. ст. О 15 год. курс обміну долара США змінився до 1,73 дол. за ф. ст. і 5 млн дол. коштуватимуть лише у 2890173,41 ф. ст. Таким чином, вдалий вибір часу купівлі дасть можливість додатково заробити або не втратити 33803,2 ф. ст. тільки за один робочий день, а невдалий — призведе до втрати їх.
Управління валютним ризиком
Основою управління валютним ризиком є чітке визначення його кількісних характеристик, що дає змогу банкам застосувати селективне управління, тобто страхувати тільки неприйнятий валютний ризик — ризик, імовірність настання якого є дуже високою. Це пов’язано з тим, що на практиці валютний ризик існує за будь-якої валютної операції, але не всі вони ведуть до збитків, тим більше в обсягах, загрозливих для існування банку. Найчастіше за чіткої організації фінансової роботи майбутні збитки можна звести до мінімуму або ж перекрити незначні суми збитків відповідними прибутками.
Основними елементами оцінювання валютного ризику є визначення:
· виду іноземної валюти, за якою проводяться розрахунки;
· суми валют;
· тривалості періоду дії валютного ризику;
· виду валютних розрахунків.
Вибір валюти для здійснення розрахунків можна розглядати як своєрідний метод страхування ризику. Загальним правилом вибору валюти розрахунків є орієнтація на сильну валюту, тобто таку, купівельна спроможність якої відносно національної валюти підвищується.
Тривалість періоду дії валютного ризику охоплює проміжок часу між датою укладення угоди та датою розрахунку (датою валютування), а тому в чисельному виразі ризик буде тим меншим, чим стабільнішу валюту буде вибрано для розрахунків, чим коротшим буде період дії ризику і чим меншою буде сума угоди.
В економічній практиці окремі види валютного ризику дуже часто переплітаються між собою, а тому загальну суму ризику можна визначити лише тоді, коли складається підсумковий баланс усіх ризикових складових.
Управління валютним ризиком передбачає проведення його детального аналізу, оцінювання можливих наслідків та вибір методів страхування. У світовій практиці страхування валютних ризиків називають ще хеджуванням, тобто впровадженням чітко визначених контрзаходів, спрямованих на упередження несприятливої тенденції на фінансовому ринку.
Управління валютним ризиком базується на виборі відповідної стратегії менеджменту ризику, що містить у собі такі основні елементи:
· використання всіх можливих засобів уникнення ризику, який призводить до значних збитків;
· контроль ризику та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю;
· страхування валютного ризику в разі неможливості його уникнення.
Існують різні варіанти вибору стратегії менеджменту ризику: від нейтрального ставлення до ризику, коли фінансові менеджери через незначні розміри можливих збитків не беруть цих ризиків до уваги, до повного контролю і страхування всіх можливих валютних ризиків і валютних збитків (табл. 1.1). Тому запобігання валютним ризикам завдяки використанню певних методів страхування є основою стратегії управління ними.
Головна мета використання відповідних методів страхування — здійснювати валютообмінні операції своєчасно, тобто ще до того, як відбудеться небажана зміна курсів або ж компенсувати збитки від зміни за рахунок паралельних операцій з валютою, курс якої змінюється в протилежному напрямку. Нині існує ціла низка досить ефективних методів страхування валютних ризиків, що можуть бути використані суб’єктами валютного ринку залежно від конкретних умов і завдань діяльності. Під цими методами розуміють певні фінансові операції, що дають змогу повністю або частково уникнути ризику збитків, що виникають через зміну валютних курсів, або ж отримати прибуток, джерелом якого є ця зміна.
Оскільки уникнути ризику під час проведення комерційної діяльності практично неможливо, головною метою є зменшення ступеня ризику та обмеження його певними рамками. Суттєвим компонентом у цій діяльності є самострахування через створення резервних фондів під компенсацію потенційних збитків від здійснюваних операцій з іноземною валютою.
Дуже важливою є система диверсифікації ризиків за фінансовими інструментами, кодами валют, географічними регіонами, контрагентами. Сама диверсифікація реалізується через упровадження досить складної системи обмежень (або лімітів). Так, більшість фінансових структур під час роботи на світовому валютному ринку дотримується встановлення:
· загальних лімітів відкритої валютної позиції;
· лімітів відкритої позиції за кодами валют, групами валют та банківськими металами;
· лімітів на контрагентів та певні географічні регіони;
· денних лімітів (тобто лімітів на термін роботи банківського робочого дня);
· нічних лімітів (установлюється, як правило, на обсяги відкритих валютних позицій у часи роботи поза межами банківського робочого дня). Зауважимо, що система нічних лімітів значно жорсткіша за систему денних лімітів. І це зрозуміло, оскільки здійснюється поправка на можливі непередбачувані події фінансового ринку поза межами банківського робочого дня;
· лімітів на кожного валютного дилера;
· лімітів «стоп лос», спрямованих на закриття відкритих валютних позицій, у разі несприятливого руху валютних курсів;
· лімітів на роботу з похідними фінансовими інструментами (за видом інструменту, кодами та групами валют, дилерами, контрагентами та ін.).
Таблиця 1.1
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 295; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!