Авторитарний політичний режим.
Сутність поняття ― "політичний режим" та типологія політичних режимів. Поняття "політичний режим" є одним із загальноприйнятих у сучасній політології. Ця наукова категорія, що характеризує форми, засоби й методи реалізації політичної влади, сприяє адекватній оцінці сутності держави, оскільки в межах однієї форми правління на різних етапах її розвитку політичне життя може суттєво змінюватися за характером і змістом. Суспільство і держава можуть бути відкритими, закритими, проміжними; демократичними, тоталітарними й авторитарними; клерикальними, теократичними та ін. Усе це спричиняє суттєві відмінності у взаєминах між особистістю, суспільством і державою в різних країнах і позначається на своєрідності політичного режиму. Таким чином, політичний режим тісно та безпосередньо пов'язаний із сутністю держави. Поняття "політичний режим" охоплює не весь зміст поняття "політична система", а лише політико-владний, тобто характер відносин між тими, хто володарює і хто підпорядковується. Отже, воно може означати: 1. Процесуальні аспекти інститутів політичної системи, взаємодію суб'єктів політичного процесу в структурі політичної системи. 2. Способи і механізми розподілу влади у політичному просторі. 3. Характер відносин між політико-владними і політико-невладними суб'єктами. 4. Характер відносин між політичними і неполітичними інститутами. У вітчизняній правовій і політологічній літературі заведено розглядати політичний режим як елемент форми держави поряд з іншими елементами –формою державного правління та формою державного устрою. Однак такий підхід нелогічний, тому що, по-перше, обсяг поняття "політичне" ширший за поняття "державне"; по-друге, у відкритому суспільстві політична влада охоплює не тільки державні інститути; по-третє, поняття "політичній режим" охоплює процес усіх структурних елементів політичної системи на інституційному, груповому, інтеракціоністському рівнях. Політичний режим розкриває характер відносин між: державою і громадянами; вищими органами державної влади (главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими органами); державою і органами регіонального і місцевого самоврядування; державою і партіями; правлячими елітними групами і опозицією; виборчою системою і формою державного правління; партіями і групами тиску; ідеологічними і неідеологічними формами політичного процесу. Сутність політичного режиму визначається тим, що в державі є пріоритетним – права держави чи права особистості, якою мірою держава визнає, гарантує, обмежує чи фальсифікує права, передбачені Загальною декларацією прав людини і різноманітними міжнародними конвенціями, що стосуються механізму реалізації всієї сукупності політичних, громадянських, соціально-економічних і соціально-культурних прав, чи існують в державі порушення прав людини (мотиви, форми, масштаби тощо). Характеристика політичного режиму передбачає не тільки юридичні гарантії здійснення прав і свобод громадян, а також ступінь розвиненості структур судового і несудового захисту цих прав, ступінь зрілості інститутів громадянського суспільства, здатних не дозволити політичній владі виходити за рамки правового поля. Так, сучасні демократичні конституції існують в багатьох слабо- і середньорозвинених країнах, однак ступінь правового захисту прав громадян недостатній порівняно з високорозвиненими країнами. Наступною істотною ознакою політичного режиму є розподіл влади між вищими державними органами: главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими інстанціями; механізм стримувань і противаг. Тут може існувати режим злиття влади (монархія), режим співпраці влади (парламентська республіка), режим вираженого дуалізму виконавчої влади (президентсько-парламентська республіка). Крім цього, важливе значення має обсяг прерогатив тієї чи іншої гілки влади, а також чіткість правових меж компетенції між ними. Так, великий обсяг повноважень виконавчої влади веде до авторитаризму, а законодавчої – до охлократичної олігархії. Якщо допускати дуалізм виконавчої влади, то на різних рівнях розвитку суспільства він може мати різні наслідки. В перехідному суспільстві дуалізм виконавчої влади послаблює її ефективність, призводить до розпорошення повноважень між президентськими і урядовими структурами, а у високорозвинених суспільствах цей феномен зменшує концентрацію владних повноважень, забезпечує баланс перерозподілу владних повноважень між главою держави і парламентом в залежності від партійного представництва. Політичний режим залежить також від співвідношення повноважень між центральною владою і суб'єктами федерації, органами самоврядування. Тут важливо врахувати, по-перше, окрему і спільну компетенції між державними органами, органами суб'єктів федерації, а також автономними областями; по-друге, компетенції державних органів і місцевого самоврядування; по-третє, компетенції представницьких і виконавчих органів регіонального і місцевого самоврядування. Відносини між державою і партіями можуть мати на увазі різноманітні впливи партій на державу і держави – на партії. Крайнощами тут є монополія партії та її зверхність над державою і безпартійне формування державної влади. Невдалим варіантом можна вважати також відсутність партій-лідерів, здатних забезпечити урядову стабільність. З точки зору істотної ознаки політичного режиму, важливо знати ідеологічні й організаційні типи партій, їх джерела фінансування, механізми контролю держави за фінансовою діяльністю партій. Крім того, для з'ясування однієї з базових рис політичного режиму має значення вивчення відносин між партійними лідерами, партійною елітою, партійним апаратом і партійною масою, механізмів політичної мотивації, закладених в організаційній структурі партії. Важливою рисою політичного режиму є відносини між правлячою елітою й опозицією. Тут береться до уваги юридичний статус опозиції, форми легітимності, типи опозиції (партійний, громадський, військовий, революційний, терористичний), а також масштаби опозиційного впливу на суспільство. При недорозвинутій партійній системі опозиційні сили неспроможні вести гідну конкуренцію з правлячою державною верхівкою. Для сучасних демократичних політичних режимів важливе значення має співвідношення виборчої системи і форми державного правління. Під час аналізу такого співвідношення чітко простежується, що, по-перше, кожна виборча система може бути ефективною залежно від форми державного правління і політичної культури; по-друге, що найбільш неефективною є пропорційна виборча система за умови сильної президентської форми правління; по-третє, що в перехідних суспільствах можливо через виборче законодавство стимулювати партійну конкуренцію; по-четверте, для детінізації державної влади важливо вдосконалювати механізми і процедури висування кандидатів, виборчих цензів, голосування і відповідальності за порушення виборчого законодавства. Важливою ознакою для політичного режиму є стан ідеологічного процесу в суспільстві: існує ідеологічна монополія чи ідеологічний плюралізм; які типи ідеології мають найбільший вплив у суспільстві; яку роль відводить держава поширенню тієї чи іншої ідеології? Отже, якісними характеристиками політичного режиму є: об'єм прав і свобод людини, методи здійснення державної влади, характер взаємодії між державою і суспільством, наявність чи відсутність можливостей суспільства впливати на прийняття політичних рішень, способи формування політичних інститутів, методи розробки політичних рішень. Інтерес до типології політичних режимів має давню історію. Починаючи з Платона та Арістотеля, різні мислителі намагалися створити концепцію класифікації політичних режимів. Кожна типологія відображала не тільки політичний інтерес вченого й реалії політики того чи іншого типу, а також його власні переконання. Так, типологія Платона і Арістотеля відображала історичний і політичний досвід Стародавньої Греції, їхні погляди. Арістотельвиділив три типи політичних режимів: ■ монархію, здатну обернутися тиранією; ■ аристократію, котра може стати олігархією; ■ політію, помірковану демократію, що може виродитися в демагогію. Проіснувавши багато століть, ця схема і сьогодні не втратила своєї актуальності. Саме ж поняття "політичний режим" існувало вже в науці конституційного права у Франції. Класифікація режимів базувалася на відмінності законодавчої і виконавчої функцій держави та з'ясуванні їхнього співвідношення. Відповідно виділявся: ■ режим злиття влад (абсолютна монархія), ■ режим її поділу (президентська республіка), ■ режим співробітництва (парламентська республіка). Одним із перших у політичній науці спробував класифікувати політичні режими Г. Моска. І хоча він не довів до кінця свою типологію, деякі західні дослідники, підсумовуючи його роздуми, виділяють чотири типи політичних режимів: ■ аристократично-авторитарний, ■ аристократично-ліберальний, ■ демократично-авторитарний, ■ демократично-ліберальний. До спроби класифікувати політичні режими вдавалась і українська політична думка. Так, у своїх "Листах до Братів-Хліборобів" В. Липинський виділяє три типи політичних режимів: 1) демократія з республікою; 2) охлократія з диктатурою; 3) класократія з правовою – "законом обмеженою і законом обмежуючою" – монархією. Слід зазначити, що для середини і кінця XX ст. характерною ознакою розвитку політичного процесу є зростання демократії та досягнення нею стадії зрілості, а з іншого боку – поширення антидемократичних режимів. Так, французький політолог Е. Шілз розрізняє п'ять типів режиму: ■ політичну демократію (досить значна диференціація функцій і спеціалізація структур); ■ опікунську демократію (основною метою є демократизація політичного суспільства, але влада сконцентрована в руках бюрократичної держави); ■ модернізовану олігархію (передбачає відсутність або формальне існування демократичних інститутів, вся влада належить військовим чи бюрократичним клікам, проте режим намагається модернізувати економіку); ■ тоталітарну олігархію (відрізняється від попередніх високим ступенем впливу держави на суспільство, сильною концентрацією влади, інтенсивною мобілізацією членів суспільства на участь в економічному житті); ■ традиційну олігархію (династичні, або сімейні режими, котрі негативно ставляться до будь-яких змін і схильні зберігати існуючий лад). Ще один підхід до типологізації політичного режиму запропонував Аренд Лейпхарт, виходячи із співвідношення типу виборчої системи і форми правління, на основі якого він виділив чотири демократичні режими: Президентсько-мажоритарний (США). Парламентсько - мажоритарний (Великобританія, Нова Зеландія, Австралія, Канада). Парламенсько - пропорційний (Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Німеччина, Італія (до 1995 р.), Голландія, Норвегія, Швеція). Президентсько-пропорційний (країни Латинської Америки). На думку А. Лейпхарта, найвищі показники демократичності (представництво жінок у вищих органах влади, участь у голосуванні, політика в області підтримки сімей) та економічного розвитку (рівень інфляції, безробіття, економічного росту) виявлені в країнах з парламентсько-пропорційним режимом, а найнижчі – при президентсько-пропорційному режимі. Однак такий підхід треба сприймати обережно, оскільки названі показники залежать не тільки від співвідношення форми державного правління і виборчої системи, а скоріше за все від ступеня цивілізованості всього суспільства. Найбільш поширеним є системний підхід до типологізації політичних режимів, який намагається охопити всі системні ознаки режиму. Згідно з ним політичні режими поділяють на тоталітарний, авторитарний і демократичний. При цьому слід зазначити, що будь-яка класифікація є умовною, оскільки "чистих" і завершених політичних режимів у політичній практиці не існує.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Авторитарний політичний режим.
Одним з найбільш поширених в історії є авторитарний політичний режим. За своїми характерними рисами він займає проміжне місце між тоталітаризмом і демократією. Деякі вчені розглядають авторитаризм як перехідний режим від тоталітаризму до демократії.
Авторитарний режим визначає такий метод володарювання, як авторитаризм, що характеризується командним стилем керівництва, безумовним підпорядкуванням без права заперечити рішення панівного суб'єкта, централізацією влади. Способи володарювання тут переважно силові, примусові, жорстко дисциплінарні. Цей режим не правовий ще й тому, що владна доцільність панує над законністю, виконавча влада домінує над законодавчою, принцип поділу влади ігнорується, реальна влада є монопольною незалежно від того, йдеться про владу однієї особи (монарха) чи групи осіб (номенклатурна верхівка партії або армії).
Важливою характеристикою авторитарного політичного режиму є обмежений плюралізм. Тут допускається багатопартійність, але панувати в політичному житті реально може лише правляча партія. Тут дозволені тільки політичні сили і засоби масової інформації, лояльні щодо влади. Допускається незначна, така, що не торкається владних підвалин режиму, критика на адресу можновладців, але при цьому діє цензура. Осередком авторитарного режиму є не правова держава, в якій діє принцип верховенства закона і права, а захист істотно обмежених прав і свобод людини. Ключову позицію в авторитарних режимах займають керівник, його найближче оточення, силові інститути держави.
Авторитарні режими мають різні форми. Вони залежать від певної епохи чи країни, в рамках якої діють, від політичних орієнтацій розробників та пріоритетних політичних уподобань реалізаторів. Так, якщо на початку XIX століття вперше сформульована теорія авторитаризму мала яскраво виражену ультраконсервативну, реакційну спрямованість, то на кінець сторіччя переважними стали ідеї національної й державної єдності.
В останні десятиліття авторитарні політичні режими дуже часто використовують деякі демократичні інститути – вибори, плебісцити, референдуми – для надання собі респектабельності в очах міжнародного співтовариства і власних громадян, уникнення міжнародних санкцій. Однак слід зазначити, що необґрунтованою є оцінка авторитаризму лише як негативного явища. Треба розрізняти три основних види авторитаризму: а) реформаційний; б) стабілізаційний; в) виключно деструктивний.
У період після Другої світової війни, і особливо в останні десятиліття, авторитарний політичний режим частіше всього носить перехідний характер і орієнтується, хоча б формально, на поступовий перехід до демократії.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 319; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!