Естетичний потенціал занять з образотворчого мистецтва у позакласній роботі загальноосвітньої школи
Нинішній етап оновлення, суспільства, відродження духовної культури українського народу визначають нові напрями і пріоритети освітньої галузі. У Державній національній програмі “Освіта” ("Україна ХХІ століття") , "Законах України "Про освіту", “Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти, Концепції педагогічної освіти наголошується на необхідності підвищення якості підготовки педагогічних працівників, формуванні їх професійних умінь. Адже саме вміння у поєднанні зі здібностями виступають якісним показником професіоналізму педагога, що є безпосередньою умовою розвитку особистості учня, успішності виховного процесу в цілому. Але на сьогодні в загальноосвітній школі не достатньо уваги приділяють естетичному вихованню.
Як ми всі знаємо, естетичне виховання – це здатність до повноцінного сприймання, розуміння і естетичного ставлення до проявів прекрасного у природі, суспільному житті, в побуті, в мистецтві.
Твори образотворчого мистецтва у конкретно-образній формі відбивають життя суспільства, боротьбу протилежних ідеологій, естетичні ідеали і моральні уявлення кожної історичної епохи. Тому, формуючи естетичне ставлення учнів до творів образотворчого мистецтва, ми насамперед розширюємо їх можливості у засвоєнні суспільного досвіду. Відомий художник Неменський Б.М. підкреслював, що три форми художньої діяльності: побудова, зображення, прикрашання, які відповідають різним рівням художнього мислення, дають учневі молодшого віку просту й дійову модель життєвих функцій мистецтва через «гру», в якій він може пізнати справжні зв’язки мистецтва з життям. А в старшому шкільному віці ця тріада допоможе освоїти історичний розвиток мистецтва, зміну стилів, усвідомлення причини їх піднесення й занепаду, освоїти як закономірну систему, не перенасичуючи матеріал кількістю даних для механічного запам’ятовування.
|
|
|
Перший рівень естетичного становлення до творів образотворчого мистецтва – емоційно-оцінний, оскільки за допомогою почуттів захоплення, незадоволення, зацікавленості, відрази дитина виявляє своє ставлення до зображеного на картині, до її образного змісту. Проте естетичне ставлення є не лише емоційно-оцінним. Воно відображає у собі соціальний зміст, особливості матеріальної й духовної культури певної нації і народності. Тому, наприклад, не випадково японська дитина зображує як найкрасивішу гору Фудзі, монгольська – малює кам’янисті простори, українська ліс або степ, а грузинська – гори. Чим старше стає дитина, тим глибшими стають її почуття, вони наповнюються інтелектуальним змістом, набувають характеру осмисленого ставлення до навколишнього, до творів мистецтва. І цей розвиток естетичного ставлення виявляється у морально-естетичних уявленнях та ідеалах учнів, їх поняттях про прекрасне і потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне. Таким чином, як вважають учені, в основу інтересу дітей до образотворчої діяльності лежить пошук смислу зображеної події або сцени і наступне її відображення у своїй творчості. Найсприятливішими об’єктами для такої творчості у молодшому шкільному віці є явища і події повсякденного життя, казкові події, а також доступний для зображення учнями природний матеріал: листя, квіти тощо. З метою вдосконалення образотворчої діяльності дітей слід рекомендувати поступово переходити до складних сюжетів. Спочатку розвивати інтерес до образотворчого мистецтва шляхом показу його можливостей, розповідей про цікаві для дітей картини. Одночасно залучити учнів до малювання, ліплення, виконання аплікацій з різноманітного матеріалу. Дбати про досягнення взаємодії їх зорових уявлень й навичок образотворчої діяльності.
|
|
|
Наступний етап фомування естетичного ставлення дітей до соціальної дійсності пов’язаний із розвитком здатності дітей критично мислити, їх естетичного смаку і вміння розуміти важливі соціально-політичні події сучасності. Самостійність художньо-естетичного мислення реалізується за допомогою засобів образотворчої діяльності. Важливо навчити учнів розуміти мову мистецтва, розвинути їх художню сприйнятливість.
|
|
|
Оцінювати ж дитячі роботи слід за такими показниками: ступінь розв’язання навчальних задач, загальний рівень умінь, самостійність виконання, творчий підхід у вирішенні. Також оцінювання може проводиться і за такими компонентами:1) зміст, тема; 2) загальна форма об’єктів; 3) гармонія побудови малюнка; 4) простір; 5) пропорції; 6) кольорове вирішення; 7) графічне вирішення.
Отже, підсумовуючи сказане, ми можемо зробити висновок, що роль естетичного виховання велика і в загальноосвітній школі треба більше приділяти йому уваги.
Висновки
Отже, позакласна і позаурочна робота має велике значення в навчальному процесі з образотворчого мистецтва. Вона сприяє розширенню знань, набутих на уроках, їх конкретизації, формує вміння і навички практичного характеру, викликає інтерес до нового матеріалу, розвиває самостійне мислення молодших школярів.
|
|
|
Позаурочна робота – 1) форма різноманітної організації обов’язкової до виконання роботи учнів поза уроками під керівництвом учителя з метою поглиблення й удосконалення їх знань, а також збудження пізнавальних інтересів і творчої самодіяльності. Зміст її виходить регулюється шкільною програмою; 2) організовані та цілеспрямовані заняття з учнями, які проводяться в позаурочний час для розширення і поглиблення знань, умінь і навичок, розвитку самостійності особистих здібностей і схильностей учнів, а також задоволення їх інтересів та забезпечення розумного відпочинку. Позаурочна робота передбачена програмою.
Головні напрямки позаурочної роботи – розширення й поглиблення знань, умінь і навичок, передбачених програмою, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення мистецтва, формування у дітей естетичного ставлення до мистецьких явищ і природи; виявлення найпростіших закономірностей; встановлення зв’язків і взаємозв’язків між окремими елементами та явищами мистецтва; забезпечення застосування знань на практиці.
Позакласна робота організовується на основі самодіяльності дітей з урахуванням їхніх інтересів і запитів, що виникають під час вивчення природи. Тому така робота дає широкий простір для виявлення ініціативи дітей і виховує в них такі цінні риси, як відповідальність за доручену справу, акуратність, наполегливість.
Правильно організована позакласна робота (індивідуальна, групова, масова) сприяє формуванню в учнів пізнавальних інтересів, спрямованих на розширення і поглиблення знань. Усі зазначені позакласні заняття пов’язані між собою і доповнюють одне одного. Добре налагоджена позакласна робота допомагає вчителеві зібрати і підготувати матеріал для занять, організувати тривалі спостереження тощо. Отже, позакласна робота є одним із засобів всебічного розвитку особистості дитини.
Позаурочна робота організовується вчителем і передбачає обов’язкову звітність з приводу її результатів. Вона визначається з урахуванням інтересів і запитів дітей, що виникають під час вивчення природи. Тому така робота дає широкий простір для виявлення ініціативи дітей і виховує в них такі цінні риси, як відповідальність за доручену справу, акуратність, наполегливість. Правильно організована позакласна робота сприяє формуванню в учнів пізнавальних інтересів, спрямованих на розширення і поглиблення знань.
Добре налагоджена позаурочна робота допомагає вчителеві зібрати і підготувати матеріал для занять, організувати тривалі спостереження за тваринами і рослинами в кутку живої природи, на пришкільній ділянці, при виконанні літніх завдань тощо. Отже, позаурочна робота є одним із засобів всебічного розвитку особистості дитини. Головною умовою організації позаурочної роботи є керівна роль учителя.
За змістом, формами організації та методами проведення позакласна робота різноманітна. Виділяють такі види позакласної роботи: індивідуальні, групові, масові. Особливостями позакласних занять слід вважати добровільність участі учнів у різних заходах; зміст занять не обмежується рамками програми; методи і форми занять основані на творчій діяльності й інтересах учнів молодшого шкільного віку.
Усі види позаурочних занять тісно пов’язані з уроками і спрямовані на виконання навчально-виховних завдань, передбачених програмою. Всі форми організації процесу навчання образотворчого мистецтва тісно пов’язані між собою, взаємодоповнюють одна одну, чим і забезпечують досягнення освітніх, розвивальних і виховних цілей.
Література:
1. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.
2. Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей // Початкова школа. – 1990. – №4. – С. 64–66.
3. Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – М.: Педагогика, 1986. – 126 с.
4. Кириллова З.П. Эситетическое воспитание школьников в процессе внеклассной работы // Нач. школа. – 1989. – №5. – С. 25–27.
5. Комісаренко Н. Особливості творчої діяльності молодших школярів у позакласній роботі // Поч. школа. – 2002. – №2. – С. 28–31.
6. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. – М.: Искусство, 1983. – 96 с.
7. Любарська Л.М. Виховні можливості образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 1986. – №2. – С. 55–59.
8. Титаренко Л.І. Особливості позакласної роботи в класах-комплектах // Початкова школа – 1993. – №9. – С 37–40.
9. Хмель В. Позакласна виховна робота на основі життєдіяльності об’єднання-гри // Поч. школа. – 2004. – №12. – С. 39–40.
10. 2. Закон України "Про вищу освіту"/ Вища освіта в Україні: нормативно-правове регулювання. – Київ, 2002. – 1020с. – С.175-231.
11. Мухина В.С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта. 1981, с. 184-185.
Тема № 12
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 315; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!