ФОРМИ АКТИВІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ ПРАЦІ
САМОСТІЙНА РОБОТА ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА
Організація самостійної роботи, а тим більше контроль якості знань і навичок потребує чіткого узгодження з цілями навчання, виховання і самоосвіти. Історія педагогічної думки свідчить, що ця проблема хвилювала педагогів усіх часів. Вона по-різному вирішується в країнах з різним рівнем економічного розвитку та з різними етнопсихологічними особливостями.
Не заглиблюючись у це кардинальне питання, вважаємо за необхідне підкреслити, що кожний викладач має виробити власний погляд на проблему. Ми нагадаємо тільки дві аксіоми.
1. Проблеми цілей життя, виховання й освіти людей залежать від соціальних і економічних проблем, що постають перед кожним поколінням. Освіта й виховання вдосконалюються у необхідному напрямку та обсязі з тим, аби нове покоління було в змозі не тільки замінити старе, а й просунутися далі.
2. Чим більше у вихованні самовиховання, а в освіті самоосвіти, тим досконалішою є особистість.
Майже без перебільшення можна стверджувати, що навчання — це самоосвіта, яка грунтується на самостійній роботі учнів. Уся педагогічна і методична майстерність полягає в створенні оптимальних умов для такої роботи. Це особливо актуально для економічних знань, оскільки вони (на відміну від деяких інших шкільних дисциплін) мають стати складовою життєвої практики людини.
Творча актуалізована особистість як мета освіти і виховання. Досліджуючи макроструктуру мозку, лікарі виявили наявність 10–14 млрд нервових клітин 150 типів. На думку філософів, системна побудова та функціональні зв’язки цих елементів є основою творчих здібностей людини. Проте реалізація цих здібностей лишається божественною таємницею. Недаремно Нобель встановив спеціальну премію не тільки для того, хто відкриє таємницю лікування раку, а й для того, хто відкриє таємницю раннього розпізнавання здібностей та схильностей людини (на Сході, наприклад, вибір професії покладено на самого малюка: до якої характерної іграшки він потягнеться, тим йому й бути).
|
|
|
Зараз дуже модними стали методи визначення рівня інтелектуального розвитку дитини з допомогою тестування. Однак вони не дуже надійні. Шкільні вчителі часто з розчаруванням дізнаються, що ті, хто вчився в них на «відмінно», у житті не змогли зробити кар’єру, а ті, хто ходив у «трієчниках», домоглися більшого.
Як би то не було, а вчитель повинен зробити все, щоб не знищити, а розвинути здібності дитини. Як це зробити — проблема змісту і методики викладання. Адже не таємниця, що домогтися дисципліни серед «посередностей» вчителю легше, ніж створити атмосферу для розвитку творчих здібностей.
|
|
|
Психологи звертають увагу на деякі особливості творчої особистості, які має знати викладач для правильного психологічного спілкування (рис. 36).
Чим вищий творчий потенціал, тим гірша службова характеристика, тим гірше людина «вписується» в колектив.
Особливості творчих людей: незалежність суджень та оцінок, готовність до ризику, сміливість духу, Схильність до гри, почуття гумору, внут. розкріпачення, легкість асоціацій, оригінальність, але без примхливості, вміння зосередитись, бунтарство, допитливість, погано вписується в колектив.
В економіці творчий підхід означає:
1. Відчуття проблеми як здатність її бачити і кваліфікувати.
2. Самобутність (своєрідність) мислення.
3. Здатність до ризику.
4. Здатність бачити загальну користь і відрізняти суттєве від несуттєвого.
5. Здатність здобувати відомості й підтримувати зв’язки з іншими.
6. Воля.
Особливості творчо обдарованих особистостей (ТОО) створюють труднощі в спілкуванні. Як правило, в них погані службові характеристики, від них «стогнуть» колеги, близькі, а викладачі тим більше. Вони часто бувають єгоїстичними, заздрісними, погано «вписуються» в колектив, не визнають традицій і загальновідомих істин. А втім саме вони — це сіль землі, рушії прогресу і цивілізації.
|
|
|
На думку А. Маршалла, економіст має володіти трьома важливими інтелектуальними якостями:
1) сприйняттям,
2) уявою,
3) здоровим глуздом.
Однак найбільше йому потрібна уява, щоб «він міг встановити ті причини побачених явищ, котрі віддалені або приховані від очей, і збагнути наслідки побачених причин, котрі віддалені аби не лежать на поверхні».
Вчитель веде школяра в економіку через знання основних категорій і концепцій, які формують економічний спосіб мислення. Однак вчитель несе відповідальність і за виховання морально-етичних принципів економічної поведінки.
Відтак вся система навчання, завдання із самостійної праці особливо, мають бути побудовані так, щоб особистість учня актуалізувалась.
Мета викладача — дати настанову та визначитинапрямкисамостійноїдіяльності:
Вчити так, щоб навчити діяти!
Незважаючи на варіації кількісних співвідношень, ми вважаємо, що мета викладання основ початкової економіки зводиться до того, щоб на меншому обсязі теоретичних знань дати більше можливості самостійно працювати для засвоєння цього матеріалу. При цьому, чим вища якість (а не кількість) самостійної праці учня, тим ефективніше засвоєння. Тому майбутньому педагогу слід зважити на ряд психологічних особливостей учня як у виборі форми самостійної праці, так і у способах оцінки його знань.
|
|
|
У завдання виховання творчої особистості важливою складовою входить розробка таких форм навчання, самостійної праці і контролю знань, котрі б створювали умови для навчання, що розвиває особистість.
У відборі методики організації самостійної праці радимо майбутньому вчителю зважити на такі обставини.
1. Самостійна праця — це не тільки домашнє завдання. Це ще у значній мірі організація самостійної праці в навчальній аудиторії під керівництвом викладача.
Вибираючи форми організації самостійної праці, викладач економіки повинен розуміти, що, так би мовити, житейські погляди на те, ЯК отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.
Завдання майбутнього педагога — усвідомити та допомогти зрозуміти своїм учням, що вчитись — означає вчити себе, а вміння самостійно вчитись — це справжнє мистецтво та важлива характеристика розвиненості особистості. Тому, готуючи матеріали з економіки, вчитель повинен продумати, як він допоможе учневі вчитися самостійно.
Дуже корисним елементом є право учня на вільний вибір завдання. Важливою умовою ефективності організації самостійної праці є надання спеціального часу для її виконання. Детально плануючи самостійну працю, вчитель зобов’язаний створити відповідні умови для її виконання.
1. Для цього потрібен підвищений рівень мотивації виконання тієї чи іншої діяльності; чітке визначення зв’язку цих робіт з майбутньою практичною діяльністю, бо учні засвоюють тільки те, чому бажають навчитися. Справжнє виховання полягає в тому, щоб учень добре засвоїв, що будь-яка творчість невіддільна від його власної праці.
2. Методичне мистецтво вихователя полягає в умінні правильно ставити запитання, проводити опитування та дискусії, точно пояснити, чому так, а не інакше; вміти «переформулювати задачу», щоб зробити її зрозумілішою, вміти відірвати факт спостереження від звичних асоціацій; вміти поєднувати обсяг нової інформації зі старими вже засвоєними поняттями та загальним рівнем підготовки учнів. Самостійність дій учня залежить передовсім від довіри до нього.
3. Відомо, що навчання здійснюється поетапно: І етап — засвоєння поняття, ІІ етап — застосування на практиці, ІІІ етап — творче застосування набутих знань. Ясна річ, що викладач має брати до уваги всі ці обставини.
Коли викладач готує систему самостійних завдань для своїх учнів, йому корисно згадати про особливості: чим вищі вимоги до дитини та кращі умови її виховання, тим більша ймовірність того, що здібності та характер дитини розвиватимуться краще.
ФОРМИ АКТИВІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ ПРАЦІ
Форми активізації самостійної праці різноманітні, майже невичерпні. Для прикладу можемо навести такі: задачі та вправи; тренінги; спеціально розвиваючі нестандартні запитання; рольові ігри і вправи; тести на поглиблене розуміння матеріалу; написання рефератів; програмоване навчання та контроль; комп’ютерні ігри тощо.
Крім того, широко застосовуються завдання для самостійного вивчення певної частини навчальної інформації:
– слухання лекцій-уроків за заздалегідь розробленими викладачем конспектами-схемами, що в них учень вносить доповнення, почуті від учителя;
– проведення занять за заздалегідь визначеною темою з використанням спеціальних навчально-методичних розробок.
У цих формах самостійної діяльності дуже важливе значення має вільний вибір теми, форми і часу виконання праці. Не треба забувати відомого висловлювання Галілея, що не можна примусити людину вчитися, можна тільки допомогти їй відкрити у собі здібності до навчання.
Як вважають спеціалісти, в американських школах поряд із системою відбору та відсіву тих, хто не хоче або не може вчитись, існує ефективна система перевірки знань.
Замість малопродуктивного опитування або стандартизованих контрольних робіт — широкий комплекс творчих завдань (доповідь, проект, есе, огляд). Ці завдання ставлять учня в роль дослідника, оскільки охоплюють широкий діапазон — від огляду преси до власних роздумів на політичні й моральні теми (я б додала ще економічні та мистецтвознавчі).
Активізації пізнавальної діяльності сприятиме також розробка системи навчальних тестів, багатоваріантних завдань, використання кросвордів, коміксів, економічних загадок, вправ з «ключами для самоконтролю», вікторин та диспутів. Дуже велику роль відіграє використання комп’ютерів.
Нині в усьому світі загальновизнаною стає тенденція до скорочення традиційних лекцій та уроків і збільшення практикумів, тренінгів, колективних консультацій тощо. І, ясна річ, до послуг кожного викладача економіки в школі має бути комплекс ігрових занять. Ефективність проведення таких занять багато в чому визначається рівнем організації та самостійної підготовки учнів до них.
Вважаємо доцільним звернути Вашу увагу і на так звану адаптивну систему навчання, що базується на оптимальній моделі уроку і на безперервному управлінні навчальним процесом за допомогою сіткового плану і графіка самообліку. Ця методична технологія базується на теорії поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна і діяльнісному підході до навчання О.М. Леонтьєва.
Вадаптивній системі навчання сітковий план є моделлю навчального процесу, яка дозволяє кожному учневі бачити наочно все, що він має виконати за тиждень, місяць, чверть. адаптивна система дає можливість звільнити вчителя від виснажливого контролю всіх робіт учнів. Якщо розглядати досвід В.Ф. Шаталова як різновид адаптивної системи навчання, то треба виділити такі її елементи:
– укрупнення блоків у вигляді опорних сигналів, що дозволяє значно скоротити час на вивчення теоретичного матеріалу і значно збільшити — для самостійної праці учнів;
– самостійна робота учнів на уроці і вдома полегшується за допомогою випереджаючих укрупнених блоків завдань у поєднанні з аркушами відкритого обліку знань (екран успішності);
– можливе використання взаємоконтролю і самоконтролю;
– можлива індивідуальна робота вчителя з учнями на фоні класу, що самостійно працює (тихе опитування біля столу, контроль відповіді, записаної на магнітофон).
Нетрадиційні форми домашніх завдань. Ми вже говорили про ефективність використання опорних схем у практиці навчання економіці. Великі можливості для запам’ятовування, зрозуміння та оптимізації навчального матеріалу дають також асоціативні малюнки.
Проте учні і студенти виконують такі завдання тільки за умови, коли вчитель сам володіє цим мистецтвом, коли він весело і невимушено це робить, а надто, коли такі зусилля добре стимулюються балами.
Серед інших нетрадиційних форм самостійної праці учнів можна виділити реферат як форму викладення змісту однієї проблеми (однієї книги) або аналізу змісту кількох досліджень з однієї проблеми. учень має навчитись викладати стисло, точно і зрозуміло суть проблеми та підходи до її вирішення.
Деякі школи використовують навіть форму курсовихробіт. Оцінка за курсову включається згодом як складова до загальної екзаменаційної оцінки.
Технічні засоби та комп’ютеризація навчання. У раціоналізації самостійної праці учнів велику роль грає використання комп’ютерів та інших технічних засобів навчання (навчальне телебачення, відеофільми, слайди тощо).
За ставленням до технічних засобів навчання (ТЗН) всіх викладачів можна розділити на три типи:
I. Ті, хто легко засвоює ТЗН, тим самим вдосконалюючи свою діяльність.
II. Ті, хто досягнув високого рівня викладацької майстерності, але все ж таки не відмовляються від ТЗН.
III. Ті, хто активно відмовляються від ТЗН.
Комп’ютеризація навчання як технологія ще в нас не розвинена. Але гальмом тут є не стільки брак самих комп’ютерів, скільки психологія несприйняття необхідності неперервного контролю за навчальним процесом, необізнаність основної маси педагогів з сучасною технологією навчання. А проте тільки комп’ютерна технологія дає можливість перейти від «натаскування середнячків» до індивідуалізації процесу навчання, об’єктивного вимірювання результатів і складності виконаної учнем праці тощо.
Методик навчання може бути безліч — стільки ж, скільки є педагогів, а можливість легкого впровадження будь-яких ігрових елементів у навчання на сучасних ЕОМ ще збільшує цю різноманітність. Тільки комп’ютерні програми здатні вповні реалізувати принципи проблемного навчання. Одно слово, персональним комп’ютерам належить майбутнє.
Підручник як форма організації самостійної праці учня. Для викладання економіки дуже велике значення має правильний вибір підручників, у яких запроваджено діяльнісний підхід до навчальних завдань.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 177; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!