Робота з адаптаційними проблемами раціонального характеру
СЕМІНАР АДАПТАЦІЇ
ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ
Метою семінару є сприяння психологічній адаптації до умов навчання, зокрема: корекція хибних очікувань і типових ілюзій щодо навчання; підвищення мотивації навчання; знаходження оптимальних моделей поведінки в середовищі; добір оптимальної стратегії навчання.
Треба зазначити, що запропонована програма семінару не забезпечує "стопроцентної" адаптації. Вона лише сприяє цьому процесу, посилює його динаміку за рахунок "переведення" даного процесу на актуалізований, усвідомлюваний рівень. Результатом проведення семінару не завжди є досягнення всіх перелічених вище цілей і тоді вдається досягнути лише однієї-двох цілей, але й це вже є корисним.
Часові параметри проведення семінару
Даний семінар варто проводити зі студентами першого курсу — з жовтня по травень. Не рекомендується проводити цей семінар у вересні: протягом цього місяця першокурсник здебільшого ще перебуває у стані ейфорії і поки що не усвідомлює тих психологічних проблем, з якими йому доведеться мати справу.
Загалом, необхідно враховувати: семінар є найефективнішим, коли проблема актуалізована, усвідомлена і в учасників семінару є готовність активно працювати над пошуком нової, кращої моделі поведінки. Слід зазначити, що нерідко така актуалізація відбувається лише після першої сесії, коли першокурсник переконується в хибності своїх очікувань (а інколи і після перших двох сесій).
|
|
|
Контингент учасників семінару— студенти перших курсів університету. До однієї групи залучаються студенти-першокурсники різних факультетів; першокурсники, які навчаються в одній академічній групі, не повинні потрапити до однієї групи тренінгу. Необхідно, щоб у кожній групі семінару були присутні 2-3 студенти старших курсів, бажано, щоб вони були успішні в навчанні й спілкуванні, а також поінформовані про завдання тренінгу і свою роль у ньому. (В адаптаційних семінарах у таких ролях можуть виступати студенти психологічних спеціальностей.)
СЕМІНАР
Першочергова мета семінару — виявити в учасників семінару типові для першокурсників очікування, ілюзії, переживання і складнощі, пов'язані з процесом адаптації до нових умов навчання.
Знайомство
Ведучий: Ми зібралися, щоб відверто поговорити про деякі проблеми студентів першого курсу і про те, як ці проблеми вирішити. Спочатку нам необхідно домовитися про деякі правила нашого спілкування. Насамперед давайте домовимося: ніхто з нас не буде розповідати іншим людям про те, що відбувалося тут, в цьому кабінеті, в цьому колі. Чи зможете ви дотриматися цього правила?
|
|
|
Ведучий запитує всіх по черзі. Семінар продовжується лише тоді, коли всі члени групи прийняли рішення дотриматися правило конфіденційності.
Ведучий: Давайте спробуємо бути відвертими — лише тоді ми зможемо допомогти одне одному. Повірте, у багатьох з нас досить подібні проблеми! Разом вирішувати їх буде простіше! Давайте спочатку познайомимося.
Вправа "Асоціація на самого себе"
Кожному учаснику пропонується назвати своє ім'я і дати дві асоціації на самого себе: перша — "Я такий, яким я є зараз"; друга — "Я такий, яким я був рік тому". Асоціювати себе бажано з явищами природи — погодою, порою року, часом доби тощо.
Дана вправа дозволяє:
по-перше, дати про себе інформацію в стислій формі;
по-друге, відрефлексувати наявність (або відсутність) особистісних змін, які відбулися протягом останнього року.
Психолог, відповідно, отримує можливість діагностувати актуалізованість проблеми адаптації та інших особистісних проблем.
Діагностика адаптаційних проблем
Згідно з опитуваннями та психодіагностичними обстеженнями, типовими адаптаційними проблемами є:
1) хибні, неадекватні очікування та ілюзії щодо навчання;
|
|
|
2) "зовнішня" мотивація навчання (наприклад, навчання "для батьків"), невизначеність життєвих планів і цілей;
3) необізнаність з поведінковими нормами і стандартами, прийнятими в студентському середовищі;
4) невизначеність власної стратегії навчання.
Але незважаючи на те, що всі ці проблеми є типовими і зустрічаються з року в рік, бажано виявити їх наявність серед конкретних учасників семінару, адже, по-перше, рівень вираженості і особистісна специфіка даних проблем завжди є різними; по-друге, при виявленні проблеми вона актуалізується для самого діагностованого, що сприяє ефективності роботи на семінарі.
Діагностична фаза семінару проводиться у формі бесіди.
Ведучий задає такі запитання:
1. Скажіть, будь ласка, якими були Ваші перші враження від університету і від навчання в університеті?
2. З якими проблемами Ви вже зустрілися?
3. Які враження у Вас були після перших семінарів?
4. Що дасть Вам, на Вашу думку, навчання в університеті?
5. Яким Ви уявляєте собі студентське життя?
Ведучий опитує всіх послідовно по колу, починаючи з себе, далі — студентів старших курсів і нарешті першокурсників. Досвід проведення таких семінарів свідчить: якщо почати опитування з першокурсників, то їхні відповіді характеризуються закритістю і лаконізмом. Коли ж вони є свідками невимушеної поведінки і відвертості старшокурсників, то мимоволі наслідують їм.
|
|
|
Робота з адаптаційними проблемами раціонального характеру
Як правило, на даному етапі виявляються проблеми раціонального порядку, пов'язані зі звичайною необізнаністю вчорашнього школяра щодо системи навчання у вищому навчальному закладі .
Тому найефективнішим прийомом на даному етапі є відверті розповіді старшокурсників про цю систему (з їхньої точки зору). Їх розповіді стосуються таких питань:
• для чого потрібні лекції?
• як слухати і як використовувати лекційний матеріал?
• як краще поводитися на семінарах і як готуватися до них?
• як краще конспектувати навчальний матеріал?
• що таке сесія і як підійти до неї "озброєним"?
(Приклади того, що і як можуть розповісти в таких ситуаціях старшокурсники, подає А. Новарчук.)
Робота спрямована не тільки на інформування першокурсника про специфіку лекційних та семінарських занять, а й на знаходження особистісних сенсів у тих формах навчання, які пропонує вищий навчальний заклад. Власне, саме це і відбувається через розповіді старшокурсників, які бачать систему навчання крізь власні особистісні сенси.
Як показали семінари, подібна інформація значно краще сприймається першокурсниками від студентів під час неформального спілкування, ніж від викладачів і кураторів у ході регламентованого спілкування.
Оскільки ці розповіді мають бути спонтанними, то до них є лише одна вимога: головний діючий персонаж (колишній першокурсник) повинен не виглядати суперменом, а навпаки, потрапляти в скрутне становище, переживати чималі складнощі, але згодом долати їх.
Стратегія успішного навчання
Бесіда
Основна проблема, яка втілює на даному етапі адаптації стратегію успішного навчання і яку можна актуалізувати в процесі бесіди, — це підготовка до семінарів і відповідей на семінарі. Якщо першокурсники проявляють пасивність, то про цю проблему розповідає старший студент.
Типовий варіант даної проблеми є таким:
студент сумлінно готувався до кожного семінару, але не наважувався підняти руку. Коли ж нарешті його викликає до відповіді викладач, він відчуває розгубленість, невпевненість в своїх знаннях і дає досить плутану і неструктуровану відповідь. Якщо викладач при цьому задає ще якісь додаткові запитання, то він взагалі замовкає.
Якщо першокурсники вважають цю проблему актуальною для себе, ведучий пропонує вправи.
2. Дискусія "Розблокуй інформаційний потік"
Учасникам семінару пропонується подумати, як часто вони блокують свої думки, спонтанні міркування тощо.
Щоб стимулювати обговорення, доцільно зробити вступ у вигляді наведеного далі оповідання.
Ведучий: В нашій пам'яті завжди знаходиться значно більше інформації, ніж ми можемо зазвичай згадати. Причина в тому, що ми самі її блокуємо. Сумніваєтеся? Ось вам приклад. Студенту приснився сон: викладач на семінарі задає йому запитання; він встає, червоніє, не може зв'язати двох слів, і, головне, з усіх сил намагається згадати те, що вчив до сьогоднішнього семінару — і нічого не вдається. Тоді викладач звертається з тим самим питанням до його сусіда по парті. І той, не гаючи ні хвилини, дає аргументовану, логічну, абсолютно правильну відповідь. "Блискуче, — каже викладач. — А Вам, Сидоренко, двійка". А тепер подумайте: насправді ж не було ніякого сусіда по парті. Все це відбувалося в голові того, кому приснився цей сон. Отже, він з самого початку знав правильну відповідь. Чому ж він спочатку, як не старався, не міг її згадати?
Засвоєння норм студентського середовища
Ведучий коротко пояснює, що студентське спілкування багато в чому відрізняється від спілкування школярів, і пропонує наступні вправи.
Вправа "Як стати своїм"
Учасникам семінару пропонується ситуація, коли студент нікого не знає з членів своєї академічної групи, але хоче познайомитися з ними і увійти в контакт. Для цього йому необхідно сказати кілька фраз, щоб на нього звернули увагу, сприйняли як "свого".
Програється кілька варіантів такого знайомства, після чого проводиться обговорення. Роль старшокурсників — надання зворотного зв'язку в процесі пошуку оптимальної моделі поведінки (адекватної нормам студентського середовища).
Вправа "Перехоплення ініціативи"
Пропонується ситуація неформального спілкування-конкуренції серед студентів. Умови ситуації є такими: кожному студенту хочеться привернути увагу до себе, розповісти щось цікаве і значуще для інших. Завдання полягає в тому, щоб вдало перехопити ініціативу у попереднього мовця, при цьому не образивши його, не поводячись грубо чи агресивно, але з перших своїх слів привернути увагу і зацікавити присутніх. В ролі того, хто перехоплює ініціативу, виступають по черзі всі учасники семінару. Старшокурсники одночасно грають роль експертів і трансляторів певних усталених зразків поведінки у студентському середовищі.
Вправа "Незалежна поведінка"
Лапа вправа є модифікацією досить відомої вправи "Невпевнена, впевнена і агресивна відповіді". Вона спрямована на тренування поведінки, незалежної від поведінки академгрупи, здатності самостійно приймати рішення в ситуації тиску з боку групи.
Ведучий пропонує відтворити таку типову проблемну ситуацію: студентська академгрупа проявляє негативне ставлення до активності в навчанні окремого студента. Після його успішної відповіді па семінарі деякі члени групи проявляють це: 1) невербально; 2) в іронічних запитаннях ("Чого ж ти так рвешся, ти у нас найрозумніший?"); 3) в звинуваченнях і загрозах ("Ти хочеш, щоб ми виглядали дурнями? Почекай, зробимо тобі бойкот").
Першокурсник повинен дати впевнену, але не агресивну відповідь негативно налаштованій групі. Якщо виникають складнощі, він може обрати собі "двійника" (наприклад, старшокурсника), який буде вербально або невербально доповнювати його відповідь.
Ведучий запитує учасників семінару, з якими ще типовими складними ситуаціями вони зустрічалися; далі відбувається рольове розігрування цих ситуацій.
Вправа "Подолання страху спілкування з керівництвом"
Ведучий: "Розслабтеся, заплющіть очі. Подумки уявіть себе біля дверей кабінету, до якого ви зазвичай боїтеся заходити. Тепер глибоко зітхніть...і уявіть, що все це відбувається не насправді, а начебто у грі. Кабінет, великий стіл — це лише декорації на сцені. Керівник — актор, який грає певну роль. Він грізно дивиться на Вас? Але в глибині душі він цілком Вас розуміє. Він демонструє Вам свою байдужість? Насправді він думає про Вас. Ви спокійні і впевнені. Ви переконуєте його, відстоюєте свою позицію, але внутрішньо абсолютно спокійні. Ви відчуваєте повний внутрішній спокій і стабільність. У Вас навіть з'являється інтерес до цієї гри, вона захоплює Вас, Ви отримуєте від неї задоволення. Ніщо не може порушити Ваш внутрішній спокій. Виграш - не самоціль. Вам цікаво грати у цю гру. Грайте з насолодою."
Вправа "У кабінеті декана"
Учасникам тренінгу задається така ситуація: кожному по черзі доведеться прохати ту чи іншу посадову особу (декана, його заступника, головного бухгалтера тощо) підписати заяву (на матеріальну допомогу, вільне відвідування занять тощо). Наперед відомо, що керівник відмовить. Успішним вважається таке виконання вправи, коли учасник тренінгу:
1) дотримується норм ділового спілкування, відповідної дистанції та ієрархії;
2) викладає суть справи стисло і зрозуміло, супроводжуючи її вагомими аргументами;
3) говорить без зайвих емоцій, але і не "механічно";
4) якомога триваліший час зберігає не тільки зовнішній, а й внутрішній спокій.
Вправа "Життєво важливі цілі"
Обладнання: бланки і ручки.
| Мої життєві цілі | Оцінка | Найважливіші цілі |
Вправа "Планування досягнення цілей"
Процедура вправи передбачає кілька етапів роботи з попередньо визначеними цілями, а саме:
1. Учасник семінару визначає залежно від своїх уявлень підцілі або етапи, необхідні для досягнення основної життєво важливої цілі (наприклад, якщо життєво важлива ціль — стати відомим юристом, то підцілі — отримати диплом юриста, досягнути необхідного рівня компетентності тощо).
2. Учасник семінару визначає конкретні можливості досягнення основної цілі (наприклад, вступ до університету, робота зі спеціальною літературою, отримання додаткової інформації, можливість юридичної практики).
3. Якщо можливості є обмеженими і їх недостатньо, щоб досягнути життєво важливої цілі, учасник семінару визначає інші засоби досягнення цілі, крім наявних на даний час можливостей.
4. Наступний крок — визначення людей, що могли б допомогти і посприяти досягненню цілей чи підцілей на певному етапі. Необхідно припустити також, як їх можна зацікавити, щоб вони погодилися допомогти.
5. Учасник семінару визначає термін, протягом якого він може реально здійснити те, що задумав. Потім йому пропонується подумати над тим, як збільшити темп досягнення запланованого.
У процесі виконання вправи усвідомлюються пріоритети, вибудовується ієрархія бажань і планів, конкретизуються уявлення щодо найближчих перспектив.
Вправа "Налаштуйся на успіх"
Обладнання: музичний супровід.
Ведучий пропонує учасникам тренінгу заплющити очі, розслабитися і уявити себе на березі моря.
"Ви бачите, як хвилі з шерохом набігають на піщаний берег. Великі, сильні хвилі з бурунами білої піни. Ви відчуваєте розкутість і силу морських хвиль. Вдихаєте свіже повітря... і відчуваєте, що і Вас наповнює сила і могутність. Разом з цим з'являється неясне відчуття радості.
Ви знаєте, що успіх — поряд. Успіх — Ваш. Вам доведеться багато працювати, долати складнощі. І все одно Вам радісно Йти шляхом успіху. Ви обов'язково досягнете його. Відчуйте ще раз дихання успіху - Вашого успіху. Відчуйте знов почуття радості, впевненості і сили."
ЛІТЕРАТУРА
1. Жуков Ю. М., Петровская Л. А., Растянников П. В. Диагностика и развитие компетентности в общении: Практическое пособие. — Киров: ЭНИОМ, 1991.
2. Новарчук А. Практичні поради першокурснику // Психологічна адаптація студентів першого курсу до умов навчання у вищому закладі освіти: 3б. наук, статей. - Луцьк: Вежа, 1999. - С. 83-89.
3. Рудестам К. Групповая психотерапия. — М.: Прогресс, 1998.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 93; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!