Взаємодія фінансового механізму з господарським механізмом і фінансовою політикою. Перетяжко
Свою фінансову політику держава реалізує за допомогою фінансового механізму, склад і структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями окремої країни.
Фінансовий механізм у широкому розумінні — комплекс фінансових методів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
За допомогою конкретних фінансових форм і методів здійснюються розподільні та перерозподільні відносини, утворюються доходи суб'єктів економічної діяльності і відповідні фонди грошових коштів. При цьому функціонування фінансового механізму ґрунтується на організаційно-правових положеннях та фінансовій інформації, які- забезпечують практичне використання фінансів для досягнення визначених цілей і завдань.
Фінансовий механізм у вузькому розумінні — сукупність конкретних фінансових методів та важелів впливу на формування і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення функціонування й розвитку державних структур, суб'єктів господарювання і населення.
До складу фінансового механізму входять такі основні елементи (рис. 4.1):
— фінансові методи;
— фінансові важелі;
— фінансові інструменти;
— нормативно-правове, інформаційне та організаційне забезпечення.
Процес розподілу і перерозподілу виробленого у суспільстві валового внутрішнього продукту, утворення і використання грошових фондів починається, в першу чергу, із застосування такого фінансового методу, як фінансове планування.
|
|
|
Фінансове планування — діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому, спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань. У процесі фінансового планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів та напрями їх ефективного використання. За допомогою фінансового планування здійснюється економічне обґрунтування фінансових рішень та вибір їх альтернативних варіантів.
Основні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою. Серед них можна виокремити такі:
— втілення розроблених стратегічних завдань у конкретні фінансові показники;
— забезпечення відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування;
— виявлення внутрішніх резервів збільшення доходів і їх мобілізація;
обґрунтування найбільш вигідних напрямів інвестиційної політики;
|
|
|
— контроль за оптимальним формуванням та ефективним використанням фінансових ресурсів тощо.
Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність держави, суб'єктів господарювання та інших учасників суспільного життя.
Фінансовий контроль може проводитися як на рівні держави (макрорівень), так і на рівні суб'єктів господарювання (мікрорівень).
На макрорівні об'єктом фінансового контролю є фінансово-господарські операції, пов'язані з формуванням і використанням державних фінансових ресурсів на соціально-економічний розвиток, суб'єктами — державні органи влади і управління в особі постійних комісій Верховної Ради України, Національного банку України, органи податкової та контрольно-ревізійної служб, аудиторські фірми тощо.
Фінансовий контроль держави спрямований на раціональне використання бюджетних коштів, дотримання фінансової дисципліни в державних господарських структурах, повне та своєчасне виконання фінансових зобов'язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом.
На мікрорівні об'єктом фінансового контролю є фінансово-господарська діяльність підприємств, організацій і установ. Суб'єктами — фінансові менеджери, керівники підприємств, засновники, незалежні аудиторські організації тощо.
|
|
|
Основні принципи фінансового контролю такі:
— незалежність (не враховуються матеріальна чи моральна зацікавленість перевіряючого);
— гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);
— превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);
— дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди вживаються певні заходи);
— регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);
— об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства);
— всеохопний характер (якщо можливо, фінансовий контроль має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 179; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!