Зміст та оформлення структурних елементів роботи
Титульна сторінка
Титульний аркуш є основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа.
Титульний аркуш містить дані, які подають у такій послідовності:
- відомості про назву міністерства й навчального закладу;
- гриф допущення до захисту;
- повна назва документа;
- підписи відповідальних осіб, включаючи керівника роботи;
- рік та місто написання.
За відсутності консультанта відповідну графу на титульному аркуші допускається не вказувати.
Підписи й дати підписання на титульному аркуші повинні бути виконані тільки чорними чорнилами. Дати підписання ставляться у форматі dd.mm.yyyy (наприклад, дату 10 червня 2011 р. треба оформляти 10.06.2011).
Допускається словесно-цифровий спосіб оформлення дат: 10 червня 2011 року.
Переноси слів у заголовках титульного аркуша не допускаються.
Підписи осіб оформлюють таким чином: ліворуч указують шифр академічної групи студента, посади керівника роботи й інших осіб, далі залишають вільне місце для особистих підписів та дати підписання і праворуч від них у відповідних рядках уміщують імена (або перші літери імен з крапкою) та прізвища осіб, які підписали роботу.
Місце та рік написання роботи вміщують посередині рядка в нижній частині титульного листа (без вживання слів «рік» або «р»).
Приклади оформлення титульних аркушів наведено у додатку А.
|
|
|
Реферат
Реферат повинен містити:
– відомості про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком посилань (усі відомості наводять включаючи дані додатків);
– текст реферату;
– перелік ключових слів.
Текст реферату повинен відбивати подану в роботі інформацію в такій послідовності:
– об’єкт дослідження;
– мета роботи;
– методи дослідження;
– результати та їх новизна;
– взаємозв’язок з іншими роботами;
– рекомендації щодо використання результатів роботи;
– значимість роботи та висновки.
Частини тексту реферату, щодо яких відсутні відомості, опускають.
Реферат належить виконувати обсягом не більш, як 500 слів, і бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4.
Ключові слова, що є визначальними для розкриття суті роботи, вміщують після тексту реферату. Перелік ключових слів містить від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами з абзацного відступу в називному відмінку в рядок через коми.
Приклад складання реферату наведено в додатку В.
Зміст
Зміст (див. додаток Г) включає завдання на роботу, реферат, вступ, назву всіх розділів, підрозділів, пунктів (якщо вони мають назву), висновки, перелік посилань та назву додатків із зазначенням номерів сторінок, з яких починаються ці елементи роботи. Треба уникати надмірної деталізації елементів роботи в змісті: рекомендований обсяг змісту не більше двох сторінок.
|
|
|
У змісті для заголовків розділів абзацний відступ не використовують. Допускається заголовки підрозділів й пунктів розміщувати зі зміщенням вправо. В змісті всі заголовки пишуть малими буквами, окрім першої великої літери.
Вільні місця між заголовками та номерами сторінок заповнюють розділовими знаками у вигляді крапок. Приклад оформлення змісту представлено в додатку Г.
Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів
Перелік повинен розташовуватись стовпцем. Ліворуч в алфавітному порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення й терміни, праворуч – їх детальну розшифровку. Приклад оформлення переліку представлено в додатку Ж.
Перелік посилань
Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять після висновків, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.
Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).
|
|
|
Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи [1].
Приклад оформлення бібліографічного опису наведено в додатку К.
Ілюстрації
До ілюстративних матеріалів у курсовій, кваліфікаційній або дипломній роботах належать схеми, креслення, діаграми, рисунки, графіки тощо. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми мають відповідати вимогам стандартів [6].
Весь ілюстративний матеріал позначають одним словом «Рисунок». Позначення, терміни, позиції, розміри на ілюстраціях повинні відповідати згадуванням їх у тексті. Одиниці виміру треба наводити в одиницях міжнародної системи СІ. Позначення одиниць розміщують у одному рядку з числовим значенням.
Ілюстрація має бути розміщена в межах полів стандартного аркуша тексту. Якщо вона має кілька зображень (див. додаток Ж, рис. Ж.2), то їх нумерують (літерують). Якщо на графіку наведено декілька кривих, потрібно безпосередньо на рисунку вказати їхній порядковий номер (арабською цифрою або малою українською літерою). Окремі деталі зображення можна позначити тонкою прямою лінією, яка виносить за його межі умовне позначення. Останні звичайно – це мала літера (рідше цифра) без дужки або умовне скорочення. Написи на ілюстраціях мають бути лаконічні й розшифровані в підписі до них. Ілюстрації розміщують в основному тексті безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті роботи, наприклад «(див. рис. 2.1)». Незалежно від типу їх називають рисунками.
|
|
|
Кожний рисунок може бути підписаний. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).
Ілюстрація позначається словом «Рисунок ____», яке разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних по центру рядка, наприклад, див. додаток Ж, рис. Ж.1.
Після підпису до ілюстрації відступають один рядок до наступного тексту.
Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу або додатка.
Номер ілюстрації складається з номера розділу (літери додатка) й порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 2.1 – перший рисунок другого розділу або рисунок А.1 – перший рисунок додатка А.
Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, розташовуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, й під ними позначають: «Рисунок ___, аркуш ___».
Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони вміщені.
Таблиці
Цифровий матеріал, а також дані для порівняння часто подають у курсових, кваліфікаційних і дипломних роботах у вигляді таблиць (див. рис. 3.2). Назва таблиці, за її наявності, повинна відображати її зміст, бути точною й стислою. Назву таблиці треба розміщувати над таблицею зліва, з абзацного відступу, без крапки в кінці. Заголовок таблиці повинен складатися зі слова «Таблиця», номера таблиці та через тире – назви таблиці.
Якщо текст роботи не містить нумерації розділів, то номери таблицям треба присвоювати за порядком їх появи в тексті. Якщо розділи роботи нумеруються, то таблиці повинні мати подвійну нумерацію в межах кожного розділу. В цьому випадку номер таблиці складається із цифри (для додатків – літери) номера розділу (позначенню додатку) й порядкового номера таблиці в цьому розділі (додатку), які розділені крапкою.
У заголовках граф для розмірних величин треба наводити їх розмірності, відокремлюючи розмірності від позначення або назви графи комою. Приклад оформлення таблиць наведено нижче (див. рис. 3.1).
Кожна таблиця має головку, в якій перелічені заголовки всіх граф таблиці.
|
|
|
|
| |||
Рисунок 3.1 – Структурна схема таблиці
Горизонтальні та вертикальні лінії, які розділяють рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.
Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку й боковик.
При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці.
Слово «Таблиця ____» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ____» із зазначенням номера таблиці, без назви таблиці, вирівнюючи по правому краю.
Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком.
Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф указують в однині.
Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.
Примітки
Примітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.
Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.
Одну примітку не нумерують.
Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.
Приклад.
Примітка. ______________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________.
Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.
Приклад.
Примітки:
1.______________________________________________________________
____________________________________________________________________.
2.______________________________________________________________
____________________________________________________________________.
Виноски
Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблиці, допускається оформляти виносками.
Виноски позначають надрукованими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) із дужкою. Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки.
Знаки виноски проставляють угорі безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.
Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30–40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.
Текст виноски починають з абзацного відступу і з одинарним міжрядковим інтервалом.
Приклад.
Цитата в тексті: «... послідовність є арифметичною прогресією тоді й тільки тоді, коли кожний її член, крім першого (і останнього, якщо послідовність скінченна) дорівнює середньому арифметичному двох сусідніх із ним членів 
)».
Відповідне подання виноски:
_________________
Зрозуміло, що ця властивість стосується тих послідовностей, у яких більше двох членів.
Формули та рівняння
Формули та рівняння розташовують після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка.
Вище й нижче формули (групи формул) або рівняння повинно бути залишено один вільний рядок.
Формули й рівняння в роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у вступі, висновках і додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.
Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.
Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. При перенесенні нумерованої формули, номер її проставляють навпроти останнього рядка перенесеної формули. Номер групи формул ставлять навпроти останньої з них.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні, в рядок через коми.
Пояснення значення кожного символу чи числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.
Приклад.
Цитата з тексту: «Відомо, що
, (3.1)
де 
– математичне очікування, 
– середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження».
Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою, групи формул – крапкою з комою.
Приклад.
, 
, (3.2)
, 
. (3.3)
Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знаковій операції множення, застосовують знак « 
». Розрив і перенесення многозначного індексу, дробу, підкореневого та підінтегрального виразу не допускається.
При застосуванні текстового редактора Microsoft Word рекомендується обирати вбудований редактор формул із такими розмірами: 14, 11, 9, 20, 13; у стилях указати напівжирний для матриці-вектора і курсив для змінної.
Посилання
Нумерацію джерел виконують або в тій послідовності, в якій посилання зустрічаються в тексті, або в алфавітному порядку. В тексті роботи наводять посилання на джерела інформації в квадратних дужках у вигляді номера за списком, або у вигляді декількох номерів через кому, або у вигляді початкового та кінцевого номерів через тире (якщо номери йдуть підряд), наприклад: [1]; [2, 5, 7]; [5 – 8].
Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.
Приклад.
Цитата в тексті: «... у загальному обсязі робочого часу частка інформаційної роботи перевищує 70% [5] )».
Відповідний опис у переліку посилань:
5. Автоматизація робіт в установах [Текст] // TПEP. – № 4. – М: Мир, 1983. – С. 66 – 76.
Відповідне подання виноски:
_________________
[5] Автоматизація робіт в установах [Текст] // ТПЕР. – № 4. – М: Мир, 1983. – С. 66 – 76.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.
При посиланнях слід писати: «... у розділі 4 ...», « ... дивись 2.1 ...», «... за 3.3.4...», «tn ... на рис. 1.2 ...», або « ... на рисунку 1.2 ...», «... у таблиці 3.2 ...», «... (див. 3.2) ...», «... за формулою (3.1) ...», «... у рівняннях (1.23) – (1.25) …», «у додатку Б ...».
Додатки
Додатки слід оформляти як продовження роботи на наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті.
Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами напівжирного написання з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами напівжирного написання з першої великої повинно бути надруковано – слово «Додаток _____» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток Б.
Один додаток позначається як додаток А.
Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.
За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти й підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку відповідно до вимог 3.2. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) й крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д.
Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є в тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Д.З – третій рисунок додатку Д, таблиця А.З – третя таблиця додатку А, формула (А.1) – перша формула додатку А.
Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула В.1.
В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2 ...», «... на рис. А.2...», «... в таблиці В.З ...» або «... в табл. В.З ...».
Якщо в роботі як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу такого виду, його копію вміщують без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК______» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок (не займаючи власної нумерації сторінок копії документа).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Основна:
1. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1:2006, ЮТ) [Текст]: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. – [Чинний від 2007-07-01]. – К.: Держстандарт України, 2007. – 27 с. – (Національний стандарт України).
2. Библиографическая запись. Библиографическое описание: общие требования и правила составления / Межгосударственный совет стандартизации, метрологии сертификации (7.1–2003, ЮТ) [Текст]: ГОСТ 7.1–2003. – Взамен ГОСТ 7.1–84. – [Введен 2004-07-01]. – М.: Изд-во стандартов, 2004. – 72 с. – (Межгосударственный стандарт: система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).
3. Библиографическая запись. Библиографическое описание электронных ресурсов: общие требования и правила составления / Межгосударственный совет стандартизации, метрологии сертификации (7.82–2001, ЮТ) [Текст]: ГОСТ 7.82–2001. – Взамен ГОСТ 7.1–84. – М.: Изд-во стандартов, 2001. – 35 с. – (Межгосударственный стандарт: система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).
4. Библиографическая запись. Заголовок: общие требования и правила составления (7.80–2000, ЮТ) [Текст]: ГОСТ 7.80–2000. – Минск: Изд-во стандартов, 2001. – 32 с. – (Межгосударственный стандарт).
5. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке: общие требования и правила (7.12–93, ЮТ) [Текст]: ГОСТ 7.12–93. – Минск, 1995. – Согласовано с Госстандартом Украины. – 22 с.
6. Документация. Отчеты в сфере науки и техники: структура и правила оформления. (3008–95, ЮТ) [Текст]: ДСТУ 3008–95. – [Введен 1996-01-01]. – Киев: Госстандарт Украины, 1995. – 37 с. – (Национальный стандарт Украины).
7. Издания. Выходные сведения / разработан Рос. кн. палатой Комитета РФ по печати; принят: Госстандарт России, Госстандарт Украины [и др.] (7.82–2001, ЮТ) [Текст]: ГОСТ 7.82–2001. – Взамен ГОСТ 7.1–84. – Минск: Изд-во стандартов, 1996. – 50 с. – (Межгосударственный стандарт).
8. Основные единицы физических величин Международной системы единиц (3651.0-97, ЮТ) [Текст]: ДСТУ 3651.0-97. – [Введен 1999-01-01]. – Киев: Госстандарт, 1998. – 9 с.
9. Производные единицы величин международной системы единиц и внесистемные единицы (3651.1-97, ЮТ) [Текст]: ДСТУ 3651.1-97. – [Введен 1999-01-01]. – Киев: Госстандарт, 1998. – 31 с.
10. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: загальні вимоги та правила (3582–97, ЮТ) [Текст]: ДСТУ 3582–97. – К.: Держстандарт України, 1997. – 35 с. – (Національний стандарт України).
11. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании (7.11–78, ЮТ) [Текст]: ГОСТ 7.11–78. – Взамен ГОСТ 7.11-70. – [Введен 1979-07-01]. – М.: Изд-во стандартов, 1978. – 224 с.
Додаткова:
1. Францифоров Ю.В. От реферата к курсовой, от диплома к диссертации: практическое руководство по подготовке, изложению и защите научных работ [Текст] / Ю.В. Францифоров, Е.П. Павлова. – М.: Книга сервис, 2003. – 128 с.
2. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень [Текст]: навч. посібник. для студентів вищих навчальних закладів / Г.С. Цехмістрова. – К.: Слово, 2003. – 235 с.
Додаток А
Приклад оформлення титульного аркуша
А.1 Приклад оформлення титульного аркуша курсової роботи
 |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
|
Завідувач кафедри математичного аналізу, к.т.н., доцент | ||||||
| Гребенюк С.М. | ||||||
| (підпис) | ||||||
| “ | 23 | ” | грудня
 Мы поможем в написании ваших работ! | |||
До захисту допущено